Митна вартість товару

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство фінансів України

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Кафедра цивільних та кримінально-правових дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

на тему : « Митна вартість товарів »

Виконала :студентка I курсу, групи СДПр

Пономаренко Юлія Сергіївна

Перевірив :кандидат юридичних наук

Бойко Валерій Миколайович

Київ-2011 р.



Вступ

Актуальність теми. Формування теоретичних засад державної зовнішньоекономічної політики та її практичного втілення в життя є об'єктивною необхідністю входження України у світове співтовариство як рівноправного суб'єкта міжнародних економічних відносин. Тому зовнішньоекономічна політика України має бути спрямована на сприяння економічному розвитку країни шляхом реструктуризації вітчизняного виробництва і споживання товарів, захисту економічних, моральних, етичних та інших інтересів України від проникнення на її територію небажаної продукції іноземного виробництва, вирішення фіскальних завдань, зокрема поповнення бюджету України, тощо. Реалізація зовнішньоекономічної політики здійснюється через різноманітні механізми державного регулювання в галузях валютного, податкового, митного та інших видів державного управління. Однією з основних передумов успішного регулювання українського товарного обміну у процесі митного контролю та його оформлення є правильне визначення митної вартості товарів.

Об'єктом дослідження є категорія митної вартості, її застосування в системі зовнішньоекономічної діяльності та її державне регулювання.

Предметом дослідження є механізми здійснення державного регулювання митної вартості товарів, що перетинають митний кордон України.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є наукове обґрунтування методичного підходу до визначення сутності та особливостей розрахунку митної вартості, її місця в системі зовнішньоекономічної політики держави та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів її державного регулювання.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:

- визначити поняття митної вартості товарів;

- мета використання відомостей про митну вартість товарів;

- розгляд процедури декларування митної вартості товарів;

- визначити права і обов'язки декларанта(брокера), митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів;

- значення методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються і експортуються з України

Структура курсової роботи. Курсова складається із вступу, чотирьох розділів,чотирьох підпунктів, висновків, списку використаних джерел.



Розділ I. Визначення митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України

митний вартість товар державний

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України (далі МКУ) [ 1, 97 ].

Отже, коментована стаття надає поняття митної вартості товарів. Згідно з цією статтею митною вартістю є фактично ціна товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України і була сплачена декларантом або підлягає сплаті [ 3, 441 ].

Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але й у системі митного контролю та митного оформлення, так як саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість [15].

Правильне розуміння суті та змісту митної вартості потребує розгляду еволюції даного поняття. Відповідно до Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів, підписаної у 1950 році в Брюсселі, митна вартість сприймалася як нормальна ціна товару (тобто ціна, що укладалася між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку), визначена на умовах СІФ (початкові літери англ. слів «cost», «insurance», «freight» - вартість, страхування, фрахт) у місці перетинання митного кордону країни - імпортера товару.

У 1979 році в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою ГАТТ ( Генеральні угоди з тарифів і торгівлі ) було підписано Угоду про застосування статті VII ГАТТ «Оцінка товарів для митних цілей», яка визначила митну вартість товару як ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до країни імпорту, скориговану з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. При чому в цій Угоді «митна вартість імпортних товарів» означає вартість товарів для цілей стягнення адвалерних мит на імпортні товари.

Отже призначенням митної вартості є реалізація основного принципу статті VII ГАТТ, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості [4, 228-229 ].

Одним з документів, яким сьогодні керуються усі розвинуті країни та більшість країн, що розвиваються, є так званий Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його положень зобов'язує усі країни-учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу. Згідно з цим Кодексом митна вартість товару - ціна, що реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання певних умов.

Таким чином, починаючи з 1950 року, світові торговельні відносини, враховуючи напрацьований досвід, регулюються визначенням такої категорії як "митна вартість товару". Сьогодні усі методи оцінки митної вартості імпортованого товару базуються на, так званій, ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на пакування, перевезення і таке інше [ 6, 28-31].

Дійсна вартість повинна дорівнювати ціні, за якою для часу і місця, визначених законодавством країни імпортера, такий або аналогічний товар продається чи пропонується для продажу у звичайному режимі торгівлі за умов повної конкуренції.

Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється декларантом з метою заявлення митному органу та відповідно до методів, передбачених МКУ.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень МКУ. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України [4, 228-229 ].

Товари, які переміщуються через митний кордон України - це товари, які перетинають митний кордон України у будь-який спосіб: засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту, а також лініями електропередач.

Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у вантажних відправленнях (з оформленням вантажної митної декларації), у супроводжуваному чи несупроводжуваному багажі (з оформленням багажних документів), у ручній поклажі (без оформлення багажних документів), у міжнародних поштових чи експрес-відправленнях [ 3, 441].

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України,та умови їх застосування встановлюються МКУ [4, 228-229 ].



1.1 Використання відомостей про митну вартість товарів

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України [4,230].

Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів (ст. 261 МКУ) [1,98 ].

Дана стаття чітко виокремлює сферу використання відомостей про митну вартість товарів, заявлених декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийнятих митним органом. Будь-яке інше використання відомостей, виходячи зі змісту даної статті та встановлених нею обмежень - заборонено. У коментованій статті з'явилася частина друга, що зобов'язує посадових осіб митних органів забезпечити доступ до інформації про закони та інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних із визначенням митної вартості товарів. Дане положення спрямоване на приведення законодавства у відповідність з новими Законами та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими Верховною Радою України останнім часом, що внесли істотні зміни в існуюче законодавство [ 3, 444 ].

1.2 Декларування митної вартості товарів

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи [1,98].

Для заявлення митної вартості, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються форми декларацій митної вартості ДМБ-1 і ДМБ-2.

Декларація митної вартості - заява, що містить відомості про митну вартість товарів і є документом, потрібним для цілей митного оформлення [4, 230-231].

Порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМБ) визначається Державною митною службою. Порядок заповнення визначає загальні правила заповнення ДМВ, яка використовується для таких митних цілей:

- декларантами - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України;

- митними органами - при здійсненні контролю за правильністю визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, або при здійсненні митної оцінки.

Декларація митної вартості є документом, необхідним для митного оформлення і у визначених Кабінетом Міністрів України випадках подається одночасно з вантажною митною декларацією.

Порядком декларування розмежовуються випадки подання декларації митної вартості за різними формами. Декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 МК.

Декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування одного з передбачених статтями 268-273 МК методів оцінки: за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

ДМВ подається в одному примірнику, який залишається у справах митного органу. За бажанням декларанта ДМВ може подаватися у двох примірниках, один з яких з відповідними відмітками митного органу повертається декларанту. ДМВ заповнюється українською мовою. Бланки ДМВ друкуються декларантом на білому папері формату A4. Технічні характеристики паперу, призначеного для виготовлення бланків ДМВ за допомогою комп'ютера, повинні забезпечувати належну якість відбитків службових штампів і печаток митних органів, що використовуються для оформлення ДМВ. Кожний аркуш ДМВ повинен бути підписаний декларантом. Вартісні показники в ДМВ виражаються дробовим числом з точністю до сотих.

При заповненні ДМВ використовуються класифікатори, затверджені наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 р. №307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» (з урахуванням наказу Державної митної служби України від 22.06.2006 р. №515) і Класифікатор іноземних валют, затверджений постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 №34 «Про затвердження Класифікатора іноземних валют» у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 р. №378, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 р. за №841/7129, зі змінами й доповненнями.

За відсутності в будь-якій графі ДМВ місця, потрібного для зазначення відомостей, допускається запис їх на зворотному боці відповідного аркуша ДМВ із зазначенням графи, якої стосується цей запис. Такий запис засвідчується підписом і печаткою особи, яка вчинила запис, а у відповідних графах ДМВ робиться відмітка «Див. на звороті».

Декларант самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу. ДМВ складається з двох основних аркушів (№1 і №2) і може містити додаткові.

Основні аркуші ДМВ заповнюються на товари одного - трьох найменувань. За наявності в партії товарів більше трьох найменувань використовуються додаткові аркуші, кожний з яких може заповнюватися на товари одного - трьох найменувань.

Усі аркуші ДМВ, починаючи з третього, є додатковими. Додаткові аркуші можуть бути використані тільки в тому разі, якщо всі дані, заявлені в аркуші №1 ДМВ, повною мірою стосуються й товарів, зазначених у додаткових аркушах цієї ДМВ. Форма додаткового аркуша ідентична формі основного аркуша №2 ДМВ.

Митна вартість заявляється лише у вантажній митній декларації в таких випадках :

- при заявлені митних режимів, відповідно до яких товари, що ввозяться, не підлягають обкладенню податками та зборами (обов'язковими платежами) ;

- якщо митна вартість товарів у партії не перевищує суми, еквівалентної 5000 євро, за умови, що така партія не є частиною поставки за однією угодою (договором, контрактом), а також поставок того самого товару, що повторюється, одним відправником в адресу одного одержувача за різними угодами (договорами, контрактами).

При виникненні в митного органа обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості він може вимагати від декларанта заповнення декларації митної вартості.

Особливості визначення митної вартості товарів, що ввозяться, при застосуванні до них конкретних митних режимів, а також при зміні попередньо заявленого митного режиму встановлюється Державною митною службою України.

Слід дотримуватися певних вимог при провадженні митного контролю. Всі записи посадової особи митного органу, яка здійснює контроль митної вартості, повинні завірятися особистою номерною печаткою цієї посадової особи.

Митне декларування має свої форми, які визначені МК України. Подання письмової заяви про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а також відомостей про ці товари проводиться документом, що називається декларацією - митною, введена в практику з 9 червня 1997 р. Уповноважена на декларування особа називається декларантом. Загалом декларант - організація яка заповнює і подає митну декларацію і товари в митні органи. Декларант зобов'язаний виділити спеціальних осіб, які мають право на здійснення від її імені декларування. Ці особи теж називаються декларантами. їх дії пов'язані з декларуванням транспортних засобів, товарів та інших предметів, а також предметів міжнародних іноземних організацій і представництв. Повноваження декларанта повинні бути визначені таким чином, щоб він міг реалізувати свої права та обов'язки в повному обсязі.

Митниця може вимагати від декларанта надання документів, що підтверджують його повноваження, а при наявності обґрунтованих сумнівів у добросовісному здійсненні особою дій з декларування, запропонувати декларанту скласти свої повноваження[ 3, 443-446 ].

Декларантом може виступати (ст. 89 МК України):

а) підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що пересуваються через митний кордон або уповноважені ними митні брокери(посередники);

б) громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями.

Якщо декларування здійснюється на професійній основі, то така особа отримала назву митний брокер.

Функції декларанта можуть виконувати тільки Українські юридичні особи, за винятком переміщення через митний кордон України фізичними особами товарів не для комерційної мети і в інших передбачених законом випадках.

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність перед б. МК, незалежно від того є він чині власником товарів і транспортних засобів при переміщенні їх через митний кордон України, митним брокерам чи іншою уповноваженою особою. Він є носієм суб'єктивного права і юридичних обов'язків [ 3, 443-446 ].

Декларант зобов'язаний:

· здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до встановленого порядку;

· пред'явити товари і транспортні засоби на вимогу митного органу для митного контролю і оформлення;

· надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

· сплатити податки та збори.

Митне оформлення є уніфікованим і детально регламентується чинним законодавством України.

ВМД подається декларантом до митного органу в установлені строки - протягом 10 днів від дати доставляння товарів й інших предметів до митного органу призначення.

Товари, що переміщуються через Митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів.

Порожні транспортні засоби і транспортні засоби, що перевозять пасажирів у разі в'їзду митну територію України декларуються митному органу не пізніше трьох годин від моменту прибуття їх до пункту пропуску на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за 3 години до перетинання митного кордону України.

Зазначені терміни можуть подовжуватись у порядку та на умовах визначених КМУ.

Прийняття ВМД є окремою операцією, що здійснюється у відділах митного оформлення і контролю спец уповноваженими посадовими особами митних органів до початку перевірки заявлених у ВМД відомостей.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, визначеному спеціальним уповноваженням. Центральним органом виконавчої влади з митної справи. При поданні митної декларації повинні долучатись ї інші комерційні супровідні документи, перелік яких визначається спеціальним уповноваженням. Центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Митна декларація приймається за обов'язкової наявності податкових документів.

Дата і час прийняття митної декларації фіксується службовою особою митного органу, що прийняла її, шляхом поставлення відміток на бланку митної декларації та відповідно записам у документах митного органу. Від моменту прийняття декларація є юридичним документом. У разі, якщо декларант в силу особливих причин не може плодити повну декларацію, митний орган має право дозволити подачу (подати) тимчасову декларацію. Така декларація дозволяється (допускається) при митному оформленні товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом.

Декларації бувають кратні і неповні. Кратна декларація - це декларація, що пов'язана з поміщенням товарів та інших предметів (транспортних засобів) на склад тимчасового збереження до моменту їх розміщення під визначений митний режим.

Не повна (тимчасова) декларація відрізняється від звичайної митної декларації лише обсягом інформації, що заявляється митному органу, при цьому декларант заявляє товари і транспортні засоби під конкретний митний режим. Поряд з цим митним законодавством України ще передбачено спрощене митне декларування воно застосовується у відносини між державами - учасниками СНД, а також у випадках, що вимагають оперативні переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.

ДМСУ забезпечує офіційну публікацію переліку підприємств допущених до декларування [ 3, 443-446 ].



Розділ II. Додержання вимог щодо конфіденційності інформації

Уся інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України,може використовуватися митним органом виключно для митних цілей і не може без спеціального дозволу особи чи органу, що подають таку інформацію,розголошуватися або передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, крім подання її у порядку, визначеному законом.

Умови, викладені у частині першій статті 263 МКУ, не стосуються знеособленої зведеної інформації для статистичних цілей, знеособленої аналітичної інформації, інформації щодо загальних питань роботи митниці, інформації, яка не відноситься до конкретних фізичних та/або юридичних осіб, та інформації, яка не може становити комерційну таємницю. Крім того, це не стосується інформації стосовно правопорушень, публічного обговорення в засобах масової інформації проблем митної справи тощо.

За розголошення зазначеної у частині першій статті 263 МКУ інформації посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно із законом [1,98].

Конфіденційність (англ. confidentiality, privacy) -- властивість не підлягати розголосові; довірливість, секретність, суто приватність.

Визначення поняття «комерційна таємниця» міститься у ст.36 Господарського кодексу України, відповідно до якої відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

Під конфіденційною інформацією розуміються відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаного на власні кошти, або такою, яка є предметом їхнього професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту [ 3,446-448].

2.1 Права та обов'язки декларанта (брокера), який декларує митну вартість товару

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку [1, 98-99 ].

Для митної оцінки товарів і перевірки правильності визначення заявленої декларантом митної вартості може використовуватися інформація, надана декларантом, а також та, що є в розпорядженні митного органу.

Перш за все, інформація повинна бути достовірною, повною (комплексною) та забезпечувати підтвердження правильності визначення заявленої митної вартості. Декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають грунтуватися на достовірних і документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перевірка достовірності заявленої митної вартості здійснюється на підставі таких документів:

- угоди (договору, контракту), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатків до неї;

- рахунків-фактур (інвойсів) або рахунків-проформ;

- специфікацій, коносаментів, товаротранспортних накладних;

- ліцензій;

- карток реєстрації контрактів;

- сертифікатів про походження товарів;

- банківських документів щодо розрахунків за поданим контрактом (копій платіжного доручення з відміткою банку про виконання операції та виписки з особового рахунка організації, що завіряються керівником та головним бухгалтером цієї організації), які мають містити всі реквізити, потрібні для ідентифікації їх з поставкою, що оформлюється в митному відношенні;

- копії експортної ВМД країни відправлення, яка може використовуватися у разі ввезення на митну територію України товарів, які в країні відправлення не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків;

- договорів поставки;

- договорів про спільну діяльність;

- контрактів з третіми особами, які мають причетність до договору (угоди);

- рахунків з оплати третім особам на користь продавця;

- ліцензійних чи авторських угод;

- договорів доручення, комісії, агентських та брокерських угод;

- рахунків за комісійні, брокерські послуги щодо товарів, митна вартість яких визначається;

- замовлень на поставку;

- договорів про страхування та про перевезення;

- прайс-листів виробника та продавця товару;

- бухгалтерської документації;

- калькуляції фірми - виробника товару (у разі згоди фірми надати її українському покупцю);

- інших матеріалів, що можуть бути використані для підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, заявлених у ВМД [ 3, 448-452].

Митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо). Митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України. Вчиняючи дії митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом [ 1,68-69 ].

2.2 Права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів

Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями МКУ. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МКУ, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення [1,99].

Митний орган має право упевнитися в істинності або точності будь-якого документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Митний орган, що здійснює митне оформлення товару, може мати у своєму розпорядженні інформацію, яка відсутня в декларанта, у тому числі про довідкові ціни на товари, що обертаються в зовнішній торгівлі, про вартість ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності. При цьому декларантові можуть бути надані за їх наявності в митного органу або середньоконтрактні ціни, що містяться в базі даних цінової інформації Держмитслужби України, або інформація про митну вартість товарів за конкретною угодою тільки в знеособленому вигляді для забезпечення дотримання конфіденційності інформації, що використовується (тобто без зазначення продавця, покупця, декларанта та інших даних, що можуть дати можливість ідентифікувати угоду).

Посадова особа митного органу, що здійснює перевірку та оформлення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта вносити будь-які дані про заявлену митну вартість до граф, які заповнюються декларантом, або вносити зміни, доповнення та виправлення до цих граф [ 5, 89].

У разі потреби коригування здійснених декларантом розрахунків, у тому числі після надання останнім митному органу потрібних додаткових відомостей, посадова особа митного органу здійснює відповідні записи та розрахунки або в графах "Для відміток митниці", або на звороті форми із зазначенням заголовка "Відмітки митниці".

Усі відмітки посадової особи митного органу засвідчуються її підписом та особистою номерною печаткою із зазначенням дати здійснення запису.

Згідно з розрахунками митного органу декларант заповнює новий бланк декларації митної вартості, про що в старому бланку декларації митної вартості робиться відмітка "Митну вартість перераховано; заповнено новий бланк (арк. № ...)". Обидва бланки (старий, з невірно нарахованою митною вартістю, і новий, з уточненою митною вартістю) зберігаються в митному органі. На новому бланку декларації митної вартості посадовою особою митного органу в правому верхньому куті проставляється штамп "Коригування митниці", а в графі "Для відміток митниці" робиться запис "Митну вартість перераховано", що засвідчується підписом і особистою номерною печаткою посадової особи, і зазначається дата заповнення (коригування). Якщо декларант згоден з виправленнями митного органу, то декларантом заповнюється графа 10(б) у загальному порядку.

Після коригування митної вартості посадовою особою митного органу в графі "С" вантажної митної декларації проставляється відмітка "Митну вартість перераховано". Декларантом або митним органом заповнюється Форма коригування митної вартості, яка разом з декларацією митної вартості є невід'ємною частиною вантажної митної декларації.

Форма коригування митної вартості, порядок її заповнення та подання визначаються Держмитслужбою [ 3, 453-455].



Розділ III. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну та порядок їх застосування

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування наступних методів (ст. 266 МКУ):

- за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

- за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

- за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

- на основі віднімання вартості (метод 4);

- на основі додавання вартості (метод 5);

- резервного (метод 6) [ 10, 43].

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта [ 6, 33-35].

Розглянемо дані методи визначення митної вартості більш детально.

За ціною угоди. Митна вартість імпортованого товару може визначатися за ціною угоди, що підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону з додаванням до неї витрат на транспортування до кордону, витрат, що їх зазнав покупець, платежів за використання об' єктів інтелектуальної власності, вартості товарів та послуг, які надавалися покупцем безкоштовно, та частки прибутку від будь-якого перепродажу. Застосування цього методу можливо тільки за відсутності певних обмежень щодо даного товару та за умови, що експортер і імпортер не є взаємозалежними особами.

За ціною угоди щодо ідентичних товарів. За ціною угоди щодо ідентичних товарів митна вартість визначається у разі неможливості використання першого методу. Ідентичність товарів перевіряється за фізичними характеристиками, їхньою якістю та репутацією на ринку, країною походження та виробником. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути причиною відмови вважати товар ідентичним. Разом з тим, обмеження застосування цього методу полягає в тому, що ідентичні товари вже продані до країни імпорту та вивезені одночасно з оцінюваними або не раніше ніж за 90 днів. Окрім того, комерційні умови та кількість ввезених товарів приблизно однакові.

За ціною угоди щодо подібних товарів. Метод визначення митної вартості, де за основу розрахунку береться ціна угоди щодо подібних товарів, вважає подібними товари, які мають схожі характеристики та створені зі схожих компонентів, внаслідок чого вони виконують однакові функції. Крім того, ці товари мають вважатися комерційно взаємозамінними. Ідентифікуючи їх, слід враховувати якість, наявність товарного знаку, репутацію на ринку, країну походження та товаровиробника. Однак, при використанні методів оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів треба пом'ятати про застереження щодо умов їх застосування, які регламентуються ст. 270 МКУ:

- товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не були вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

- товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються.

- товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними), якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

На основі віднімання вартості. Визначення митної вартості товарів за оцінкою на основі віднімання вартості застосовується, якщо оцінювані ідентичні чи подібні товари продаватимуться у країні в незміненому стані. Основою розрахунку вважається ціна одиниці товару, за якою зазначені ідентичні, чи подібні товари продаються найбільшою партією на території країни імпорту в термін, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів. Разом з тим, продавець та покупець не можуть бути взаємозалежними. Від ціни одиниці товару віднімаються виплати на комісійні винагороди, звичайні надбавки на прибуток, загальні витрати з продажу товару того ж класу та виду в країні імпорту, а також суми імпортного мита, податків, зборів, інших платежів, сплачені у разі ввезення чи продажу товару в країні імпорту. Крім того, віднімаються витрати на транспортування, страхування, навантаження та розвантаження в країні імпорту. За відсутності даних на товар, ціну якого можна взяти за основу розрахунку, за певних умов може використовуватись ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з коригуванням на додану вартість.

На основі додавання вартості. Метод визначення митної вартості, що базується на додаванні вартості передбачає, що за основу береться ціна, розрахована шляхом додавання вартості матеріалів та витрат підприємства-виробника на виробництво цього товару, загальних затрат на транспортування, розвантаження, завантаження, страхування з країни-експортера до перетину митного кордону країни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разі імпорту таких товарів.

Резервний метод. Якщо визначити митну вартість товару переліченими методами не можна, застосовується резервний метод, за яким вона встановлюється з огляду на світову практику. В такому разі не використовуються ціни внутрішнього ринку країни-експортера, ціни країни-експортера на товари, що вивозяться до третіх країн, а також довільно встановлені чи достовірно не підтверджені ціни [6, 33-35].

Розділ IV. Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, згідно зі ст. 274 МКУ визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

- на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

- комісійні та брокерські винагороди;

- ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються [ 8, 36-38 ].

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості згідно зі ст. 262 МКУ (додаток 5). Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Кабінетом Міністрів України №1766 від 20.12.2006 р. Декларація митної вартості подається в усіх випадках митного оформлення товарів, крім нижче перерахованих (але навіть у цих випадках декларант може подавати декларацію митної вартості за власним бажанням):

- переміщення через митний кордон України партії товарів, митна вартість якої не перевищує еквівалент 5 тис. євро;

- заявлення товарів у митний режим переробки на митній території України;

- заявлення товарів в інший митний режим, відповідно до якого товари не підлягають обкладенню податками і зборами;

- митного оформлення товарів, які відповідно до законодавства підлягають обкладенню тільки митними зборами;

- ввезення за одним договором (контрактом), від одного відправника (експортера), на адресу одного одержувача (імпортера) ідентичних товарів, щодо яких митним органом приймалося рішення про визначення їх митної вартості у разі, коли така вартість залишається незмінною;

- переміщення товарів підприємствами, щодо яких застосовується спрощений режим митного контролю та митного оформлення або режим найбільшого сприяння.

Декларація митної вартості подається обов'язково у разі:

- коли покупець та продавець пов' язані між собою;

- коли покупець сплачує прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів роялті та ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті;

- сплати відповідної частини виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання на митній території України оцінюваних товарів, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (відповідно до ст. 267 МКУ) подається декларація митної вартості за формою ДМВ-1. Для заявлення митної вартості товарів визначеної за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного методів (відповідно зі ст. 268-273 МКУ) подається декларація митної вартості за формою ДМВ-2. Для заявлення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з митної території України та на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита (відповідно до ст. 274-275 МКУ), подається декларація митної вартості за формою ДМВ-3 [ 8, 36-38 ].



Висновок

Отже, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Уся інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, може використовуватися митним органом виключно для митних цілей і не може без спеціального дозволу особи чи органу, що подають таку інформацію, розголошуватися або передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, крім подання її у порядку, визначеному законом. За розголошення інформації посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно із законом.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу України.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.



Список використаної літератури

1) Митний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38 - 39. - ст.288.

2) Коментар до Митного кодексу України // За ред. М.М. Каленського, П.В. Пашка // Ліга.-2004.- 721с.

3) Науково-практичний коментар Митного кодексу України // Комзюк 2008 р.-757с.

4) Бойко В. М. Поняття та основні принципи кримінально-правової охорони зовнішньоекономічної діяльності України// К.: видавництво «Світогляд», 2006р.-480с.

5) Митне право України: Навч. посібник / За заг. ред. В.В.Ченцова. - К.: Істина, 2007. - 328 с.

6) Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. Митна справа: Підручник. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 320 с.

7) Дубініна А. А., Овчиннікова І. Ф., Дубініна С. О. та ін.Методи визначення фальсифікації товарів. Підручник. -- К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2010. -- 272 с.

8) Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 360с.

9) Дьомін Ю.М., Дьоміна С.Ю., Железняк Н.М. та ін. Митне право України.: Навч. пос./За заг.ред Юлдашева О.Х. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 232с.

10) Дьомін Ю.М. Митна вартість. Визначення та процесуальне оформлення // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 3. - С.41-44.

11) Перепьолкін С.М. Адаптація митного законодавства України до вимог acquis communataire на прикладі режиму тимчасового ввезення (вивезення) // Митне право. - 2006. - № 4. - С. 12-18.

12) В.І. Петраш. Митне право. - Харків: ХНАМГ, 2007. - 59 c.

13) Шульга М.Г. Митні правові відносини // Митна справа. - 2002. - № 2. -100с.

14) Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні (конспект курсу лекцій з програмних тем): Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2005р.- 382с.

15) Бойко В.М. кримінально-правові аспекти ухилення від сплати митних платежів за законодавством України за товари в тому числі і енергоносії, що переміщуються через митний кордон України.- К., Видавець Карпенко В.М., 2006р.- 211с.

16) Гребельник О. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 696 с.

17) Терещенко С., Науменко В. Основи митного законодавства в Україні// Київ: АТ «Август», 1999. -- 296 с.

18) Нападистий О. Митний режим в Україні та його види // Право України (укр.).- 2000.- № 7.- C.70-73.

19) Пашко П. В. Основи митної справи в Україні. -- К.: Знання, 2004. -- 732 с.

20) Шишка Р. Б., Сергіснко В. В. Митне право України: Навч. посібник. -- Харків: Еспада, 2004. -- 296 с.

Размещено на Allbest.ru