Становлення і розвиток митного законодавства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення і розвиток митного законодавства в Україні

Возовик О. В. 5к. ФЕМП, КНТЕУ

Спеціальність «Менеджмент організацій»

У статті розглядається становлення митної справи, історичні процеси в контексті означеної проблематики. Подана характеристика історично-правового процесу розвитку митного законодавства, історичний, законодавчий, практичний матеріал, а на їх основі зроблено практичні пропозиції з удосконалення митного законодавства і діяльності митних органів України.

В статье исследуется проблема становления и развития таможенного законодательства в Украине. Значительное внимание уделяется архивным документам, анализированию действующего законодательства в сфере таможенных отношений и практики его применения. Автор рассматривает историю становления таможенной системы, исторические процессы в контексте определенной проблематики.

The thesis is dedicated to the issue of tariff legislation framing and development on the territory of Ukraine. The history of formation of customs policy, as well as scientific analysis of the historical processes in this sphere are analyzed.

Актуальність теми: Митне законодавство України на сучасному етапі повинно узгоджуватися зі загальноприйнятими стандартами і потребує наукового дослідження, у тому числі історико-правових проблем його становлення та розвитку на території України. Перші спроби регулювання митної діяльності були відомі ще за часів Київської Русі, зокрема при укладенні торговельно-політичних договорів з Візантією. Важливими джерелами становлення митних відносин були також митні статути, які регулювали торгівлю з німецькими та угорськими купцями. За часів гетьмана Б. Хмельницького та в період Гетьманщини суттєво розширилося митне законодавство, що сприяло розвитку митних відносин. Певний розвиток митного законодавства мав також місце за часів відродження національної державності України на початку ХХ ст. Аналіз цих проблем дасть змогу не лише поглибити історико-правові знання стосовно еволюції митного законодавства, а й уникнути деформацій і взяти до уваги позитивний досвід.

Проблеми становлення та розвитку митного законодавства на території України висвітлені недостатньо. У сучасній юридичній літературі, зокрема, у працях В. Чорного, Г. Спектора, Л. Деркача, аналізувалися різні етапи розвитку та функціонування митного законодавства.[10;9]

Метою статті є поглиблення історико-правових знань щодо формування та застосування митного законодавства України.

Досягнення мети вимагало розв'язання таких основних завдань:

- виявити та дослідити правові пам'ятки, які відносяться до митного законодавства України, на різних етапах її розвитку;

- встановити політичні, а також соціально-економічні передумови для прийняття окремих законодавчих актів у сфері митного регулювання;

- виявити особливості застосування на території України митного законодавства іноземних держав, у складі яких перебували українські землі;

- встановити особливості становлення і розвитку митного законодавства в умовах незалежної України;

- підготувати пропозиції стосовно удосконалення чинного митного законодавства, а також правового статусу митних органів України.

Об'єктом дослідження є процеси формування та функціонування митного законодавства на території України з ІХ ст. до 2004 р.

Протягом віків митниця була і залишається одним з найсуттєвіших факторів державності і незалежності країни, яскравим свідоцтвом владного і фінансового суверенітету. З проголошенням незалежності України митне законодавство довелося розробляти з нуля. Звідси - надзвичайна складність завдань, що постали перед митними органами на етапі організації і розвитку власної митної справи та налагодження власного митного законодавства

Одними з перших завдань, що постали перед Українською митницею, були створення мережі власних пунктів пропуску, а також підготовка нормативно-правової бази. Вже на початковому етапі розвитку власної митної системи прийнялися закони „Про зовнішньоекономічну діяльність” 16 квітня 1991 р., „Про митну справу в Україні” 15 червня 1991 р., Митний кодекс України 12 грудня 1991 р., „Про єдиний митний тариф” 5 лютого 1992 р., „Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з митних питань” 28 січня 1994 р. та інші нормативні акти, що стали правовою базою організації та розвитку митної справи в Україні.[3;4]

Закон „Про митну справу в Україні” визначив правові основи організації митної справи. Йому належала вагома роль у розвитку митного законодавства нашої держави - він зробив поштовх до прийняття на його основі низки нормативно-правових актів з регулювання митної діяльності і був актуальним аж до прийняття у липні 2002 р. Нового митного кодексу.

На цьому етапі були також прийняті такі основні нормативні акти як наказ ДМКУ 10.04.1992 р. «Про створення митних установ», Положення про провадження у справах про порушення митних правил, затверджене наказом ДМКУ 3205 4.11.1992 р.; наказ ДМКУ №73 19.03.1993 р. „ Про прикордонно-митний контроль на державному кордоні України ” та ін.

Цими документами визначені основні напрями організації та розвитку митної служби, зокрема у сфері порушення митних правил, заходи здійснення внутрішнього і прикордонного митного контролю.

З 1994 р. розпочався другий етап розвитку митної системи. Він характерний подальшим розвитком мережі митних органів, удосконаленням їх організаційної структури й апарату управління, створенням об'єктів митної інфраструктури, що забезпечує перебудову організації та провадження митної справи на основі митного законодавства. Були прийняті Постанова КМУ № 465 8.07.1994 р. „ Про створення територіальних митних управлінь ”, наказ ДМКУ №198 6.05.1995 р. „ Положення про зону митного контролю ”. В 1994 р. у Києві створено Центральну митну лабораторію.

29 листопада 1996 році виявлено, що в цей період відбулася реорганізація структури митної системи України згідно з Указом Президента України 29.11.1996 р. № 1145/96 „Про Державну митну службу України”. З метою вдосконалення організаційної структури митної системи, посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, зміцнення виконавської дисципліни співпрацівників митної системи на основі Державного митного комітету України було утворено Державну митну службу України. Указ визначив основні завдання Держмитслужби України. Зокрема, були створені спеціалізовані митні установи, відділення боротьби з контрабандою і порушеннями митного законодавства, відділи митних тарифів і митної вартості, відділи контролю за доставкою товарів, служба митної варти. На виконання Указу Президента було створено Національну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митної справи у складі Академії митної служби України і центри підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів у містах Києві та Хмельницькому, а також Центральну енергетичну митницю. Пізніше була створена Оперативна митниця.

Відповідно до „Положення про Державну митну службу України”, яке затверджено Указом Президента України 24 серпня 2000 р. (№ 1022/2000), зазначено, що Держмитслужба України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Вона розв'язує покладені на неї завдання безпосередньо і через інші підпорядковані підсистеми - регіональні митниці, митниці, митні пости, митні лабораторії та підвідомчі підсистеми - митні навчальні заклади, обчислювальні центри, науково-дослідні заклади.

Держмитслужба чимало зробила для підготовки та прийняття нового Митного кодексу України.

Прийнятий Верховною Радою України новий Митний кодекс України (11 липня 2002 р.) значно відрізняється від попереднього й адекватно віддзеркалює реалії економічного та суспільно-політичного життя нашої держави, зовнішньоекономічних зв'язків України, сучасне становище і роль митної служби в системі органів державного управління. Повною мірою кодекс відповідає і міжнародним стандартам.

Норми Кодексу визначають основні засади організації та здійснення митної справи в Україні. Низка статей спрямована на максимальне спрощення і лібералізацію процедур митного контролю внаслідок впровадження нових і законодавчо закріплених чинних сучасних форм і засобів такого контролю, їх юридичного обґрунтування. Вперше в митному законодавстві ґрунтовно розглядаються особливості здійснення митних операцій при переміщенні громадян і вантажів різними видами транспорту.

Низка нових розділів, глав і статей спрямована на впорядкування умов нарахування й сплати мита, інших митних платежів, їх відстрочення та розстрочення. Встановлено також перелік платежів, що сплачуються митницею, чітко окреслено методи визначення митної вартості товарів.

Важливе місце у Митному кодексі посідає питання організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил. Деталізовано процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил. Встановлено нові, реальніші, санкції за передбачені нормами Кодексу правопорушення.

Кодекс містить низку нових норм, які закріплюють створену структуру митних органів України, чітко визначають статус і повноваження всіх її елементів.

Великий блок проблемних питань у Митному кодексі охоплює кадрова проблематика, правове та соціальне забезпечення працівників митних органів. Встановлено, що посадові особи, котрим присвоюється персональне звання, дають Урочисте зобов'язання працівників митних органів, в якому дають слово бути відданими справі української державності, неухильно дотримуватись вимог Конституції, Митного кодексу та законодавства України, активно захищати інтереси Української держави.

Безумовно, чинний Митний кодекс України виводить діяльність митних органів на новий, більш якісний, рівень правового регулювання, сприяє зміцненню законності в їх діяльності. З огляду на те, що відповідно до Конституції України органи державної влади, їх посадові особи, в тому числі й посадові особи митних органів, повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачено законами, компетенція митних органів та їх посадових осіб, має визначатись виключно законодавчими актами. Проте в умовах стрімкого розвитку національного законодавства та покладання на митні органи нових завдань відповідні зміни до Митного кодексу України своєчасно не вносилися. Унаслідок цього широке коло таких важливих питань, як здійснення верифікації сертифікатів про походження товару з України, захист прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України, ведення УКТЗЕД тощо регулювалися не законами, а постановами Кабінету Міністрів України та нормативними актами Держмитслужби України. З прийняттям Митного кодексу України ці питання регламентуються саме ним.[1;2;6]

На сьогоднішній день митне законодавство регулюється не тільки митним кодексом, але й іншими постановами і наказами, Президента, Державної митної служби,Національного Банку України та інші. Для вдосконалення функціонування митного законодавства і полегшення роботи митних органів 11 червня 2008 року було прийнято постанову «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», в якій чітко визначено в якій кількості можна перевозити, як резидентам і нерезидентам валюти і банківських металів, що дуже полегшує роботу митних органів і перевізників.[5]

Також до важливих нормативних документів слід віднести наказ зі змінами доповненнями від 6 серпня 2009 року «Про порядок заповнення вантажної митної декларації»

Очевидним є те, що митне законодавство на сьогоднішній день не удосконалене, тому необхідно:

1. врахувати у національному законодавстві досвід інших держав, положень, зафіксованих у статутах і рішеннях міжнародних організацій. Вивчення досвіду зарубіжних країн засвідчує, що успіх ринкових перетворень значною мірою залежить від виваженої митної політики й ефективної її реалізації в системі національних органів регулювання.

2. пропонується внести зміни в абз. 2 ст. 15 та ст. 135 Митного кодексу України, а саме замінити: термін “товари” на “товари й інші предмети”.

3. пропонується абз. 2 п. 21 постанови Кабінету Міністрів України 03.08.2000 р. № 1203 привести відповідно до вимог абз. 2 ст. 137 МК України, подавши його у такій редакції: “Згідно із типовою технологічною схемою керівниками служб і підприємств, на території яких розміщено пункти пропуску та керівниками митного органу і органу охорони державного кордону України, затверджуються відповідні технологічні схеми для конкретних пунктів пропуску”.[10]

4. До проекту Закону України „Про митну справу України” необхідно включити положення щодо митного адміністрування, зокрема:

- моніторинг та систематизований облік нормативно-правової бази;

- законодавча ініціатива, створення та супровід нормативно-правових актів, спрямованих на уніфікацію митного законодавства;

- системний підхід до правового захисту державних інтересів;

- проведення роз'яснювальної роботи, надання консультаційних послуг із питань митного законодавства.[9;10]

5. для належної реалізації повноважень митних органів необхідно удосконалити митне законодавство з урахуванням передового досвіду та міжнародних стандартів боротьби з контрабандою й іншими порушеннями митних правил та надати митним органам України статусу правоохоронних, що дозволить митним органам використовувати повноваження, надані законодавством органам МВС, СБУ, прикордонних військ, особливо ті, що пов'язані зі здійсненням оперативно-розшукових заходів.

6. відсутня єдина термінологія, яка вживалася б міністерствами та відомствами при підготовці проектів законодавчих і нормативно-правових актів. Зокрема,аналізуючи законодавчі і нормативно-правові акти, можна зустрітися з такими термінами, як "митні формальності","перевезення через митний кордон України","пересування","розмитнення". Це викликає в подальшому численні непорозуміння між державними органами та підприємствами,оскільки правильність визначення терміну безпосередньо впливає,зокрема,на місце здійснення контролю товарів тим або іншим державним органом. Як наслідок-збільшення ризиків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

Таким чином, можна дійти висновку, що розвиток митного законодавства повністю залежав від конкретного суспільно-політичного становища у державі. Зокрема, коли держава намагалася накопичити у державній скарбниці якнайбільше золота і валюти, вона через митно-тарифну політику запроваджувала меркантилізм. Коли ж держава намагалася захищати інтереси власного виробника, вона запроваджувала політику протекціоналізму. Ці фінансово-економічні засоби формувалися і були зосереджені у митному законодавстві, але це не дозволило сформувати власної митної системи України. Після проголошення незалежності України як митна система України, так і митне законодавство розвивалися й удосконалювалися. Митне законодавство з 1991 р. у більшості випадків дублювалося, зокрема відомчі документи. Крім Митного кодексу, діяли десятки інших законодавчих актів та підзаконних актів з митних питань. Все це значно ускладнювало роботу митників.

митний законодавство кодекс

Список використаних джерел

1. Митний кодекс країни. Прийнятий 11 липня 2002 року - К.: Істина, 2002. - 168 с.

2. Оробко А.П. Розробка та прийняття митного законодавства в сучасній Українській державі // Митна газета. - 2008. - №14 - С. 1-3.

3. Основи митної справи в Україні: навч. пос. / За ред. 0-75 П. В. Пашка - К.: Знання, 2004. - 732 с.

4. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра: навч. пос. / За редакцією Л.В. Деркача - К.:знання, 1998. - 511с.

5. Постанова НБУ від 2.05.08 року № 148 «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України»

6. Зельніченко О.І. - опорний конспект лекцій «Митна справа»,2009 рік, 101с.

7. Митна справа в Україні: Регулювання митної справи. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 384с.

8. Наказ ДМСУ від 06.08.09 р.№ 727, «Про порядок заповнення вантажної митної декларації»

9. Тищик Б.Й. Історія митної справи в Україні // Право України. - .2009 - №10 - С. 98-100.

10. Мицак А.П. Розвиток митного законодавства на території України//Автореферат. - 2009. С-15

Стаття виконана під керівництвом д. ек. н, професора, Тимцуника В.І.

Размещено на Allbest.ru