Визначення митної вартості

1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Визначення митної вартості

План

Вступ

1. Митна вартість

2. Країна похождення

3. Класифікація товарів

Висновки

Література

Вступ

З приводу визначення мита як економічної категорії є вельми різноманітні визначення, але їх більшість об'єднується розумінням даного поняття як податку. Хоча існують визначення, у яких митний тариф не ототожнюється як податок.

Мито - це вид державного непрямого податку, який справляється з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб. Незалежно від виду мита воно включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача. Однак під час, перетину митного кордону мито сплачує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що суттєво впливає на фінансовий стан підприємств, тим більше, що даний вид податку не залежить від фінансово-господарської діяльності платника.

1. Митна вартість

Митна вартість товарів заявляється митному органу декларантом у разі переміщення товарів через митний кордон України (постанова Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р. № 1598 «Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України», далі -- постанова № 1598).

Термін «митна вартість» застосовується у разі імпорту (експорту) продукції. Митна вартість зазначається в рядку 12 Вантажно-митної декларації, що і є підтвердженням митної вартості продукції.

У тому разі, коли митному органу надаються документи про підтвердження ціни (рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи) і достовірність зазначених в них даних не викликає сумніву, митна вартість товарів визначається на підставі поданих документів.

Порядок визначення митної вартості регламентується постановою № 1598, у якій зазначено, що митна вартість складається з ціни товару, наведеної у рахунку-фактурі (рахунку-проформі), і фактичних витрат, якщо їх не включено до рахунку-фактури (рахунку-проформи), залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС.

Якщо неможливо визначити митну вартість товарів на підставі поданих документів та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товарів, що міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах -- експортерах цих товарів, з урахуванням таких вимог.

Для визначення митної вартості товарів, які експортуються і підпадають під дію режиму квотування чи ліцензування або щодо яких запроваджено реєстрацію контрактів, вирішальною є ціна товару, наведена в ліцензії чи у картці реєстрації (обліку) контракту (якщо умови поставки цього товару відповідають тим умовам, відповідно до яких визначається митна вартість).

У разі встановлення індикативних цін на товари, призначені на експорт, а зовнішньоекономічні угоди щодо яких підлягають реєстрації чи передбачають отримання ліцензії, ціни зазначаються у відповідних реєстраційних документах і додатковому обгрунтуванню експортером не підлягають.

У разі встановлення індикативних цін на товари, зовнішньоекономічні угоди щодо яких не підлягають реєстрації чи не передбачають отримання ліцензії, ціни на такі товари повинні відповідати індикативним цінам, встановленим на момент проведення зовнішньоторговельної операції. Якщо ціна на товар, обумовлена в угоді, відрізняється від індикативної, для митного оформлення такого товару подається лист-погодження державного органу, на який відповідно до законодавства покладено обов'язки з установлення індикативних цін.

Таким чином, термін «оптова ціна» застосовується у разі здійснення операцій із закупівлі лікарських засобів на території України. Якщо лікарські засоби ввезені з-за кордону, то може йтися лише про їх митну вартість.

Для обгрунтування оптової ціни на таку продукцію необхідно мати договір, на підставі якого здійснювалась закупка лікарських засобів, а також накладні на відвантаження продукції, податкові накладні (якщо продавець є платником податку на додану вартість).

Для обгрунтування митної вартості продукції необхідно мати насамперед вантажно-митні декларації, на підставі яких таку продукцію було ввезено, а також зовнішньоекономічну угоду, на підставі якої її було закуплено, рахунки-фактури (рахунки-проформи) або інші документи, на підставі яких здійснюється визначення митної вартості продукції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1598.

Митна вартість товарів обчислюється відповідно до Митного кодексу України на момент перетинання товарами митного кордону України і заявляється (декларується) митному органу з урахуванням вимог цього Порядку.

Заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні грунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі.

Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, незалежно від засобу та способу їх переміщення, заявляється у митній декларації, яка подається в порядку та у випадках, встановлених законодавством.

Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається на підставі підтвердних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. Під час визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів, враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

У разі відсутності підтвердних документів або наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості товарів митні органи відповідно до Митного кодексу України визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, заявляється у вантажній митній декларації згідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства.

У разі переміщення підприємствами через митний кордон України товарів, які підлягають обкладенню податками і зборами (обов'язковими платежами) та/або митна вартість яких у партії перевищує суму, еквівалентну 5000 євро, за умови, що така партія не є частиною поставки за однією угодою (договором, контрактом), а також поставок того самого товару, що здійснюються кількома партіями одним відправником на адресу одного одержувача за різними угодами (договорами, контрактами), крім вантажної митної декларації подається декларація митної вартості.

Порядок заповнення декларацій митної вартості визначається Держмитслужбою.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) підприємствами з України, визначається відповідно до статті 274 Митного кодексу України .

Для заявлення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) підприємствами з України, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, подається декларація митної вартості за формою ДМВ-3.

Митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, визначається шляхом відповідного застосування методів, передбачених статтями 266-273 Митного кодексу України.

Митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, заявляється декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1 або ДМВ-2 за умови, що ці товари ввозяться (імпортуються) на митну територію України із застосуванням відповідного митного режиму або попередньо заявлений митний режим щодо таких товарів змінюється на інший, який передбачає обкладення цих товарів податками і зборами (обов'язковими платежами).

Декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування одного з передбачених статтями 268-273 Митного кодексу України методів оцінки: за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Посадова особа митного органу, що проводить перевірку оформлення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи або за дорученням чи на прохання декларанта вписувати будь-які дані до граф декларації, які повинні заповнюватися декларантом, або вносити до них зміни, доповнення чи виправлення.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

ѕ угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

ѕ рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

ѕ угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

ѕ рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

ѕ пакувальні листи;

ѕ ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

ѕ сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи:

ѕ установчі документи підприємства, що переміщує товари;

ѕ угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається;

ѕ митна декларація країни відправлення (у разі ввезення на митну територію України товарів, які в країні відправлення не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків);

ѕ рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

ѕ рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;

ѕ відповідна бухгалтерська документація;

ѕ ліцензійні чи авторські угоди;

ѕ замовлення на поставку товарів;

ѕ каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника;

ѕ калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається;

ѕ інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

У разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою. З метою забезпечення конфіденційності така інформація надається у знеособленому вигляді.

Митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою (комплектністю) поданих документів та їх відповідністю вимогам, установленим законодавством.

Достовірність відомостей, зазначених у декларації митної вартості, може бути встановлена шляхом проведення митними органами на підприємствах перевірки щодо відповідності документів на товари і транспортні засоби, поданих для підтвердження митної вартості товарів, даним бухгалтерського обліку та іншій документації підприємства.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів повинна здійснюватися з дотриманням строків, визначених законодавством для митного оформлення товарів.

У разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обгрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.

У разі здійснення коригування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та відповідно податків і зборів (обов'язкових платежів), що підлягають справлянню, усі розрахунки проводяться відповідно до законодавства, чинного на день прийняття митним органом документів для митного оформлення товарів.

Коригування митної вартості товарів, у тому числі випущених у вільний обіг, здійснюється з урахуванням курсу валюти, встановленого Національним банком на день прийняття митним органом документів для митного оформлення товарів.

Після прийняття документів для митного оформлення товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, коригування їх митної вартості, здійснене митним органом, розглядається як митна оцінка товарів і може бути оскаржено декларантом у встановленому порядку.

Оскарження декларантом прийнятого митним органом рішення про митну оцінку товарів або подання письмового запиту до митного органу не звільняє декларанта від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до визначеної митним органом митної оцінки товарів.

За недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості товарів, декларант несе відповідальність згідно із законодавством.

2. Країна походження товару

Країна походження товару має важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється главою 49 МК України.

Країною походження товару вважається країна, у якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена чи зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах першому-восьмому цієї статті.

У той же час кооперація виробників різних країн у підприємницькій діяльності потребує чітких критеріїв для здійснення митної справи. Це стосується і переробки товару. Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки. Критерій достатньої переробки визначається:

1) правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) або правилом адвалерної частки, яке полягає у зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки;

3) або списком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми. Список таких виробничих та технологічних операцій установлюється KM України.

У разі застосування правила адвалорної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, -- за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн установлюються та застосовуються з дотриманням вимог митного законодавства.

У ряді випадків виникає необхідність для застосування додаткових положення щодо визначення критерію достатньої переробки товару. Так, не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції;

4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

6) забій тварин.

Якщо товари поставляються партіями, то визначення країни походження товарів має низку особливостей. Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій через помилку, мають розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару. Умовою застосування цього правила є:

1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;

2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення товару на кілька партій;

3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;

4) ввезення всіх партій товарів через один і той самий орган (митний пост);

5) поставка всіх партій товарів у термін, що не перевищує шести місяців від дати прийняття митної декларації чи закінчення строку її подання стосовно першої партії.

У підприємницькій діяльності та при здійсненні митної справи має значення документальне підтвердження відповідності товару. Для підтвердження походження товару митний орган вправі вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Так, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, видається уповноваженим на це KM України органом. При ввезенні товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України,

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності,

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли в документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів

Таким основним документом є сертифікат про походження товару. Сертифікат про походження товару має однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і має містити:

1) письмову заяву експортера про країну походження товару,

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни доти, доки митні органи у передбачених чинним законодавством випадках не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками. До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше, ніж через рік з дати здійснення митного оформлення.

У визначенні країни походження товару не береться до уваги походження енергії, машин, обладнання та інструментів, що використовуються для його виробництва. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюється законом.

3. Класифікація товарів

Класифікація товарів - визначення коду товару згідно з УКТЗЕД до якого товар належить згідно з Основними правилами інтерпретації класифікації товарів та вимогами УКТЗЕД.

Закон України "Про Митний тариф України" містить основні правила інтерпретації УКТЗЕД, одиниці виміру та обліку, перелік скорочень та символів.

Закон України "Про Митний тариф України" поділяє всі товари на 21 розділ та 97 груп.

Якщо в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності по відношенню до її міжнародних частин - Гармонізованої системи опису та кодування товарів та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу виявлено неточності, які виникли в результаті неправильного перекладу з офіційної мови оригіналу на українську мову, назв позицій, підпозицій, а також текстів приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, то за основу приймаються тексти оригіналів офіційних видань Гармонізованої системи Всесвітньої митної організації та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Основні правила інтерпретації УКТЗЕД

Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (а) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Однак у разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, які визначають основні властивості цих товарів за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищенаведеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила:

(а) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас, подібна тара (упаковка), яка має спеціальну форму і призначена для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Однак це правило не поширюється на тару (упаковку), яка становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості;

(b) відповідно до правила 5 (а) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Однак це положення є необов'язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищенаведених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

7. Особливості застосування специфічних та комбінованих ставок ввізного мита.

При нарахуванні сум ввізного мита, що стягуються за специфічними ставками, встановленими в грошовому розмірі за 1 кілограм маси товару, або за комбінованими ставками із специфічною складовою в грошовому розмірі за 1 кілограм маси товару, як розрахункова база використовується маса товару з урахуванням первинної тари (упаковки) такого товару, що невіддільна від товару до його споживання і в якій товар подається для роздрібного продажу.

( Основні правила інтерпретації УКТЗЕД доповнено пунктом 7 згідно із Законом N 676-VI від 17.12.2008 )

Одиниці виміру та обліку

Основною одиницею виміру та обліку (ОВО) кількості товарів в УКТЗЕД є одиниця маси - кілограм (кг). У разі потреби для цілей тарифного регулювання, нетарифного регулювання (ліцензування, квотування тощо), збору та оброблення статистичних даних застосовуються додаткові ОВО.

Висновки

Використання митного тарифу зумовлює одночасну дію як фіскальної, так і захисної функції. Тобто країна, застосовуючи митний тариф, розв'язує як проблему акумуляції доходів, так і проблему захисту національного ринку. Спостерігається певна закономірність -- низькі ставки використовуються для отримання фіскального ефекту, а високі -- для ефекту захисту. Висновок по другому теоретичному питанню даної контрольної роботи - відміна мінімальної митної вартості у 2000р. також не дала бажаного результату. Очікуване зниження ціни на дані товари не відбулося з таких причин: підприємства не зацікавлені в зменшенні маржі; правила гри на даному ринку визначаються кількома великими фірмами, які не зацікавлені у зниженні ріння рентабельності; митний тариф на телевізори розраховується залежно від розміру діагоналі екрана, тому мінімальна митна вартість впливає тільки на суму податку на додану вартість; складання електроніки с досить рентабельними операціями, що пов'язано не тільки з дешевою та кваліфікованою робочою силою, а й з географічним положенням України: з одного боку, західні країни, які є основним джерелом комплектуючих, і ринок збуту готових виробів, оскільки існує режим „вільної торгівлі” між країнами СНД, - з іншого. І головне, що легальні операції не можуть конкурувати з нелегальними через існуючий податковий тягар.

Література

1. С.Терещенко. Основи митного законодавства України: питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності. - К.2001.

2. Митний кодекс України

3. Закон України "Про Митний тариф України"

4. http://zakon.nau.ua

5. Матеріали офіційного сайту Державної митної служби України