Інтелектуальна власність

Зміст

1. Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності на митному кордоні.

2. Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції.

Список використаної літератури.

1.Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності на митному кордоні

Проблеми охорони інтелектуальної власності сьогодні вийшли в світі на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов'язаною з економічною безпекою та вимагають стратегічних підходів до їх вирішення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 54, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності [1].

В Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, зокрема торгівлю контрафактними товарами TRIPS (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, Including Trade in Counterfeit Goods) особливу увагу приділено внутрішнім механізмам захисту прав інтелектуальної власності, які у разі їх ефективності повинні виявити та закрити джерело цієї незаконної діяльності, тобто місце виробництва товарів з порушенням прав інтелектуальної власності. Як правило, це ефективніший спосіб захисту прав інтелектуальної власності, який зменшує можливість ризику дискримінації стосовно імпортованих товарів, ніж спеціальні заходи із захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні. Тому ця угода також визнає значення процедур захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні, що надають правовласникам можливість співпрацювати з митними органами щодо запобігання введенню в оборот товарів, виготовлених з порушенням прав інтелектуальної власності.

Положення Угоди TRIPS щодо заходів із захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні вимагають вжиття запобіжних заходів проти зловживань стосовно порушення імпорту товарів. Більшість подібних видів гарантій проти зловживань надто завзятими правовласниками передбачено запобіжними судовими заходами щодо захисту прав інтелектуальної власності [5].

За законодавством України всі результати творчої інтелектуальної діяльності визнані товаром і можуть бути об'єктом зовнішньоекономічних угод і переміщуватися через митний кордон України. Компетенція даних органів щодо сприяння захисту інтелектуальної власності встановлюється розд. X Митного Кодексу, яким передбачено порядок переміщення через митний кордон товарів, що містять об'єкти такої власності [7].

В Україні діють численні нормативні акти, спрямовані на захист власників прав інтелектуальної власності і, зокрема, на боротьбу з контрафактною продукцією (контрафактними є товари, що містять об'єкти прав інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав інтелектуальної власності, що захищаються відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів України). Одним з місць, де може бути виявлена контрафактна продукція, є державний кордон, а одним з чинних нормативних актів, який регулює правовідносини при перетинанні товарами кордонів, є Паризька конвенція про охорону промислової власності, до якої Україна приєдналася 25 грудня 1991 р., і отже яка є частиною українського законодавства. Ст. 9 Паризької конвенції передбачає накладення арешту на будь-який продукт, незаконно маркований товарним знаком чи фірмовим найменуванням при ввозі в країни-учасниці Конвенції, в яких такий знак чи фірмове найменування мають право на законну охорону. Арешт накладається у відповідності до внутрішнього законодавства кожної країни за вимогою прокуратури чи будь-якого компетентного органу, а також на вимогу зацікавленої особи, юридичної чи фізичної.

Основними нормативними актами, що регулюють питання захисту майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності у митній сфері є:

1.Митний кодекс України (МКУ) від 11 липня 2002 року № 92-IV;

2.Постанова Кабінету міністрів України «Питання реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товарів за ініціативи митного органу» від 13 квітня 2007 р. № 622;

3.Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядку надання застави або еквівалентної гарантії з відшкодування витрат, пов'язаних з діями митних органів України щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності» від 20 червня 2007 року № 520.

Відповідно до ст. 255 МКУ, митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ст. 256 МКУ, особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності та яка має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені її права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати до Відділу захисту прав інтелектуальної власності Департаменту заходів торгівельної політики Державної митної служби України заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності [5].

Митним законодавством передбачений певний реєстраційний порядок, який є передумовою здійснення митного контролю за переміщенням об'єктів інтелектуальної власності через митний кордон України. Це означає, що контролю та оформленню відповідно до розд. X МКУ підлягають не будь-які товари, котрі містять об'єкти інтелектуальної власності, а лише ті з них, які зареєстровані у спеціальному реєстрі Державної митної служби України.

Крім того, треба звернути увагу, що реєстрації у реєстрі Державної митної служби з присвоєнням окремого шестизначного коду підлягає саме товар як предмет матеріального світу. Детальна інформація щодо об'єктів інтелектуальної власності, що містяться у товарі, заноситься у реєстр в обсязі, наданому правовласником, але окремо не реєструється.

Державна митна служба веде реєстр зазначених товарів, а порядок їх реєстрації, у тому числі форма заяви власника прав інтелектуальної власності, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання та розгляду заяви, визначаються Кабінетом Міністрів України [3].

Вказана реєстрація стосується не самого об'єкта інтелектуальної власності, а товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 р. № 412 було затверджено Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності. При цьому під товарами у вказаному Положенні розуміються не товари згідно з МКТП - Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (так звана Ніццька класифікація), для яких зареєстрований знак, а товари за кодами УКТ ЗЕД, яка представлена в Законі України «Про митний тариф України» і яка є набагато детальнішою, ніж МКТП. Ставка митного збору за реєстрацію кожного товару, який містить об'єкт інтелектуальної власності, на термін 12 місяців становить 400 дол. США [6].

Для сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, інформація про зареєстровані у митному реєстрі об'єкти права інтелектуальної власності надсилається всім митним органам України.

При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, митні органи взаємодіють з іншими органами державної влади, уповноваженими у сфері захисту права інтелектуальної власності, в порядку, що визначається законодавством України (ст.258 МКУ) [5].

Відповідно до п. 5. Постанови, для включення об'єкта інтелектуальної власності до митного реєстру, правовласник або його представник подає до Держмитслужби заяву про сприяння захисту майнових прав на об'єкт за встановленою формою, яка затверджена Постановою. Правовласник або його представник після отримання повідомлення про можливість включення об'єкта до митного реєстру повинен у визначеному Держмитслужбою порядку внести заставу чи надати іншу еквівалентну гарантію.

Держмитслужба після внесення правовласником або його представником застави чи надання іншої еквівалентної гарантії проводить у десятиденний строк реєстрацію об'єкта та видає правовласникові або його представникові за встановленою Держмитслужбою формою довідку про включення об'єкта до митного реєстру, в якій зазначаються дата реєстрації, номер у митному реєстрі та строк, на який здійснено реєстрацію. Включення об'єкта до митного реєстру здійснюється на строк до 6 місяців або до 1 року.

Під гарантією слід розуміти як грошову заставу правовласника або його представника, так і гарантю банку. У відповідності до п. 3.1. Порядку, розмір гарантійної суми є величиною фіксованою та складає еквівалент 5000 євро.

Унесення грошової застави правовласником або його представником здійснюється під час реєстрації об'єкта права інтелектуальної власності в митному реєстрі.

Після реєстрації у митному реєстрі об'єкта права інтелектуальної власності на підставі даних такого реєстру митні органи вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів, що можуть містити охороняючі законодавством України об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує оприлюднення переліку об'єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру.

Якщо митний орган на підставі даних реєстру товарів, вироблених і введених в обіг із застосуванням об'єктів прав інтелектуальної власності, виявляє ознаки того, що товари, пред'явлені для митного контролю та митного оформлення, є контрафактними, їх митне оформлення призупиняється. Такі товари підлягають розміщенню на складах тимчасового зберігання або на складах митних органів (ст. 257 МКУ) [5].

Заходи, пов'язані з призупиненням митного оформлення відповідно до положень цього Кодексу, не застосовуються митними органами щодо товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, переміщуються територією України транзитом чи ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї фізичними особами для власного використання і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

Вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороняється.

Не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів митний орган повідомляє особу, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, про факт пред'явлення цих товарів до митного оформлення, а декларанта - про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу особи, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності. У повідомленні особі, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, зазначаються: митне оформлення яких саме товарів призупинено, причини та строки призупинення, найменування та адреса власника товарів, а також інша необхідна інформація.

Якщо протягом перших 15 календарних днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, письмово не поінформує митний орган, що призупинив митне оформлення, про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або не звернеться до такого митного органу з письмовим мотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення, то товари, митне оформлення яких було призупинено, підлягають митному оформленню в установленому порядку.

Особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, і декларант можуть з дозволу митного органу брати проби і зразки товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, і передавати їх на експертизу. Копії експертних висновків подаються митному органу.

У разі призупинення митного оформлення товарів, зазначених у цій статті, відшкодування митним органам і власникам складів тимчасового зберігання витрат, пов'язаних із зберіганням цих товарів, а у випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, також і відшкодування декларанту та іншим особам збитків, спричинених таким призупиненням, здійснюється за рахунок особи, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності. Для забезпечення відшкодування зазначених витрат і збитків особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, надає спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи заставу або іншу еквівалентну гарантію, достатню для відшкодування збитків митним органам, власникам складів тимчасового зберігання, декларанту, одержувачу або відправнику вантажу та власнику товару. Розмір, порядок внесення застави, її види, а також види еквівалентних гарантій та порядок їх надання, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи [3].

За наявності достатніх підстав вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких особою не подано заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до ст. 256 цього Кодексу, може бути порушене право на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне оформлення таких товарів (ст.257 МКУ) [5].

Митний орган вживає заходів щодо призупинення за власною ініціативою митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, виключно за умови наявності відомостей про особу, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на такі об'єкти інтелектуальної власності.

Порядок отримання інформації, взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності в межах вчинення дій, передбачених цією статтею, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 345 МКУ, ввезення на митну територію України або вивезення за її межі з комерційною метою товарів з порушенням прав інтелектуальної власності тягне за собою накладання на громадян штрафу у розмірі від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів з конфіскацією контрафактних товарів, а на посадових осіб -- від 30 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією контрафактних товарів.

Власник прав інтелектуальної власності та власник товарів, вироблених і введених в оборот із застосуванням об'єктів прав інтелектуальної власності у разі непогодження з рішенням митного органу вправі звернутися до суду з вимогою захисту своїх прав [5].

2.Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції

З прийняттям 7 червня 1996 р. Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на законодавчому рівні було запроваджено визначення поняття недобросовісної конкуренції: це будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Відповідно до ст. 32 цього Закону, недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визнає недобросовісною конкуренцією, зокрема, такі дії:

-неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

-неправомірне використання товару іншого виробника;

-копіювання зовнішнього вигляду виробу;

-порівняльну рекламу;

-дискредитацію господарюючого суб'єкта (підприємця);

-купівлю-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

-схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта (підприємця);

-схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

-схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

-підкуп працівника постачальника;

-підкуп працівника покупця (замовника);

-досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

-неправомірне збирання комерційної таємниці;

-розголошення комерційної таємниці;

-схилення до розголошення комерційної таємниці;

-неправомірне використання комерційної таємниці (статті 4-19 Закону).

Недобросовісна конкуренція зумовлює юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії негативно впливають на конкуренцію на території України незалежно від того, де вчинено правопорушення.

У розділі 2 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" міститься перелік дій, що вважаються неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання.

Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет щодо їх використання.

Використання в комерційному найменуванні власного імені громадянина правомірне, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника вважається введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи [4].

Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням (ч. 5 ст. 33 ГКУ). Але такі дії не вважаються неправомірними, якщо поширюються на вироби, що перебувають під охороною як об'єкти права інтелектуальної власності.

Правомірні відносини у сфері економічних відносин і захист конкуренції забезпечуються різними засобами, у тому числі юридичною відповідальністю. Як відомо, юридична відповідальність є заходом державного примуcу і осудження, що застосовується за здійснення правопорушення і пов'язаний з покладанням на винну особу обов'язку витерпіти несприятливі наслідки особистого і майнового характеру [2].

На підставі ст. 22, 23 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції) штраф, накладений на юридичну особу, перевищуватиме штраф, покладений на фізичну особу, насамперед оскільки юридична особа є більшою господарською структурою і повинна ретельніше стежити за своєю діяльністю, тому що може заподіяти набагато більше шкоди, ніж громадянин-підприємець, а надто конкурентні відносини, як правило, характерні тільки для великих економічних суб'єктів - юридичних осіб.

Згідно зі ст. 20 цього Закону здійснення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, спричинює накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством.

Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства про збереження комерційної таємниці. Згідно зі ст. 231 Кримінального кодексу України незаконне збирання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (підприємницьке шпигунство), якщо це заподіяло великих матеріальних збитків суб'єкту підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на термін до 3 років чи штрафом від 300 до 500 мінімальних розмірів заробітної плати.

Здійснення суб'єктами господарювання - юридичними особами і їх об'єднаннями дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, спричинює накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до 3 % виторгу від реалізації товарів, робіт, послуг господарюючого суб'єкта, за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф. Якщо обчислити виторг суб'єкта господарювання неможливо чи він відсутній, то відповідні штрафи накладаються в розмірі до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 21 ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Відповідно до ч. 1 ст. 164 КпАП України неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів і послуг чи будь-якого маркування товару, неправомірне копіювання форми, упакування, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені зумовлюють накладення штрафу в розмірі до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 КпАП України навмисне поширення помилкових чи неточних відомостей, що можуть заподіяти шкоду діловій репутації чи майновим інтересам іншого підприємця, спричинює накладення штрафу в розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф у розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлений за одержання, використання і розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації чи майну іншого підприємця (ч. 3 ст. 164 КпАП). Ці штрафи значно менші від тих, що застосовуються до юридичних осіб.

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упакування, передбачених ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням чи копій товарів іншого суб'єкта господарювання, як у виробника, так і у продавця [4].

Порядок використання вилучених товарів визначає Кабінет Міністрів України. Товари з неправомірного використаним позначенням і копії товарів іншого суб'єкта господарювання вилучаються тоді, коли можливість плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунута в інший спосіб. Згідно зі ст. 4 і 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" для підприємств, знак, рекламний матеріал, упакування яких було неправомірно використано конкурентом чи продукцію яких було скопійовано, не бажано, щоб великі партії неправомірно позначених чи скопійованих товарів залишались у конкурента чи навіть у торговельній мережі після того, як Антимонопольний комітет України заборонив їх подальше використання. Це зумовлено тим, що існує небезпека введення цих товарів у господарський обіг. У такому разі підприємство може звернутися до Антимонопольного комітету України із заявою про виїмку партій товару, що залишились у виробника, а також у торговельній мережі. Рішення про знищення чи інше застосування такого товару приймає Кабінет Міністрів України. І навпаки, якщо буде знято неправомірне позначення чи скопійована продукція буде однозначно позначена як зроблена фірмою, що здійснила копіювання, товар не підлягає вилучення. За вилучені товари ані виробник, ані торговці не одержують відшкодування ні з боку держави, ні з боку підприємства, що подає заяву про вилучення. У ст. 46 так званої Угоди "Trips" (Угода про пов'язані з торгівлею аспекти права інтелектуальної власності) зазначається: для створення ефективного механізму недопущення порушень суди повинні бути наділені повноваженнями для ухвалення рішення про вилучення без будь-якого відшкодування з обороту товарів, що визнані як такі, які порушують закон у такій формі, що виключає заподіяння будь-яких збитків законному власнику, чи при знищенні товарів, за винятком, коли це суперечить існуючим конституційним правам. Доповнення ст. 8 Постанови ЄЕС № 3295/94 зобов'язує держав-членів застосовувати необхідні заходи для того, щоб компетентні органи "...могли знищувати чи вилучати з ринкового обороту без якого-небудь відшкодування і витрат з державного бюджету на це товари, що були визнані як підроблені чи виготовлені без дозволу чи копії підробки, для того щоб обмежити збитки законного власника".

Внесення відповідних змін у митне законодавство дозволить створити дієвий механізм взаємодії правовласника з митними органами щодо дотримання прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України, а також сприятиме практичній реалізації завдань, покладених на митні органи відповідно до Митного кодексу та міжнародних договорів України.

Список використаної літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 254к/ 96.

2. Господарський Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 436 - IV.

3. Митний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 92 - IV.

4. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 236/ 96.

5. Юлдашев О. Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти. - К.: МАУП, 2004. - 576с.

6. Про захист прав інтелектуальної власності митними органами України // Інтелектуальна власність. - 2006. - №1.

7. Тропіна О. Правові аспекти визначення кола товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності у митному законодавстві // Право України. - 2003. - №1.