Митне оформлення товарів

Контрольна робота

з митної справи

2008

Зміст

1. Особливості застосування адміністративних важелів коригування митної вартості

2. Спеціальні види контролю на митному кордоні України

3. Сутність товарної номенклатури, класифікації та кодування товарів

1. Особливості застосування адміністративних важелів коригування митної вартості

Коригування митної вартості шляхом адміністративного регулювання ціни при здійсненні експортно-імпортних операцій є одним із найбільш поширених способів впливу держави при контролі зовнішньоторговельних угод. Особливого поширення даний інструментарій митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності набув у країнах з перехідною економікою, що пов'язано з тим, що, з одного боку, це досить простий з точки зору адміністрування спосіб контролю за експортом чи імпортом товарів, і досить ефективний, оскільки не потребує значних затрат для створення додаткових державних структур, тому що основне функціональне завдання з контролю виконують митні органи, -- з іншого.

Найбільш поширеними способами коригування митної вартості є функціонування системи індикативних і мінімальних цін. Індикативні ціни застосовуються з метою контролю експорту, а мінімальні регулюють, насамперед, імпорт товарів.

Під індикативними розуміють ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків.

На нашу думку, слід акцентувати увагу на двозначності визначення індикативних цін. З одного боку, завищення ціни товару, що неминуче при застосуванні індикативних цін на експорт, знижує попит наданий товар на зовнішньому ринку. З іншого, значне заниження вартості експортованого товару зумовлює його продаж за демпінговими цінами, що призводить до збитків. Тому точність визначення індикативних цін при експорті товарів набуває значної вагомості і потребує наукового обґрунтування.

Загальна схема етапності алгоритму визначення індикативних цін має наступний вигляд:

1. Підбирається конкурентоспроможний на світовому ринку аналог, що за своїми функціями є найближчим до предмета експорту.

2. Експертним методом розробляється номенклатура основних техніко-економічних характеристик товару, яка в сукупності складає якість продукції:

де A -- показник якості товару; a_t -- одиничний показник якості;

Ь. -- коефіцієнт вагомості одиничного параметра продукції.

3. Для кожного параметра експортної продукції і товару-аналога заповнюється таблиця числових значень параметрів.

4. Встановлюються коефіцієнти вагомості для кожного параметра за галузевими таблицями якості продукції.

5. Розраховується комплексний показник якості експортної продукції за формулою:

де К -- комплексний показник якості експортної продукції; а_; -- одиничний параметр експортної продукції; а_оі -- одиничний параметр товару-аналога; h -- коефіцієнт вагомості одиничного параметра продукції.

6. Визначається індикативна ціна експортної продукції.

За базову ціну товару-аналога беруть його фактичну ціну продажу в конкретній країні, куди намагається країна експортувати національну продукцію.

7. Встановлюється розмір контрактної ціни експортної продукції з орієнтацією на індикативну за формулою.

Як правило, контрактну ціну експортної продукції підприємство-виробник занижує на 3-5% відносно розрахункової індикативної. У разі проведення бартерних операцій для визначення еквівалента обміну за основу беруться індикативні ціни товарів.

Якщо проаналізувати еволюцію застосування індикативних цін, то можна виділити два етапи.

Перший етап -- з травня 1993 р. до листопада 1994 p., -- мав винятково інформаційно-запобіжний характер, головна мета якого полягала в наданні можливості українським експортерам отримати первинну цінову інформацію. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України опрацьовувало та опубліковувало у засобах масової інформації перелік індикативних цін на товари, що експортувалися з України. Підготовка цієї інформації базувалася на досвіді контрактної практики, накопиченої в міністерстві, вивченні та аналізі закордонних та вітчизняних джерел інформації про стан кон'юнктури світових товарних ринків. Даний перелік не мав ніякої правової бази для обов'язкового використання на практиці.

Другий етап -- листопад 1994 р. до теперішнього часу. З метою упорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, збільшення валютних надходжень від експорту, зменшення валютних витрат при імпорті товарів, запобігання демпінгу, Указом Президента України за № 691 було затверджено «Положення про індикативні ціни при здійсненні суб'єктами ЗЕД України експортно-імпортних операцій», яким було визначено порядок опрацювання, використання та опублікування переліку індикативних цін.

Функцію підготовки індикативних цін було покладено на Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України у зв'язку з відсутністю у державі певної інформаційно-консалтингової структури, яка могла б отримувати та аналізувати первинну інформацію про стан кон'юнктури світових товарних ринків з подальшим інформуванням через друковані засоби державних, виробничих та комерційних структур.

На нашу думку, даний захід зіграв свою позитивну роль у використанні індикативних цін при підвищенні ефективності експорту як для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, так і для держави в цілому, коли через різницю внутрішніх і зовнішніх ринкових цін на аналогічні товари та певне співвідношення карбованця до долара СШ А окремі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснювали експортно-імпортні операції на вкрай невигідних для держави умовах, залишаючи частину валютних коштів за кордоном, що призвело у ряді випадків до антидемпінгових санкцій відносно України, обмеження обсягу експортних поставок до США, країн ЄС тощо.

Індикативні ціни є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні всіх видів зовнішньоекономічних угод, включаючи також угоди з давальницькою сировиною, за якими ввозиться та продається товар, що включений до переліку індикативних цін. Це стосується тих випадків, коли давальницька сировина була піддана переробці або достатній обробці, в процесі якої було отримано новий товар, який згідно з чинним законодавством має походження з України.

Індикативні ціни можуть запроваджуватися на товари:

* щодо експорту яких застосовуються антидемпінгові процедури або розпочато антидемпінгове розслідування в Україні чи за її межами;

* щодо яких застосовуються спеціальні імпорті процедури відповідно до статті 19 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

* щодо експорту яких встановлено режим квотування та ліцензування;

* щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

* експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому статтею 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

* які підпадають під міжнародні зобов'язання України. Індикативні ціни переглядаються один раз на місяць і

публікуються у газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше 5 числа кожного місяця. На товари, щодо яких запроваджені індикативні ціни, фіксовані або граничні рівні контрактних цін не встановлюються.

До митного оформлення приймаються вантажі у випадках, коли діюча на момент митного оформлення товару індикативна ціна відрізняється від контрактної в межах до 5%. У випадках, коли відхилення контрактної ціни від діючої на момент митного оформлення індикативної ціни перевищує 5% -- митне оформлення здійснюється на підставі письмового узгодження з управлінням кон'юнктури та цінової інформації.

Згідно з діючим законодавством України, митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають митний кордон, є в основному об'єктом митного оподаткування. В окремих випадках, з метою захисту економічних інтересів держави та недопущення заниження митної вартості, для нарахування та стягування встановлених законодавством податків повним обсягом з високоліквідних товарів під час імпорту може встановлюватись мінімально допустимий рівень ціни відносно окремих видів товарів. Тобто мінімальна митна вартість береться за основу нарахування митних платежів незалежно від понесених за контрактом витрат. Слід зауважити, що впровадження механізму дії мінімальної митної вартості суперечить міжнародним зобов'язанням України,.

Як правило, мінімальна митна вартість встановлюється на товари з високим рівнем оподаткування, в основному це -- підакцизні товари: автомобілі та шини до них; тютюнові вироби; лікеро-горілчані вироби; деякі товари побутової електроніки, що підлягають обкладенню акцизним збором.

З метою захисту вітчизняного виробника та забезпечення повноти нарахування та стягнення митних платежів при імпорті товарів встановлена мінімальна митна вартість на деякі товари сільськогосподарської продукції, а також продукцію легкої промисловості.

Митне оформлення товарів, на які мінімальна вартість встановлена Кабінетом Міністрів України, має свою специфіку:

* у випадках, коли заявлена декларантом митна вартість декларованого товару більша, ніж встановлена мінімальна митна вартість, митні платежі нараховується та стягуються з суми розрахованої в заявленій декларантом фактичній митній вартості;

* у випадках, коли заявлена митна вартість товару з урахуванням вимог Порядку визначення митної вартості менша величини встановленої мінімальної митної вартості, при розрахунку основи нарахування митних платежів, яка зазначається в графі вантажної митної декларації, за митну вартість приймається мінімальна митна вартість, яка зазначена у відповідній постанові Кабінету Міністрів України про встановлення рівня мінімальної митної вартості.

Отже, якщо раніше при визначенні митної вартості товарів митні органи керувались ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф», користуючись в основному довідниковими цінами провідних країн-виробників, то після прийняття відповідних нормативних документів відносно конкретних товарів підставою для визначення розмірів належних платежів стала мінімальна митна вартість.

Позитивним наслідком даного нововведення стало часткове усунення суперечностей, що виникали між імпортерами та митними органами при декларуванні товарів, коли ціна імпортованого товару з різних причин, була, на думку митників, заниженою. Негативним наслідком впровадження мінімальної вартості стало підвищення рентабельності контрабандних операцій з даних товарів. Індикатором цього є наявність на 20-25% нижчих цін на ринках на імпортні цигарки або алкогольні вироби.

Проаналізуємо основні наслідки застосування механізму дії мінімальної митної вартості на прикладі групи товарів: телевізори, мікрохвильові печі, відеотехніка та аудіо- і відеокасети, на які даний захід було поширено відповідно до постанови № 502.

Легальний імпорт став практично неможливий через різке зниження рентабельності операцій, оскільки вартість, наприклад, телевізора після сплати всіх митних платежів збільшилась на 70-80%. За існуючої платоспроможності населення основним наслідком підвищення роздрібної ціни стало падіння обсягів реалізації імпортних телевізорів. Але досить стабільний попит на дану товарну групу стимулює імпортерів до пошуку шляхів мінімізації митних платежів.

Діапазон дій у даному напрямі коливається від прямої контрабанди, завезення готової продукції під виглядом комплектуючих, розмитнення через підприємства, що мають пільги до напівлегального складання імпортної електроніки. Реакція суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на систему державного регулювання даного ринку досить гнучка, якщо посилюється боротьба з контрабандою, то вектор дій зміщується в бік складання, якщо напрям дії контролюючих органів зміщується в бік місцевого складання, то акцент зміщується до контрабанди.

Таким чином, результати дослідження свідчать про досить низьку ефективність застосування даного заходу. По-перше, значні збитки понесла держава, бо в результаті зменшення легального імпорту скоротилися податкові надходження. По-друге, основні збитки понесли невеликі фірми, які не змогли відреагувати на дану ситуацію через відсутність достатніх фінансових коштів чи лобістських структур в органах державної влади. По-третє, значно погіршилось конкурентне середовище, тому що великі фірми спочатку налагодили імпорт побутової техніки через спільні підприємства чи благодійні фонди, а потім організували великовузлове складання в Україні.

Відміна мінімальної митної вартості у 2000 р. також не дала бажаного результату. Очікуване зниження ціни на дані товари не відбулося з таких причин: підприємства не зацікавлені в зменшенні маржі: правила гри на даному ринку визначаються кількома великими фірмами, які не зацікавлені у зниженні рівня рентабельності; митний тариф на телевізори розраховується залежно від розміру діагоналі екрана, тому мінімальна митна вартість впливає тільки на суму податку на додану вартість; складання електроніки є досить рентабельними операціями, що пов'язано не тільки з дешевою та кваліфікованою робочою силою, а й з географічним положенням України: з одного боку, західні країни, які є основним джерелом комплектуючих, і ринок збуту готових виробів, оскільки існує режим «вільної торгівлі» між країнами СНД, -- з іншого. І головне, що легальні операції не можуть конкурувати з нелегальними через існуючий податковий тягар.

2. Спеціальні види контролю на митному кордоні України

Окремі види продукції підлягають спеціальному контролю. Здійснюючи експортно-імпортні операції, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, крім митного контролю, повинен розв'язати проблеми, які пов'язані із застосуванням спеціальних видів контролю на кордоні, -- ветеринарного, карантинного, екологічного та гомологічного.

Ветеринарний контроль полягає у використанні системи заходів щодо пропуску через митний кордон України товарів тваринного походження. На прикордонних пунктах пропуск таких товарів регулюється «Правилами пропуску вантажів, підконтрольних служб і ветеринарної медицини», затвердженими Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 7.08.1993 року.№15-4-1/263 та головою Держмиткому України 13.08.1993 року №11/12841.

Відповідно до ст. 2 і 16 Закону України «Про ветеринарну медицину» таст.18 Митного кодексу України підконтрольними ветеринарній медицині є:

* усі види тварин, хутрові звірі, кролі, домашня, дика птиця, бджоли, жива риба і рибопродукти, раки, жаби, молюски, сперма, ікра, риби, інкубаційні яйця;

* продукти тваринного походження і харчові вироби з них

* сировина тваринного походження для переробки;

* готові харчові продукти тваринного походження в непорушеній упаковці, виготовлені відповідно до стандартів і нормативів на підприємствах держав та експортерів;

* корми тваринного походження;

* корми рослинного походження;

* інші продукти, предмети і матеріали, які можуть бути збудниками заразних хвороб, мікробні віруси, ветеринарні препарати та медикаменти, предмети колекціонування тваринного походження, незалежно від відомчої підпорядкованості і форми власності.

Транспортні засоби, що повертаються після перевезення, підлягають дезінфікуванню. Підстілку для тварин і пакувальні матеріали спалюють. Експорт, імпорт і транзит за межі держави здійснюються з дозволу головного інспектора ветеринарної медицини або його заступників.

При ввезенні на територію України або вивезенні за її межі юридичними та фізичними особами предметів тваринного походження прикордонній митниці подається ветеринарний сертифікат. Митне оформлення предмета може бути здійснене після закінчення ветеринарного контролю.

Рішення про пропуск таких вантажів або окремих предметів приймаються начальником прикордонного чи транспортних пунктів держконтролю, а при необхідності начальником регіональної служби держветконтролю на кордоні і транспорті.

Оформлення дозволів на перевезення вантажів тваринного походження, вивіз, транзит, забезпечення транспортом та інші організаційні питання покладаються на власників вантажів.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюють заготівлю та вирощування тварин, виробництво, переробку, зберігання, транспортування і реалізацію тварин, продуктів та сировини тваринного та рослинного походження несуть відповідальність у вигляді штрафу:

* за переміщення через державний кордон без обов'язкового проведення ветеринарно-санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду вантажів у розмірі вартості ввезеної продукції;

* за реалізацію ввезених на територію України продуктів та сировини тваринного походження, кормів для тварин, які не пройшли в Україні ветеринарно-санітарну експертизу, -- у розмірі вартості реалізованої продукції.

Слід зауважити, що обов'язковою умовою ввезення товарів тваринного походження на митну територію України є врахування епізоотичного стану в країні-експортері. У випадках погіршення епізоотичного стану в будь-якій державі відповідними державними інспекціями країни імпорту може бути оголошена заборона на ввезення певних товарів тваринного походження, що вважається одним із методів нетарифного регулювання імпорту.

Відповідно до закону України «Про карантин рослин» від 30.06.93 року та постанови Кабінету Міністрів № 892 від 28.10.93 року «Про статус Державної служби з карантину рослин України» на пунктах пропуску державного кордону при експорті та імпорті насіння і продукції імпортного походження здійснюється карантинний контроль. При цьому основними завданнями Державної служби карантину рослин є:

1. Охорона території України від занесення з-за кордону або з карантинних зон небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів, усіх видів культур живих грибів, бактерій, вірусів -- збудників хвороб, а також комах, кліщів і нематод, що пошкоджують рослини.

2. Здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму і проведення заходів щодо карантину рослин при ввезенні, вивезенні, перевезенні, зберіганні підкарантинних матеріалів.

Даний вид контролю здійснюють обласні прикордонні інспекції з карантину рослин та пункти пропуску на державному кордоні. До їх компетенції належить:

* видача сертифікатів на насіння, рослини і продукцію рослинного походження, що експортуються, а також що вивозяться із зон особливого карантинного режиму;

* проведення карантинної перевірки і лабораторної експертизи завезення з-за кордону підкарантинних матеріалів та об'єктів;

* організація, оздоровлення, знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів, транспортних засобів, що прибувають з-за кордону;

* контроль за діяльністю інтродукційно-карантинних розсадників, державних сортодільниць, оранжерей і теплиць, що проводять карантинну перевірку насіння, рослин та садивного матеріалу, завезеного з-за кордону;

* здійснення державного контролю за виробництвом, заготівлею, транспортуванням, зберіганням, переробкою, використанням і реалізацією насіння, рослин і продукції рослинного походження, що імпортуються чи експортуються.

До підкарантинної та підконтрольної продукції відносять: насіння, рослини, частини рослин, продукцію рослинного походження, транспортні засоби, тару, упаковку та будь-які матеріали, за допомогою яких можуть поширюватись карантинні об'єкти.

Вантажі, які попадають під карантинний контроль можна класифікувати наступним чином: підконтрольні об'єкти, підконтрольні матеріали, підкарантинні матеріали. Якщо підконтрольні матеріали можуть підлягати карантинному огляду без супровідних фітосанітарних документів, то підкарантинні матеріали підлягають карантинному контролю на державному кордоні з обов'язковим наданням фітосанітарних документів.

Первинний огляд підкарантинної продукції проводиться безпосередньо на кордоні. При відсутності зараження карантинні об'єкти безперешкодно пропускаються до місця призначення. Крім цього для всіх підконтрольних і підкарантинних матеріалів обов'язковим є вторинний огляд за місцем розмитнення підкарантинної продукції державним інспектором з карантину рослин. При необхідності може бути проведена лабораторна експертиза за місцем отримання вантажу.

Обов'язковими документами для ввезення в Україну підкарантинних матеріалів є:

* фітосанітарний сертифікат, що видається державними органами з карантину і захисту країни-експортера;

* карантинний дозвіл на імпорт, що видається Головою держінспекції карантину рослин Міністерства АПК.

Отже, митне оформлення вантажів проводиться тільки після здійснення фітосанітарного контролю. При цьому державний інспектор має право:

* затримувати на весь період проведення фітосанітарної експертизи підкарантинні матеріали та об'єкти, що вивезені без карантинних сертифікатів з території, де встановлено особливий карантинний режим, або ввезення з-за кордону без карантинного дозволу;

* відібрати зразки насіння рослин, продукції рослинного походження та інших матеріалів для проведення лабораторної експертизи згідно з законодавством;

* накладати адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства про карантин рослин.

Підприємства, діяльність яких пов'язана з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею підкарантинних матеріалів, зобов'язані:

* при закупівлі за кордоном великих партій насіння, рослин і продукції рослинного походження, направляти за свій рахунок держ-інспекторів з карантину рослин для фітосанітарного контролю у місцях відвантаження підкарантинних матеріалів в Україну;

* надавати безплатно в користування органів держслужби з карантину рослин транспортні засоби, необхідне обладнання, засоби зв'язку, в тому числі для прикордонних пунктів пропуску;

* організації, які здійснюють імпорт насіння, рослин і продукції рослинного походження, зобов'язані не пізніше п'яти днів до можливого ввезення в країну продукції повідомити про це інспекцію з карантину рослин;

* вивезення імпортної продукції рослинного походження із залізничних станцій, аеропортів за межі країни допускається після карантинної перевірки у разі наявності карантинних сертифікатів, що видаються на кожну партію вантажу, чи інспекторами з карантину рослин.

Насіння, рослини без штампа встановленого зразка, який проставляється на вантажних документах державними органами і продукція рослинного походження, завезені в Україну із зарубіжних країн, у разі виявлення в них карантинних та інших небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів підлягають обов'язковому знезаражуванню хімічними чи іншими засобами.

Хімічне знезараження насіння, рослин і продукції рослинного походження від карантинного та інших небезпечних шкідників і хвороб рослин на прикордонних пунктах з карантину, через які завозиться цей вантаж, проводиться обласними фумігаційними загонами держслужби з карантину рослин.

Рішення держінспектора щодо заборони вирощування, вивезення, зберігання чи використання підкарантинної продукції є обов'язковим для виконання. На підприємців, винних у порушенні карантинних вимог щодо вивезення з карантинних зон або ввезення з-за кордону підкарантинних матеріалів, за подання головних державних інспекторів з карантину рослин накладається штраф у судовому порядку.

Екологічний контроль здійснюється Державною екологічною інспекцією Міністерства екології і природних ресурсів. Державна екологічна інспекція зобов'язана забезпечити здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон:

* транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, військових кораблів;

* вантажів, які містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні, хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього середовища і здоров'я людей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива;

* усіх видів риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій і мисливських трофеїв.

Відповідно до нормативних документів визначено пропускні пункти, на яких здійснюється екологічний контроль. Крім цього, визначено фіксовані ставки зборів за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю.

Для оперативного вирішення питань, пов'язаних з проходженням особливо великих партій вантажів, що підлягають екологічному контролю в пунктах пропуску через державний контроль, власникові вантажів необхідно за ЗО днів до перетину кордону здійснити попередню оплату робіт, пов'язаних з наданням послуг в обласному управлінні екологічної безпеки, якому підпорядковані зазначені пункти.

Збори за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю транспортних засобів та невеликих партій вантажів, сплачуються безпосередньо на кордоні через відділення банку. У разі неможливості застосування безготівкової форми розрахунків дозволяється проводити розрахунки готівкою через контрольно-касові апарати за умови інкасації її в уповноваженій установі банку протягом дня здійснення сплати.

Гомологічний контроль. З метою посилення контролю за переміщенням коштовних, напівкоштовних та декоративних каменів походженням із України створено Державний гомологічний центр Міністерства фінансів України, який проводить всі роботи, пов'язані з експертною оцінкою якісних та вартісних показників природних та штучних дорогоцінних каменів органічного утворення, напівдорогоцінних та декоративних каменів. Дозволом для переміщення вказаного вантажу є експертний висновок встановленої форми на бланках сурової звітності.

Слід зазначити, що право на виконання відповідних експертних робіт мають, крім штатних співробітників Державного гомологічного центру, також позаштатні акредитовані експерти.

3. Сутність товарної номенклатури, класифікації та кодування товарів

Перехід до нових принципів регулювання зовнішньоекономічної діяльності (тарифне регулювання, ліцензування, квотування) відповідно до світової практики вимагає змін організації митного контролю за товарами, які знаходяться у зовнішньоторговельному обороті.

Ефективне використання тарифних методів регулювання залежить не тільки від системи оподаткування товарів при переміщенні через митний кордон, але іі від застосування процедур митного контролю та їх оформлення. Правильна класифікація кодування товарів є важливим складовим елементом системи митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, оскільки від неї залежить встановлення їхньої вартості за об'єктивними критеріями і, відповідно, обґрунтоване нарахування і стягнення митних платежів. Крім цього, правильна класифікація товарів мас велике значення іі для підвищення митної статистики зовнішньоекономічної діяльності, оскільки остання використовується для вироблення оптимальної митної політики країни.

Сучасні митні тарифи включають десятки тисяч найменувань товарів. Загальна кількість товарних позицій досягає п'яти тисяч. Крім того кожна товарна позиція включає цілий ряд підрозділів що є наслідком тенденції до збільшення кількості товарів, які оподатковуються митним тарифом.

Слід зауважити, що проблема класифікації товарів з митною мстою має, насамперед, економічний характер. Класифікуючи товари в окремі товарні поліції, митні органи можуть створювати додаткові протекціоністські перешкоди для імпорту або навпаки стимулювати товаропотік до країни. Зокрема, зміна структури митного тарифу (в напрямку підсилення її деталізації -- виділення певних товарів в окремі товарні позиції та підпозиції) дозволяє, залишаючи незмінним або навіть знижуючи середній рівень митного оподаткування шляхом зменшення тарифних ставок, які втратили свою торговельно-політичну та економічну ефективність, або ставок на товари, імпорт яких припинено, підвищувати тарифні ставки на продукцію окремих галузей економіки, які потребують більш високого рівня тарифного захисту. Тобто, чим більше роздрібненою є структура митного тарифу, тим ефективніше він може бути використанні! з протекціоністською метою, тобто підґрунтя запровадження товарної номенклатури митного тарифу складають економічні взаємовідносини, а не процедурні питання митного контролю. Під поняттям номенклатури (лат. nomenclatura -- перелік) розуміють систем (сукупність) найменувань назв, термінів, що використовуються в будь-якій галузі суспільних взаємовідносин, тобто це система абстрактних та умовних символів, яка має створити максимальні зручності, з практичної точки зору, для характеристики предметів.

Товарна номенклатура -- це сукупність найменувань товарів, з якими у своїй професійній діяльності працюють митні служби і суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. При цьому слід акцентувати увагу на понятті «товарна», тому що термін «товар» є одним із ключових понять у системі митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Це пояснюється тим, що товар є предметом будь-якої зовнішньоторговельної операції, яка реєструється митними органами. Як раніше режим і процедура пропуску товарів визначались, виходячи з того, що є зовнішньоторговельної угоди, то нині головний критерії -- об'єкт такої угоди, тобто конкретний товар. Це спонукало до розробки Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).

Під товарами потрібно розуміти будь-яку переміщувану через митний кордон продукцію, в том}⁷ числі продукцію, на яку поширюються права інтелектуальної власності, послуги, робота, які є. об'єктом купівлі, продажу або обміну.

Дане визначення включає суттєві характерні ознаки переміщуваного товар, тобто його матеріально-речову форму і транспортабельність. Дані якості товару відображаються в однієї із головних категорії, яка використовується у Митному кодексі України. Оскільки товар є основою зовнішньоторговельної операції, то вся сукупність відносин у сфері митного оподаткування реалізується через дану економічну категорію.

Дану взаємозалежність можна простежити на прикладі поняття «митні платежі», у якому дефініція «товар» відсутня. Водночас, механізм митного регулювання, усі митні платежі пов'язані з переміщенням товарів через митний кордон або безпосередньо (при оподаткуванні митними платежами зовнішньоторговельних операцій при переміщенні товарів -- мито, митні збори, акциз, податок на додану вартість), або опосередковано (при нарахуванні митних платежів, пов'язаних з наданням митними органами ліцензій на здійснення митних брокерських операцій, митне декларування власником митного ліцензійного складу або магазину безмитної торгівлі).

Цей зв'язок існує не тільки на мікрорівні, він виявляється і на макрорівні. Так, торговельний баланс розглядається як операції, що пов'язані з торгівлею товарів незалежно від форми здійснення експорт, імпорт, бартер та ін. А відтак, щоб провести дослідження кожного товару, необхідно його систематизувати, тобто включити до певної множини, елементи якої поділено на окремі підмножини у вигляді розділів, груп або позицій.

Отже, класифікація товарів є одним із головних напрямів митного регулювання товаропотоків між державами.

Залежно від завдань систему класифікації товарів можна згрупувати за різними критеріями: галузі виробництва, матеріали, ступінь обробки, за функціональною ознакою тонкі.

Відповідно до прийнятої системи класифікації всі товарні розділи, групи і підгрупи отримали спеціальні шифри. Після того як множина будь-яких об'єктів розподілена на підмножину відповідно до певної системи класифікації, приведена до системи множина може розглядатися як класифікатор відповідних об'єктів.

Таким чином, класифікатор це систематизований перелік будь-яких об'єктів, який дає змогу знаходити кожному з них своє місце і певне цифрове позначення, тобто послідовно складається з цифр, літер або цифрово-літерних комбінацій.

У системі митного регулювання міжнародних економічних відносин більш поширеним і поняття товарної номенклатури яке, за своєю суттю, співпадає з терміном класифікатор товарів. Під товарною номенклатурою розуміють детальний перелік товарів, розподілених відповідно до системи класифікації. Кодова система класифікатора товарів створюється для того, щоб інформація, що надається до митного органу мала зручну форму для її збирання, перевірки, передачі, обробки, видачі, а також для проведення економічного аналізу.

При роботі з інформацією, яка надається на електронних носіях (наприклад, електронна версія вантажної митної декларації), кодова система класифікаційних даних дає змогу обробити інформаційний масив за допомогою обчислювальної техніки. Таким чином, класифікація товарів за допомогою товарної номенклатури дає можливість:

* кодувати товари;

* проводити митні економічні операції (нараховувати митні платежі, визначати митну вартість, вести звітність, планувати роботу митних органів та ін.);

* досліджувати товарну структуру зовнішньої торгівлі.

До 1999 р. в Україні використовувалась Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) країн-учасниць СНД. Рішенням голів урядів країн СНД 03.11.95 р. її було прийнято як міждержавний класифікатор. ТН ЗЕД СНД побудована на базі Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС), яка використовується у світовій практиці.