Художньо-естетичні особливості натюрморту як жанру образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художньо-естетичні особливості натюрморту як жанру образотворчого мистецтва

Катерина Кравченко

студентка IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв

Науковий керівник - Кириченко О.І.

кандидат мистецтвознавства, доцент

У статті виявляються особливості натюрморту, розглядається розвиток і виокремлення жанру в самостійний, аналізується специфіка його композиційної побудови та вплив форми предметів, кольору, освітлення на сприйняття зображення. Окремо визначається символічний зміст предметного світу в натюрморті, особливості створення художнього образу в залежності від епохи.

Ключові слова: натюрморт, жанр, символіка, композиційна побудова, художній образ, предметний світ, колір, освітлення.

Постановка проблеми

Незважаючи на те, що натюрморт є одним з найстаріших й найпопулярніших жанрів образотворчого мистецтва, його сутність і значення залишаються предметом обговорення серед митців та критиків. Художники, які віддавали перевагу предметному світу, продемонстрували, що в натюрморті важливо не лише відтворити об'єкти чи предмети, але й передати їхню сутність через художній образ. Зокрема символічне та алегоричне значення зображеного світу речей залежало від впливу часу. Звернення до цього жанру протягом кількох століть засвідчує його актуальність у живописі, його здатність відповідати художньо-естетичним потребам будь-якої епохи.

Аналіз досліджень і публікацій

Про специфіку натюрморту як жанру писали багато дослідників, які визначали історію його формування, виразні засоби та роль побудови композиції, підкреслювали значення символічного змісту зображуваних предметів, розглядали роль форми та освітлення у натюрмортній композиції, виявляли значення натюрморту в творчості окремих митців та вплив стилів епохи і техніки виконання на загальний вигляд та зміст речей. Серед українських авторів, що звертали увагу до жанру натюрморту, можна назвати Н. Лозу, А. Зорко, І. Пінчукову, В. Лачук, А. Король, С. Мунтян, Л. Кулієнко, Ю. Скаканді. Отже, дослідження натюрморту є досить актуальним, різні автори постійно знаходять нові ракурси для його вивчення і відкривають нові аспекти в даному жанрі образотворчого мистецтва.

Мета статті. Розкрити особливості натюрморту як окремого жанру мистецтва та виявити основні засоби виразності художнього образу в натюрморті.

Виклад основного матеріалу дослідження

натюрморт жанр образотворче мистецтво

Поняття натюрморту як жанру образотворчого мистецтва не існувало ще до кінця XVI століття, але, розвиваючись, він поступово виокремився в самостійний жанр і набув свого поняття та значень. Це жанр, що спеціалізується на зображенні неживих предметів, таких як фрукти, овочі, квіти, посуд тощо. Саме слово «натюрморт» походить від французького «nature morte», що в перекладі має значення «мертва природа», в натюрморті можуть зображуватись не тільки предмети, це можуть бути ще й мертві тварини, що є рідкістю, але все ж таки в живописі це є і ще більше відображає всю особливість цього жанру [3; 7]. В певні епохи до речей могли додавати також метеликів, птахів, живих тварин, наприклад, кішок, які виконували роль оживлення композиції.

Особливість натюрморту полягає в його звичайності, він може надихати глядачів своєю красою та гармонією і дозволяє сприймати й розуміти красу у повсякденних речах. Натюрморт відображає культурні та історичні контексти свого часу, соціальні, економічні та політичні аспекти епохи, в якій він був створений. Через зображення предметів митець здатен відображати не тільки власне їхні образи, а й втілювати через них розповіді, історії життя та шифрувати певні події.

Цей жанр мистецтва має дуже давнє коріння, але його розквіт більш за все припадає на XVII століття, коли художники зображали предмети для того, щоб показати світу та глядачеві свої навички до деталізації та відтворення реалістичності на полотні. Ще з тих часів, а може й раніше, митці саме через натюрморт та пейзаж відкривали людям свій внутрішній світ, маскуючи в квітах та їжі свої думки та секрети [3; 7]. Наприклад, голландські «десерти», «сніданки», «букети» наділялись специфічним алегоричним змістом, через такі прості теми до глядача доносились глибокі роздуми про сенс життя.

Саме зображення в натюрморті має відрізнятись цілісністю картини, предмети не можуть бути розкидані в різні куточки і при цьому називатись натюрмортом, ні, предмети повинні бути зібрані до купи і усі разом утворювати цілісну композицію.

До певного часу в історії мистецтва натюрморти були частиною великих жанрових сцен, пейзажів або групових портретів, до того, як митці почали звертати увагу на цікавість самих речей та виокремлювати жанр, надаючи йому власного сенсу. Одночасно натюрморт ніколи не був просто доповненням чи фоном для будь- яких картин, кожна частинка в них мала сенс та несла свою історію і специфіку символіки предметів, у тому ж числі часто речі пояснювали звички людини, приналежність до конкретного роду або класу. Недарма художники та дослідники почали звертати більше уваги на самі предмети та їх роль у картині, звичайні предмети можуть грати незвичайну роль, яка розповідає глядачеві про цікаві факти. Усі предмети передавали риси життя людини, характер, цінності та переживання людей у певні часи [4]. Ю. Скаканді підкреслює, що за допомогою натюрморту художники «передають не тільки красу предметного світу, а і його матеріальну сутність. Певні речі в натюрморті відтворюють в образній формі суттєві сторони життя; вони можуть фіксувати епоху, важливі історичні події. Це тому, що художник свідомо обирає об'єкти для зображення, тим самим висловлюючи власне ставлення до світу» [5, с. 181].

Одна з головних особливостей натюрморту - це надання художникам можливості експериментувати з кольором, світлом, композицією, розміром та точкою зору. Дивлячись на те, як створюється натюрморт, ми бачимо багато чого, але перше, на що звертається увага, це розташування предметів на полотні, усі вони знаходяться в купі. Тобто перше правило побудови простору в натюрморті: створюючи постановку, важливо обирати таке розташування, щоб створити цікаву і збалансовану композицію. Художники можуть використовувати принципи золотого перетину, третинного правила або створювати специфічні асиметричні чи симетричні композиції. З постановкою натюрморту можна гратися дуже багато, але не треба забувати про поєднання речей, про їхню мову та естетику, предмети повинні доповнювати один одного та створювати цілісну картину. Розташування об'єктів може створювати певний рух і ритм, що є також важливим пунктом, усі речі між собою поєднуються і не повинні нагадувати хаос [1].

Митець також повинен бути знайомий з таким поняттям, як «перспектива». Класична перспектива враховує просторову структуру усього, що нас оточує, і віддаленість та зменшення окремих частин предмету від художника. Знання перспективи дозволяє людині створити відчуття глибини на полотні та простору, що надає інколи глядачу відчуття того, що картина дихає, зупинилась у часі, глядач може простягнути руку до полотна та взяти зображені предмети [6]. В цьому допомагає ще і передача світла та тіні.

Аналізуючи усі особливості мистецтва живопису, ми можемо зауважити, що не тільки в натюрморті, а й в інших жанрах, світло і тінь відіграють дуже важливу роль, багато людей та дослідників вважає світло творцем атмосфери, адже завдяки йому ми можемо сприймати один і той самий натюрморт зовсім по-різному. Світло може надавати предметам того, чого на ділі в них немає, змінювати їхню суть, змінювати форму, додавати текстури, але все це можна порівняти з ілюзією, тому що з предметами в картині нічого не відбувається. Світло створює атмосферу і настрій, а також підкреслює форми та деталі і саме світло та тінь надають людському мозку, через очі, уявлення про форму предмету та про те, який він є в дійсності. Світлотінь на полотні чи де інде можна створювати різними техніками за допомогою різних матеріалів, головне - правильно передати характер форми.

Також натюрморт може мати особливу точку або зону фокусу, де розташовані основні предмети або деталі, які привертають увагу глядача і створюють центральний акцент композиції [5]. В даному випадку цікаві натюрморти П. Сезанна, який поєднував у композиції різні точки зору на предмети і використовував багатоманітні композиційні стратегії, що надавало специфічного ефекту під час сприйняття його творів.

Поєднання композиції, світлотіні, форми, ритму створюють у собі якісний та естетичний натюрморт. Але важливість цього жанру полягає не тільки в його зовнішньому вигляді, а й в його змісті. Як правило, художник зображує речі, які мають значення для нього, через які можна донести конкретні думки, передати зміст епохи. Символіка завжди мала значення для людей різних епох, а в мистецтві це було мовою, це те, без чого жодна картина не мала своєї родзинки. Символи були в усьому - квітах, овочах, фруктах, ложках тощо. Дослідники описують символізм у натюрморті як важливий аспект, який додає глибини та значення зображенню неживого об'єкту [2; 3], аналізують різні підходи до цього жанру, включаючи вибір предметів, їх аранжування, використання кольорів, світла, тіні, щоб розкрити та розшифрувати саме символічне значення [2; 7]. Відомі багатозначні зображення музичних інструментів у різні епохи. Через музичні інструменти художник міг показати глядачеві певні переваги, розкрити такій зміст, який набував наративного характеру і розповідав не тільки власне про музику, а й про особливості часу.

Аналізуючи картини, ми бачимо, як митець обирає предмети для зображення з урахуванням їх можливого символічного значення. Ми розглядаємо, як кожен об'єкт може мати певні асоціації в залежності від контексту, і як це додає глибини та складності зображенню. Ось, наприклад, один з відомих видів голландського натюрморту, що має назву «Vanitas». Картини зображені в цьому підвиді мають не аби який сенс, кожен предмет передає емоцію та позицію художника. Завжди сенс цих картин був пов'язаний з життям та смертю, з тим, як швидко плине час, та тим, щоб люди не забували, що потойбічний світ завжди чекає на них, це неминучий етап життя. Один з художників, що працював у цьому жанрі в епоху бароко та в час, коли розквіт натюрморту був на вершині, це південно-нідерландський живописець Ян Ван Кассель, якого прозвали майстром натюрмортів. Сам художник прославився не лише своєю майстерністю виконання роботи, а й символічним значенням зображень. Натюрморти «ванітас» були одним із знакових елементів творчості Ван Касселя, предмети, що зображувались для передачі настрою і філософських ідей цього виду натюрморту, були такими: мушлі, черепи, годинники, кістки, відсічені квіти тощо, які символізують тимчасовість і марнотратність життя, те, що усе земне непостійне [8].

Натюрморт розвивається, розвивався і буде розвиватися, постійне зростання жанру демонструє зацікавленість у ньому художників, у тому числі наших сучасників. Зображення предметів у жанрі натюрморту з часом стали різноманітними: є натюрморти на пленері і в інтер'єрі, є натюрморти сюжетно - тематичні і декоративно-умовні. Жанр урізноманітнюється, композиції з предметами можуть бути складними і простими, предмети вибираються для вирішення самих різних художньо-естетичних завдань, а саме - продемонструвати красу речей, їхню форму і фактуру, співвідношення пропорцій. Різні стилі і напрями знайшли відображення в жанрі натюрморт, що лише підтверджує незгасаючу актуальність жанру та зацікавленість у його розвитку художників.

Проаналізувавши особливості натюрморту в різні часи, треба зауважити, що ж саме змінилося в нашому столітті. У наш час його інтерпретація може відрізнятися від традиційного підходу. Сучасні художники часто використовують нові матеріали та техніки під час роботи, шукають нові форми подання речей у творах, це дає можливість пізнати нові горизонти натюрморту та те, як ще його можна інтерпретувати, якими ще способами можна через цей жанр відобразити свою індивідуальність.

У кожній епосі натюрморти відображали саме той час, коли він був створений. Так само і в сучасності - предмети, що зображуються, можуть стосуватися та символізувати проблеми сьогодення, такі, як екологія, технологічні зміни, війни та інше. З появленням цифрових технологій художники можуть розширити свої знання та вміння в цій області та експериментувати зі створенням натюрморту у віртуальних середовищах або за допомогою комп'ютерної графіки. Це відкриває нові можливості для трактування цього жанру.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що натюрморт як один з жанрів мистецтва є центром творчості багатьох художників різних епох і відіграє одну з найважливіших ролей у культурній спадщині та в сучасному мистецтві. Основні його художньо-естетичні особливості полягають у зображені звичайних побутових предметів, передачі краси предметів за допомогою художніх виразних засобів, у наданні їм символічного сенсу, розкритті творчого потенціалу та технічної майстерності автора. Цей жанр дозволяє художникам досліджувати красу і складність звичайних предметів, виражати свої емоції та ідеї через вибір об'єктів, їх аранжування та обробку на полотні. Маючи глибоке значення та будучі наділеним певним символічним змістом, кожний зображений предмет у натюрморті проживає своє життя. Особливість сучасного натюрморту полягає в його нових технічних можливостях. У подальшому можна розглянути специфіку способів зображення в сучасному натюрморті.

Список використаних джерел

1. Зорко А. Є. Натюрморт у класичному живописі та академічній художній освіті. Вісник КНУКіМ. Серія: Мистецтвознавство: Збірник наукових праць. Вип. 25. Київ, 2011. С. 36-43

2. Лоза Н. А. Використання символів і алегорій у створенні художнього образу композиції натюрморту: «Простір і час». Методичні рекомендації до дисципліни «Теорія та практика живопису» для самостійної роботи здобувачів вищої освіти другого року навчання спеціальності 014 Середня освіта (Образотворче мистецтво) спеціалізації «Візуальне мистецтво». Одеса, 2017. 73 с.

3. Натюрморт. Історія виникнення і особливості жанру. Ліхтарик. URL: https://lihtaryk.com.ua/natyurmort-istoriya-viniknennya-i-osoblivosti-zhanru (дата звернення: 24.04.2024).

4. Натюрморт - особливості та історія жанру. URL: https://ukrburshtyn.com/ua/blog/natyurmort-osobennosti-i-istoriya-zhanra.html (дата звернення: 24.04.2024).

5. Скаканді Ю. Ю. Специфіка інтерпретацій композицій у натюрморті. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. 2023. № 1. С. 180-184. URL: file:///C:/Users/Elena/Downloads/277659-Текст сіаіті-639993-1-10-20230423.рс1І'

6. Що таке натюрморт? Натюрморти відомих художників. URL: https://pustunchik.ua/ua/online-school/art/shcho-take-natiurmort (дата звернення: 25.04.2024).

7. Яремків М., Кругляк О. Мистецтво: види, жанри. Словник-довідник образотворчих термінів. Тернопіль, 2010. 80 с.

8. Vanitas. Definition, Painters & Facts. Encyclopedia Britannica. URL: https://www.britannica.com/art/vanitas-art (date of access: 26.04.2024).

Размещено на Allbest.ru