Байройтський "Тангойзер" 2022 і українське кредо режисера Тобіаса Кратцера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Байройтський «Тангойзер» 2022 і українське кредо режисера Тобіаса Кратцера

Єфіменко Аделіна Геліївна -- докторка мистецтвознавства (габільтована), професорка, професорка кафедри історії музики Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка (Україна) і філософського факультету Українського Вільного Університету (Мюнхен, Німеччина)

Adelina Yefimenko -- Doctor phil. habil., professor at the Department of the History of Music at the Mykola Lysenko Lviv National Music Academy and at the Munich Ukrainian Free University

Для відновленої постановки «Тангойзера» Ріхарда Ваґнера на Байройтському фестивалі 2022 року німецький режисер Тобіас Кратцер наново задіяв зіркових артистів Le Gateau Chocolat i Manni Laudenbach. Але разом з ними і відеопродуцен- том Мануелем Брауном режисер зняв новий фільм, який супроводжує історію Тангойзера: за Кратцером -- колишнього ваґнерівсько- го тенора, який залишив Вартбурґ/Байройт, розлучився з коханою Елізабет заради анархістки Венери і став вільним мандрівним актором - клоуном.

Американський тенор Стефен Гульд -- знаменитий Тангойзер. Співак втілює на сцені цю роль у різних постановках протягом життя. Цюріхська опера відзначала до пандемії його 100-го Тангойзера. Але у постановці Тобіаса Кратцера він перевтілюється, стає наче плоть від плоті цього нового героя.

Елізабет у виконанні Лізе Давідзен -- співачки, яка визнана «ваґне- рівським сопрано сторіччя», -- проходить шлях від однієї спроби суї- циду до іншої. Розкішна байройтська співачка Кратцера не може пережити земної трагедії зрадженого кохання. Після молитви до Діви Марії за спасіння душі Тангойзера, втративши останню надію зустрічі з коханим, вона віддається байройтському колезі, що давно її кохає. Роль Вольфрама фон Ешенбаха зі знанням психології депресії виконав Маркус Айхе. Бути собою з Елізабет йому не вдається. Дівчина зваблює його, натягнувши мінезинґеру на голову клоунську перуку Тангойзера. Доки співак відчужено виконує арію «0 du, mein holder Abendstern», вона ріже собі вени. Остання ілюзія Елізабет про коханого Тангойзера -- це руда перука. Остання людина, яка її втішає і допомагає зустріти смерть, -- карлик Оскар Мацерат, герой роману нобелівського лауреата Ґюнтера Ґрасса «Бляшаний барабан / Blechtrommel», а з 2019 року -- незабутній герой байройтської постановки Тобіаса Кратцера1.

Проклятий папою римським Гульд-Тангойзер повертається до Вартбурга-Байройта і застає мертву Елізабет на колінах Оскара. Раритетне видання клавіру «Тангойзера» у його руках -- символ сухого ціпка, що мав би розквітнути на сцені, коли Тангойзер і Елізабет наново разом вийдуть на сцену, -- герой в розпачі розриває на шматки, схилившись над скривавленим тілом чудової співачки -- Лізе-Елізабет.

Постановка Тобіаса Кратцера, у якій поєдналися дві історії -- реальна і оперна, розрахована на великий формат і синтезує оперу та кіно. Проте зміст кіно, в якому паралельно до сценічної дії розгортаються вигадливі атракції сучасних героїв з реального мистецького життя, зазнав суттєвих змін. Кадри 2019 року з закулісним портретом Валерія Гергієва та гег навколо підпису маестро «буду пізніше», який натякав на безсоромні спізнення російського диригента не лише на репетиції, а й на вистави та концерти, були вилучені з фільму. У 2022 році він втратив свою актуальність. З відомих причин диригував постановкою не Гергієв, а німецький диригент Аксель Кобер -- генеральмузікдирек- тор Deutschen 0per am Rhein у Дюссельдорфі. До слова, різка критика Див. прем'єрну рецензію автора на постановку опери «Тангойзер» Ріхарда Ваґнера: Єфіменко А. Байройт: тріумфи і скандали. Байройтський фес-тиваль 2019 -- «Таннгойзер» // Збруч. 14.09.2019. URL: https://zbruc.eu/ node/92082 (дата звернення: 17.08.2022). політичної позиції Валерія Гергієва щодо війни Росії проти України в європейських медіа сильно вплинула на рішення керівництва і колективів світових оперних театрів, філармоній, фестивалів. Заплановані на багато років вперед проєкти і робочі контракти флагмана путінської культурної пропаганди були скасовані.

За іронією долі, поряд із портретом російського диригента в бай- ройтському Фестшпільгаусі минулого року з'явився портрет українки Оксани Линів. У 2021 році диригентка дебютувала у новій постановці «Летючого голландця» (режисер Дмитро Черняков).

З початком вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року свідомість кожної людини розкололася на світ до і після війни. Не дивно, що Байройт, маючи фатальний досвід розвитку фестивалю на тлі Другої світової війни, адекватно зреагував на події. А Тобіас Кратцер увів до постановки «Тангойзера» новий контрапункт. Режисер чітко, коротко, зворушливо висловив свою позицію на підтримку України. В новий фільм про історію «Тангойзера» потрапляє не лише портрет диригентки Оксани Линів, а й кадри, в яких фігурує знаменита цитата молодого Ріхарда Ваґнера, перекладена українською мовою -- «Вільний в бажаннях, вільний в ділах, вільний в насолодах». Таким чином, поряд з німецькими плакатами фігурують плакати й листівки українською мовою, які я мала честь підготувати для постановки 2022 року. тангойзер байройтський фестиваль

Нагадаю, що на тлі великої кількості сценічних реквізитів «Тангойзера» плакати і листівки відіграють знакову роль. Їх малює, розкидає серед публіки Венера-анархістка (Катерина Губанова). З вірною командою мандрівних акторів вона втручається у хід подій сцени «Змагання мінезинґерів у Вартбурзі». По суті, Венера зі своїми листівками й актори її мандрівного театру виявляються справжніми ва- ґнеріанцями, фанатами молодого Ваґнера-революціонера (очевидно, під впливом Тангойзера). Події фільму на великому кіноекрані, який режисер слушно розмістив над історичною сценою театру, захоплюють, але й на мить не відволікають від комплексного сприйняття музично-сценічного дійства. Поки всі знаходяться в залі, на Зеленому пагорбі відбуваються доленосні події, які Мануель Браун зафіксував на кіноплівці: Венера штурмує Фестшпільгаус і прикрашає його легендарний балкон великим чорним плакатом, на якому білою фарбою власноруч закарбувала крилату фразу Ваґнера-революціонера: «Frei im Wollen, frei im Thun, frei im GenieBen». Адже під час першої перерви між актами на ставку перед Зеленим пагорбом відбувся перформанс мандрівних артистів: нігерійський дреґ-артист, рок-співак і трансвестит Le Gateau Chocolat співав, карлик Оскар Мацерат на човні ритмічно підтримував співака, тобто, як і в романі Ґюнтера Ґрасса, голосно бив у барабан. Венера малювала плакат і готувалася до штурму Фестшпільгауса з біноклем у руках. Потім цей плакат здивовані глядачі побачать у фільмі, а під час другої перерви він насправді переможно майорітиме з балкону Фестшпільгауса, наче всі події фільму були записані не заздалегідь, а відбулися тут і зараз під час вистави, у тісних закулісних куточках Фестшпільгауса або на подвір'ї перед головним входом у театр.

Родзинкою і, вочевидь, головною метою нового фільму стала анімація жовто-блакитного серця (кольори українського прапору). А прикрасив серцем плакат найвільніший герой постановки Тобіаса Кратцера -- кольоровий дреґ-артист Le Gateau Chocolat. Нові сучасні герої, що їх увів в постановку Тобіас Кратцер, додали щемливий людяний сенс у конфлікт Тангойзера зі світом. Саме вони увійшли в історію Байройту як реальні персони, що втілюють в життя не стільки ваґнерівський міф, скільки життєве кредо Майстра своїм власним способом життя. Le Gateau Chocolat вразив публіку неповторним поєднанням блискучої акторської гри, співу, розважального шоу в парковому ставку, доброзичливо і вишукано маніфестував свій спосіб віль- ностатевої любові, а на кінець другої дії вивісив на сцені веселковий прайд-прапор.

За запаморочливими фантазіями автора перформансу Le Gateau Chocolat, за гумором навколо блиску й мішури індустрії розваг приховується значно глибший сенс. Його творчість закликає людей до добра, миру, толерантності, гуманного відношення до людей-неформалів, до індивідуумів, відмінних за зовнішніми ознаками або внутрішніми ін- тенціями. Ці люди не є чужими. Вони просто інші -- за способом буття, мислення, кольором шкіри чи перуки, модою, відношенням до мистецтва. Веселі арлекінади Le Gateau Chocolat i Manni Laudenbach не вкладаються в обмеження узвичаєних соціонорм, але зачаровують, запам'ятовуються, заряджають великою порцією позитиву й любові до життя. Вони природні, суверенні, розкуті, пронизані бажанням донести сценічну ідею постановки режисера про різні життєві моделі: на одному боці -- адаптовані форми мислення, пристосованість до суспільства, на другому -- креативність, волелюбність, виборене право бути «вільним у бажаннях, вільним у ділах, вільним у насолодах».

Поряд з ваґнерівським «Frei im Wollen, frei im Thun, frei im GenieBen» Le Gateau Chocolat висловлює і власне кредо: «Before I'm gay, black, fat, and all these things, I'm human first». Обидва чудово кореспондують між собою. Але символічно, що у свідомості режисера зміст знаменитого вислову молодого Ваґнера поєднався тепер з устремліннями Вільної України проти війни, голокосту, розхитування єдності Європи, що сплановано здійснює російський державний тероризм.

Події відеофільму, які паралельно розгортаються або перехрещується зі сценічною дією, виявили й нову логіку режисерського задуму. Чотири герої-анархісти (Венера, Тангойзер, Оскар Мацерат і Le Gateau Chocolat) мандрують світом: блукають в дорозі, несподівано потрапляють до Зальцбурґа, не бажають залишатися на фестивалі, що забруднив свою репутацію лицемірним альянсом з артистами, виступи яких в Європі надалі фінансує держава-терорист Росія. Старенький «Citroen» швидко розвертається перед зальцбурзьким Фестшпільгаусом і несеться подалі геть з австрійського міста, напханого російською культурною пропагандою. Нехай люксова публіка надалі розкошує на фоні мистецтва «поза політикою» під супровід новин про бомбардування, масові вбивства, знущання, зґвалтування, що чинять росіяни в Україні.

Велика місія і мета артистів постановки Тобіаса Кратцера -- Байройт, Байройтський фестиваль, змагання сучасних мінезинґерів.

Щоб навести лад у театрі та не зірвати виставу «Тангойзера» у стилі історично інформованого виконавства, на великому кіноекрані раптом з'являється сама Катарина Ваґнер, котра чудово зіграла саму себе. Побачивши підозрілих незнайомців, вона викликає поліцію і через декілька хвилин озброєні правоохоронці насправді вриваються на сцену, щоб зупинити безладдя, заподіяне Венерою та її артистами і, насамперед, самим Тангойзером, котрий знехтував святістю байройтського храму. І не тому, що він прославляв чуттєву любов. Він зрадив своєму покликанню оперного співака, перетворившись на клоуна мандрівного театру Венери. Але це був його вільний вибір і за нього він заплатив високу ціну -- життя Елізабет.

Режисура Тобіаса Кратцера у цьому році розквітла новими фарбами, жартами, але насамперед гучно проголосила його власну життєву і творчу позицію. Увінчаний славою та престижними європейськими нагородами, серед яких перемога в номінації «Найкраща режисура», відома театральна премія «Der Faust», Тобіас Кратцер залишається людиною з великим серцем, навколо якого гуртується вірна команда митців, здатних до блискучих експериментів -- сценограф Райнер Зельмайєр, кінооператор Міхаєль Браун, світлодизайнер Райнґард Трауб.

Завдяки поділу сцени на «театр у театрі» і «кінотеатр» чітко увиразнюється зіткнення двох світів і двох мистецьких світоглядів -- по- пкультури, клоунади, мандрівного авантюризму і сакрального світу Ріхарда Ваґнера, заради якого до Байройта щоліта прямують паломники з усього світу. Вишукана публіка, зірки політики й мистецтва, меценати, продюсери, артисти кіно, театру та естради, телемодератори й журналісти -- всі вони стають героями постановки Тобіаса Кратцера, сучасними пілігримами.

І тепер у свідомості кожного з них кредо Ваґнера «Frei im Wollen, Frei im Tun, Frei im GenieBen» -- революційний прапор Венери, що демонстративно прикрасив балкон Фестшпільгауса, -- буде асоціюватися у свідомості глядачів з українським серцем і борцями за Вільну Україну.

Тобіасу Кратцеру вдалося ненав'язливо, але рельєфно провести цю ідею крізь всю постановку «Тангойзера». Режисеру вистачило для цього декілька кадрів, від 5 до 10 секунд сценічного часу, щоб висловити у новому відеоряді підтримку Україні з усім колективом артистів, задіяних у постановці, а також свою позицію щодо цьогорічного Зальцбурзького фестивалю. Адже керівництво Зальцбурзького фестивалю та преса надалі уникають дискусій і інтерв'ю на цю тему, у той час як російські митці за гроші Газпрому продовжують «творити» свою лицемірну справу, формально розкидаючи лозунги «нєт войнє».

Оновлена постановка «Тангойзера» наново довела, що режисерська опера надалі стверджується як потужний комунікативний соціокуль- турний феномен не лише у мистецтві, а й у галузі культурної дипломатії та суспільно-демократичного руху.

Опера як унікальний комплексний феномен, довершений злагодженим гармонійним функціонуванням конкретних музично-театральних закономірностей, апробований століттями. Її вагомість у процесі вільного, креативного розвитку людини не потребує доказів. Дієва функція опери покликана здійснювати зв'язок історії та сучасності, впливати на майбутню історію людства, провидіти шляхи вирішення суспільних, релігійних і особистісних катаклізмів. Укотре підтверджується крилатий вислів найвеличнішої постаті оперного Олімпу -- Ріхарда Ваґнера -- революціонера й мітотворця, музиканта і літератора, філософа й візіонера, політика й утопіста: «Музика не лише музика, а нескінченно більше!» (Ф. Ніцше, «Казус Ваґнер»). Нові митці також впевнено доводять: не існує «мистецтва поза політикою».

Ріхард Ваґнер, ніби передбачивши факти ідеологічної інструмента- лізації своїх ідей германофільства, антисемітизму, музики майбутнього нацистами, звертався до прийдешніх поколінь: «Діти, творіть нове!» («Kinder! Macht Neues!»). Майстер дав «зелене світло» найрадикальні- шим шляхам трактування свого Gesamtkunstwerk, в якому волів з'єднати різні функції мистецтва -- художню, пізнавальну й впливову. В ідеалі це мало привести до злиття різних царин -- мистецтва, науки й політики -- під спільним знаменником гуманізму та творчості.

Його міфотворчість оживає у динаміці актуального часу. Цю істину заново талановито, чесно, неповторно втілив Тобіас Кратцер.

Размещено на Allbest.ru/