Інфернальна тематика у творчості рок-колективу Black Sabbath

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Інфернальна тематика у творчості рок-колективу Black Sabbath

А. Пількевич

Київ

Анотація

Стаття присвячена проблемі зародження та ранньому розвитку інфернальної тематики у творчості рок-колективів Великої Британії. Головна увага прикута до постатей Оззі Осборна, Тоні Айоммі, Гізера Батлера та Білла Уорда. Гурт Black Sabbath розглядається як основоположник «інфернального стилю», що заклав фундамент, на якому зростали більш одіозні Heavy metal колективи, в яких звернення до демонічних образів стало звичною частиною іміджу.

Ключові слова: Heavy metal, Black Sabbath, інфернальна музика, Оззі Осборн, Тоні Айоммі, Гізер Батлер.

Історичні та релігійно-міфологічні запозичення є невід'ємною частиною сучасної популярної культури. В єдиній комплексній системі серед величезного масиву художньої літератури, кінематографу та ігрової індустрії надзвичайно важливе місце займає дослідження музичної культури. Метою пропонованої статті є аналіз процесів зародження та раннього розвитку інфернальної тематики у творчості рок-колективу Black Sabbath.

Звернення до демонічних образів вже давно стала звичною частиною іміджу більшості популярних Heavy metal гуртів. Цілком очевидним є факт, що ця спадщина активно рецепіюється багатьма колективами з так чи інакше дотичних жанрів і піджанрів, серед яких, перш за все, варто виділити: thrash metal, black metal, doom metal, gothic metal.

Історія гурту Black Sabbath почалась в кінці 60-х років ХХ ст. у м. Бірмінгем Великої Британії. Місто сильно постраждало від німецьких бомбардувань в роки Другої світової війни, тривалий час відбудовувалось і, за словами засновників гурту, було досить похмурим та депресивним. Оскільки Бірмінгем продовжував залишатись одним із ключових промислових центрів країни, соціальну основу складали робітники переважно важкої промисловості, а етнічний склад за своєю строкатістю був менш різноманітним ніж Лондон. В процесі свого історичного розвитку Бірмінгем ніколи не був центром окультних практик, містицизму або, навпаки, релігійної нетерпимості. Для цієї місцевості не була характерною висока концентрація сакральних споруд кельтського, римського або англо-саксонського походження в дохристиянський період, а отже різного роду спекуляції з цього приводу не витримують жодної критики. Понура атмосфера, що була обумовлена рядом соціальних факторів та значним задимленням від роботи великих заводів, також не була унікально відмінною від багатьох інших промислових центрів. Засновники гурту Black Sabbath на початку становлення своєї кар'єри музикантів були в скрутному фінансовому положенні. Вони змушені були працювати на різних роботах, але водночас постійно шукали себе у музиці та експериментували. Конкуренція на цьому поприщі була достатньо високою, тому черговий однотипний rock band мало кому був цікавий із замовників і, тим паче, компаніям звукозапису. Ці обставини обумовили об'єктивну необхідність пошуку альтернативних форм. До того ж кожен з учасників гурту неодноразово підтверджував своє регулярне вживання наркотичних речовин та тривале зловживання алкоголем, але ці фактори ні в якому разі не можуть слугувати яким-небуть вагомим поясненням у виборі репрезентованих ними інфернальних образів.

Мова іде про те, що схожі проблеми були характерними для сотень музикантів по всій території Сполученого Королівства. Також повною нісенітницею виглядає зведення причинності виключно до особливостей їх музичних нововведень (застосування важчих гітарних риффів, прийому тритон тощо), оскільки такі першопроходьці хард-року, як Led Zeppelin, а згодом і Deep Purple, нічого подібного у свої образах не відображали.

Зі слів самих учасників гурту Black Sabbath, їх тяжіння до містичних тем і образів пояснюється як «надприроднім натхнення», так і цілком раціональним бажанням віднайти вдалий комерційний образ. Отже, найбільш відомою в цьому ключі є розповідь бас-гітариста Гізера Батлера про створення пісні «Black Sabbath», що визначила творчий напрям руху однойменного гурту. Гізер розповідав який неймовірний жах він відчув, коли одного разу прокинувся вночі і побачив біля ліжка чорну загадкову фігуру, яка за декілька секунд розчинилась. Цікавим є факт, що Гізер Батлер, за його власними словами, цікавився чорною магією і читав книжки з цього приводу. Вокаліст гурту Оззі Осборн захоплений цією розповіддю, а також під впливом творів окультного жанру Деніса Вітлі, написав легендарну пісню і задав вектор імідж-напрямку гурту Black Sabbath. Гітарист Тоні Айоммі у доповнення до цієї історії додає, що і сам «славнозвісний гітарний-рифф» у нього вийшов досить загадково: «I just came up with this riff for Black Sabbath. I played dom-dom-dommm. And it was like: that's it! We built the song from there. As soon as I played that first riff we went: Oh God, that's really great. But what is it? I don't know! Just a simple thing but it had a mood. Only later did I learn that I had used what they call the Devil's interval, a chord progression that was so dark that in the Middle Ages playing it was forbidden by the Church. I had no idea; it was just something that I had felt inside. It was almost like it had been forced out of me, these things were coming up just like that. Then everybody started putting bits to it and afterwards we thought it was amazing. Really strange, but good. We were all shocked, but we knew that we had something there». Також в кінці 14 глави його книги він чітко говорить про якусь незрозумілу силу, що їх направляла і була як невидимий п'ятий член гурту: «We always thought there was something there that led us into this music that we were playing. I played that Black Sabbath riff straight off, dang-ng-dang, and that was it. It just came up, as a lot of my riffs have. It was like somebody was there, saying: Play that! Something or somebody was providing ideas and guidance from some other dimension, like an invisible fifth band member».

У 2004 році Оззі Осборн в інтерв'ю розкаже, що ідея містичного образу гурту була запропонована Айоммі після побаченої черги за квитками в кінотеатр на перегляд horror-стрічки «I Tre Volti della Paura», яка в англомовних країнах демонструвалась під назвою «Black Sabbath». Сам Тоні Айоммі відзначає вплив кінофільмів у жанрі horror на становлення ідейного концепту їх гурту, особливо відмічаючи при цьому Гізера Батлера: «I liked horror films and so did Geezer. We used to go to the cinema across the street from our rehearsal place to see them, so maybe it was something that subconsciously directed us to that sort of thing». Водночас, Айоммі заперечує, що назва була запозичена із зазначеного фільму: «I know there is a Boris Karloff movie called Black Sabbath, but we never saw it at that time. Geezer came up with the name Black Sabbath and it just sounded like a good one to use».

Перші альбоми гурту, особливо «Black Sabbath», стали своєрідним фундаментом нової естетики, яку учасники колективу характеризують як зловіще звучання (grim, dark and gloomy). їх рання творчість була дороговказом для багатьох наступних хеві-метал колективів, які «у битві, що розпочалась, намагались бути все більш злішими за своїх попередників». З огляду на подальшу творчість таких колективів, як Judas Priest, Iron Maiden, Manowar, Motorhead та багатьох інших, цей влучний висновок канадського музиканта, режисера та антрополога Сема Данна є цілком аргументованим. Вказаний дослідник неодноразово торкався обраної нами проблематики у багатьох документальних роботах: «Metal: A Headbanger's Journey» (2005), «Global Metal» (2008), «Metal Evolution» (2011), «Satan Lives» (2015). В загальному контексті заслуговує на увагу також думка соціолога університету DePaul в Чікаго Діни Вайнштейн, яка є однією з провідних дослідників популярної культури і, зокрема, heavy metal music and Rock Studies, з приводу виникнення і закріплення цих явищ. Вона стверджує: «Характерні важкі рифи бас-гітари з потужним підсилювачем і звуковими ефектами дисторшину обумовили те, що імідж виконавців просто не міг бути пухким та лагідним, вони мали відповідати своєму звучанню, тобто бути агресивними в усіх зовнішніх проявах. Це починалось з вокалу і продовжувалось в одязі, зачісках тощо».

Формування ранніх сценічних образів та символіки Black Sabbath було продуктом їх спільного бачення. Стосовно текстів пісень варто виділити, перш за все, Оззі Осборна та Гізера Батлера. Суттєвий вплив на розвиток креативного профілю Black Sabbath в пізніші роки справили Джефф Ніколс (1979-2004 та 2006 роки), Єн Гіллан (1983-1984 роки) та Гленн Юз (1985-1986 роки). Знаковою подією стало долучення до гурту Black Sabbath з 1979 по 1982 роки (також у 1991-1992 та 2006 роках) талановитого вокаліста та автора пісень Ронні Джеймса Діо. Останній сильно захоплювався фентезі та середньовічною культурою, що знайшло своє відображення у творчості гурту. Різноманітні образи чаклунів, драконів, надприродних істот та чарівних артефактів окремих міфологічних систем світу інкорпоруються до інфернально-апокаліптичної картини більш ранніх Black Sabbath.

Отже, проаналізуємо символіку та тексти пісень гурту Black Sabbath на предмет історико-міфологічних запозичень. Перш за все, привертає увагу та обставина, що зовнішній вигляд музикантів на початковому етапі їх творчості не відрізняється від інших колективів того часу. Ранні Black Sabbath не вдягались в спеціальну сценічну одежу, що мала б підкреслювати відповідний зміст їх пісень або обкладинок альбомів. Вони не розміщували на сцені, не поширювали в залі демонічну символіку, як це згодом буде характерно для Judas Priest, Iron Maiden та інших гуртів. Навпаки, члени колективу Black Sabbath носили назовні досить помітні хрести, що, за свідченням Тоні Айоммі, вони робили для захисту від «темних сил». Увага сатанинських сект до гурту, непорозуміння з ними та погрози, колективне рішення музикантів носити хрести для захисту описує Айоммі в своїй книзі. Він підкреслює, що завжди слідкує за тим, щоб не забути хрест, коли збирається у тур, і ніколи не виходить без нього на сцену: «I never go on stage without wearing my cross. When I go on tour, I always have two things that I really look after: the cross and my thimbles». Водночас, характерна символіка, що почала міцно асоціюватись з Black Sabbath, а також тексти їх пісень, містять цілком не випадковий, але системний інфернальний контент. Розглянемо це детальніше. Найбільш знаковою в цьому ключі є обкладинка першого альбому гурту з однойменною назвою «Black Sabbath» і однойменною назвою пісні «Black Sabbath», що символізує містичну розповідь бас-гітариста Гізера Батлера наведену вище. Жінка у темному на обкладинці уособлює зловісний образ, що представлений у словах пісні:

«What is this that stands before me, Figure in black which points at me».

Оскільки, перш за все, нас цікавить феномен зародження та раннього становлення «інфернального образу» у музичній культурі та його імплементація у популярну культуру, більш доречним буде розглядати гурт Black Sabbath з окремою увагою до періоду 70-х років. Отже, почнемо з символіки. З дев'яти обкладинок альбомів цього періоду лише три представлені у полі, що нас цікавить:

Black Sabbath (1970)