Мистецтво на захисті суверенітету України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мистецтво на захисті суверенітету України

доктор мистецтвознавства, старший науковий співробітник, головний науковий співробітник відділу кураторської виставкової діяльності та культурних обмінів Інститут проблем сучасного мистецтва Національної' академії мистецтв України, Україна

Відома дослідниця історії Голодомору в Україні Анн Епплбаум у статті "Настав час готуватися до української перемоги" висловлює власну оцінку російсько-української війни: "Зрештою, це не була лише війна за територію, а радше кампанія, яка велася з наміром геноциду" [1]. Звільнення тимчасово окупованих територій, зокрема Київщини, Харківщини, Херсонщини, доводять трагічний масштаб злочинів проти людяності, що вчинили рашисти в ХХІ столітті в центрі Європи. Чому так сталося? Тімоті Снайдер серед низки чинників, що призвело РФ до "шизофашизму", називає і такий: ""Останні тридцять років були часом без принципів, коли люди, які хочуть хороших речей - свободи та демократії, - були переконані, що ці речі даються автоматично з історії... Якщо ви думаєте, що вам це дають, тоді те, що вам дають, не є свободою. Ви повинні обирати самі" [2]. Тому перемога України, переконаний Снайдер, є необхідним прикладом для всього Західного світу, де кожний громадянин має усвідомити, що справжньою цінністю є те що ви уособлюєте, як та "потужна східноєвропейська інтелектуальна традиція", яку втілював Вацлав Гавел, а тепер українці, які виборюють демократію і європейські цінності, бо "якщо ви не боретеся за це, дуже скоро це не буде демократією", зокрема в умовах, коли демократія переживає кризу, а інтернет-технології істотно впливають на свідомість сучасників, роблячи їх "менш творчими, менш розумними" [2]. Тож духовні цінності культури саме тепер грають велику роль у справі теперішнього і майбутнього розвитку націй, цивілізації в цілому, бо ця війна є екзистенційною, і під час війни вирішується доля 30-літній кризи західного гуманітарного знання, кризи мистецьких епістем тощо. Українськи митці доводять, що в умовах стресового стану вони разом з усією нацією здібні само-зорганізуватися, і спрямувати зусилля на вираз головних імперативів мистецької творчості, де пріоритетні позиції займають постулати трансцендентальної естетики, позаяк пріоритет духовного екстазису (М. Бердяєв) допомагає боронити державний суверенітет, прискорюючи перемогу над варварством окупантів. Як констатував Т. Снайдер: "Фашисти, які називають інших людей "фашистами" - це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ нерозумності. ... В українців найелегантніше формулювання. Вони називають це "рашизмом"" [2]. Крім того, українські митці в окупації так само елегантно возвели особливість вітчизняної абетки до щаблю символу непокори, ризикуючи життям, малюючи в найнесподіваніших місцях понівеченого ворогом Маріуполя лаконічну літеру "І", тим дуже дратуючи переляканого окупанта. Невипадково, аналізуючи цю російсько-українську війну, Т. Снайдер нагадує, що в колоніальній парадигмі Україна була і залишається центральною країною, яка постраждала і від русифікації, і від хиб вестернізації, але українці не живуть травмами минулого, як не перебувають в перманентної ейфорії від колишніх перемог, бо живуть майбутнім, тому роблять висновки з постколоніальних і пострадянських історій, "але роблять це по- своєму", акцентуючи ті цінності, про які на Заході перестали думати, "поважаючи лише засоби для досягнення мети" [3]. Отже показовим є факт того, що під час бомбардувань Києва, митці, що залишались в столиці, створювали сутнісно потужні образи, сповнені емпатії і живого почуття, фіксуючи архетипальну лють нації до ворога, болісні переживання горя і втрат, благосну віру у мужність наших воїнів-захисників, і особливо концентруючись на молитовному стані сакрального катарсису, як наближенні перемоги та очищенні від нелюдського масштабу зла некротичних злочинів, що принесли окупанти (М. Полякова "Молитва за наших захисників", В. Дорош "Молитва"). Між тим з'ясувалося, що контемпорарна арт-лексика у випадку виразу максимальної напруги почуттів не спрацьовує, виглядає надумано-фальшивою навіть коли з залишків ракет акумулюють арт-об'єкт під назвою "Пекло", як у

A. Логова, бо концептуалізовано-реїфікована арт-лексика надто відокремлена від внутрішнього впочування суб'єкта, адже вона призначена для бенчмаркінгових проблем накопичення капіталу [4; 5]. Натомість традиційна мова, яку мистецтво опрацьовувало століттями, працює і найбільш пристосована до того делікатного завдання, як втілення екзистенційних думок, схвильованих почуттів. Скажімо, серед численних (ніби створених в якості медитативно-молитовних сповідей) творів чимало таких, де митці зверталися до іконографії відомих історико-культурних шедеврів, зокрема до образу Оранти Софії Київської (Д. Вітковська), до народних традицій ляльок-мотанок (М. Пітчук, О. Вдовиченко) і паперових витинанок (Д. Альошкіна), до поширеної схеми ікони святого із житієм у клеймах по периметру картини, як у бронзовій плакетці "Мамай" краматорського митця В. Гутирі, якому пощастило вибратися з окупації, або до образу відомої Вишгородської ікони за типом "Розчулення", яку директор Музею "Київська картинна галерея" Ю. Вакуленко відтворив в образі-репліці "Неопалима", працюючи під час березневих обстрілів столиці в підвалах музею. цінність культура війна нація

Разом з тим митці усвідомили, що вони спроможні протистояти дескілінгу посткультури та інтелектуальній провінціалізації Сходу і Заходу, що досягло планетарного масштабу через поширення комодифікованої системи global public art, що має руйнівний ефект впливу на творчу свідомість завдяки пан-імперській логіці європоцентризму як темного боку ідеї Просвітництва (за

B. Мігноло [6]), позаяк постійне інноваційно-візуальне експериментування замінює ґрунтовний аналіз, так що культурне життя обмежується мережевою естетикою, полегшеним дизайном, беззмістовною концептуалізацією "парадигми без парадигми", що врешті руйнує культуру нації. Відкидання естетичного судження, ігнорування трансцендентної творчості, замість якої митці пропонують реїфіковані об'єкти, легітимовані феноменологією речі, призводить до продукування пастішу, комодифікованої продукції, яку європейські аналітики називають, як Філіп Врублевські, "мистецтвом без мистецтва", або "the public art bubble", за дефініцією Мівон Квон, тобто мильною бульбашкою, що витончує духовний потенціал національних культур до колапсу. Апокаліптика російсько-української війни свідчить серед іншого і про наступний етап еволюції мистецтва, що розгорнувся у час змін політичної мапи світу, позаяк мертвонароджений постмодернізм вже "переніс" три клінічні смерті (в 1990-ті, на зламі століть і тепер), підтверджуючи правоту Іхаба Хассана: постмодернізм - той, кого і не існувало, не може померти, але "міазми якого розносить вітер перемін"; проте зараз в час екзистенційної боротьби добра і зла мистецтво отримало шанс вирватися з гістерезису в абсолют екстазису, бо саме повнота відчуття трансцендентної свободи є метою мистецтва (Олексій Босенко).

Список використаних джерел

1. Applebaum, Anne. (2022). It's Time to Prepare for a Ukrainian Victory. The Atlantic. September 11. https://www.theatlantic.com/ideas/archive/2022/09/ukraine-victory-rus sia-putin/671405/?fbclid=IwAR0Fy_qWCMOr8RQKkLTaadHVU6z4w0HlO_fV863jNq6A- UVAHVAkpmU2wS4.

2. Боборикін, Андрій. (2022). Тімоті Снайдер: Росія називає себе демократією, але очевидно, що це не так. Українська правда. 15 вересня 2022. https://www.pravda. com.ua/articles/2022/09/15/7367504/.

3. "Усе зводиться до України": історик Тімоті Снайдер - про значення України в історії та міфи Путіна. The Ezra Klein Show від The New York Times. The Village Україна. https://www.the-village.com.ua/village/knowledge/knowledge/324489-timothy-snyder-e zra-klein-2022-konspekt.

4. Protas, Maryna. (2022). Socio-Philosophical Critique of the Global Public Art's Visual Order: The Context of National Self-identity. American Journal of Art and Design. Vol. 7, Issue 1, March, pp. 29-38. doi: 10.11648/j.ajad.20220701.15.

5. Bourdieu, Pierre & Wacquant, Loic. (2000). "La nouvelle vulgate planetaire". Le Monde diplomatique. Mai, pp. 6-7. https://www.monde-diplomatique.fr/2000/05/BOURDIEU/ 2269 [Translated by Andriy Repa http://www.ji.lviv.ua/n35texts/bourdieu.htm].

6. Mignolo, Walter D. (2011). The darker side of western modernity. Global Futures, Decolonial Options. Durham & London: Duke University Press.

Размещено на Allbest.ru