Дерев’яні освітлювальні прилади: інтерпретація та сучасне трактування гуцульських традицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дерев'яні освітлювальні прилади: інтерпретація та сучасне трактування гуцульських традицій

Роман Стеф'юк

кандидат мистецтвознавства, доцент, директор

Косівський фаховий коледж прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, Україна

Ярослав Лазорик

приватний підприємець, член

Української Асоціації Меблевиків, Україна

Анотація

У статті досліджено історію розвитку освітлювальних приладів на території України. Висвітлено питання взаємозв'язку між предметами декоративно-ужиткового мистецтва, що були виготовлені в різні історичні епохи. Охарактеризовано вплив традиційного народного мистецтва на розвиток сучасних освітлювальних приладів.

Ключові слова: освітлювальні прилади, традиції, народне мистецтво, конструкція, декор, оздоблення.

Постановка проблеми

Проблема збереження традицій в історії розвитку освітлювальних приладів є одним із актуальних напрямів мистецтвознавчого дослідження. Сьогодні вони стали окремим самобутнім явищем українського декоративного мистецтва. Майстерність створення світильників активно розвивається засобами художньо-стильового, формотворчого вираження, технологічних особливостей і технічних характеристик.

Огляд наукових праць щодо означеної проблематики доводить, що кількість профільних публікацій, які спрямовані на розкриття обраної теми, порівняно невелика. Тематика дерев'яних освітлювальних приладів здебільшого розглядалася в контексті вивчення питань з інших видів мистецтва. Однак варто відзначити наукові праці Коваль Л. М. «Основні етапи і тенденції світлового дизайну в контексті розвитку джерел світла» та «Основні тенденції розвитку дизайну світильників», у яких досліджено історію розвитку світильників на території України [1;2]. Корисною була стаття Маркович М. Й. «Художні світильники через призму народного мистецтва» [4], де висвітлено художні особливості українських світильників та історичні періоди, представлено певну типологію виробів.

Метою статті є дослідження історії розвитку освітлювальних приладів та визначення впливу традиційного мистецтва на конструктивно -тектонічні особливості проектування сучасних дерев'яних світильників.

Виклад основного матеріалу

освітлювальні прилади гуцульські традиції

Перші архетипи освітлювальних приладів у побуті людини з'явилися ще з давніх давен. Це зумовлено необхідністю освітлення помешкання в темну пору доби. Основним джерелом світла було полум'я - від початку його використання близько 1,5 млн. років тому й до появи перших електричних джерел світла у XVIII ст. [1]. Упродовж цього періоду способи використання вогню вдосконалювалися та розвивалися, еволюціонували від примітивного смолоскипа до олійної лампи, свічок та гасового освітлення.

На теренах України початком етапу розвитку світильників як мистецьких творів можна вважати епоху Київської Русі. Саме тоді майстри почали виготовляти перші свічники та панікадила. Матеріалами для виготовлення слугували вогнетривкі метали, дерево, кераміка, скло, кістка [2]. Кожен наступний етап технічного розвитку предметів освітлення супроводжувався новими можливостями художнього оформлення світильника.

Одним із найважливіших досягнень у розвитку технології світла було винайдення та налагодження системи електричного освітлення протягом 1870-1893 рр. Перші світильники для таких приладів з'явилися наприкінці XIX ст. й були яскравими представниками стилю ар-нуво (модерну).

Із початком нового століття почався новий етап у мистецтві дизайну освітлювальних приладів, проте він був спрямований на кількісний показник, а не на якісний. Це стало результатом стрімкої електрифікації населення. Швидкий ріст попиту на світильники вимагав термінового промислового виробництва великих партій, а також зниження вартості таких виробів. У післявоєнний період майстри розпочали роботу над пошуком нових форм та констуктивно-стильових рішень для освітлювальних приладів.

До 1930-тих років вони (митці) накопичили актуальний досвід і почали виготовляти світильники, виходячи з вимог антропометрії та гігієни освітлення.

Серед українських митців наприкінці XIX ст. популярним був стиль ар-деко (арт-деко), який увібрав у себе досягнення прадавніх екзотичних культур, народного мистецтва та фольклору. Окремі майстри експериментували з «чистими формами». А вже у світильниках першої третини XX століття яскраво виражений вплив народного мистецтва [3].

Однак через політику тодішньої влади у масовому виробництві виробів різного характеру розвинувся так званий «безнаціональний» стиль, тому до 1950-х років технологічний процес дизайнерських розробок і новацій було призупинено. У 1960 рр. розпочалося відновлення пошуку дизайну форм, однак він і надалі перебував під цензурою влади. Будь-які креативні проекти, що не відповідали нормам інтернаціонального конструктивного стилю, не мали шансів на реалізацію [4].

Сучасне проектування освітлювальних прикладів характеризується експериментами з різними джерелами світла, світловими системами, новими матеріалами та технологіями. Освітлення стало важливою складовою інтер'єру та екстер'єру, його розглядають не як підсилюючу складову, а як один із головних чинників, який формує загальний вигляд спроектованого дизайнерського твору.

Показово, що значна кількість майстрів зосередила свою увагу саме на виготовленні світильників. До найвідоміших можна віднести таких українських митців як Сергій Махно, Вікторія Якуша, Інна Зіміна та ін. У результаті проведеного мистецтвознавчого аналізу їх творчих робіт визначено стилістику форми й декору, характерні конструктивні ознаки та особливості технологічних матеріалів.

Надзвичайно цікавим конструктивним задумом вирізняється дерев'яний світильник, що був виконаний відомим майстром художнього пластичного різьблення, заслуженим художником України, доцентом кафедри декоративного мистецтва Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Степаном Васильовичем Бзуньком. Він прикрашає інтер'єр катехичного центру УГКЦ при кафедральному соборі в м. Івано-Франківськ. Степан Бзунько винайшов своєрідну, притаманну тільки йому, пластичну мову різьблення та інтерпретації рослинних мотивів (іл. 1).

Іл. 1. Дерев'яний світильник. Столярна конструкція, профілювання, точіння, різьблення. Автор: Бзунько С. В., 1994 р.

У процесі створення світильника художник застосував складні столярні з'єднання, які в поєднанні з технікою ажурного вирізування утворюють складну конструкцію. Оздоблений він пластичним та плоским різьбленням, вишуканими формами точених декоративних накладок. Глибоко переосмислені, трансформовані рослинні мотиви у високохудожніх творах сакрального призначення отримують нове життя. Від точеної тарілкоподібної центральної частини відходять вісім профільованих кронштейн-рамен, які завершуються точеними низенькими чашками. Донизу від неї виростає витягнутий точений стояк із гострим завершенням. Посередині рамен кріпиться вигнута півколом дерев'яна планка, по обидва її кінці - вигнуті арки, таким чином утворюється восьмипелюсткова ружа. Із точеної форми поміж раменами виступають три профільовані виступи у вигляді стилізованих кучерів, які скріплені спільною точеною деталлю, що проходить через їх округлі завершення [5].

Надзвичайно вишуканим є оздоблення півкруглих ажурних виступів. По обидва боки від хреста, у центрі, виростають пластичні завитки. Внутрішня частина також декорована. У центральній частині розміщений накладний чотирираменни й хрест, вправо й уліво відходять два ряди калачиків. Смужка калачиків також розміщена на бокових частинах рамена до арки й на точених чашках. На нижній рельєфній частині арки кріпляться декоративні дармовиси, форма дзвіночків витончена, делікатна. Навіть у вирішенні таких незначних деталей автор проявляє високий рівень мислення, тонке відчуття матеріалу й мистецький смак.

Рамена світильника за рахунок складного ажурного вирізування менш декоровані. Зовнішня частина завершується кучером, і від центру по обидва боки виступають точені декоративні деталі, оздоблені різьбленою стрічкою. Складна й логічна конструкція даного твору: різноманітні точені декоративні деталі, вишукане профілювання створюють цікаву архітектоніку світильника, який є невід'ємним атрибутом у сакральному просторі гуцульської церкви.

Вдалим поєднанням плоского та пластичного різьблення яскраво вирізняється ще один дерев'яний світильник, що був виконаний відомим майстром пластичного різьблення Степаном Бзуньком (іл. 2). Він складається з вертикального точеного стержня, від якого перпендикулярно відходять подвійні профільовані рамена. Ця хрестоподібна складна конструкція зверху скріплена точеним кругом. У центральній частині кожного подвійного рамена світильника кріпиться підставка у вигляді одинарного свічника, який завершується точеною чашкою. Він проходить крізь рамено, розширюється донизу й завершується, як і головний стрижень, точеною кулеподібною формою. Знизу рамена скріплені точеним, випуклої форми кругом, декорованим різьбленими пластичними мотивами та вишуканої форми дармовисами. На верхній частині кожної профільованої «гілки» дерев'яного світильника розташовано ще по одній чашці для свічок [5].

Іл. 2. Дерев'яний світильник. Столярна конструкція, профілювання, точіння, різьблення. Автор: Бзунько С. В., м. Косів, 2002 р.

У верхній частині точений стержень має зрізану восьмикутну форму. Із чотирьох сторін до нього кріпляться декоративні, ажурно вирізані деталі, оздоблені, як і рамена, стрічкою гуцульського мотиву «слізки». Ці вертикальні виступи знизу переходять у горизонтальні, з яких «виростають» пластично різьблені рослинні мотиви, характерні для творчості Степана Васильовича. Верхня частина світильника увінчується точеною чашкою з декорованою підставкою, що має зменшений вигляд точеного круга в нижній частині рамен.

Точені кулеподібні завершення стержнів вишукано оздоблені. На центральному стояку, по колу, вписано вісім рівнораменних хрестів, що оздоблені неглибокими підрізами. На завершеннях стержнів рамен майстер розмістив чотири хрести, які декоровані аналогічним методом. Різноманітні переплетення, складність столярних з'єднань, ажурність деталей, синтез пластичного різьблення з гуцульською плоскорізьбою, взаємозв'язок традицій із новаторськими пошуками - характерні риси творчої манери виконання Степана Бзунька.

Дещо простіший за структурно-композиційним вирішенням, однак не менш цікавий за творчим задумом є ще один дерев'яний світильник, що виконаний Степаном Васильовичем. Вже традиційно за основу твору майстер ставить вертикальний точений стержень, від якого, як і в попередньому світильнику, відходять, утворюючи хрест, подвійні профільовані рамена. Зверху вони скріплені суцільною заокругленою планкою, яка по товщині обрамлена металевою смужкою. З центру пів круглого завершення виступають стержні, що кріпляться до верхньої металевої точеної форми, частини круглого світильника (іл. 3).

Іл. 3. Дерев'яний світильник. Столярна конструкція, профілювання, точіння, різьблення. Автор: Бзунько С. В., місто Косів, 1998 р.

Із горизонтальної поверхні планки півциркульного завершення «виростає» пластично стилізована рослинна композиція з яскраво вираженою центральною частиною - п'ятипелюстковою трансформованою ружею, що характерно для української орнаментики. Нижню частину профільованих рамен скріплює точений круг, оздоблений мотивом «трилисник», виконаний плоским різьбленням. На раменах, повторюючи їх контур, зображені «кучері», всередині яких проходить стрічка мотиву «слізки» - улюбленого мотиву майстра.

Стержень у своїй основі завершується точеною формою у вигляді сплюснутої кулі. На точеному виступі майстер неглибокими підрізами виконує чотири рівнораменні хрести. Основна частина стержня поділена на блоки: нижній оздоблений стрічками «калачиків» та «копаничок», які чергуються через одну; на двох верхніх, із чотирьох сторін, проходять по дві стрічки чотиригранних «копаничок».

Основними стильовими напрямами у розвитку дерев'яних освітлювальних приладів стали мінімалізм та відчутний вплив народного мистецтва. Синтез двох різних напрямів дав початок новому стилю, який відомий у декоративному мистецтві як український примітивізм. Головними особливостями українського примітивізму є: використання традиційних та натуральних матеріалів (глина, дерево, метал, тканини); застосування конструктивних форм, притаманних виробам народного мистецтва; мінімальне використання декоративних елементів; синтез різних видів традиційного мистецтва (металірство та деревообробництво, кераміка та металірство, кераміка й текстиль та ін.).

Висновки

Отже, у процесі дослідження охарактеризовано основні етапи розвитку дерев'яних освітлювальних приладів, доведено вплив традиційного мистецтва на сучасне проектування світильників, їхнє формотворення, проаналізовано конструктивно-тектонічні особливості та синтез різних видів мистецтв у створенні художніх світильників. У роботі висвітлено роль відомих українських майстрів у розвитку сучасного дизайну, збереженні та популяризації традицій дерев'яних світильників. На основі отриманих результатів можемо стверджувати про те, що традиційне українське мистецтво завжди мало вплив на художнє проектування освітлювальних приладів. Проте через різні історично-політичні чинники було менш поширеним явищем у художньому проектуванні. В умовах повної незалежності українське мистецтво виходить на новий якісний рівень розвитку, використовуючи сучасні високотехнологічні досягнення та впроваджуючи їх у творчий процес виконання високохудожніх творів мистецтва.

Список використаних джерел:

[1] Коваль Л.М. (2019) Основні етапи і тенденції світлового дизайну в контексті розвитку джерел світла. Східноєвропейський науковий журнал, (11).

[2] Коваль Л.М. (2019) Основні тенденції розвитку дизайну світильників. Модернізація та наукові дослідження: інтеграція науки та практики.

[3] Маркович М.Й. (2005) Дизайн освітлювальних приладів в Україні. Вісник ХДАДМ.

[4] Маркович М.Й. (2013) Художні світильники через призму народного мистецтва. Наукові записки: Мистецтвознавство, (2).

[5] Стеф'юк Р.Г. (2015) Художнє різьблення в облаштуванні інтер'єру дерев'яних церков

Гуцульщини XVII - початку ХХІ ст.: дис. ... канд. мистецтв. : 17.00.06. Івано-Франківськ, 185 с.

Размещено на Allbest.ru