"А-vision" Альфреда Максименка як авторська форма віртуальної експозиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська художня школа ім. О. Новаківського

«А-vision» Альфреда Максименка як авторська форма віртуальної експозиції

Андрій Гелитович,

викладач

Анотація

Досліджено авторський спосіб віртуальної експозиції живопису «A-vision» відомого сучасного львівського художника та педагога А. Максименка на прикладі робіт, виконаних у 2006-2019 рр.

Мета - виокремити та охарактеризувати ключові особливості авторського підходу до проблеми віртуальної експозиції творів мистецтва. Предметом дослідження є притаманні риси поєднання творів мистецтва з експозиційним середовищем у запропонованій А. Максименком формі «А-vision». Висновки про характер побудови віртуального простору вибудовуються на підставі стислого аналізу ключових рис представлених творів. Аналізовані зразки презентують живописні серії, створені під враженням від відвідин міст, об'єднані в цикл альбомів-каталогів «Рефлексії», праця над яким триває і досі. Формула A-visionна прикладі «Рефлексій» передбачає проєкт експозиції для реального простору, а також самостійне представлення картин. Аналіз живописних творів у статті подається лише тією мірою, якою це необхідно для розкриття особливостей візуалізації в середовищі, на якому зроблено акцент.

Оскільки віртуальні експозиції автора досі не були широко репрезентовані та продовжують перебувати у стані розвитку, вони не ставали предметом спеціальних розвідок. Первинний аналіз експозицій А-visionпереконує у присутності цікавих авторських знахідок у способі віртуального показу творів мистецтва, які становлять цінність і новизну в рамках мистецтвознавчих досліджень. Візуалізація експозиції відбувається у дво- та тривимірному просторі, вміщує елементи колажу, а передбачена (хоч і не обов'язкова) матеріалізація виставки в A-visionпотребує активної творчої інтерпретації та внесення коректив на місці. Висувається припущення про зв'язок такого умовного способу представлення зі схильністю А. Максименка до концептуалізації творчого процесу, зведення малярських творів-об'єктів до максимально лаконічного фізичного виразу аж виходячи на рівень дематеріалізації; повернення таких трансформованих образів до фізичного стану можливе в різноманітних жанрах, у яких візуальний відповідник може служити ефективним засобом передавання змісту. Відзначено побудову тісного зв'язку картин з простором, при якому твориться оновлене за допомогою додатково привнесених елементів ландшафтне середовище - воно володіє власним виразом, розвиває та доповнює тему експонованих робіт. Тому крім поданого в презентаціях «Рефлексій» живопису, візуалізацію можна часом сприймати як задум інсталяції, завдяки введенню людини - як проєкт перфомансу, чи трактувати виставку, настільки глибоко зв'язану із середовищем, як форму інвайронменту. Передбачається, що через свій умовний характер віртуальна експозиція при потенційному втіленні потребуватиме більшої практичної адаптації художнього задуму до потреб оточення, творчого переосмислення.

Ключові слова: віртуальна експозиція, A-vision, живописний цикл «Рефлексії», A-visionartgroup, інвайронмент, творчість Альфреда Максименка

Abstract

Andrii Helytovych. Alfred Maksymenko «A-vision» as an authorial form of virtual exposition. Using the example of works up to 2019, the author's method of virtual exposition of paintings «A-vision» of the famous Lviv contemporary artist and teacher A. Maksymenko is considered.

The goal is to single out and characterize the key features of the author's approach to the problem of virtual exhibition of works of art. The subject of the study is the inherent features of the combination of works of art with the exhibition environment in the «A-vision» form proposed by Maksymenko. Conclusions about the nature of the construction of the virtual space are drawn up in connection with the necessary concise analysis of the key features of the presented works. The considered samples include the works of 2006-2019, which present painting series about the impressions of visiting cities, combined into a cycle of album - catalogues «Reflections», work on which continues to this day. The A-vision formula based on the example of Reflections provides an exhibition project for a real space, but an independent presentation of paintings is also provided. The analysis of paintings in the article is presented only to the extent that it is necessary to reveal the peculiarities of visualization in the medium on which the emphasis is placed.

Since the author's virtual expositions have not yet been publicly widely presented and continue to be in a state of development, they have not yet become the subject of special investigations. The primary analysis of A-vision expositions convinces of the presence of interesting author's finds in the way of virtual presentation of artworks, which constitute value and novelty within the framework of art research. Visualization of the exposition takes place both in two - and threedimensional space, includes elements of collage, and the materialization of the exhibition in A-vision is foreseen, although not mandatory, and requires active creative interpretation and making corrections on the spot. An assumption is put forward about the connection of such a conventional way of presentation with Maksymenko's tendency to conceptualize the creative process, to reduce painting works-objects to the most laconic physical expression, even reaching the level of dematerialization; the return of such transformed images to a physical state is possible in a variety of genres, in which the visual counterpart can serve as an effective means of conveying content. The construction of a close connection between the paintings and the space was noted, in which with the help of additional elements a renewed landscape environment is created - it has its own expression, develops and complements the theme of the exhibited works. Therefore, in addition to painting, presented in the Reflections, visualization can sometimes be perceived as the idea of an installation, thanks to the introduction of a person - as a performance project, or to interpret an exhibition, so deeply connected with the environment, as a form of environmental art. It is assumed that due to its conditional nature, the virtual exhibition will require more practical adaptation of the artistic idea to the needs of the particular environment, creative rethinking.

Keywords: Virtual exhibition, A-vision, painting cycle «Reflections», A-vision art group, environment, Alfred Maksymenko s artworks.

Основна частина

Постановка проблеми. Віртуальні експозиції творів живопису Альфреда Максименка, мало відомі широкому загалу, володіють низкою сміливих і переконливих вирішень, розширюють діапазон творчих пошуків у сучасному мистецтві Львова. Ідея представляти роботи у формі віртуальної експозиції виникла в А. Максименка ще в студентські роки (поч. 1970-х), проте втілена була відносно недавно, з розвитком комп'ютерної ери та освоєнням відповідних технологій художником у 2010-х рр. До цього часу вона була присутня у творчості автора опосередковано - як частина самих композицій з уміщеними фотографічними елементами фіксування середовища (наприклад, живописний цикл «Херсонес» 2006 р.). Сьогодні скласти приблизне уявлення про характер віртуальних виставок художника можна звернувшись приватно до автора чи прослідкувавши за публікаціями у його соціальних мережах. Таке фрагментарне представлення та непоінформованість широкого загалу обумовлена закритістю творчого процесу А. Максименка. Очевид - но, робота ведеться поступово, і коли вона вилиється у завершений етап, набуде цілісного вираження, тоді автор вибере найбільш відповідний відкритий формат публічного представлення. На сьогодні маємо справу з творчою кухнею, де вже кілька років активно апро - бовується спосіб віртуального представлення творів живопису (але не лише цього жанру) під авторською назвою «A-vision». Найхарактернішою ознакою згаданого підходу до віртуальної експозиції є її візуалізація засобами чорно-білого фотомонтажу, поєднаного з елементами колажних живописних вставок з уведенням кольору - це не просто імітація якогось тривимірного середовища, а значною мірою умовний проєкт і окремий художній твір, що синтезує дво- і тривимірний простори та не виключає матеріалізацію у різних варіаціях. Сцена A-visionсприймається самодостатньо, як форма фотообразу - збалансованого, врівноваженого, незалежного. Готовий проєкт на сьогодні існує у цифровій формі, доступній до перегляду на екрані, проте розрахований на майбутню паперову публікацію. У трактуванні віртуальної реальності А. Максименко не робить акцент на технології тривимірного моделювання, буквальній ілюзії. Віртуальна реальність експозиції формується активним залученням образотворчих засобів.

У рамках непублічного творчого процесу над розробленням віртуальних експозицій до пошуків А. Максименка доєднались його колишні учні. На рівні з учителем, поділяючи спільні ідеї, вони працюють як мистецький колектив під назвою «A-visionartgroup». Діяльність цієї групи потребує додаткового дослідження.

Альфред Максименко у форматі віртуальних експозицій A-visionна сьогодні представляє живописний цикл під загальною назвою «Рефлексії». Окрема експозиція презентує твори-рефлексії про подорож одним із відвіданих міст. Кожна така рефлексія втілена у вибраній локації відповідного міста - інтер'єрах та екстер'єрах. Представлення експозицій циклу заплановане у вигляді друкованих каталогів-візуалізацій з можливим, але не обов'язковим, фізичним втіленням. Допускається ознайомлення з експозицією у цифровому форматі.

Важливою ознакою A-visionу творчості А. Максименка є дотичність до багатьох жанрів мистецтва. Хоча центральним елементом є живопис, що вноситься в експозиційне середовище, проте дещо умовна форма його показу в експозиції часто надає всій сцені ширшого значення візуальної просторової композиції, фіксації синтетичного образного задуму. Твори мистецтва в стані своєї інтеграції з віртуальним простором можуть перевтілитись в основу для сценографії, перфомансу, скульптури, інсталяції, інвайронменту та ін. Нові форми можуть розгортатися в обраному просторі паралельно до виставки картин. Ця потенційна варіативність віртуальних проєктів A-visionпідкреслює природний нахил художника до концептуального мистецтва, пропонує модель трансформації візуального задуму в різних форматах і жанрах.

Оскільки робота над циклом «Рефлексії», а також віртуальними експозиціями триває і сьогодні, то ми вирішили проаналізувати A-vision, зафіксувавши кінцеву дату робіт 2019 роком. Крім того, А. Максименко часто повертається до попередніх робіт, вносить корективи у власні спогади. Відтак останні праці є найбільш мінливими, що ускладнює їх вивчення. Хронологічна послідовність і вичерпність огляду дозволяє зафіксувати цілісний відрізок у розвитку віртуальної репрезентації творів мистецтва Альфреда Максименка.

Розгляд живопису у зв'язці з експозицією, зокрема, віртуальною, належить до тієї сфери в сучасному мистецтві, що рідко стає центральною для наукових досліджень в Україні, а багатогранність A-vision, його новаторські прийоми лише посилюють відчуття необхідності в осмисленні окресленої теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оскільки A-visionє новим витком творчої кар'єри Альфреда Максименка, він ще не став темою окремих досліджень, і на сьогодні заради його вивчення ми можемо залучати дотичні матеріали. Для простеження ґенези цього способу представлення творів живопису в творчості автора слід звернутись до статей, що присвячені попереднім мистецьким пошукам художника. Віктор Неборак з властивим йому талантом письменника влучно передав історію власного знайомства з творчістю А. Максименка, зафіксувавши тонкі деталі та особливості творів художника у статті «Зона чистого дихання» [8]. Віктор Неборак подає багатий психологічний портрет художника, розкриває мотиви творчості, формує образ індивідуальності, якій властива глибока зосередженість на вибраній темі. Як наслідок - доволі строгі, виважені картини, довготривалий процес малювання спрямований на далеку ціль - художник розгалужує творчу споруду, розширює горизонт, піднімаючись вище зі щабля на щабель нової серії чи циклу. Із цієї перспективи сьогоднішній віртуальний виток творчої кар'єри вписується у структуру, запропоновану письменником. Підсумовує сказане В. Небораком у мистецтвознавчих термінах знакова стаття Ореста Голубця «Проникнення в простір А. Максименка». У короткій, проте сконденсованій та влучній формі, тут характеризуються притаманні риси творчості А. Максименка [4].

Увага до поняття простору, винесеного у заголовок статті, пов'язує його з іншим дослідженням - «Метафізичний простір Максименка» Л. Аполлонової [1]. Зі згаданих праць можемо зрозуміти, що поняття простору для художника набуває надзвичайно глибокого, центрального значення. Тому краще можемо обґрунтувати причини виникнення A-visionяк форми роботи з простором, яка, завдяки розгортанню картин у третій вимір, інтеграції в готові обставини середовища, дозволяє переходити через живопис у потенційно різноманітні жанри, дотичні до візуального мистецтва. Скласти уявлення про культурне тло, яке частково стало каталізатором виникнення первинної ідеї A-visionу студентські роки А. Максименка, можемо з книги Ореста Голубця «Між свободою і тоталітаризмом. Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття» [3].

Методологія. У дослідженні використано системний та компаративний підходи, в рамках яких застосовані методи формального аналізу, описовий, емпіричний, зокрема, метод інтерв'ю. Серед загаль - нонаукових методів активно використовується абстрагування та індукція.

Виклад основного матеріалу. Навчаючись у кінці 1960-х - на початку 1970-х рр. у Львові, Альфред Максименко цікавився не лише обраним фахом художника. Тут, на теренах місцевої мистецької школи, не так давно штучно охопленої впливом соцреалізму, пам'ять про зв'язок з Європою відчувалася на глибинному рівні. Музика, особливо джаз, філософія, театр, мода, передані на одну ніч рідкісні книги, розповіді про мистецьке життя міжвоєнного Парижа, Львова, Мюнхена чи Відня від старших учителів, - усе, що тоді так ощадно збиралося по крихтах і береглося в таємниці, ставало джерелом натхнення. Потенціал такого зацікавлення не міг вилитися тоді в повноцінний творчий процес через ідеологічне обмеження публічної сфери [3, с. 84, 86].

Особливі умови формування А. Максименка стали передумовою для становлення тих рис творчості, які сьогодні чітко розкриваються в найновіших працях художника - його віртуальних експозиціях. Саме в студентські роки і виникла в А. Максименка ідея віртуальних виставок, проте лише в останні роки широка доступність відповідних технологій дозволила з легкістю втілити задумане.

Розглядаючи інші твори митця різних періодів, також знаходимо часту, навіть домінантну присутність у композиціях спроб фіксування простору, формування його ландшафтного, архітектурного чи космічного, метафізичного стану. Подорожі та спілкування з природою, як джерело натхнення, вплинули на розкриття в композиціях мотиву лінії горизонту. Інколи картини А. Максименка прямо поєднують у собі зображення пейзажу, архітектури і творів мистецтва, експонованих у ньому. Таким чином, проблема експозиції, ролі мистецького твору в просторі, простір як художній чинник завжди були у фокусі уваги митця. Найновіший на сьогодні етап у творчості А. Максименка конкретизує ці пошуки, підсумовує їх у формі віртуальних експозицій під назвою «A-vision».

Особливістю віртуального простору A-visionє часткове розчинення експонованого мистецького твору в середовищі, перетворення самої експозиції на художній об'єкт - багатогранний, на межі різних жанрів мистецтва - однозначно цілісний і синтетичний. Реалізація задуму на реальному об'єкті неминуче вимагатиме внесення коректив до такого проєкту. Його умовність, імовірно, викликана необхідністю врахування мінливості реальної обстановки. Інша погода, інше освітлення, публіка, часовий контекст - усе вимагатиме адаптації. Чіткий проект з розмірами, планом і тривимірним моделюванням за таких умов був би надто технічно обмеженим і концептуально не цікавим. Основна увага А. Максименка звертається саме на формування незалежного образу - ідеї, не до кінця зафіксованої у матеріальному вираженні саме для того, щоб інтегрувати всі змінні не лише без втрат для художньої виразності, а і з додатковою вигодою. З часом приходять нові задуми, зміни ж середовища можна сприймати як шанс, відхилення від плану - як можливість його вдосконалити. Таким чином, можемо стверджувати, що експозиції A-visionє самостійними віртуальними проєктами, які не потребують обов'язкового втілення. Реалізація можлива, вона запланована, але потребуватиме творчих коректив під час додатково проведеної роботи в реальній обстановці.

І тут знову можемо звернутися до студентських років, багатьох аспектів тодішньої культурної дійсності, рівнозначно важливих, комплексно поєднаних у стилі життя, що вплинув на світогляд художника. За зачиненими дверима квартир друзі презентували не лише живопис. Театральні мініатюри, до яких часом вдавалася мистецька молодь кола А. Максименка, на таких закритих заходах могли бути не лише наперед запланованими, а багато з експериментів, що тоді в юних митців не знаходили означень, сьогодні, ймовірно, можна було б назвати побудовою інсталяцій, хеппенінгами, перфомансами чи інвайронментами [5].

Впливи творчого шляху, специфіка місцевого контексту розкриваються у мистецькій особистості Альфреда Максименка і проглядаються у його найновіших творчих здобутках. Аналізуючи окремі візуалізації A-visionможна зафіксувати їхні риси, простежити, у якій формі твори живопису інтегруються в оточення та які нові вартості віртуальної експозиції притаманні цьому авторському способу мистецької презентації.

А-visionфіксує «образи духовного споглядання» - уприсутнює спогади, прогнозує майбутнє, втілює гіпотетичне [6]. Альтернативна дійсність, яку змальовує уява митця, у фотографічному монтажі спершу перетворює цю фантазію на видимість, а згодом, за допомогою практичної спрямованості на фізичне втілення, може стати реальністю. Самі візуалізації з доданими нереалістичними елементами деколи набувають рис сюрреалізму. Підсумовуючи сказане, зазначимо, що віртуальні експозиції А. Максименка, пропонуючи єдність між середовищем і експонованим твором, у новій формі розкривають притаманну авторові дематеріалізацію образу, монументальність художньої форми.

A-visionпрезентує у заданому просторі вже готові твори в жанрі живопису чи графіки. Оскільки поштовхом до створення картин часто є враження від поїздок, візуалізація стає іншою формою представити зроблені у мандрівці фотографії, адже інстальовані художні твори часто містять фрагменти світлин. Експозиція відіграє власну роль, творить новий образ на основі презентованого зображення і водночас впливає на контекст сприйняття виставлених творів. З іншого боку, деякі простори для експонування самі, буквально, є вихопленими моментами з прогулянок містом, зафіксованими камерою фотоапарата. У віртуальному вимірі на базі дорожніх світлин розгортається проєкт інвайронменту - мистецтво вибудуваного художником середовища. Структура і художня виразність цієї образної ситуації відображає естетичні конфігурації, що транслюють початковий імпульс - подорож як джерело натхнення. Тому конкретні втілення A-vision, при спільному загальному підході, залежно від специфіки вибраної теми можуть набувати додаткових конотацій. Віртуальна основа передбачає різні можливості, і спосіб їх розкриття задають картини, що крізь візуальні середники транслюють початкові емоції, підсвідомі поштовхи, асоціації художника. Якщо об'єктом експонування є композиції на тему враження від відвідин якогось міста, то виставкове середовище стає реакцією на твори, доповненням до них, можливістю додатково розкрити тему завдяки новим якостям тривимірного виразу. A-visionздатен розвиватися під оглядом звичайної виставки, доходити до статусу інвайронменту, перетворюватись на мізансцену перфомансу, потенційно презентувати візуальний відповідник інших форм мистецтва, зокрема тих, які ще не використовувались художником.

Головним об'єктом для віртуального способу представлення A-visionв А. Максименка на сьогодні є цикл живописних творів під загальною назвою «Рефлексії». Кожна з окремих «Рефлексій» - це серія композицій на тему вражень про перебування під час подорожей в одному з міст. Назва серії відповідає назві міста. До візуального ряду окремих рефлексій А. Максименко часто приєднує роботи з попередніх живописних і графічних серій, які розкривають обрану тему. Багато з таких цитат трансформуються, в них вносяться нові деталі, додаткові частини. У підсумку маємо інше звучання і відповідну конкретному місту образність.

Одна з перших візуалізацій A-vision, віртуальна експозиція для серії рефлексій «Крим» (2006 р.) пропонує гру між простором і живописними елементами. Фотоколажі з графічного циклу «Сім властивостей одного об'єкту», на яких оголена чоловіча фігура зі спини притискається, немов павук, до бетонної огорожі, ототожненої з краями формату, подаються у натуральну величину на площині великого паркана (іл. 1). Панелі частин серії виставлені в ряд з невеликими проміжками, крізь які смугами падає призахідне світло. Це регулярне чергування тіней і світла перегукується з колонами споруди поруч, що має риси античного храму. Чоловік на експонованому колажі спершу перевищує розмір людини, а в інших частинах поданої серії поступово стає меншим за неї - це додає цікавого відчуття умовності масштабів, наштовхує на можливість сприйняти простір у якомусь колосальному вимірі. Ракурс, запропонований в A-vision, спрямовує лінії перспективи у глибину. Якщо придивитись - там, по центру сцени, можна зауважити чоловіка, що розслаблено сидить на кріслі й дивиться на глядача. Постава цієї людини в зв'язці зі створеною атмосферою оточення набуває значення художнього жесту. Віртуальний простір у А. Максименка - середовище для нових можливостей виразу, для програмування враження глядачам, - і тим, що вже спостерігають за сценою на світлині, і тим, що вкінці зможуть потрапити у її втілену версію.

Експозиційний простір для рефлексій «Венеції» (2013 р.) тісно взаємодіє з картинами, доповнює їх об'ємними елементами - скульптурами, архітектурними деталями інтер'єру. Витончений образ жінки у представлених картинах підсилюється таємничістю

- її обличчя заховане, сама вона розпадається на дрібні модулі. У деяких композиціях ці модулі нагадують схему гри. Створене середовище сприймається комплексно - це насамперед атмосфера, в якій хочеться перебувати, діяти, навіть влаштувати геппенінг (іл. 2).

Контраст від введення в громадський простір образів інтимної чуттєвості притаманний A-visionдо рефлексій «Рига» (2014 р.). Сама серія містить різноманітні площинні фактури, які розчиняють у собі зображення оголеної жіночої натури. Одне з приміщень експозиції - залюднений громадський простір, можливо, довгий перехід у метро. Картини ніби маскуються під рекламу, елітарне і масове змішується, створюючи додатковий виражальний контраст. У цьому протиставленні рутинної буденності та непересічних, глибинних роздумів А. Максименко не боїться зробити ставку на живопис - щоби прогулянка по вокзалу стала мистецькою пригодою. Зв'язок з глядачем виражений наочно: одна із картинних площин вмонтована, як рекламний щит, перпендикулярно до стіни і дещо перекриває прохід. На самих композиціях бачимо чорно-білий фотомонтаж з зображенням автора в русі, у взаємодії з манекеном. На голові в художника - довжелезний ковпак-конус. Зображення фіксує вихоплений самодостатній момент з дії, в якій складно простежити початок і кінцеву мету, а віртуальна експозиція, можливо, стає способом представлення перфомансу, що відбувся. Також відзначимо використання фотоапарата - адже композиційна сцена надається до трактування, як і форма фотографії (редакція на комп'ютері є незначною). Цікаво, що експоновані композиції, додатково виведені в альбомі-презентації A-vision, незалежно містять вкраплення кольору - сама ж візуалізація виставки здійснюється в чорно-білому режимі. Додатково підтверджується умовність фотографії експозиції

- глядачеві подаються лише вибрані риси художнього задуму, з унаочненням самодостатнього та віртуального характеру представленого (іл. 3).

Експозиційне середовище серії «Осло» (2014 р.) поділене на багато площин-перегородок з інтегрованими картинами між якими, у просторі виставки-інвайронменту, стоїть оголена жінка (іл. 4). Таке поєднання картин і реальної людини, що входить у діалог з експозицією, присутнє і в інших сценах A-visionна рефлексії «Осло». Контраст між строгою лаконічністю геометричного малярства і живою матерією фігури людини отримує незалежне звучання в загальному виразі сцени. Ефект присутності, натяк на дійство довкола творів мистецтва, підважує традиційний підхід до живопису, дезорієнтує глядача, налаштовує на експериментальний досвід, вихід за рамки, допускає можливість розвитку перфомансу. Характер просторових вирішень у візуалізації тут нагадує середовище перфомансу «Призма 6+1» із захисту дипломних робіт навчально-творчої майстерні А. Максименка 1997 р. Там теж картини зі стін переходили в об'ємні конструкції, на тлі та у взаємодії з якими актори виконували дію. Певна схожість є і з відеоартом Максименка та групи Акувідо «Хрести» 1993 р., що теж вибудовувався довкола поєднання людських жестів з інстальованим в оточення живописом [7]. У «Хрестах», безпосередньо втілених у будівлі колишнього храму, відеоарт фіксував перфоманс, що відбувся, в «Осло» документуючу функцію перебирає фотографія, проте, зображена дія ще не виконана - це віртуальний проєкт перфомансу.

У «Берліні» (2016 р.) все виглядає близьким художникові. Експозиція наповнена присутністю друзів, родини - людей, які пов'язані з містом і часом перебування у ньому митця. В самій серії відчутна тяга до симетрії, переважає мотив квадрата (куба), домінують три основні кольори - синій, жовтий та червоний. Одне з обраних місць для експозиції - просторий прямокутний зал з великим вікном, сфотографований симетрично, із центрального ракурсу. Очевидно, що приміщення належить галереї - вся підлога заповнена мінімалістичною інсталяцією невідомого художника - регулярно розміщеними прямокутними стовпами. Альфред Максименко використовує цю ситуацію і розвиває її. Посередині, в глибині зали, стоїть людина, на її темний силует художник накладає власну картину, невеликий жіночий портрет, який наче тримає в руках ця особа. Внизу листа згадане зображення виводиться окремо, в збільшеному вигляді та повторюється кілька разів по горизонталі, формуючи регулярний ряд (іл. 5). Строга симетрія та ритмічність сцени, фігура людини, що ходить залом з портретом - А. Максименко відштовхується від цілості, формує з цих частин віртуальну образну сцену. A-visionвизначив набір образів, композиційних засад, конструктивних вирішень, що, за умови втілення, можуть бути інтерпретовані в різноманітних мистецьких формах і жанрах.

Одна зі сцен A-vision, що формує атмосферну обстановку для представлення серії «Ґданськ», зображає портову сцену з масивними кораблями та невелику мистецьку інсталяцію, перед якою позує оголена жінка із замотаною головою (іл. 6). Світлина подана в негативі та нагадує вигляд крізь прилад нічного бачення. Великі силуети індустріальних кораблів, іржавих портових конструкцій нагадують скелети гігантських доісторичних істот. Можна припустити втілення експозиції у формі мистецької прогулянки берегом за цілковитої темряви з приладами нічного бачення, огляд мистецької інсталяції, доповненої присутністю живої натурниці, чи вибудувати ще більш непередбачувану ситуацію геппенінгу, можливо, трактувати експозицію як інвайронмент. Віртуальні візуалізації дають поле для уяви та можливість експерименту при матеріалізації.

A-Visionдля «Будви» (2016 р.) вводить картини та їхні фрагменти у пейзажне середовище, де вони набувають нового значення. Доданий до пейзажу живопис стає зачіпкою для експериментів з простором. Користуючись можливостями віртуальної експозиції, в оточення легко монтуються ті елементи, що його видозмінюють. Фотомонтаж стає формою фіксування ідей для можливої розбудови не лише живописної виставки, але й переходу її у статус мистецтва інвайронменту і не тільки. Цікавими з огляду опрацювання простору в композиціях A-VisionА. Максименка, на прикладі цих рефлексій, є деталі, які доповнюють реальну архітектуру, одяг людей, змінюють форму ландшафту.

У віртуальній експозиції «Будви» до елементів, що виходять за рамки живопису, можна зарахувати виразний мотив людської присутності. Майже на кожній візуалізації вбачається дія людини - насамперед йдеться про діалог між уміщеними в кадр самим автором та його дружиною Світланою. Вони спілкуються між собою та з пейзажем, у розмову включаються відбитки їхніх особистостей, настроїв - принесені із собою та видимо вмонтовані в оточення візуальні об'єкти, уявні події. До характерних доданих частин, окрім самих картин в «Будві», належить зображення підводного корабля, що наполовину виступає на поверхню моря. Подібний образ часто зустрічається і в інших A-visionі, очевидно, має метафоричне смислове забарвлення. Оригінальним виразом наділена одна зі сцен візуалізації віртуальної експозиції, де вдалині моря, на лінії горизонту, постає колосальної величини архітектурна форма у вигляді піраміди (іл. 7). До неї з переднього плану спрямований прямий ряд круглих точок, що, віддаляючись, перспективно зменшуються аж до розчинення у просторі та перетворюються у дематеріалізоване позначення напрямку - абстрактну лінію. Розміщуючись на воді, ці точки нагадують буйки, хоча, можливо, перша асоціація при погляді на форму є, власне, з буйками, а вже потім ми бачимо у них абстрактний вираз. A-visionрозгортає картину просторового вирішення без технічних рамок. Тут є змога, не обмежуючись камерним простором, втілювати масштабні задуми на зразок ленд-артів Крісто, захоплювати широку перспективу, будувати піраміди вищі, ніж в Гізі, огортати матерією мистецького твору весь ландшафт.

Дуалізм, багатогранність запропонованих автором краєвидів і їх віртуальний характер стають передумовою, а також запорукою можливого майбутнього втілення A-visionу різноманітних модифікаціях і формах сучасного мистецтва.

A-visionдля «Хайфи» 2017 р. розвивається довкола творів з оголеною жіночою натурою, представленою засобами фотографії та живопису. У кожній з використаних в експозиції картин постає один з ракурсів натурниці, зафіксований у чорно-білому кадрі з вкрапленнями геометричних живописних елементів - це прозорий, недеформований погляд на об'єкт своєї уваги.

Візуалізація експозиції в архітектурному середовищі - вже нова образна ситуація, вибудувана на основі задуманої фотографічно-живописної серії. Центром композиції простору стає гіперболізована, збільшена відносно оригіналу скульптура середньовічного вершника в обладунках. Це монумент, у якому гротескно перебільшена довжина ніг, - під тулубом коня можуть поміститися дві фігури людини. Альфред Максименко, власне, і поміщає під вершником живу натурницю. На контрасті із забудованим у панцир, неначе горіх чи каштан у шкарлупі, воїном постає беззбройна оголена жінка. Її «зброя» прив'язана на нитці, неначе іграшка, до кінчика витягнутого уперед вказівного пальця - це яблуко, символ Адамової слабкості. Невипадково вертикально натягнута нитка композиційно порівнюється з бездоганною вертикаллю списа в руці вершника - вся його постать відсторонюється від жінки, неприродно видовжуючись розтягнутими ногами коня. Додатковий відтінок протиріччя сцені додають протилежні напрямки повороту кінної фігури та натури - вони дивляться у різні боки. Чомусь відразу складається враження, що слабшим у цій грі є лицар, він хоче відвернутись, обладунки йому потрібні не для наступу а як захист при втечі. З іншого боку, ціла постать воїна ніби охороняє, заступає собою жінку. На прикладі цієї візуалізації експозиції бачимо, що поряд з презентацією живопису автор у віртуальній обстановці A-visionрозбудовує нові форми мистецтва. Альфред Максименко програмує сценічне тло, показує мізансцену перфомансу, задумує інсталяцію (іл. 8).

Серед образів A-visionдля рефлексій «Гамбург» (2018 р.) з'являються моделі тривимірних об'єктів, що нагадують стовпи для афіш. Функція цих споруд - забезпечення експозиційної площі для інтегрованого в них живопису. Чи то скульптура, чи мала архітектурна форма подає живопис у новому форматі. Картинний образ інтегрується не у плоский щит полотна на тлі стіни, а в більш складну, хоч і дуже лаконічну, просторову конструкцію, що встановлюється посеред урбаністичного ландшафту. У виокремленому, площинному еквіваленті живопис зберігає характерні контури об'ємної форми, у яку вписаний - в катало - зі-презентації A-visionвін подається також і незалежно. Таким чином, при роботі над серією Рефлексій «Гамбург» Альфред Максименко узгоджував двовимірний характер композицій з параметрами віртуального тривимірного простору A-vision. Імовірно, творення віртуальної експозиції та живописних композицій відбувалося паралельно.

Одна з локацій для віртуальної інтервенції - фасад будинку. Площини живопису вмонтовуються в архітектуру під різними кутами на панелях, підкреслюють ритмічність віконних прорізів. Утворений об'єкт нагадує інсталяцію та у зв'язку з оточенням формує стан середовища - інвайронмент. Також зазначена обстановка може бути приведена в рух людиною і стати елементом перфомансу. Знову можемо стверджувати, що представлена віртуальна експозиція допускає розвиток закладених ідей в різних жанрах візуального мистецтва. Вектор розгортання образу в різноманітних форматах задає площинний вираз живопису (іл. 9).

Візуалізація експозиції для рефлексій «Роттердам» (2019 р.). зосереджена на передачі атмосфери легкого настрою мандрівки. Альфред Максименко використовує фотографію скульптурного портрету жінки в бронзі як основу для низки композицій в серії Рефлексій. На картині - це її ізольоване представлення, а у взаємозв'язку з експозиційним середовищем постає зовсім нова інсталяційна конфігурація. В одному з варіантів фотомонтажу в A-visionголова роздрукована на великій півпрозорій площині, вивішена перед такою самою прозорою завісою, що просвічена призахідними променями розвівається на вітрі під аркою (іл. 10). Навпроти завіси і панно з портретом зі середини інтер'єру, звернена поглядом назустріч картині, а крізь неї далі, до зовнішнього світу, сидить молода жінка. Крісло розвернуте спинкою до переду, на неї спирається схилена постать, ноги широко розставлені - постава особи нагадує маленьку конструкцію з міцною основою. Людина нахилена в напрямку картини в позиції міцного протиставлення та концентрації уваги.

Завершує віртуальний альбом панорама міста з неначе наклеєними поверх світлинами з домашнього архіву - кількома однаковими (з відмінністю лише у кольоровому відтінку) портретами юнака, виставленими в ряд.

A-vision «Роттердаму» наповнений настроєвістю настільки сильно, наскільки звільнений від умовностей жанрової класифікації. Той, хто забажає матеріалізувати виставку, зможе відійти від традиційної форми живописної експозиції - стежачи за емоційним фоном і образним укладом простору A-vision, зреалізувати перфоманс чи сеанс музичного прослухову - вання на тлі творів мистецтва. Відвідини віртуального простору, що представляє «Роттердам», нагадує ритуальну церемонію, здійснення якої передбачає відкриття нових горизонтів.

На одній фотографії (зразку A-vision) «Амстердаму» (2019 р.) бачимо план з відображенням міста у вітрині. Поруч видно зал з картинами художника. Цікаво, що відбивається на склі не Амстердам. Можливо, А. Максименку була не так важлива буквальна точність, як влучність атмосфери. Перед нами фрагмент ренесансного фасаду Старої прокуратури (ProcuratieVecchie) на площі Сан Марко у Венеції - будівлі з регулярним членуванням на арки та колони у кілька ярусів, не настільки відомої та впізнаваної, щоб одразу зрозуміти місце розташування. Очевидно, необхідні риси відображення у вітрині з подорожі Венецією мали значення для створення віртуального простору експозиції для рефлексій Амстердама.

Серед експонованого у виставкових чи публічних просторах живопису в інших сценах з'являється декілька зразків у стилі фотореалізму, які влучно поєднуються з елементами архітектури - великими вікнами, крізь які видніється краєвид. Гілки дерев на тлі неба у композиціях перегукуються з відблисками води чи скла.

Віддзеркалення у каналах Амстердама символізує прозорий погляд міста. Вітрина в будівлі чи площина картини для А. Максименка - чутлива та крихка поверхня, що вбирає кожну деталь зовнішнього світу, здатна розходитися колами від краплини води, реагувати на звернений погляд. З такою чуттєвістю пов'язаний еротично забарвлений мотив жіночих ніг, який став центральним для низки живописних сцен.

Експозиція поглиблює розкриття зазначеної в Амстердамі теми музики. Віртуальний простір-колаж показує деталі архітектури та піаніста - аркади будівлі своєю формою перегукуються з вигином кришки фортеп'яно (іл. 11). Фотомонтаж доповнюється окремо виведеними у фронтальну позицію композиціями з графічної серії Акваріус - спіралі форм, що оригінально мали би бути присвячені темі води, тут, поруч з музичними елементами та арками, отримують також додаткову асоціацію з хвилями звуку, формами архітектури та каналами Амстердама.

Ще одна тема - зв'язок сучасності з минулим. В аскетичні пейзажі міста вриваються стихійні гурти веселих карликів з ренесансного голландського малярства. Площини із фрагментами старого живопису введені окремими панно у віртуальну експозицію на тлі міста. У своїй єдності із середовищем ці деталі утворюють просторовий колаж, побудований за принципом поетичного контрасту. Інший варіант введення в архітектуру сцен живопису доби Відродження подає надзвичайно великі постаті Адама і Єви, зображені на стіні поруч з елементами сучасного лінійно-конструктивного рисунку.

Віртуальні експозиції для рефлексій «Амстердама» формують середовище сценічного характеру - це фактичні інвайронмент, простір для перфоман - су, геппенінгу. Характер експозиції створює умови для дії, провокує на поглиблення експериментальної складової.

У своєму розумінні живопису Альфред Максименко визначає домінантну роль для контексту, для панорамного бачення ситуації виставки - малярські елементи виходять за рамки картини. Лише в комплексному розумінні способу поєднання усіх дотичних складових постає звучання окремого полотна, його елементи дематеріалізуються, трансформуються. Тому експозиції А. Максименка змушують сумніватися у жанрах - здається, художник виходить на рівень понад технічною конкретикою. Віртуальний, мінливий характер A-visionзабезпечує таку можливість.

Результати і перспективи подальших досліджень, обговорення. Альфред Максименко сформував метод представлення художніх творів у вигляді каталогів-презентацій, що володіють потенціалом для втілення і передбачають можливість наповнення майбутньої виставки різноманітними формами візуального мистецтва, їх синтетичним поєднанням. Каталоги виконують функцію представлення гіпотетичного простору - віртуальної експозиції A-vision. Презентації розраховані на друк у паперовому вигляді, проте сьогодні існують лише у цифровому форматі, що, тим не менше, дозволяє ознайомитися з їхніми основними рисами.

Важливими для подальших розвідок є праці учнів А. Максименка, що доєдналися до A-visionartgroupі поруч з учителем створюють свої віртуальні експозиції. Також варто перевірити можливу наявність фізичного втілення котрогось із віртуальних задумів експозиції серед митців, що працюють з A-vision. Оскільки за задумом художників фізичне втілення хоча і не обов'язкове, проте передбачено, треба дочекатись, коли така реалізація відбудеться. На основі матеріалізації проєкту можна перевірити рівень прогнозованої варіативності, трансформації задуму при побудові виставки, виникнення на основі експонованих творів нових форм мистецтва у просторі (перфомансу, інвайронменту, геппенінгу і т.д.). Такі дослідження дозволять сформувати повніший огляд розвиненого А. Максименком способу представлення художніх творів.

Висновки. Твори з оригінальним підходом до поєднання живописних композицій з експозиційним середовищем у віртуальному форматі A-visionстановлять авторський здобуток Альфреда Максименка. A-visionна сьогодні - це презентаційний каталог, що, на прикладі циклу «Рефлексії», розрахований на публікацію у паперовому вигляді, але дозволяє ознайомлення у цифровому форматі. В презентаціях містяться і незалежно подані живописні композиції, і сцени їхньої інтеграції в конкретне оточення, здійснені методом фотомонтажу, переважно чорно-білого. Змонтовані фотоекспозиції не створюють цілковитої ілюзії - до зображення часом додаються нереалістичні вкраплення форм, кольорів, які не приховують, а навпаки - підкреслюють віртуальний характер, притаманний обраному засобу представлення. Вибрані автором простори для виставок відповідають образній виразності картин. При інтеграції в оточення зростає роль факторів поза межами полотен, яким А. Максименко відводить особливе місце - це предмети, що реагують на композиції, доповнюють, взаємодіють з ними, люди, що виконують дію на тлі робіт, архітектура, форми якої перегукуються з наповненням живопису. Загальна картина створеного простору часом представляє настільки змінене середовище, збагачене доданими деталями, що ситуація набуває рис інвайронменту. Коли у виставкове оточення вводиться людина, ситуація набуває ознак дії, наштовхує на сприйняття представленого як форму візуалізації перфомансу, геппенінгу. Живопис завдяки такому багатому експозиційному доповненню та віртуальному характеру представлення виходить за свої рамки, розвивається у синтетичному форматі взаємодії з іншими жанрами, провокує подальший розвиток і трансформацію мистецького задуму. Візуальна мова малярства залишається ключовим чинником появи A-vision, активним ретранслятором творчих імпульсів.

Література

максименко віртуальний мистецтво експозиція

1. Аполлонова Л. Метафізичний простір Максименка. Образотворче мистецтво. 2007. №2. С. 46-47.

2. Віртуальність. Лук'янець В.С. Енциклопедія Сучасної України ЕСУ. URL: https://esu.com.ua/article-34727, 2005. (дата звернення: 14.03.2024).

3. Голубець О.М. Між свободою і тоталітаризмом. Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття. Львів: Академічний експрес, 2001. 176 с.

4. Голубець О. Проникнення в простір А. Максименка. Образотворче мистецтво. 2002. №4. С. 34-35.

5. Гелитович А.А. Інтерв'ю з Альфредом Максименком. 14 жовт. 2020 р. Архів автора. Рукопис.

6. Максименко А. Педагогічні системи та навчальні методи в контексті основних мистецьких принципів: концепція синтезованої педагогічної системи. Вісник Львівської академії мистецтв. 2001. Вип. 13. С. 3-10.

7. Максименко А. Відеоарт. Львів, 2019. 84 с.

8. Неборак В. Зона чистого дихання. Сучасність. 1997. №6. С. 145-150.

References

1. Apollonova, L. (2007). Metafizychnyy prostir Maksymenka [Metaphysical space of Maksymenko]. Obrazotvorche mystetstvo - Fine Arts, 2, 46-47. (In Ukrainian).

2. Virtual'nist' [Virtuality]. V.S. Luk"yanets'. Entsyklopediya Suchasnoyi Ukrayiny ESU. URL: https://esu.com.ua/article-34727, 2005. (accessed 14 March 2024). (In Ukrainian).

3. Holubets', O. (2001). Mizh svobodoyu i totalitaryzmom. Mystets'ke seredovyshche Lvova druhoyi polovyny XX stolittya. [Between Freedom and Totalitarism. The Artists Milieu in Lviv in the Second Half of the XX Century]. Lviv: Akademichnyy ekspres, 176 p. (In Ukrainian).

4. Holubets', O. (2002). Pronyknennya v prostir A. Maksymenka [Penetration into A. Maksymenko s space] Obrazotvorche mystetstvo

- Fine Arts, 4, 34-35. (In Ukrainian).

5. Helytovych, A. (Comp.). (2020, October 14) Interv ju z Al'fredom Maksymenkom [Interview with Alfred Maksymenko]. Lviv: (n. ed.). (In Ukrainian).

6. MaksymenkoA. (2001). Pedahohichnisystemytanavchal'nimetodyvkontekstiosnovnykhmystets'kykhpryntsypiv: kontseptsiyasyntezovanoyipedahohichnoyisystemy [PedagodicalSystemsand Educational Methods in the Context of Basic Art Principles: the Concept of Synthesized Pedagogical System]. Visnyk L'vivs'koyi akademiyi mystetstv - Bulletin of the Lviv Nathional Academy of Art, 13, 3-10. (In Ukrainian).

7. Maksymenko A. (2019). Videoart [Videoart]. Lviv. 84 p.

8. Neborak, V. (1997) Zona chystoho dykhannya [Clean Breathing Zone]. Suchasnist' - Modernity, 6, 145-150. (In Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru