Зародження маньєризму: таємні вечері Якопо Тінторетто

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зародження маньєризму: таємні вечері Якопо Тінторетто

THE BIRTH OF MANNERISM: JACOPO TINTORETTO'S SECRET DINNERS

Станіслав Горянський

Stanislav Horianskyi

The purpose of this publication is to systematise knowledge and conduct an iconographic analysis of Jacopo Tintoretto's cycle of works entitled The Last Supper. Jacopo Tintoretto's work is a clear expression of new trends in High Renaissance art, having absorbed all the best from the masters of that period, the following motto was written on the wall of his studio on the San Luca Canal: «Il disegno di Michelangelo ed il colourito di Tiziano» (Michelangelo's drawing and Titian's colour). In this way, the artist expressed the main aspiration of his youth: to combine the achievements of the two masters. Such a combination of the best aspects of the High Renaissance artists allowed Tintoretto to outgrow this period of art and engage in a creative search for new forms and ideas.

There are only two reliable sources on Jacopo Tintoretto, which makes it difficult to expand knowledge about his life. But despite this, we have reached the main milestones of his life, and from the available sources we can draw a conditional psychological portrait of the artist. In contrast, he left behind a significant body of work, the study of which is promising, because it can be traced to a mixture of artistic trends from several eras.

The ideological foundations of Renaissance aesthetics underwent significant changes, both in relation to antiquity and in the relationship between matter and idea, which resulted in Mannerism. At the beginning of its existence, Mannerist art used a set of techniques from the Renaissance, but over time they became insufficient, and it was necessary to look for new ones to embody the new aesthetics. This process can be traced in the studied painting, the use of a diagonal composition, the glow of the halos of saints and the presence of angels on the canvas. The author concludes that the characteristic Baroque compositional solution was achieved by the artist in an evolutionary way, as similar trends can be seen in other artists of the time, such as Titian.

Keywords: Baroque, Mannerism, Renaissance, culture, art, painting, fine arts.

Неможливо чітко визначити в часі, чи дати вичерпне визначення мистецтву бароко. Його прийнято визначати як епоху в мистецтві, котра охоплювала XVII і XVIII століття, хоча зародження цього мистецтва відбулося набагато раніше. Визначити період зародження бароко для окремої художньої школи або мистецтва окремої країни є неможливим, проте можна чітко визначити ці процеси для окремо взятого художника, проаналізувавши його творчість та ідейні рухи, котрі панували в його час. Саме тому дослідження зародження нових стилів у творах окремо взятих митців є завжди актуальним.

Життєвий шлях Якопо Тінторетто припадає на період останнього розквіту Венеції в період 1508-1571, між Камбейською лігою та битвою при Лепанто, епохою слави, розкоші та грандіозності цього міста. На думку автора, високе мистецтво - це те явище, яке може утворитися лише на сприятливому «ґрунті». Економічне благополуччя та соціальна стабільність держави дає сприятливі умови для розвитку культури та мистецтва, тому в таких умовах можливий активний художній розвиток та пошук нових форм та стилів (Nichols 1999, p. 48).

Творчість Якопо Тінторетто є чітким виразником нових тенденцій у мистецтві високого Відродження, ввібравши все найкраще від майстрів того періоду, на стіні його майстерні на каналі Сан-Лука був написаний наступний девіз: «Il disegno di Michelangelo ed il colorito di Tiziano» (Малюнок Мікеланджело і колорит Тіціана). Таким чином художник виразив головне прагнення юності: поєднати досягнення двох майстрів. Таке поєднання найкращих сторін митців високого Відродження дозволило Тінторетто перерости для себе цей період мистецтва та зайнятись творчим пошуком нових форм та ідей (Bodart 2008, p. 96).

Сама по собі картина «Таємна вечеря» не була предметом досліджень у подібному ракурсі. В дослідженнях науковців недостатньо розглядається сукупність обставин написання окремих творів художників. Тому в даній роботі буде розглядатися зародження барочних тенденцій живопису в контексті тогочасних ідейних рухів. Також буде прослідковано еволюція творчої манери художника на прикладі його попередніх робіт по сюжету «Таємної вечері».

Картина «Таємна вечеря» Якопо Тінторетто є однією з двох робіт, виконаних для базиліки Сан-Джоржо Маджоре. Першою була написана «Манна небесна» (1590-1592), тому її розгляд, на думку автора, є важливим джерелом для розуміння витоків написання досліджуваної роботи. (Ruggerio 2015, p. 51-57)

Рух на полотні задається позами зображуваних, що є ренесансним рішенням. Пластика фігур є дуже добре проробленою та нагадує манеру Мікеланджело, що є закономірним для художника, котрий детально вивчав його роботи та наслідував його їм. Композиційно картина поділена на три рівні: божественний, святих та звичайних людей. Питання освітлення вирішено свіченням від верхнього рівня, де зображено бога. Полотно має загальний темний колорит, що лише посилює містицизм та підкреслює роль духовного, що зображено світлим. Частину з використаних на цій картині світло-тіньових та композиційних рішень, можна буде прослідкувати на «Таємній вечері»

Іншим важливим чинником для розуміння витоків досліджуваної картини є серія робіт на тему «Таємної вечері», створених Тінторетто в період з 1547 по 1581 роки. Адже саме по ним можна прослідкувати розвиток художньої манери Якопо Тінторетто, в особливості еволюцію композиційного рішення. Для демонстрації еволюції художньої манери, автором були обрані 4 найбільш репрезентативні роботи: «Таємна вечеря», 1547 Сан Маркуола; «Таємна вечеря», 1570, Сан Поло; «Таємна вечеря»,1576 Сан Стефано; «Таємна вечеря», 1581, Скуола Сан Рокко (Vasari, 1987, p. 72).

Ідейно всі ці роботи є спорідненими, сюжет «Таємної вечері» «вписаний» в буденну обстановку. Умовно можна поділити їх на дві групи: картини 1547 і 1570 років та картини 1576 та 1581.

Перша група представляє собою маньєристичні по духу та ренесансні за прийомами картини. На полотні 1547 року чітко можна прослідкувати його схожість з фрескою Леонардо да Вінчі. Тут так само використано фронтальну композицію, дожерло світла знаходиться за Христом та рух задається позами людей. Картина 1570 року зазнала відчутних змін в стилістиці. Тепер третину від фону займає пейзаж, стіл, котрий утворює центральну вісь знаходиться вже не фронтально, а під невеликим нахилом, полотно вже наповнене динамікою та містицизмом завдяки темному колориту та експресивним позам фігур.

Друга група по стилістиці є ближчою до досліджуваної картини. Робота 1576 року має в своїй основі діагональну композицію, проте світло-тіньове рішення на ній є ще недопрацьованим. Складається враження що дійові особи сидять в підвалі в котрому обмаль світла. Навколо столу знаходяться невеликі сходи на котрих сидять люди та собака, котрі є обрамленням духовної частини полотна в людську оболонку. «Таємна вечеря» 1581 року є ідейним продовженням попередньої роботи, вони є дуже подібними. Головною відмінністю є те, що полотно «розширили», тепер навколо столу простору набагато більше, він був розширений та доповнений персонажами та предметами. Також допрацьованим на цьому полотні є світлове рішення, складається враження, що є вікно, котре і заповнює світлом простір.

Цікаву особливість, котру можна прослідкувати по цим полотнам - це збільшення куту розвороту стола, котрий ставав усе більше і більше, що наближувало їх до барочної діагональної композиції.

Картина «Таємна вечеря» (1592-1594, базиліка Сан-Джорджо Маджоре, Венеція) є останньою роботою Якопо Тінторетто, та квінтисенцією його власного стилю. Картина виконана олійними фарбами на полотні розміром 365 x 568 см, вона створювалась спеціально для базиліки Сан-Джорджо Маджоре, світлої класицистичної будівлі. Другою картиною художника. (Norwich 2013, р. 35-36) Яка знаходилася в даній базилиці була «Манна небесна» (1590-1592), обом полотнам характерно використання темної колористики та містицизму. Поєднання світлої архітектури та темних полотен, створює особливу атмосферу в середині самої будівлі, ніби вся енергія концентрується саме на них. Характерною особливістю даної картини є загальне враження, а не точність зображення деталей.

Якщо розглядати картину в площині творчих впливів інших художників, то можна сказти, що впливу Мікеланджело в ній не відчувається, це проявляється у відсутності правильної лінійної перспективи та зображенні великої кількості фігур, що унеможливлює детальне анатомічне їх виконання. Картина є ближчою до пізнього Тіціана, йому вдалось більше наблизитися до барочної манери живопису. Це можна прослідкувати по його картині «Шлях на Голгофу» (1565, Ермітаж), на ній можна побачити барочну діагональну композицію, проте більш важливим моментом є психологізм, який художник намагається передати через обличчя Христа. (Hauser 2005, p. 105)

Самою характерною особливістю досліджуваної картини є перспектива. Вона є незворотньо віддаленою від Ренесансної, якщо порівнювати її з «класичною» роботою Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря», в котрій присутня фронтальна композиція, що було типовим для ренесансної та маньєристичної картини.

Проте саме в композиції полягає новаторство Тінторетто, адже вона є діагональною, котра притаманна для живопису доби бароко. Картина сама по собі не має точки сходу в композиції, що одразу відмежовує її від ренесансного живопису, з його чіткою лінійною перспективою. Відсутність точки сходу дає можливість художнику не обмежувати рух рамками полотна, а з зробити апріорним. Рух на полотні задається як і композицією, так і позами зображуваних, що є нетиповим для маньєризму. Головною віссю, навколо якої і будується вся композиція - стіл за яким сидять Христос та учні, він ділить простір картини на дві половини: духовну та світську. Євхаристичний сюжет вписаний в буденну сцену в трактирі.

Картині притаманна тепла колористика, котра урівноважується синіми деталями одягу апостолів, Христа та простих людей. Особливе значення також мають фігури тварин, котрі лише посилюють «реальність» сцени.

Цікавим є місце розміщення Іуди, адже через те що фігур на картині багато, його важко ідентифікувати його за типовими ознаками: мішком з грошима чи розміщенням з іншої сторони столу, тому художник вишів це завдання за допомогою світла, від усіх апостолів та Христа іде свічення від німбів, лише у Іуди його нема. Зображення святих зі свіченням їх німбів, котре стає джерелом світла було характерним для пізнього періоду творчості Тінторетто. Подібний прийом ми можемо спостерігати в живописі Бароко, у таких художників як Пітер Пауль Рубенс в його «Таємна вечеря» (і632, приватна колекція). таємна вечеря тінторетто

Проблематика світла є другою ключовою особливістю даної картини. Полотно освітлюється двома джерелами світла: лампою та німбами святих, таке рішення є достатньо нетиповим для маньєристичного живопису. Зазвичай, джерело світла на полотні ми не бачили, воно знаходилося «поза» картиною.

Наповненість картини світлом дає нам побачити ще одну особливість даного полотна, простір над головою апостолів заповнений димом від масляної лампи, в котрому можна чітко побачити обриси ангелів. Вони не є фізичними, тут вони зображені як духи, що є доволі рідким трактуванням їх образів. В епоху Ренесансу їх зображували тілесними створіння, або дуже рідко, як духів «Сікстинська мадонна» Рафаеля (1512, Дрезденська картинна галерея). Трактування ангелів, як недуховних створінь саме почалось в епоху пізнього Ренесансу та отримало своє продовження в маньєризмі. Це пов'язано з переосмисленням ролі ангелів у світогляді та переведення їх в духовну площину буття. Можна припустити, що лампа символізує присутність святого духу, а ангели в свою чергу, є його похідними (Roscoe 1892, p. 223).

Також важливим є фон картини. Для барочного живопису характерне повне його затемнення, таке як на картинах Караваджо («Нарцис» 1597, Національна галерея мистецтв, Рим). «Таємна вечеря» Якопо Тінторетто знаходиться посередині між маньєристичною та барочною манерою зображення заднього фону. В ній він ніби затемнюється, проте залишаються чітко видними начерки предметів на ньому. Можна припустити. Що це було зроблено для того, щоб продовжити діагональ столу, та надати їй ефекту «нескінченності».

На відмінну від картин Відродження, Тінторетто не намагається передати особистість кожного з апостолів, його картина дає загальне враження, котре дає можливість абстрагуватись від особистостей та підкреслити важливість події. Художня манера Тінторетто, на момент написання картини, ще не досягла розуміння особистості в дусі бароко, тому ми не бачимо на картині крупних фігур, котрі могли би передати якісь пограничні емоційні стани.

Якщо розглядати дану картину в площині використаних прийомів. То можна підсумувати, що маньєризм використовував зображальні засоби ренесансу, їх під кінець епохи художникам ставало недостатньо, тому ми можемо бачити еволюцію цих прийомів, котрі вже знаменують зародження бароко. Вони проявляються в діагональній композиції, відсутності лінійної перспективи, що додає динамізму. Вирішення питання світло-тіні є також ближчим до бароко, адже ми бачимо джерела світла, котрі виконують додаткову смислову функцію - підкреслюють духовну складову.

Картина «Таємна вечеря» Якопо Тінторетто є відображенням як творчих досягнень художника, так і квінтесенцією естетичних філософських та релігійних ідей свого часу.

Економічне та політичне становище Венеціанської республіки можна охарактеризувати як сприятливе для розвитку мистецтва. Республіка втратила контроль над торгівельними шляхами та свою могутність на зовнішньополітичній арені, проте нею були акумульовані значні грошові запаси, котрі дозволили їй відтягнути свій занепад принаймні на 200 років. Ставши неготовою до зовнішніх загроз республіці довелось підтримувати видимість процвітання та благополуччя, що було сприятливим ґрунтом для мистецтва. Релігійні процеси на території Європи у вигляді Реформації та відповіді католицької церкви у вигляді Контрреформації, лише підсили релігійні рухи на території Італії, що вилилось в поширенні та зростанні ролі братств, котрі були крупними замовниками творів мистецтва.

Достовірних джерел з постаті Якопо Тінторетто існує тільки два, тому це ускладнює розширення знань про його життєвий шлях. Але, незважаючи на це, до нас дійшли основні віхи його життя, та по наявним джерелам можна скласти умовний психологічний портрет художника. Проте на противагу цьому він залишив за собою значний творчий доробок, дослідження котрого є перспективним, адже в ньому можна прослідкувати суміш мистецьких тенденцій декількох епох.

Ідейні основи ренесансної естетики зазнали значних змін, як і у відношенні до античності, так і в співвідношенні матерії та ідеї, що і вилилось в маньєризм. На початку свого існування маньєристичне мистецтво використовувало набір прийомів ще ренесансного, проте з часом їх стало недостатньо, і довелося шукати нові для втілення нової естетики. Цей процес можна прослідкувати по досліджуваній картині, використання діагональної композиції, свічення німбів святих та присутність образів ангелів на полотні. Автор дійшов висновку, що характерне барочне композиційне рішення було досягнено художником еволюційним шляхом, адже подібні тенденції можна побачити у інших художників того часу, таких як Тіціан. Картина побудована навколо діагоналі, котра веде погляд глядача в темноту, що додає динамізму полотну.

Картина ввібрала в себе маньєристичну та ренесансну основу, доповнену барочними прийомами. Діагональна композиція, характерне світло-тіньове рішення були наслідком розвитку творчої манери Якопо Тінторетто, котрий витікає з його більш ранніх робіт. Творчих впливів інших художників на даній картині не прослідковується, є лише спільність прийомів котрі використовували живописці венеціанської школи другої половини XVI століття. До цих спільних рис можна віднести темну колористику та експерименти із досягненням виразності за допомогою композиції та емоційного наповнення.

Головною задачею для художника було досягнення загального емоційного враження. Картина побудована на поєднанні крайностей: темний колорит та яскраве світло; піднесене, містичне трактування сюжету Таємної вечері, вписане в буденну сцену; тепле світло та холодний одяг. Все на полотні покликано підкреслити важливість сцени, динамізм, котрий задається столом апостолів та Христа; характерне вирішення проблеми освітлення, котре підкреслює духовність, адже воно іде від святих та лампи, котра символізує Святий Дух; наповнення вільного простору фігурами прозорих ангелів та буденна сцена поруч, котра своїм настроєм контрастує з таємничою та піднесеною Таємною вечерею.

Список джерел та літератури

BODART, D., 2008, Renaissance and Mannerism. London: Sterling.

HAUSER, A., 2005, The social history of art, volume II. London: Routelege.

MARTZ, L., 2008, From Renaissance to baroque. univresity of Missouri press.

NICHOLS, N., 1999, Tintoretto: tradition and identity. London: Reaktion books. NORWICH, J., 2013, A history of Venice. New York: Viking Press.

PATRICK, J., 2007, Renaissance and Reformation. New York: Marshalll Cavendish. RUGGERIO, G., 2015, The Renaissance in Italy. Cambridge university press.

LYNETTE, M. BOSH, F.,2020, Mannerism, Spirituality and Cognition. London: Routelege. ROSCOE, W., 1892, Tintoretto. London: S. Low, Marston, Searle & Rivington.

VASARI, G., 1987, Lives of the Artists. London: Penguin.

Размещено на Allbest.ru/