Дизайн як механізм та каталізатор соціально-культурних трансформацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИЗАЙН ЯК МЕХАНІЗМ ТА КАТАЛІЗАТОР СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Тормахова Анастасія Миколаївна - кандидат філософських наук, доцент,

Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, м. Київ

Рихліцька Оксана Дмитрівна - кандидат філософських наук, доцент, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, м. Київ

Товмаш Дмитро Анатолійович - кандидат філософських наук, доцент, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, м. Київ

Design as a mechanism and catalyst for socio-cultural transformations

Rykhlitska Oksana - PhD, Associate professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv Tovmash Dmytro - PhD, Associate Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

Design, as an interdisciplinary and dynamic branch of human social practice that is developing extremely rapidly, plays a crucial role in shaping socio-cultural mechanisms at various levels. The article reveals the multifaceted relationship between the transformation of the design discipline and the development of society. It is emphasised that the phenomenon of design is not only a channel for cultural expression, but also a mechanism through which innovations are carried out in society. Its essential features are associated with the interaction of such areas as creative creativity, functionalism and social values. The social and cultural dimensions of design are considered through the prism of different communication perspectives. The development of human-centred design, which aims to meet the immediate needs of users and addresses the problem of creating customer-oriented products, is a relevant area. This stimulates the development of innovations in the field of culture and social relations.

Key words: design, culture, business culture, mechanism,design thinking, innovation, human-centered design, ecodesign, biodesign, speculative design.

Дизайн, як міждисциплінарна та динамічна галузь соціальної практики людства, що вкрай швидко розвивається, відіграє вирішальну роль у формуванні соціально-культурних механізмів на різних рівнях. Розкривається багатогранний зв'язок між трансформацією дисципліни дизайну і розвитком суспільства. Наголошується, що феномен дизайну виступає не лише каналом для культурного самовираження, а й механізмом, за допомогою якого здійснюються інновації в соціумі. Його сутнісні ознаки пов'язані із взаємодією таких сфер, як креативне творче начало, функціоналізм та суспільні цінності. Соціальні та культурні виміри дизайну розглядаються крізь призму різних комунікативних перспектив. Актуальним напрямом є розвиток людино-орієнтованого дизайну, спрямованого на задоволення нагальних потреб користувачів та виходить до проблеми формування клієнтоорієнтованої продукції. Це стимулює розвиток інновацій в сфері культури та соціальних взаємовідносин.

Ключові слова: дизайн, культура, ділова культура, механізм, дизайн-мислення,інновації, людино- орієнтований дизайн, екодизайн, біодизайн, спекулятивний дизайн.

Постановка проблеми

Дизайн є складним феноменом, що відображає зміну стратегій розвитку соціуму. Від розуміння дизайну як практики конструювання явищ предметного світу людство приходить до інших вимірів його інтерпретації. Дизайн можна розглянути як механізм конструювання життєсвіту, зокрема й соціальних відносин. Нагальним завданням є висвітлення специфіки феномену дизайну як соціально-культурного механізму, що відтворює процес креативного становлення суспільства, яке було б засновано на принципах взаємодії, партнерства та співробітництва.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

В сучасному вітчизняному та міжнародному дискурсі сформувалась низка робіт, автори яких розкривають окремі питання, пов'язані з багатозначністю феномену дизайну. Питання теоретичних основ екологічного дизайну висвітлюються в роботі Т. Мак Алена, Н. Бей [9], статті М. Близнюк [1], а передумови його формування в України досліджено в публікації В. Голобородька, А. Рубцова, В. Сквірко [2]. Дизайн у контексті культурного розвитку досліджено в попередній публікації авторів статті О. Рихліцької [4, 5] та А. Тормахової [4]. Специфіка біодеградуючих полімерних матеріалів, що використовуються в біодизайні згадується в роботі О. Османової. Питання організаційної та бізнес-культури висвітлено в дослідженнях Е. Маслик-Мусій [8], В. Гофкірхнера [7], П. Міллера та Т. Веделл-Веделлсборга [10, 11]. Спекулятивний дизайн та його соціальна роль представлені в роботі А. Дун та Ф. Ребі [6].

Мета статті - виявити особливості феномену дизайну як соціально-культурного каталізатора та механізму, що дозволяє конструювати предметний світ, виміри людської взаємодії і є чинником інновацій у проєктуванні майбутнього.

Виклад основного матеріалу

Дослідженню історії становлення дизайну у його зв'язку з промисловою революцією присвячено чимало розробок сучасних авторів. Натомість питання змін у розумінні потенціалу феномену дизайну, що відбувається у цифрову добу та його наслідків лише починає набувати наукової рефлексії, що обумовлює актуальність саме такого ракурсу розгляду даного феномену. Дизайн інтерпретується в значенні способу, механізму, конструкту щодо процесів, які відбуваються у соціумі. Враховуючи зміни, притаманні для сучасного світу, в якому розкриваються новітні сфери проектування, актуальним є те, що «прикладні науки перетворюються на науку, яка створює артефакти шляхом проектування систем і, таким чином, інтегрує їх із соціальними системами» [7; 6]. Проєктування виступає як атрибут дизайну, адже враховуються різні чинники, що забезпечують не лише спроможність функціонування створеного артефакту, а й можливість його подальшого репродукування. Подібна інтерпретація феномену дизайну дозволяє долучати його не лише до предметного світу, а й д о сфери людських ідей. Зважаючи на те, що дизайн завжди вбирає в себе специфіку культурно -історичних процесів, що відбуваються, він відіграє роль механізму конструювання соціальних відносин. На наше переконання, у дизайні важливу роль відіграє матеріально -просторове середовище, що «виражає соціально-демографічні, соціально-економічні та соціокультурні потреби людини. Дизайн має бути культурно детермінованим і соціально точно орієнтованим, оскільки об'єкти, наповнені культурними традиціями і змістом, є не тільки носіями цінностей, а й впливають на розвиток соціуму» [4; 234]. Дане трактування розкриває потенціал дизайну не лише як сфери художнього конструювання, а й засобу вирішення проблем існування людей у предметному середовищі, що формується через логіку побудови функціональних соціальних характеристик та їх візуального оформлення й моделювання.

На нашу думку, феномен дизайну є інструментом комунікації культури, одночасно об'єктом і суб'єктом, актом соціальної взаємодії. Сучасний дизайн виступає декодером того, як об'єкти функціонують у культурі, виконує культурну місію, інкорпорує естетичні, мистецькі та соціальні цінності культури, реалізує цінності оточення [4]. Новітні виміри розуміння дизайну можуть розглядатися у зв'язку з розвитком дігіталізації соціуму, коли можна казати про те, що відбувається формування дискурсу щодо інформаційного дизайну у штучних системах.

Так, на думку проф. В. Гофкірхнера з Інститут дизайну та оцінки технологій, людство досягло точки неповернення. Його актори - індивіди чи колективи - є потенційними Першими, які застрягли в нинішньому Другому, що породило мережу, яка страждає від морфостазу, що гальмує подальший прогрес соціального морфогенезу. Нова формація, необхідна для подолання тупикового Другого, має небачену раніше структуру - структуру соціальної над системи, що охоплює все людство. Ця над система і є тим Третім, якого потрібно прозріти... І як тільки перехід до Третього відбувся, актори перетворюються на глобальних мережевих Перших, які стабілізують нове соціальне утворення. Оскільки ця сутність є єдиною альтернативою, що обіцяє виживання і процвітання Homo sapiens в епоху екзистенціальних загроз, пропонована тут наука про трансформацію, заснована на Логіці Третього, є парадигмальним зрушенням, яке не має собі рівних [7; 271-272]. На думку В. Гофкірхнера немає жодних підстав залишати цифровізацію поза увагою, коли йдеться про образ того, що необхідно підтримувати як гуманність. Це тим більше справедливо, що скасувати дигіталізацію неможливо. Цифровізація відкрита для гуманізації і жадає її, щоб підштовхнути до наступного кроку антропосоціогенезу - серйозної спроби гуманізації гомінізації [7; 269].

Наразі постала нагальна потреба розгляду соціальної архітектури партнерських відносин у культурі. Даний підхід можна спостерігати досліджуючи ділову культуру суспільства. Механізми соціальної взаємодії реалізуються таким чином, що завдяки синергії досяжними стануть результати, які можуть перебільшити очікування. «Люди і суспільство можуть скористатися перевагами синергетичного виробництва природних або соціальних систем, якщо вони втручаються в синергетичне виробництво, щоб сприяти його подальшому розвитку. Це проектна дія, яка змінює природну або соціальну систему таким чином, що синергетична процедура вбудовується у всеохоплюючу соціальну систему» [7; 24].

Експерти з управління інноваціями в сфері бізнесу Педді Міллер і Томас Веделл-Веделлсборг пропонують підхід, спрямований на проєктування інновацій, які будуть спонукати працівників досягати високих результатів. Здебільшого інновації сприймаються як результат заходів задля підвищення продуктивності, що полягають у зміні рутинної трудової діяльності на менш «повсякденну» - це направлення співробітників у відрядження, прослуховування лекцій та відвідування семінарів під керівництвом тренерів. Цей механізм залучення працівників до професійного зростання є частиною ділової культури, який виявляє зацікавленість керівників у високій результативності. Проте Міллер та Веделл-Веделлсборг переконані, що при зануренні у повсякденну рутину ефект інноваційного потенціалу зникає. Саме тому висувається пропозиція керівникам перебрати на себе роль «архітектора інновацій». Подібно до дизайнерів, вони мають спроєктувати екосистему, в якій працівники будуть спрямовані на інновації щодня. Так кожен працівник має постійно демонструвати п'ять основних типів інноваційної поведінки, її результати. На думку авторів, є не результативними спільні мозкові штурми чи конкурси ідей. Натомість керівники мають налаштувати колектив таким чином, аби «п'ять базових моделей поведінки для інновацій» були щоденною звичкою [10].

У своїх розробках автори Педді Міллер і Томас Веделл-Веделлсборг пропонують цікавий новий спосіб «стелс-інновації» (stealth innovation), за допомогою якого можна інкорпорувати інноваційну ідею в діючій організації, яка має усталену ділову культуру. Вони описують, як розвивати свою ідею «під прикриттям», що передбачає вирішення чотирьох ключових завдань: пошук союзників, які можуть підтримати вас непомітно; створення підтвердження концепції; тихий доступ до фінансування; розробка гарної легенди, щоб відвернути «небажану» увагу від вашої ідеї на ранньому етапі [11]. Таким чином можемо зробити висновок, що сприяння інноваціям - це не лише змусити людей думати по-іншому. Якщо хочемо, щоб інновації стали реальністю, нам потрібно змінити те, як люди діють або поводяться у своїй повсякденній роботі. А найкращий спосіб зробити це - змінити середовище, в якому вони працюють.

Професор Варшавського технологічного університету Єва Маслик -Мусій пропонує в своїй розробці конкретні моделі та способи проведення змін в організації, створення організаційної культури в процесі змін, методи втручання та техніки впливу на поведінку працівників в організації. Її завдання полягає у пошуку консультантів зі змін, конструювання та впровадження змін, які б здійснювались таким чином, аби формувались із груп працівників команди, що підтримують зміни [8].

Новітнім напрямом, що лише набуває розвитку, є дослідження того, як дизайн-мислення, що зосереджене на потребах і досвіді людини, стимулює інновації та суспільне вдосконалення. Феномен людино-центрованого дизайну (Human-Centered Design, HCD) є новим фундаментальним підходом, що висувається у відношенні до дизайн-мислення та ставить потреби й досвід людей в основу процесу проєктування. Цей підхід визнає, що кінцевою метою дизайну є підвищення якості людського життя. Людино-орієнтований дизайн виник на перетині міждисциплінарного дискурсу багатьох галузей, зокрема інженерії, психології, антропології та мистецтва. Як підхід до творчого вирішення проблем у технічній та комерційній сферах, його витоки часто пов'язують із заснуванням програми дизайну в Стенфордському університеті в 1958 р. проф. Джоном Е. Арнольдом, який вперше висунув ідею про те, що технічний дизайн має бути орієнтований на людину. Ця робота збіглася з появою креативних технік і подальшим рухом дизайн-методів у 1960-х роках. Відтоді, коли творчі процеси та методи дизайну стали більш популярними в комерційних цілях, стандартизований та визначений людиноцентричний дизайн помилково ототожнювали з нечітко визначеним «дизайн-мисленням». Дизайн-мислення - це алгоритм вирішення конкретних проблем за допомогою нестандартних підходів, інноваційних рішень, а також дослідження нових сфер і ніш. Особливою сутнісною ознакою дизайн-мислення є те, що воно фокусується переважно на потребах і проблемах людей, а не на цілях компанії.

Продукти та послуги, розроблені з урахуванням принципів HCD, як правило, забезпечують більш приємний і безперешкодний користувацький досвід. Як наслідок, користувачі більш задоволені та лояльні до брендів, які постійно пропонують рішення, орієнтовані на користувача. Це може призвести до успіху в бізнесі та економічного зростання, позитивно впливаючи на суспільство в цілому.

Отже, людино-орієнтований дизайн виходить за рамки естетики та функціональності; він являє собою людиноцентричний підхід до інновацій та вирішення проблем, що є нагальними викликами сучасного суспільства. Зосереджуючись на людських потребах і досвіді, він сприяє створенню рішень, які не лише відповідають індивідуальним вимогам користувачів, але й сприяють покращенню суспільного блага, створюючи більш інклюзивний, сталий та інноваційний світ.

Сучасний дизайн виступає декодером та каталізатором функціонування предметів у культурі, виконуючи культурну місію, асимілюючи естетичні, художні і соціальні цінності культури, актуалізуючи цінності. Це відбувається і шляхом створення символічно ціннісних образів, які посилюють емоційне середовище та створюють нові наративи. Наявним є звернення до прикладних аспектів та співвідношення традиційних аспектів з інноваційними, внаслідок чого відбувається символічна трансляція культурного досвіду в часі та просторі. Так, наприклад, етнічні риси транслюються в дизайн-практиках через використання мотивів народної орнаментальності, які можна розподілити на декілька груп: «геометричні, фітоморфні, зооморфні, орфоморфні й антропоморфні: найпростіші геометричні елементи (риски, смуги, крапки, цятки), елементарні гомогенні знаки з прадавньою семантикою (кола, ромби, спіралі тощо), композитні гомо- і гетерогенні знаки, скомпоновані за різними способами симетрії (дво - і трилисники, багатопроменеві зірки, розетки, хрести тощо), знакові та ізоморфні зображення живих істот, рослин, небесних тіл, міфологічно - фольклорних персонажів» [5; 60]. У виробах багатьох українських дизайнерів можна віднайти ознаки включення етнічної символіки, як, наприклад, у логотипі української органічної косметики Brun'ka, створеної у Студії графічного дизайну Ю. Гуцуляка. В ньому відображується елементи вишивки, притаманні для рушників, характерні для центральних регіонів України.

Стратегії людино-орієнтованого дизайну розкриваються у такому різновиді дизайну, як екологічний дизайн (екодизайн). У ньому наявне чітке дотримання принципу формування умов для задоволення першочергових потреб людини, при якому не було б руйнування екосистеми. М. Близнюк вказує на базові характеристики екодизайну: «... основними компонентами цього виду дизайну є, як правило, житлові й господарські надбудови, а також сільськогосподарські системи. Та, разом із тим, екологічний дизайн передбачає цілісний підхід, і, в принципі, об'єктами дизайну можуть бути довільні об'єкти, пов'язані з діяльністю людини (тобто із задоволенням своїх потреб)» [1; 143].

Світовий «зелений рух» став превалюючим у середовищі архітекторів і дизайнерів різних країн: Австралії, Великої Британії, Германії, Голландії, Данії, Південної Кореї, США, Швеції, Японії і ін., а ідеї виготовлення одягу з вторинної сировини, природних джерел енергії, гібридних двигунів і багато іншого стало наочним прикладом побудови гармонійної взаємодії між природним та штучним світом, а домінуючими стали принципи «re-use - (повторне або багаторазове використання); remanufacture - (тобто переробка або реконструкція); recyclmg - (рециркуляція, тобто створення замкнутого циклу як у виробництві, так і у споживанні)» [2; 38].

Розвиток екологічного виробництва, екодизайну стає все більш популярним. На споживчому ринку постійно з'являються нові екобренди, причому екологічність цих брендів виявляєт ься не лише в властивостях самого продукту, але й його візуальних характеристиках. Популярність і затребуваність екобрендів підтверджує нагальність екологічної тематики, в зв'язку з цим кожна популярна студія упаковки хоч раз так займалася екологічним дизайном і розробкою екологічної упаковки для брендів. Прикладами екологічних рішень у дизайні є будівлі із вторсировини, інтер'єр із використанням натуральних матеріалів, смарт-вікна, зелені дахи, одяг, що поглинає СО2, міський парк на місці залізничної колії, олівці з насінням, екологічне пакування, що підлягає переробці та повторному використанню, енергоефективні вироби, підземні паркінги, екодуки, проєкти смарт -міст майбутнього. Зокрема, палітра будинків, що виробляються з вторсировини, є вражаючою. Це можуть бути й шини, й скло, й інші матеріали. Прикладом практичного втілення рішення щодо використання подібних матеріалів є будівлі компанії Earthship Biotecture. Її засновник - Майк Рейнольдс - ще у 1970 р. вирішив збудувати будинок, який мав би автономну систему водо- та електропостачання. Також у ньому мала б бути опора на природні джерела енергії. В якості будівельних матеріалів використовувались і природні матеріали, і вторсировина. Зокрема будинки стали виготовляти з автомобільних шин, які наповнювались землею. Це дозволяло робити їх більш вогнетривкими. Системи постачання водою в будинки була організована через збір опадів - дощів та снігу, а також конденсату. Електроенергія вироблялась завдяки вітру та сонцю. Ще одним прикладом екодизайну є будівництво блок-контейнерів, в яких використовуються морські контейнери. Вони можуть бути придатними і для житлових приміщень, і складських.

Сфера екодизайну представлена й продукцією багатьох компаній, що створюють вироби з пластику, надаючи другого життя відходам. Зокрема Nomadic State Of Mind виробляють із пляшок сандалі та аксесуари, The Good Plastic Company - панелі з переробленого пластику, The Ocean Clean Up- сонцезахисні окуляри, GiLo Lifestyle - одяг, Soma X Parlay - чохли на пляшки з пластику, 4Ocean x Dune - прикраси, Дорогоцінний пластик - меблі, підставки для телефонів, іграшки тощо. Основна мета цих компаній є не комерційний прибуток, а перероблення пластикових відходів та зменшення обсягів екологічної кризи.

У контексті дослідження досить цікавим є біодизайн, що фокусується на використанні природних процесів, організмів та біологічних систем у створенні нових продуктів, технологій чи рішень. Він може включати біомімікрію, тобто використання природних властивостей для вдосконалення дизайну. В якості прикладу можна навести створення біодеградуючих матеріалів за допомогою мікроорганізмів або створення продуктів, які імітують природні процеси для досягнення сталого виробництва. Полімерні матеріали (пластик) мають стійкість до впливу мікроорганізмів, що спричиняє забруднення довкілля. Натомість завдяки формуванню фітодеградуючих та біодеградуючих полімерів виникає ймовірність їх розкладання та включення у біологічний цикл. Найпоширенішими є пакувальні матеріали, вироблені з крохмалю та целюлози, полігідроксибутирату. «Відмінною рисою цих полімерів є здатність зберігати споживчі властивості протягом усього необхідного періоду експлуатації й лише після закінчення цього періоду зазнавати фізико-хімічні й біологічні перетворення, що приводять до деструкції й руйнування» [3; 33]. Проте можна навести чимало інших прикладів біодизайну, де використовуються біологічні принципи та процеси для створення нових продуктів чи технологій. Одним із них є використання біомімікрії в архітектурі, що проявляється у створенні будівель, натхненних природними формами, які моделюються дизайнерами. Можливе також використання бактерій чи грибів для створення природних фарбників, які можуть бути використані у текстильній промисловості без використання шкідливих хімікатів або навіть виробництво матеріалів (біопластику чи біотканини) бактеріями чи водоростями. Яскравим прикладом прояву біодизайну є застосування біологічних систем для створення біосенсорів чи біоелектронних пристроїв на основі білків для розпізнавання хімічних сполук або виробництва енергії. Отже, і екодизайн, і біодизайн орієнтовані на сталість та природно орієнтований дизайн, проте біодизайн зосереджений на використанні біологічних принципів, тоді як екодизайн передбачає ширший контекст сталого дизайну, включаючи всі аспекти виробництва та використання продукту.

Дизайнерські витвори задовольняють практичні і духовні потреби людини. Саме тому, основним домінуючим принципом в дизайні має бути холістичний підхід до предметного довкілля. Доцільним, на нашу думку, є на твердження сучасних дослідників про те, що треба досягати принципу цілісності та балансу між природнім і культурно -соціальним. «Нові урбанізаційні концепції та моделі міста мають брати за основу необхідність максимального збереження як природного й культурного середовища, так й ідентичності людського генофонду, здоров'я, психологічного комфорту людини» [9; 23].

Перспективним виміром розвитку дизайну є такий його різновид, як спекулятивний. Його можна інтерпретувати як шлях розвитку дизайн -мислення, що зосереджене на потребах і досвіді людини. Поняття «спекулятивний дизайн» було впроваджено в роботі Ентоні Дуна та Фіони Ребі «Speculative Everything» (2013 р.). Його можна інтерпретувати як підхід до проєктування, що виходить за межі вирішення конкретних проблем чи створення конкретних продуктів. Він спрямований на створення артефактів, концепцій або сценаріїв, які ставлять питання і стимулюють до роздумів про майбутнє. Зокрема спекулятивний дизайн орієнтований на виявлення перспектив розвитку соціуму, які можуть включати навіть елементи фантастики. Його спрямування має розкрити етичні, соціальні, екологічні та технологічні наслідки розвитку того чи іншого сценарію, що буде обраний людством. Даний напрям включає детальний аналіз та критику існуючих технологій, морально-етичних норм, які панують у соціумі чи навіть стереотипів, що приховують можливі альтернативні сценарії бачення майбутнього. Дизайнери можуть використовувати умоглядне проєктування для тестування ідей та концепцій, які можуть виявитися корисними в майбутньому та проілюструвати можливі зміни. Успіх традиційного дизайну вимірюється тим, наскільки добре він продається і наскільки добре вирішуються конфлікти між естетикою, виробництвом, зручністю використання та витратами. Проте менш наочним є успішність спекулятивного або критичного дизайну, адже його функції є різними, а результат менш очевидним. «Дизайн як критика може робити багато речей - ставити питання, спонукати до роздумів, викривати припущення, провокувати до дії, викликати дебати, підвищувати обізнаність, пропонувати нові перспективи та надихати. І навіть розважати в інтелектуальному сенсі» [6; 43]. Отже, дане відгалуження дизайну є таким, що спонукає людей поставити під сумнів повсякденність. В межах спекулятивного дизайну можливі суперечності та когнітивні збої. Проте в ньому висвітлюються дилеми та компроміси між недосконалими альтернативами, які можуть сприяти новому розвитку соціального партнерства у суспільстві.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, проаналізовані нові тенденції в галузі дизайну, які показують, що інновації в соціальному середовищі потребують особливих методів та підходів імплементації. Такою спеціальною стратегією можна розглядати метод стелс - інновацій, що передбачає «непомітне» внесення змін у культурі повсякденності. Стелс-інновації потрібні для того, щоб змінити середовище, в якому працюють люди та ці зміни були ними сприйняті як власні та дієві.

Дизайн як феномен, породжений людським соціумом, розвивається відповідно до запитів суспільства. Наразі спостерігається формування нового типу дизайн-практик та дизайн-мислення. Дизайн-мислення ми визначаємо як алгоритм вирішення конкретних проблем за допомогою нестандартних підходів, інноваційних рішень та дослідження нових сфер і ніш, що фокусується переважно на потребах людей.

Зосереджуючись на людських потребах і досвіді, людино -орієнтований дизайн виступає каталізатором, стимулом інновацій та суспільного вдосконалення через формування артефактів, які дійсно відповідають потребам користувачів. HCD заохочує дизайнерів вирішувати складні проблеми, розбиваючи їх на менші. Це дозволяє звертати увагу на сферу охорони здоров'я, освіту та ін. Надаючи пріоритет людським потребам і досвіду, людино-орієнтований дизайн часто призводить до соціальних інновацій. Це включає розробку мет одів, способів та проєктів, що вирішують нагальні соціальні проблеми, такі як бідність, громадське здоров'я та доступ до освіти. HCD заохочує перехід від традиційних підходів до вирішення проблем до більш креативних, орієнтованих на людину методів.

Відбувається становлення екодизайну, біодизайну, в яких наявний акцент на сталість та природно орієнтований принцип. Їх головним акцентом є становлення предметного світу, способу мислення чи структури людських (соціальних та професійних) відносин таким чином, аби максимально відповідати формуванню майбутнього, в якому враховується зв'язок людини і довкілля. Формується напрям спекулятивного дизайну, що набуває значення механізму аналізу стратегій розвитку майбутнього. Все це є свідченням багатовимірного функціонування дизайну в контексті сучасного соціокультурного простору.

Список використаної літератури

1. Близнюк М. Екологічний дизайн: теоретичні основи, принципи, освітня складова. Вісник Львів. нац. акад. мистецтв, 2018. Вип. 33. С. 141-153.

2. Голобородько В.М., Рубцов А.Л., Свірко В.О. Екологічний дизайн: передумови становлення та розвитку в Україні. Теорія і практика дизайну. Мистецтвознавство, 2016. Вип. 9. С. 29-46.

3. Османова О. В. Біодеградуючі полімерні матеріали. Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я, 2020. Ч. IV. С. 33.

4. Рихліцька О., Тормахова А. Дизайн у контексті сучасного культурного розвитку. Українська культура : минуле, сучасне, шляхи розвитку. Напрям «мистецтвознавство», 2023. № 44. С. 232-237.

5. Рихліцька О.Д., Косик О.І. Орнаментальні мотиви в сучасних дизайн-практиках. Українські культурологічні студії, 2021. № 1 (8). С. 59-65.

6. Dunne A., Raby F. Speculative everything : design, fiction, and social dreaming. THE MIT PREss, 2013. 235 p.

7. Hofkirchner W. The Logic of the Third. A Paradigm Shift to a Shared Future for Humanity, 2022. 316 p.

8. Maslyk-Musial E. Organizacje w ruchu. Oficyna Ekonomiczna, 2003. 342 s.

9. McAloone T.C., Bey N. Environmental improvement through product development - a guide. Danish EPA, Copenhagen Denmark, 2009. 46 p.

10. Miller P., Wedell-Wedellsborg T. Architekci biznesu innowacyjnosci. Studio Emka, 2014. 232 s.

11. Miller P., Wedell-Wedellsborg T. The Case for Stealth Innovation. Harvard Business Review, 2013. 91 (3). URL: https://hbr.org/2013/03/the-case-for-stealth-innovation

References

1. Blyzniuk M. Ekolohichnyi dyzain: teoretychni osnovy, pryntsypy, osvitnia skladova. Visnyk Lvivskoi natsionalnoi akademii mystetstv, 2018. Vyp. 33. S. 141-153.

2. Holoborodko V.M., Rubtsov A.L., Svirko V.O. Ekolohichnyi dyzain: peredumovy stanovlennia ta rozvytku v Ukraini. Teoria i praktyka dyzainu. Mystetstvoznavstvo, 2016. Vyp. 9. S. 29-46.

3. Osmanova O.V. Biodehraduiuchi polimerni materialy. Informatsiini tekhnolohii: nauka, tekhnika, tekhnolohiia, osvita, zdorovia, 2020. Ch. IV. S. 33.

4. Rykhlitska O., Tormakhova A. Dyzain u konteksti suchasnoho kulturnoho rozvytku. Ukrainska kultura: mynule, suchasne, shliakhy rozvytku. Napriam mystetstvoznavstvo, 2023. № 44. S. 232-237.

5. Rykhlitska O.D., Kosyk O.I. Ornamentalni motyvy v suchasnykh dyzayn-praktykakh. Ukrainski kulturolohichni studii, 2021. № 1 (8). S. 59-65.

6. Dunne A., Raby F. Speculative everything: design, fiction, and social dreaming. THE MIT PREss, 2013. 235 p.

7. Hofkirchner W. The Logic of the Third. A Paradigm Shift to a Shared Future for Humanity, 2022. 316 p.

8. Maslyk-Musial E. Organizacje w ruchu. Oficyna Ekonomiczna, 2003. 342 s.

9. McAloone T.C., Bey N. Environmental improvement through product development - a guide. Danish EPA, Copenhagen Denmark, 2009. 46 p.

10. Miller P., Wedell-Wedellsborg T. Architekci biznecu innowacyjnosci. Studio Emka, 2014. 232 s.

11. Miller P., Wedell-Wedellsborg T. The Case for Stealth Innovation March Harvard Business Review, 2013. 91 (3). URL: https://hbr.org/2013/03/the-case-for-stealth-innovation

Размещено на Allbest.ru