Художня культура

Сутність художньої культури та її роль у духовному житті людства. Процес художньої творчості. Система функціонування художніх цінностей. Художня картина світу. Мистецтво як діяльність людини. Його види та функції, теорії походження, динаміка розвитку.

Рубрика Культура и искусство
Вид лекция
Язык украинский
Дата добавления 30.07.2024
Размер файла 829,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модуль. Художня культура

Мета модуля: з'ясувати сутність художньої культури та її роль у духовному житті людства.

Зміст модуля: сутність і структура художньої культури, теорії походження мистецтва, художня картина світу, мистецтво як діяльність людини, динаміка розвитку мистецтва, основні види мистецтва, функції мистецтва.

Сутність і структура художньої культури

Художня культура -- одна зі спеціалізованих сфер культури, що функціонально вирішує завдання інтелектуально-чуттєвого відображення буття у художніх образах, а також різноманітних аспектів забезпечення цієї діяльності.

Художня культура є складним, багатошаровим явищем, вона об'єднує: 1) усі види мистецтва; 2) сам процес художньої творчості, його результати; 3) систему заходів із створення, збереження та поширення художніх цінностей, виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії (рис. 1).

Рис. 1. Структурна схема художньої культури

Теорії походження мистецтва

Мистецтво -- форма культури, що пов'язана зі здатністю суб'єкта до естетичного засвоєння життєвого світу і відтворення його образно-символічними засобами, спираючись на ресурси творчої уяви (література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративне мистецтво, музика, танець, театр, кіно та ін.).

Існує кілька теорій походження мистецтва: ігрова (Ф. Шіллер, Й. Хейзинга), магічна (Рейнак), трудова (Л. Бюхер), біологічна (Ч. Дарвін) і психоаналітична (3. Фрейд) (рис. 2).

Рис. 2. Теорії походження мистецтва

Німецький мислитель Ф. Шіллер вважав, що мистецтво і гра -- співзвучні, мають спільну основу -- прагнення людини жити у вигаданому світі. Як мистецтву, так і грі притаманні спонтанність і відсутність прагматизму. Саме на цих елементах ґрунтується елітарний культурний шар, що протистоїть натиску масової культури.

Й. Хейзинга ґрунтує ігрову концепцію походження мистецтва на парадигмі: внутрішній природі мистецтва притаманний ігровий елемент. Й. Хейзинга розглядає ігрове начало не лише як властивість художньої діяльності, але й як основу всієї культури. Він акцентує увагу на тому, що ігрове начало виявляється і на рівні змісту (сюжету, колізій, конфлікту), і на рівні форми художнього твору (метафор, алогізмів та ін.).

На думку Рейнака, витоки мистецтва, навпаки, слід шукати у міфологічному світогляді первісної людини, стародавніх ритуальних танцях, музиці та печерних живописних композиціях. Л. Бюхер, підкреслюючи взаємозв'язок мистецтва і трудової діяльності людини, розвинув концепцію походження мистецтва від трудової діяльності людини.

Іншої точки зору дотримувався основоположник психоаналізу і психоаналітичного підходу до культури 3. Фрейд. Аналізуючи психологічні аспекти культури, він дійшов висновку, що людську творчість не можна пояснити лише впливом зовнішніх реалій або внутрішніх фізіологічних процесів, піднесеним вираженням інстинкту (Ч. Дарвін).

3. Фрейд висунув гіпотезу, що в основі будь-яких форм людської активності і, зокрема, художньої творчості лежить єдиний стимул -- прагнення до задоволення. Тому мистецтво має подвійне значення. З одного боку, воно накладає заборону на підсвідомі нахили людини (агресивність та ін.) і створює механізми збереження цих заборон. З іншого боку, засоби мистецтва пом'якшують тягар цих заборон, породжуючи певні компенсаторні ілюзії. На рівні підсвідомості перебувають такі елементи творчості, як натхнення, катарсис, що непідвладні розуму. Мистецтво, народжуючись у підсвідомості, являє собою, як і релігія, самотерапію. Ідеї 3. Фрейда стали теоретичною основою для різних модерністських напрямків у художній культурі початку XX ст.

Художня картина світу

У культурології динаміка художньої культури розглядається крізь призму «картини світу», тобто як чергування сталих перцептивних «матриць», за допомогою яких людина сприймає світ і пояснює саму себе в контексті буття.

Художня картина світу -- створений мистецтвом образ дійсності. Це -- чуттєвий компонент світогляду людини. Він відрізняється, наприклад, від його раціонального компонента, спрямованого на пояснення світу за допомогою системи наукових і філософських понять і принципів, які дають логічне тлумачення об'єктивних закономірностей.

Визначаючи сутність поняття «картина світу», А. Енштейн писав, що людина постійно намагається «якимось адекватним способом створити у свідомості просту та ясну картину світу для того, щоб відірватися від світу відчуттів, певною мірою зробити спробу замінити цей світ створеною таким чином картиною. На цю картину та її оформлення людина переносить центр ваги свого духовного життя, щоб у ній отримати спокій і впевненість, які вона не може знайти в занадто тісному, запаморочному коловороті власного життя» Эйнштейн А. Влияние Максвелла на развитие представлений о физи-ческой реальности: В 4 т./ Пер. под ред. И. Е. Тамма и др.-- М.: Наука, 1967,--Т. IV,--С. 136..

Картина світу є для людей певною системою координат. Вона стає орієнтиром у повсякденній діяльності, дає змогу прогнозувати й моделювати варіанти поведінки людини, тобто сприяє її адаптації у суспільстві, полегшує процес комунікації і сприяє розумінню та сприйняттю творів мистецтва.

Картину світу формує все суспільство. Проте картина світу -- не сумарний досвід окремих індивідів, а узагальнений досвід усього суспільства в цілому. Вона не просто відображає особистісний світ, а й дає широке уявлення про дійсність, увесь універсум.

Картина світу -- це динамічна модель. Вона народжується, трансформується тією мірою, як розвивається суспільство, відповідаючи новим потребам епохи, і відмирає, коли нова картина світу утверджується на руїнах попередньої.

Одним із найважливіших факторів формування картини світу є практичне пізнання. Картина світу синтезує різні аспекти навколишньої дійсності, що розкриваються в суспільно-історичній практиці. Середовище існування картини світу -- уява і свідомість людини. Її неможливо побачити в повному обсязі, а можна лише осягнути в художніх творах.

Мистецтво як діяльність людини

Картина світу формує художнє бачення майстрів, що ґрунтується на системі художніх образів.

Художній образ -- це естетична категорія, в якій відображена об'єктивна дійсність через специфічні закони мистецтва і художньої творчості.

Художній образ існує і функціонує як форма активної діяльності розуму людини. В ньому у гармонічній єдності зливаються чуттєва опосередкована достовірність уявлення про світ та логічна глибина висновку, виникає симбіоз пізнання і відображення світу. Особливим видом духовно-практичного освоєння дійсності є мистецтво.

Метою його є пізнання світу, а не його копіювання. Мистецтво не передбачає повної ідентичності художніх образів і світу. Воно не повторює дійсність, а проникає в її сутність, виявляє приховане, відображує суттєве.

В основі творів мистецтва лежить певна ідея в її емоційному, живому вияві. Межа між художнім світом і світом реальним завжди була рухливою. Ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва і є неоднаковим для різних художніх епох. Художній образ може набувати символічності, поки не втратить зв'язок із дійсністю і не перетвориться на нерозшифрований знак. І навпаки, він може бути ілюзіоністським, проте до певної межі, оскільки у мистецтві завжди є суб'єктивний, узагальнюючий момент.

Суб'єктивність художнього образу, з одного боку, зумовлена індивідуальним світорозумінням суб'єкта творчості -- митця, його творчою індивідуальністю і досвідом, з іншого боку -- суб'єктивністю сприйняття твору мистецтва реципієнтом. Створення художнього образу та його сприйняття становлять дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному змістовому просторі (рис. 3).

Рис. 3. Процес художньої творчості

Художній образ є сплавом дійсності і творчої індивідуальності митця. Його створенню підпорядковується весь комплекс усвідомленої (скерованої) і неусвідомленої (спонтанної) діяльності суб'єкта творчості. Образне мислення митця завжди несе відображення картини світу тієї епохи, в яку він творить. Митець є генератором ідей і водночас носієм світогляду. Він є тією ланкою, яка пов'язує внутрішньохудожні процеси і світоглядні настанови суспільства. Митець надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку реципієнта, запрошує його до співпраці. Своєю чергою, реципієнт, порівнюючи художній твір із дійсністю, намагається відтворити образ, що виникає в уяві митця. І все ж для нього істина -- це те, як він розуміє твір, а не те, що відобразив художник.

Особливо чітко це виявляється, коли художник і реципієнт перебувають у різних просторово-часових площинах. Отже, для адекватної інтерпретації художнього задуму митця не слід ігнорувати історичний контекст твору, картину світу відображеної епохи. Від рівня підготовленості реципієнта, його психологічних, індивідуально-емоційних особливостей, світогляду залежить характер сприйняття і розуміння художнього твору.

Система відтворення і функціонування художніх цінностей

Організація і регулювання процесу створення, зберігання і використання художніх творів здійснюються системою соціальних інститутів. Вона містить органи, що розроблюють стратегію і здійснюють політику у сфері художньої культури, контролюють і поширюють художню продукцію. До них належать різні громадські і державні утворення -- творчі союзи, видавництва, редакції, музеї, бібліотеки, філармонії, об'єднання критиків, конкурсні комітети, журі, система художньої освіти та ін. Усі вони залучені до процесу художньої діяльності.

Динаміка розвитку мистецтва

У модулі 5 «Онтологія культури» подано уявлення про динаміку культурного процесу взагалі і мистецтва як форми культури зокрема. Узагальнюючи існуючі теорії, розвиток мистецтва можна проілюструвати за схемою Г.В.-Ф. Гегеля: пошук, виявлення і втрата художньої форми (рис. 73).

Рис. 4. Етапи розвитку культури (за Г. В.-Ф. Гегелем)

Історико-художній процес тісно пов'язаний із такими поняттями, як: художній стиль (див. розд. 5.4, «Онтологія культури»), художній напрямок, художня течія і художня школа.

Художній напрямок -- течія у мистецтві, яка має ідейне, програмне або теоретичне оформлення. Як правило, художній напрямок об'єднує кілька різних течій. Наприклад, модернізм є загальним позначенням явищ мистецтва XX ст. -- абстракціонізму, дадаїзму, експресіонізму, кубізму, сюрреалізму, фовізму та ін. На відміну від стилю, художній напрямок не визначає загальної тенденції мислення культурно-історичної епохи.

Художня школа -- це організаційне або умовне об'єдання майстрів на підставі загальної творчої, теоретичної або навчальної програми (венеціанська, флорентійська, болонська, російська академічна та інші школи).

Іспанський теоретик мистецтва X. Ортега-і-Гассет у праці «Дегуманізація мистецтва» обґрунтував думку про те, що всі художні стилі і прийоми минущі; постійним і абсолютним є лише процес самопізнання людини.

X. Ортега вважав, що на початку XX ст. відбувся докорінний злам, який відірвав мистецтво від класичних форм взаємодії з навколишнім світом. Художні прийоми, що були розроблені на основі традиційних форм художнього наслідування, на пізніх стадіях розвитку мистецтва були доведені до автоматизму. На думку X. Ортеги, мистецтво XX ст. не здатне спиратися на видимі реалії зовнішнього світу, що вичерпали всі можливі комбінації. Потрібна нова мова, щоб позбавити художні ідеї тотожності з речами. Безумовно, X. Ортезі вдалося осягнути стрижневі тенденції мистецтва XX ст.

Основні види мистецтва

Мистецтво є ядром художньої культури, її системоутворюючим чинником. Як одна із найважливіших складових культури воно виявляє себе в різноманітті конкретних видів художньої творчості (див. рис. 5).

Види мистецтва -- це реальні форми художньо-творчої діяльності, що різняться способом втілення художнього змісту, специфікою творення художнього образу.

Отже, мистецтво -- це художня творчість загалом: література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративне мистецтво, музика, танець, театр, кіно та ін.

Рис. 5. Види мистецтва

Література (від лат. literatura -- написане) -- письмові твори, що мають суспільне значення (наприклад, художня, наукова, епістолярна література).

Як засіб цілісного особистісного осягнення дійсності вона зберігає, накопичує і передає із покоління у покоління естетичні, моральні, психологічні, релігійні, філософські та соціальні цінності.

Література являє собою динамічну систему, що містить літературні роди (рис. 6), жанри, мотиви, сюжети, образи, віршові та прозаїчні форми, образотворчі засоби мови, прийоми композиції.

Так, епічними жанрами є роман, повість, новела, оповідання, нарис; драматичними -- трагедія, комедія, драма, мелодрама, фарс; ліричними -- елегія, романс, газель, сонет, пісня, вірш.

Рис. 6. Роди літератури

Архітектура (від лат. architecture, від грец. architekton -- будівник) -- мистецтво проектування і спорудження об'єктів, що створюють просторове середовище життя та діяльності людини.

В архітектурі тісно взаємопов'язані функціональне, технічне і художнє начала -- користь, міцність і краса. Функції архітектурного спорудження визначають його план і просторову структуру, а будівельна техніка -- економічну доцільність і конкретні засоби його створення. Виражальними засобами архітектури є композиція, ритм, архітектоніка, масштаб, пластика, синтез мистецтв та ін. (рис. 7).

Рис. 7. Виражальні засоби архітектури

Скульптура (від лат. sculpture -- висікаю) -- вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих або пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини та ін.).

Основні види скульптури -- кругла (статуя, група, бюст), плоска (рельєф), монументальна (пам'ятники, монументи), монументально-декоративна (архітектурний декор, садово-паркова) і станкова (рис. 8).

Художньо-виражальними засобами скульптури є: побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури,іноді кольору.

Рис. 8. Види скульптури

Живопис -- вид образотворчого мистецтва; створення художніх образів за допомогою фарб, нанесених на поверхню.

Головні виражальні засоби -- композиція, малюнок і колір (рис. 9). Крім того, в живопису використовуються і такі засоби, як фактура, лінійна і повітряна перспектива, світлотіньове моделювання та ін.

Рис. 9. Головні виражальні засоби живопису

Технічними різновидами живопису є: олійний живопис, фреска, темпера, восковий живопис, мозаїка, вітраж.

Графіка (від гр. grafike -- пишу) -- мистецтво зображення предметів лініями і штрихами, без фарб, а також твори цього мистецтва.

Різновидами графіки є: 1) станкова (малюнок, лубок, естамп); 2) книжна і газетно-журнальна (ілюстрація); 3) прикладна (екслібрис та ін.); 4) плакат (рис. 10). Виражальними засобами графіки є контурна лінія, штрих, пляма, тло аркуша та ін.

Рис. 10. Різновиди графіки

Декоративне мистецтво -- вид пластичного мистецтва, творення якого разом з архітектурою формує матеріальне середовище, що оточує людину, і вносить у нього естетичне ідейно-образне начало.

Воно охоплює різні мистецтва, які використовуються для прикрашування творів архітектури і садово-паркового мистецтва (монументально-декоративне мистецтво).

Музика (від гр. musike -- мистецтво муз) -- мистецтво, в якому переживання, почуття та ідеї передаються звуками, що впорядковуються ритмічно та інтонаційно.

Основними елементами музики є лад, ритм, метр, темп, голосова динаміка, тембр; а виражальними засобами -- мелодія, гармонія, поліфонія, інструментування. Прийнято поділяти музику на: 1) світську і духовну; 2) вокальну, інструментальну і вокально-інструментальну; 3) одно- і багатоголосну. Музика поділяється на роди і види: театральна (опера та ін.), симфонічна, камерна та ін., а також на жанри: пісня, хорал, танець, марш, симфонія, сюїта, соната та ін.

Танець -- це вид мистецтва, в якому засобами втілення художніх образів є рухи і пози людського тіла. Існують різноманітні його форми: культовий, балетний, народний, бальний та ін.

Театр (від гр. theatron -- місце для видовищ) -- вид мистецтва, специфічним засобом втілення якого є сценічна дія, що розігрується актором (акторами) перед публікою. Основні жанри драматургії: 1) трагедія; 2) комедія; 3) драма. Елементами процесу створення вистави є режисерський задум, сценографія, музика, костюми, грим, освітлення, реквізити, бутафорія, декорації.

Кіно (від гр. kineo -- рухаю) -- вид мистецтва, який виник як «жива фотографія». Кіномистецтво поділяється на: 1) художнє; 2) документальне; 3) науково-популярне; 4) мультиплікаційне.

Функції мистецтва

Мистецтво є поліфункціональним (рис. 11).

Рис. 11. Функції мистецтва

Процес художньої творчості -- це, передусім, процес духовного перетворення як самого суб'єкта творчості, так і реципієнта. Мистецтво є потужним засобом ідейно-естетичного впливу на суспільство. Освоюючи багатство предметно-чуттєвого світу, воно здатне пізнати ті сторони життя, які недоступні науці (пізнавально-евристична функція).

Мистецтво прагне глобального осмислення світу, розв'язання загальносвітових проблем (художньо-концептуальна функція). Спираючись на інтуїцію, художник може передбачити, образно уявити майбутнє. Мистецтво розглядається як своєрідний канал зв'язку, як знакова система, що несе інформацію. Мова мистецтва зазвичай більш зрозуміла, метафорична, емоційно сильніша, ніж розмовна.

Мистецтво формує естетичні смаки і моральні принципи суспільства, розширює кругозір, формує знання, збагачує уяву, фантазію людини. Під його впливом пробуджується творче начало особистості, її бажання творити за законами краси. Мистецтво здатне дарувати насолоду, радість і духовне натхнення (гедоністична функція).

мистецтво художня культура

Висновки

Художня культура є активним творчим феноменом, що зумовлений як художньою картиною світу конкретної епохи, так і внутрішніми художніми процесами. Митець є тією ланкою, яка пов'язує внутрішньо-художні процеси і світоглядні настанови суспільства.

Мистецтво в своєму різноманітті конкретних видів художньої творчості допомагає відчути весь спектр і повноту людського буття. Адекватне розуміння творів мистецтва, їх цінності потребує залучення до художнього сприйняття всього масиву знань щодо історичної епохи, засобів художнього мислення автора і його прийомів тлумачення світу, особливостей образної мови виду та жанру мистецтва, до якого належить твір, та ін. Усе це зумовлює рівень культури сприйняття художнього твору.

Ключові слова: художня культура, художня картина світу, художній образ, художній напрямок, художня школа, література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративне мистецтво, музика, танець, театр, кіно

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Культура - могутній фактор соціального розвитку. Внутрішня суть людської особи як система його цінностей. Проблеми духовного розвитку людини сьогодні - обов'язкова умова виживання суспільства. Вплив художньої культури на думки, почуття, поводження людей.

    лекция [21,2 K], добавлен 20.01.2012

  • Визначальні риси світової культури другої половини ХХ ст. Ідеологізація мистецтва та її наслідки для суспільства. Протистояння авангардного та реалістичного мистецтва. Вплив масової культури на формування свідомості. Нові види художньої творчості.

    реферат [37,1 K], добавлен 13.12.2010

  • Сутність явища культури та особливості його вивчення науками: археологією і етнографією, історією і соціологією. Ідея цінностей культури, її еволюція та сучасний стан. Види і функції культури по відношенню до природи та окремої людини, в суспільстві.

    контрольная работа [36,8 K], добавлен 28.10.2013

  • Сучасне українське образотворче мистецтво як втілення менталітету українців. Специфічні риси постмодернізму. Напрямки і особливості розвитку музичної культури. Український театр в системі національної культури. Здобутки та проблеми розвитку кіномистецтва.

    реферат [36,9 K], добавлен 20.09.2010

  • Мистецтво дизайну як одна з найважливіших сфер сучасної художньої культури. Історія зародження та розвитку дизайну в Україні. Характеристика вимог до дизайну та його функцій. Аналіз системи композиційних закономірностей, прийомів і засобів дизайну.

    реферат [1,7 M], добавлен 19.03.2014

  • Зміни, що відбувалися у мистецькому житті українських земель упродовж другої половини XVI – першої половини XVII ст., трансформований характер культури та його основні і сторічні причини. Становлення художньої системи іконопису, книжкової гравюри.

    статья [64,4 K], добавлен 15.07.2009

  • Французька і німецька просвітницька концепція культури. Суть культури як вияву у людині божественного порядку в теорії Гердера. Кантівське розуміння "розумної людини". Шиллер про роль мистецтва в рішенні конфлікту між фізичним і духовним життям людини.

    презентация [170,3 K], добавлен 04.10.2015

  • Періоди розвитку європейської культури. Сутність символізму як художньої течії. Поняття символу і його значення для символізму. Етапи становлення символізму у Франції, у Західній Європі та у Росії. Роль символізму в сучасній культурі новітнього часу.

    реферат [22,0 K], добавлен 04.12.2010

  • Первісне поняття культури як цілеспрямований вплив людини на навколишнє, його природу. засилля теології і схоластики в Європі. процес створення культурних цінностей. Суспільство та культура: зовнішні і внутрішні чинники. Природна ізоляція народів.

    реферат [25,7 K], добавлен 24.11.2014

  • Особливості архітектури і будівництва XIV-XVІ ст.: містобудівні програми, сакральне будівництво. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. Монументальне малярство. Іконопис, книжкова мініатюра, скульптура, різьблення. Декоративно-ужиткове мистецтво.

    реферат [49,6 K], добавлен 08.03.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.