Пошуки образності в мистецтві режисера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пошуки образності в мистецтві режисера

Лаврик Максим Віталійович

Режисерський задум полягає у єдності змісту і форми вистави у знайденому режисером художньому образі. Задум виступає як єдність ідеологічного, стратегічного і тактичного рівнів. І чим сильніше ці рівні спаяні в єдність, тим більше майбутня вистава є цілісною. Чим глибше розроблений в задумі кожен з рівнів, тим конкретніше бачення майбутньої вистави для всіх його учасників. Проблема пошуків нових режисерських засобів виразності стала предметом наукових зацікавлень таких дослідників як Г. Веселовська, М. Гарбузюк, Н. Єрмакова, В. Заболотна, Н. Корнієнко, А. Липківська, В. Неволов та ін.

На думку Д. Чайковського, «загально-сценічний образ вистави - це особлива, специфічна форма відображення дійсності засобами театрального мистецтва; у більш вузькому розумінні - це доступна для безпосереднього сприйняття глядачем картина життя людей, що відтворена на сцені в конкретно-чуттєвій формі під кутом зору певної ідеї та естетичних прагнень колективу митців: драматурга, режисера, акторів, сценографа, композитора та інших творчих працівників. Загально- сценічний образ вистави являє собою неподільну сукупність, творчий синтез її складників: образу дії, пластично-просторового (зорового) образу, звукового образу, атмосфери і темпоритму вистави» [2, с. 11].

Режисер виконує низку завдань: здійснює сценічну трактовку п'єси, актуалізує п'єсу, підкреслюючи в ній важливі сюжетні лінії, виділяючи на перший план ті чи інші сценічні образи, стилізує чи осучаснює п'єсу в мовній лексиці, костюмах, місцях дії, долях героїв.

Робота режисера з художником - це складний процес обміну ідеями, думками, відчуттям подій, розумінням героїв, їх характерів, руху всієї п'єси, розвитку конфлікту. Завдяки художнику з костюмів та світобаченню режисера визначаються і посилюються зовнішні риси персонажів, які гармонійно поєднуються із вбранням сцени. Художник з костюмів придумує образ кожного персонажа, в якому відображається його характер, соціальний статус, звички, національність, епоха тощо. Звичайно, все це обговорюється і затверджується режисером. Художник- постановник також грає визначну роль, адже допомагає режисеру у пошуку та визначенні загального пластичного образу у спектаклі. Таку ж працю режисер проводить із художником зі світла, композитором, звукорежисером.

Однак головним у діяльності театрального режисера є робота з акторами. Саме актори є основним виражальним засобом вистави, розкривають її зміст і образність. Художнє кредо режисури визначається «здатністю режисера до образного мислення та вмінню це мислення висловлювати мовою театру; вирішальне значення в цьому має характер творчих взаємин режисера з актором» [1, с. 316].

Театральний режисер розробляє з акторами партитуру ролі, починаючи від розуміння життя й характеру персонажів до остаточного пластичного малюнку ролі та взаємодії з партнерами. Режисер є не просто інтерпретатором ролей, він допомагає акторові створити неповторний образ, контролює якість гри і вносить до неї корективи, які поглиблюють виразність ролі, включають її до загального акторського ансамблю вистави, поєднують з образністю загального оформлення постановки.

Відповідальною частиною режисерської праці є побудова мізансцен та ритмічна організація вистави. Саме в мізансцені, тобто у розміщенні акторів на сцені, повинні пластично розкриватися взаємостосунки персонажів, їх вагомість у кожний момент спектаклю. Мізансцена є не лише динамічним провідником драматичних взаємин, а одночасно й засобом активізації уваги глядачів. Джерело виразності мізансцен у виразності сценічної дії. Режисер слідкує за тим щоб дії акторів на сценічному майданчику набули виразної форми, щоб енергетика дії перетворилася в енергетику мізансцен.

Загальним нервом сцени є ритм, який має відповідати рівню драматургічної напруженості п'єси і захоплювати глядача. Вистава буде вдалою тоді, коли режисер органічно сформує сценічний простір, динаміку мізансцен, видовищність оформлення.

Театральна режисура - унікальна сфера людської діяльності, яка вимагає величезної зосередженості на складному концентрованому образі, якому треба підпорядкувати безліч найтонших людських відчуттів і переживань. Дуже важливо, щоб синергія всіх виконавців та технічного складу звучала в одному тоні, адже згуртувати таку велику кількість людей задля однієї справи досить непросто.

Підсумовуючи, зазначимо, що у пошуках образності режисер здійснює титанічну працю. Основою вистави, втіленням творчого режисерського задуму, рушійною силою та провідником постановки у сучасні реалії людського буття є актор. Навчити режисурі неможливо, але мистецтву режисури можна навчитися, постійно вдосконалюючи здатність бачити світ у єдності звуко-зорових образів, постійно шукаючи шляхи для якомога ефективнішого виразу власного світобачення, власного естетичного стилю, власної громадянської позиції.

Використані джерела

художній образ театральний режисер

1. Попов А. Д. Творческое наследие: В 3 т. / Ред. кол.: Ю. С. Калашников (отв. ред.) и др. Т. 1: Воспоминания и размышления о театре. Художественная целостность спектакля. Москва: ВТО, 1979. 519 с.

2. Чайковський Д. С. Режисерський задум вистави. Допоміжні матеріали для вивчення однієї з основний проблем режисерської творчості: навч. посіб. Ужгород, 2002. 98 с.

Размещено на Allbest.ru