Опери Віталія Кирейка та їх першоджерела

Размещено на http://www.allbest.ru

Опери Віталія Кирейка та їх першоджерела

Vitaliy Kyreyko's operas and their primary sources

Шиленко Лада Анатоліївна (Shylenko Lada), пошукувач Київського національного університету культури і мистецтв м. Київ

Розглянуто жанрово-драматургічні характеристики п'яти опер композитора Віталія Кирейка («Лісова пісня», «У неділю рано...», «Марко в пеклі», «Вернісаж на ярмарку» та «Бояриня») крізь призму їх першоджерел, що належать до класики української літератури.

The genre and dramatic characteristics of five Operas by V. Kyreyko («Forest Song», «On Sunday Morning...», «Marco in Hell», «Vernissage at the Fair» and «Boyarynya») were considered through the lens of their primary sources, which belong to the Ukrainian literature classics.

Творчість Віталія Дмитровича Кирейка, що охоплює 299 опусів різних жанрів, посідає вагоме місце в історії української музичної культури. Актуальним залишається питання оприлюднення опусів митця, адже велика їх кількість так і не вийшла з друку, що є перешкодою на шляху до їх популяризації. Особливо гостро ця проблема полягає у площині музичного театру, адже оперні твори композитора - один з пріоритетних напрямів його доробку. кирейко опера жанровий

Усі п'ять опер автора було створено на твори національної класики, а дослідження вибору цих першоджерел виявило, що тематика фатуму, єднання людини з природою та безумовної перемоги світла стала головною в поетично-романтичному баченні композитора. Так, першою в оперному доробку митця, для якого він власноруч написав лібрето, стала опера-феєрія «Лісова пісня» (1957 рік).

Однойменне першоджерело цього сюжету - чи не найбільш знаковий твір Лесі Українки (1911 р.), на який поетесу надихнули образи рідного їй волинського лісу. За дослідженням Т. Скрипки, у цій феєрії відображена «цілісна, неподільна система, центром якої є людина, але вона перебуває у постійному конфлікті з часом <...> У прагненні авторки гармонізувати високі філософські проблеми й фантастику фольклорно-міфологічного світу - оригінальність задуму поетеси, її новаторство в розвитку жанру» [3, 14]. Сама Леся Українка писала про те, що хотіла бачити цю драму у театрально- музичній інтерпретації. Підкреслюючи глибокий символізм та чуттєвість музикою, В. Кирейко відтворив сюжетну лінію безсмертного кохання Мавки та Лукаша, протиставивши її матеріальному людському світу через різножанрові пласти в партитурі опери.

Для наступної опери, лібрето до якого було написано М. Зоценком, композитор обрав однойменну трагічну повість О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала» (1909 р.). Першоджерело, що розповідає про долю циганки Маври після шлюбної зради, а також історію кохання та пристрасті Туркині та Гриця, побудовано на міфологемі долі (зароджений Маврою гріх, що першопочатково прирікає їх з сином). Поняття року стає основоположним: мотив розплати, відповідальності дітей за гріхи батьків. З великою увагою авторка ставиться до відображення емоційного стану героїв, виправдовуючи їх стихійні вчинки: «тією подвійною вдачею своєю, а радше двома душами, що в нім, ніби від часу до часу пробудившись, поборюють себе <...> Одна непостійна, тужлива, пуста, палка, друга вразлива, горда і вдатна <...>, до доброго тягне Гриця, до красного, до любові <...> а передусім до свободи, широкої, безмежної, як крилаті ліси по верхах, як бистрі ріки там, в долах <...> «Хижуном» родився, баламутом» [2, с. 35].

У романтичну оперу-драму «У неділю рано.» (1965 р.) лібретист разом з композитором внесли багато поправок щодо хронології подій, їх кількості, скоротили сюжетні лінії, проте зберегли багато оригінального тексту письменниці у сценах-дуетах та сольних номерах. Концентруючись на мотиві роздвоєності головного героя Гриця, «В. Кирейко зумів проникнути в ідейну суть твору О. Кобилянської, втілити в музиці психологічну глибину його образів, жанрово-фольклорний колорит, романтичний тон оповіді» [4, с. 134].

Для сатиричної опери «Марко в пеклі» (1966 р.) композитор написав власне лібрето за однойменною п'єсою-феєрією І. Кочерги. Твір, написаний драматургом у 1928 році, став важливим у контексті розвитку даного жанру національними авторами. Характерний для творів Івана Кочерги мотив пошуків втраченого передано головним героєм- командиром Марком: загублені через шахраїв станції вагони «заводять його до пекла, де, за традицією Данте та Котляревського, він зустрічає знайомі постаті. <...> Марко - герой романтичного плану, і сюжет, в якому він діє, інколи набуває рис трагізму» [1, с. 14].

Специфіка закладеного драматургом жанрового бачення вдало відображена В. Кирейком в опері, у якій, за дослідженням І. Шестеренко, «героїко-революційна реальність поєднується зі світом фантастики, де в сатирично-гротескній формі змальовуються негативні явища життя суспільства. <...> Композитор, застосовуючи драматургічний прийом «висміювання через жанр», показує своє бачення і ставлення до відображених подій» [4, с. 135-136].

Камерна комічна опера на лібрето Едуарда і Надії Яворських «Вернісаж на ярмарку» (1986 р.) була створена за гумористичною повістю Г. Квітки-Основ'яненка «Салдацький патрет». Написаний у 1833 р. у сатиричному стилі бурлеск, для якого типовим є невідповідність форми (тематики) і змісту (відібраних літературних засобів), твір складається з окремих картин ярмарку, об'єднаних «патретом» солдата і гротескним образом його автора - художника Кузьми Трохимовича. Зберігаючи достовірність першоджерела, у опері залишено сільську лексику з діалектизмами, а композитор відтворив їх у музичних речитативах, наближених до людської мови. Протиставляючи позитивних (Кузьма, Домаха, Пан Зозуля) та негативних (Солдат, дід Гунько) персонажів, В. Кирейко висміяв їх недоліки.

На останню, як і першу оперу композитора, його надихнув твір Лесі Українки. Патріотично драма «Бояриня» (1910 р.). поетеси має під собою історичні події. Заборонена в свій час, поема протиставляє світ вільного козацького життя жорстокій реальності російського поневолення.

Опера, створена у 2003 р., (лібрето В. Туркевича), не зважаючи на смерть головної героїні Боярині-Оксани, у фіналі стверджує думку про необхідність подальшої боротьби козацтва за свою незалежність. Її музична складова виражає текст драми Лесі Українки, що «глибоко розкриває емоційно-психологічні переживання героїв, напружену драматичну дію, несе справжній ідейно-філософський зміст» [4, с. 151].

Таким чином, Віталій Кирейко різнопланово проявив себе у театральних жанрах: романтична драма, драма-феєрія, сатирична, камерна комічна опера. В кожному з напрямків театрально-сценічної драматургії автору вдалось глибинно розкрити закладені філософські та сатиричні пласти, відтворивши специфіку кожного з жанрів у партитурі. Адаптувавши першоджерела до вимог оперної драматургії, композитор, разом з тим, вдало підсилив конфлікт музичними засобами, піднявши твори на ще вищий поетичний рівень.

Вбачається важливим, щоб сценічні опуси композитора, що відображають національну літературну класику та віддзеркалюють високі духовні ідеали, отримали нове сценічне життя на українських оперних майданчиках.

Використані джерела

Свербілова Т. П'єси Івана Кочерги та проблема визначення соцреалізму як масової культури // Слово і час. 2006. № 10. С. 8-21.

Кобилянська О. В неділю рано зілля копала. Київ : Школа, 2009. 448 с.

Скрипка Т. «Лісова пісня» Лесі Українки і «Затоплений дзвін» Гергарта Гауптмана // Слово і час. 1990. № 3. С. 15-20.

Шестеренко І. Творчість Віталія Кирейка: Навчально -методичний посібник. Київ, 2008. 428 с.

Шестеренко І. В. Романтик своєї епохи // Музика. Київ, 2006. № 6. С. 8-10.

Размещено на Allbest.ru