Етнічний танець - відбиток народного життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад вищої освіти Київської обласної ради «Акадeмія мистецтв» імені Павла Кубинського

ЕТНІЧНИЙ ТАНЕЦЬ - ВІДБИТОК НАРОДНОГО ЖИТТЯ

Гурський Віталій Іванович, викладач

художній керівник Народного ансамблю танцю «Горлиця»

Міжнародного центру культури і мистецтв профспілок України

Київ

Анотація

етнографічний танець фольклор культурний

Розглянуто історичні закономірності формування фольклору відповідно до культурних традицій народу. Вказано, що традиція - важлива складова народного життя. Окреслено характерні риси етнічного танцю, стилістичні особливості, що створюють манеру виконання танцю; зазначено, за допомогою чого формуються виражальні засоби етнографічного танцю.

Ключові слова: фольклор, етнос, традиції народної культури національний характер, етнічний танець.

Annotation

Vitalii Gurskyi (Kyiv, Ukraine)

ETHNIC DANCE IS AN IMPRINT OF PEOPLE'S LIFE

The following are considered: historical regularities and functioning of folklore in accordance with the cultural traditions of the people; tradition is an important component of people's life; characteristic features of ethnic dance; stylistic features that create the manner of dance performance; by means of which expressive means of ethnographic dance are formed.

Keywords: folklore, ethnicity, traditions of folk culture, national character, ethnic dance.

Виклад основного матеріалу

Фольклор - це підґрунтя, що визначає суть культурного буття українського народу, плекаючи традиції народної культури. Незважаючи на появу й розвиток в Україні професійних мистецьких форм, фольклор є незмінним джерелом для творчого натхнення культурного життя народу. Функціонування фольклору з часом зменшується, однак у різних культурних традиціях його інтенсивність і динаміка неоднакові. В Україні цей процес також і занепадав, і посилювався. Особливу потребу у відновленні коду нації українська спільнота відчула в останні роки незалежного існування держави.

На сьогодні складно ознайомитися з фольклором у традиційному середовищі через безпосереднє спілкування з носіями культури наших пращурів, але є інший шлях пізнання - літературні джерела спадщини.

Книга фіксує фольклорні традиції, зберігає особливості репертуарних, жанрових, стильових надбань культурної спадщини українського народу. Хоча книга - це застигла форма, але вона має потужний потенціал для відновлення традицій фольклору.

Принадність фольклору полягає у своєрідності поєднань: у пісні та думі - це синтез мелодії, слова й таланту співака; у казці вабить захоплюючий сюжет, майстерність оповідача, своєрідна мовностилістична виразність живого усного тексту [4]. Танок захоплює динамікою та грацією ритмічно-пластичних побудов рухів і комбінацій, мелодійною естетикою поз, вдалою драматургією подання гротескових форм українського народного фольклору.

«Питання про витоки та існування танцю, його роль у житті суспільства порушували автори різних історичних епох. Так, Платон у діалозі «Алківіад», проводячи паралель між людьми та тваринами, стверджував, що рух є їхньою суттю, тому походження танцю слід шукати у самій природі людей» [1, 6].

Танець є видом мистецтва, у якому основою для створення художнього образу є рухи, жести, положення тіла танцюриста, які інакше, як через спостереження, неможливо досліджувати. Витоки танцю пов'язані з найглибшими процесами, що відбувалися в житті того чи юного етносу.

Етнічний танець - це танець певного народу (етносу), що сформувався з урахуванням народних танцювальних традицій. Цікавість до нього останнім часом значно зросла. Етнотанець є предметом дослідження не лише хореографії, а й такої історичної науки, як етнографія. Соціальна етнографічна дисципліна - етнічна хореографія - сформувалася на стику етнографії та хореографії. Вона вивчає умови формування етнічного танцю. Крім того, етнохореографія визначає засади танцювальних традицій різних народів світу.

Найважливіше джерело етнічної хореографії - це життєвий устрій народу, його звичаї, мораль, етика. У танці він віддзеркалюється, передається за допомогою показу умовного, ігрового характеру взаємин. Ці танці виражають уявлення, що склалися в народі, поняття про суспільні відносини між людьми. Вони часто застосовують образні, часом символічні жести, пози, використовують предмети, які допомагають розкрити стосунки між учасниками. До таких танців відносяться ігрові танки, хороводи [1, 12].

Характерна риса етнічного танцю - колективність. Тобто етнічний танець являє собою безперервний ланцюжок творчих актів, які здійснюють у діалектичній єдності масового й особистого. Будь-який етнотанець колись виконали вперше, він мав автора. Але найкраще підтвердження його цінності, визнання народом - це втрата авторства. Приймаючи етнічний танець, той чи інший народ згодом вносить у нього зміни, уточнення - так творцем етнічного танцю стає народ, етнос.

Традиція - важлива складова народного життя, що забезпечує збереження фольклорного танцю. Завдяки такій її ознаці, як спадкоємність (передача від покоління до покоління), танець здатний залишатися частиною життя народу, переживаючи разом з ним різні потрясіння, зокрема іншоетнічний вплив, зберігаючи при цьому власну специфічність. Танці, які прийшли до нас з глибини віків, називають традиційними.

Найважливішою ознакою етносу, як відомо, є національний характер. Національна специфіка, властива тому чи іншому народу, є наслідком впливу цілої низки чинників. До головних - треба віднести історичний шлях розвитку народу, природно-кліматичні умови, у яких він побутує, та основну спрямованість його праці. Зазначені умови впливають на національне мистецтво, надаючи йому специфічних рис. Національний характер проявляється й у різних сферах життя народу, зокрема в етнічній художній традиції і танці як її частині. У фольклорному танці втілено ментальність народу, що його створив. Етнічний танець - відбиток народного життя. Як і будь-яке явище фольклору, він увібрав усе найважливіше, притаманне народові. Такі танці не схожі один на одного і є унікальними [1, 14].

Танцювальні рухи мають бути гармонійними та формувати яскравий образ, передавати почуття. Жести, пози, міміка - це ті виражальні засоби, що створюють манеру виконання етнографічного танцю.

Зміст і виражальні засоби народного танцю, з одного боку, безперервно розвиваються відповідно до змін, що відбуваються в житті етносу. З іншого - етнічний танець відображає сучасне розуміння дійсності засобами танцювальної мови, що здавна склалася і є для певного соціуму доступною і зрозумілою.

Важливим засобом для відновлення традицій фольклору є зафіксовані відомості провідних етнографів України. Цінний етнографічний танцювальний матеріал, який зібрав і вивчив Андрій Гуменюк, став основою для першого видання книги «Українські народні танці» (видавництво «Наукова думка», 1962 р.). Як упорядник Андрій Іванович зазначив: «У другому виданні книги майже удвічі збільшено кількість описаних танців і танцювальних рухів. До збірника ввійшли записані танці Полтавської, Хмельницької, Чернігівської, Черкаської, Київської та інших областей України. Значну частину танцювальних дійств, які пройшли перевірку в репертуарі професійних і самодіяльних колективів, взято з друкованих джерел. Загалом у збірнику 140 різноманітних за тематикою і жанрами танців, які репрезентують хореографічне мистецтво українського народу. У них відображено працю, героїзм, побут, звичаї, обряди, дозвілля нашого народу.

У книзі спочатку подані народні танці, що не зазнали жодної художньої обробки. Далі вміщено народні танці, які тепер називають сценічними: у них повністю збережено народну основу, але внесено певні зміни. У кожному розділі виділено групу танців, які створили провідні балетмейстери України на основі народної хореографії [3, 7].

Павло Вірський наголошував: «Українські народні танці, запальні і ліричні, нестримні і повільні, полонили весь світ. У них яскраво виявляється характер, висока і самобутня культура нашого народу. Успішні гастролі Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського й інших танцювальних колективів утвердили та прославили українське народне танцювальне мистецтво, завоювавши палких шанувальників на всіх континентах» [3, 5].

Отже, етнічний танець - важлива частина мистецького життя нашого народу. Він надає самобутності й національного колориту сучасній українській культурі.

Література

1. Баглай В. Є. Этническая хореография народов мира: учеб. пособ. Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. 405, [1] с., ил.

2. Гуменюк Андрій Іванович. URL: 1Ш]^://ик.\\'ікірес1іа.огуЛ\'ікі/Г\ліенюі< Андрій Іванович (дата звернення: 03.04.2022).

3. Українські народні танці / упоряд., авт. вступ. ст. і прим. А. І. Гуменюк, ред. П. П. Вірський. Київ: Наук. думка, 1969. 610 с.

4. Фольклор як засіб морально-етичного виховання молодших школярів. URL: http:// referatcentral.org.ua/pedagogy_load.php?id=296 (дата звернення: 03.04.2022).

Размещено на Allbest.ru