Культурні цінності в їх спрямованості на мистецтвознавство

Размещено на http://allbest.ru

Культурні цінності в їх спрямованості на мистецтвознавство

Волкова Галина Вікторівна

Культурний феномен ритуалу проявляється у збереженні його через відтворення в різних видах діяльності, в тому числі у виділенні через нього цінностей людського буття. З них ідеальний ряд духовні цінності проявляється як енергетичний початок культурної активності у виробництві штучного продукту. І в цьому розумінні духовні цінності є змістоутворюючою складовою культурних цінностей як таких: їх ідеальний виток спрямований в предметну матеріалізацію творчості, відмінну від даної природою. В контексті уявлень про культурні цінності як такі, що протистоять природному, духовні цінності складають вирішальну їх частину, але в цьому ж сенсі культурної штучності матеріальні цінності складають культурний здобуток, оскільки вони є або створеними виробами, або виділеними з природного оточення предметами на забезпечення людських, а, значить, культурних потреб.

Але виходить так, що культурні цінності як такі концентрують культурну штучність виявлення свого виявлення, порівняно з духовними і матеріальними, демонструючи свою уготовленість до ідеальних і матеріальних способів існування, не «зливаючись», тим не менш з духовними і матеріальними цінностями як такими. І в цю категорію цінностей попадають, в першу чергу, надбання науково-творчого порядку і мистецькі здобутки, що відповідає душевному посередництву у співвідношенні духовного і матеріально-тілесного начал в богословських розробках про душу.

Культурні цінності від початку тяжіють або до аристократичного замкнення у колі Обраних, або до демократичного єднання з масами. Мистецькі здобутки покликані усвідомлюватися згідно сьогоденних культурних критеріїв у різноспрямованості їх правильності і духовній красі в альтернативах мистецтва Андре і В. Моцарта, Жозефа Шеньє і Л. Бетховена, тобто у співвідношенні останніх з революційно-риторичною ритуалікою Майданних дійств, тоді як Шеньє співець Еллади і моцартівські твори, особливо його салонні клавірні Сонати та ін., заслуговують подачі в руслі ідеологічно реабілітованого аристократизму салону з притаманною останньому глибокою релігійністю і принциповою відстороненістю від драматизму і контрастів буття.

Міфотипологічний вимір показників творчого і мистецького мислення вказує на могутній механізм мисленнєвого енергетизму, закладений у відповідних типологіях, укорінених у культуротворчих виявленнях так званих позитивних ритуалів. А музичні складові цього ритуального позитиву надзвичайно активні у виявленні діяльнісної енергії суб'єктів відповідних акцій. культурний мистецький духовний творчість

Головний підсумок розробок культуротворчого енергетичного прояву ритуаліки потреба виділення ритуалознавства як науки про ритуал у розширеному розумінні. Останнє, як «ритуаловедення», має місце у зводах Вед, але актуальний зміст ритуалознавства у розширеному, інтегративно трактованому значенні виступає в уявленні про культуротворчу спрямованість ритуальних актів, які привносять у людську спільноту гармонічність стосунків, психологічно підсилюючи самовідчуття суб'єктів відповідних акцій. Так закладається уявлення про ритуал як виробника культурних цінностей, тобто таких, що не витікають з фізичної природи речей чи фізики тіла людини, але, навпаки, організують психологічно, згідно прийнятих віросповідальних проторелігійних, згодом саме релігійних чинників, здатних направляти фізично-тілесні зусилля на гармонізуючі життєздатні дії.

Заслугою Е. Дюркгейма є усвідомлення релігієспрямовуючого вектора ритуалу, що забезпечує включення первісно-мистецьких компонентів у ритуалотворення, хоча б у вигляді «хождіння по колу» чи ритмічне вистукування, необхідно народжуючого високу абстракцію музичної тонності. Це першокультурне надбання, звуково-тонова речовність звуковираження, відмінна від мовлення: нагадаємо геніальну формулу Б. Асаф'єва про первісну музику як навмисне приховування тембру людського голосу через його маскування інструментальними тембрами, відчуженими від живої інтонації, що опиняється під забороною, як переважання ударно-шумового інструменталізму.

Вказане звуковидобуття, свідомо «обминаюче» мовлення, є культурною цінністю, оскільки заміщає природне мовленнєве спілкування, необхідне для виробничо-споживчих, для виробництва собі подібного оточення, відсувається заради ідеальної цілі уподібнення свого людського єства гармонійно-штучним виявленням середовища. Ритуал невіддільний від ритмічно організованих рухів і дій, демонструючи тим самим музичний початок людської культури у цілому.

Відкриття Е. Дюркгейма відносно релігієспрямовуючої дії в ритуалотворенні виводить на музичний початок культурно-штучної виявленості ритуальних акцій, які відсувають природно і виробничо-споживчо усвідомлювані цінності заради накопичення психологічного досвіду спілкування через гармонізуючі можливості обрядово-ритуальних ритмізацій тілесної доторканості індивідів і виконання ними штучно злагоджених міміки, рухів і звуковиявлення.

Таким чином, омузикаленість позитивних ритуалів вказує на специфіку культурних цінностей як тих, що матеріалізують ідеальні здобутки у матеріальній речовості художніх виробів, що не зводиться до природного її прототипу тією ж мірою, як звук спілкування-мовлення відрізняється від тонності-ритмізованості музичного вираження, як метафорично-етимологічно навантажене слово в літературному тексті відрізняється від слова-знака вербальної мови.

Размещено на Allbest.ru