Національні архетипи як складова творчої спадщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національні архетипи як складова творчої спадщини Наталі Вергун

Гудзієнко Людмила Рахматуллаївна

аспірант 1 курсу ОНП «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», кафедра теорії і історії мистецтв Харківська державна академія дизайну і мистецтв, м. Харків, Україна

Творча спадщина народної художниці України Н. Вергун постає у нашому розумінні яскравим прикладом національного мистецтва. В українському мистецтві сер. ХХ ст. потяг до національного був зумовлений помірним послабленням ідеології соцреалізму та захопленням іншими напрямками в офіційному мистецтві - «суворим» та «фольклорним» стилями.

Те національне, що художниця доносить до нас у своїх полотнах, неможливо виокремити та тезисно описати. Елементи національної ідентичності у творчості Н. Вергун не складаються з яскравих, ефектних атрибутів, як то рушники чи писанки, національні свята чи козацькі гуляння [2, с. 295]. У доробку художниці національне виражено через невловимий потяг до народності, до духу національної свідомості, який живе у кожному з представників українського етносу. Зображуючи людську працю, вона в кожному полотні втілює непереборну жагу до життя та спрагу до національної єдності України, передає архетипічні уявлення про свій народ.

Українські архетипи проявляють себе у творчості художниці майже у кожній роботі, коли вона обирає прості, зрозумілі сюжети, які знаходять відголосок у серці глядача. Вони націлені не на зображення атрибутів українського побуту чи культури, а на пробудження національного духу десь всередині, захоплення власною національною єдністю та історичним минулим [2, с. 296].

Сприйняття архетипів здійснюється на рівні підсвідомості. За своєю суттю, архетип - це символ, певний код, закладений у речі, які розуміються за рахунок сприйняття культурної спадщини. Для українського мистецтва в цілому, архетипічність - впізнаване поєднання символу з художнім твором.

Для українських митців типовим є використання таких архетипів, як «Земля», «Дім», «Матір», які відображалися у зверненні, перш за все, до селянської тематики. Слід зауважити, що до цієї теми вдавалися митці різних напрямків ще з межі ХІХ - ХХ ст. Все це органічно поєднано та репрезентовано у творчому доробку Н. Вергун.

У Н. Вергун тема єднання людини і землі найбільш розкрита у її першому циклі «Рідна земля». Роботи циклу монументальні та врівноважені за

композицією, інтенсивні за кольоровим звучанням. Людина на цих полотнах виступає як органічне продовження навколишнього середовища, вона не є змістовним центром робіт, а лише доводить до розкриття тезу про духовну єдність з природою.

У роботі «Вродило!» відчутні квінтесенція родючої сили землі та захоплення тією потужною енергією, яку майстрині вклала в цю роботу. Потужність та урочистість передано, перш за все, завдяки домінуванню червоного кольору. Тут червоний виступає як колір мажорного відчуття, радості, впевненості та урочистості.

Звернення художниці до іншого, не менш значущого для українського народу, символу національної ідентичності - «дому» - найбільш яскраво прослідковується в етюдах, створених протягом 1972 - 1992 рр. Тут українська хата постає у багатьох іпостасях - хата-фон, хата-екран, хата-храм («Квіти коло хати», «Зелені віконниці», «Хата спекотного дня», «Хата», «Хата опівдні», «У серпні», «Голуба хатка» та ін.). В українській свідомості дім виступає як символ захищеності, він протиставляється ворожому світу навкруги людини, яка завжди може знайти у ньому притулок - «дім, що предстає, як батьківська хата, мала Батьківщина, праобраз України, а в часи складної історичної ситуації - як образ руїни, пустки, зболеної української землі» [1, с. 92].

Продовженням архетипів «Землі» та «Дому» є звернення до архетипічних уявлень про жінку та матір, як хранительки домашнього затишку та символу плідності, родючості. У роботах Н. Вергун тема жінки тягнеться від ранніх робіт («Дівчинка на призьбі», «Моя бабуся», «Розмова») і до сьогодні, коли художниця продовжує працювати над темою робітниць у полі. Вона звертається до зображення жінок різного віку, в той час як чоловіки зустрічаються дуже зрідка і переважно поряд з жінками («Подружжя», «Вечеря хліборобів», «Автопортрет з батьком»).

У цьому контексті цікаво розглянути роботи «Повернення з косовиці» 1993 р., «Повернення з поля» 1993 р., «Повернення з поля» 1995 р. Якщо дивитися поверхнево, ці роботи дуже схожі за колоритом, ритмом, побудовою та змістом. Але на першій роботі ми бачимо, що це молоді дівчатка, на другій - жінки середнього віку, а на третій - літні бабусі. Порівняно з кожним наступним варіантом полотна фігури стають більш подовженими, стрункішими і вже нагадують не справжніх жінок, а іконописний образ.

У цих творах майстриня зачіпає теми житті і смерті, а у зіставленні образів закладено ідею швидкоплинності життя і наступності поколінь. Тема «трьох поколінь» виразно втілена в роботі «Вечеря хліборобів» : ліворуч зображена маленька дівчинка, навпроти неї - бабуся, а по центру мати з батьком та спиною до глядача син. Яблуня, що своїм гіллям немов огортає родину, постає у роботі своєрідною берегинею сімейних цінностей та добробуту [3].

Та ж сама ідея втілена і в роботі «Літній дощ», де коло хати зображена уся родина, що спостерігає за природним явищем. Знову прослідковується поєднання усіх зображених фігур за допомогою композиційного прийому. Тут художниця показує людей під єдиними навісом, що замикає простір навколо родини, немов захищаючи їх.

Національна своєрідність творів Н. Вергун також полягає у використанні колористичних поєднань, притаманних кольоровій палітрі художників ужиткового та народного мистецтва. Мисткиня моделює форму завдяки вмілим колористичним рішенням, а вони втілюють національне звучання барв, притаманних плодючій українській землі.

Список використаних джерел

вергун художниця українське мистецтво

[1] Міщенко М.М. Українські національні архетипи: від колективного несвідомого до усвідомленої національної ідентичності. / М. М. Міщенко // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Філософія. Філософські перипетії. - 2014. - № 1130, Вип. 51. - С. 90-94.

[2] Немцова В.С. Харьковская художественная школа (сер. XVII - кон. ХХ века): [монография]/В.С. Немцова. - Х.: Панов А.Н., 2016.-382 с.

Титаренко Н. Експонат місяця (картина Н. Вергун «Вечеря хліборобів») [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:/artmuseum.kh.ua/ru/news/eksponat- misyatsya10.18.html

Размещено на Allbest.ru