Імпровізація як вид творчої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, м. Харків

Кафедра вокально-хорової підготовки вчителя

Імпровізація як вид творчої діяльності

Тищик Вадим Борисович

кандидат мистецтвознавства

завідувач кафедри

Плаксіна Олена Федорівна

Заслужена артистка України, доцент

Анотація

імпровізація творчість людина

У сучасному світі творча діяльність людини відграє важливу роль у формуванні культурного розвитку суспільства. Одним із ключових аспектів творчого процесу є здатність до імпровізації. Імпровізація є високою формою творчості, у якій людина в процесі роботи не залежить від заздалегідь спроектованих нею сценаріїв, а створює і розвиває ідеї у режимі реального часу.

Важливим феноменом у творчій діяльності є імпровізація, яка присутня у різних видах мистецтва, тому дослідження цієї категорії розширює наші знання у сфері самого мистецтва. Вивчення імпровізації як складової елементу творчої діяльності дозволить по-новому осмислити актуальність проблеми, оскільки вона тісно пов'язана з різними видами творчої діяльності.

Імпровізація є одним із найважливіших складових творчого процесу. Вона відкриває нові горизонти та можливості для самовираження та саморозвитку в різних галузях мистецтва.

Творча діяльність завжди привертала пильну увагу філософів, педагогів, музикознавців, художників, адже всі вони намагалися відкрити завісу таємничості. Творчість завжди була притаманна будь-якій людині, тому інтерес до такої діяльності зберігатиметься завжди, доки існуватиме людина.

У статті розглядається імпровізація як невід'ємна складова творчості, оскільки імпровізація є важливим та специфічним елементом творчості, внаслідок чого може бути структурована в самостійну категорію сучасної естетики. Досліджувана проблематика видається особливо актуальною, оскільки феномен імпровізації у різних видах мистецтва незаперечний.

На доказ цього проводиться аналіз використання імпровізації у різних видах мистецтва.

Ключові слова: імпровізація, творча діяльність, танцювальна імпровізація, акторська майстерність, педагогічна імпровізація, образотворче мистецтво.

Tyshchyk Vadym Borуsovуch Candidate of Art Criticism (Ph. D.), head of the department of musical and instrumental teacher training, Communal institution "Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy" of the Kharkiv Regional Council, Kharkiv

Plaksina Olena Fedorivna Artist of Ukraine, docent, docent of the department of musical and instrumental teacher training, Communal institution "Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy" of the Kharkiv Regional Council, Kharkiv

Improvisation as a type of creative activity

Abstract

In the modern world, human creative activity plays an important role in shaping the cultural development of society. One of the key aspects of the creative process is the ability to improvise. Improvisation is a high form of creativity, in which a person, in the process of work, does not depend on pre-planned scenarios, but creates and develops ideas in real time.

An important phenomenon in creative activity is improvisation, which is present in various types of art, so the study of this category expands our knowledge in the field of art itself. Studying improvisation as an element of creative activity will allow us to rethink the relevance of the problem, as it is closely related to various types of creative activity.

Improvisation is one of the most important components of the creative process. It opens new horizons and opportunities for self-expression and self-development in various fields of art.

Creative activity has always attracted the close attention of philosophers, teachers, musicologists, artists, because they all tried to open the veil of mystery. Creativity has always been inherent in any person, so the interest in such activity will always remain as long as a person exists.

The article considers improvisation as an integral component of creativity, since improvisation is not just a feature, but a separate, important and specific element of creativity, as a result of which it can be structured into an independent category of modern aesthetics. The investigated issues seem to be particularly relevant, since the phenomenon of improvisation in various art forms is undeniable.

To prove this, an analysis of the use of improvisation in various types of art is carried out, as well as the direct connection of the concept of improvisation with its important components is analyzed.

Keywords: improvisation, creative activity, dance improvisation, acting skills, pedagogical improvisation, visual arts.

Постановка проблеми

Імпровізація - найдавніший та маловивчений елемент творчості. З огляду на це можна припустити, що імпровізація - це те, з чого фактично починається будь-який творчий процес. Саме виникнення мистецтва в процесі розвитку та становлення людської цивілізації засноване на постійній імпровізації.

Імпровізація як вид творчої діяльності присутній у багатьох видах мистецтва, на кшталт творчої діяльності, танцювальної, акторської майстерності, педагогічної, образотворчого мистецтва. Вона надає можливість інтерпретувати та роботи щось миттєво. Саме розширення навичок створення власної імпровізаційної лексики, розкриття можливостей роботи в просторі надає цій дії актуальності та виокремленості як самостійного елементу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти становлення та формування імпровізації як самостійного виду діяльності розглядали О. Колосовська, Г. Падалка, Б. Стецюк. Теоретичну базу дослідження становлять праці з проблем: теорій музичної інтерпретації та імпровізації (Т. Вєркіна, Є. Гуренко, В. Москаленко, І. Полусмяк, Л. Шаповалова, C. Dahlhaus, E. Ferand, B. Hettl, M. Hood). Cherilee Wadsworth Walker у науковому дослідженні розглядав питання імпровізації та її використання у педагогічному процесі.

Однак вивчення імпровізації як виду творчої діяльності ще не було у творчих розвідках науковців та дослідників, вивчення творчого процесу не були систематизовані. З огляду на це, перспектива вивчення цього аспекту видається актуальною.

Мета статті полягає у: розгляді видів творчої діяльності (танцювальна імпровізація, акторська майстерність, педагогічна імпровізація, образотворче мистецтво у музичному мистецтві імпровізації; принципів становлення та розвитку та розкритті їхньої сутності.

Виклад основного матеріалу

Відомо, що імпровізація та творчість є важливими ключовими елементами у житті кожної людини, оскільки вони відкривають нові можливості, дозволяють висловити свої думки, почуття та ідеї.

Енциклопедія Сучасної України містить наступне визначення слова: «(франц. improvisation, італ. improvvisazione, від лат. improvisus - несподіваний, раптовий) - різновид художньої творчості, при якому творення відбувається у процесі виконання, без попередньої підготовки…» [3].

Імпровізація - найдавніший та маловивчений елемент творчості. З огляду на це можна припустити, що імпровізація - це те, з чого фактично починається будь-який творчий процес. Саме виникнення мистецтва в процесі розвитку та становлення людської цивілізації засноване на постійному імпровізуванні. Відомо, що імпровізація та творчість є важливими ключовими елементами у житті кожної людини, оскільки вони відкривають нові можливості, дозволяють висловити свої думки, почуття та ідеї.

На нашу думку, імпровізація - це мистецтво створювати щось без попереднього планування. Цей різновид творчості дозволяє відчути свободу у дії, показати свою індивідуальність.

На думку Г. Падалки: «…імпровізація має характер такого пізнання і творення художніх явищ, де експромт і несподіваність художнього результату виявляються основними способами...».

Деякі дослідники імпровізацію розглядають як нероздільний компонент процесу, який виникає у творчій діяльності людини.

О. Колосовська поняття інтерпретації ототожнює з фантазією - як елемент творчого мислення. Автор зазначає: «…оволодіння навиками імпровізації приводить до розвитку творчої майстерності людини…» [1].

У поєднанні з імпровізацією - творчість також має здатність «втілювати» свої ідеї у життя: наштовхувати на створення витворів мистецтва, написання книг, розробки сучасних маркетингових стратегії, знаходити несподівані рішення у повсякденних ситуаціях.

Однак імпровізація є базовим елементом не лише творчості: розвиток, наприклад, мови (на філогенетичному рівні, як і розвиток мовлення на онтогенетичному) також відбувається в процесі імпровізації. Незважаючи на те, що проблема імпровізації неодноразово розглядалася у наукових дискурсах з точки зору естетики не всі евристичні можливості цього феномену достатньо вивчені.

Необхідність вирішення цього питання особливо актуальна для сучасного мистецтва, оскільки проблема імпровізації тісно переплітається з особливостями культур.

Відомо, що витоки усіх видів мистецтва лежать у проекціях творчості людини, народної творчості. У такому фольклорному середо- вищі мистецтво певний час передавалося в усній формі, а виконавець (інтерпретатор) у намаганні уникнути монотонності неодмінно додавав власні варіанти (фантазії, інтерпретації) в канонічний текст музичного чи вербального твору.

Народна творчість здебільшого імпровізаційна, у цьому виді художньої творчості носієм художнього змісту є індивідуальний процес творчої діяльності людини. Загалом можна стверджувати - творчість до появи писемності повністю ґрунтувалася на імпровізаційній природі.

Загальновідомо, що розвиток імпровізації прийшов на період епохи Відродження. Власне, сам термін «імпровізатор» (improvisatore) вперше з'явився в Італії у XVI столітті.

Розглянемо значення імпровізації як вид творчості.

У статті «Види музичної імпровізації: класифікаційний дискурс» Б. Стецюк взяв за основу розгляду класифікацію Е. Феранда за пластовим принципом (фольклор, академічна музика, «третій» пласт) [3].

Затребуваність імпровізації як принципу та форми музичного мислення відродилася у певному часовому періоді в умовах нових систем і засобів інтонування, яким властива кумулятивна функція - зведення до умовних процесів існування імпровізації.

В. Смиренський зазначає, що: «…Імпровізація як вид творчості - первісний і старовинний, з'явився він тоді, коли головною формою пізнання людиною світу й самого себе було чуттєве сприймання поодиноких фактів, а відповідною формою реакції на конкретні образи, що уявляються усвідомості - безпосередній миттєвий відгук, проте давнє й широке побутування імпровізації залишало це безсумнівно цікаве явище невизначеним» [4].

Імпровізація сприяє розвитку природної креативності та індивідуальності. У музичній сфері діяльності імпровізація виражається в природній та варіативній формі, спонукаючи слухача поринути у світ музичного мистецтва.

Музична імпровізація - історично найдавніший тип музикування, при якому творчий процес відбувається безпосередньо під час її виконання. Імпровізація присутня у танці, театральному мистецтві, педагогіці, образотворчому мистецтві, музиці. Розглянемо імпровізацію як складову творчої діяльності у різних видах мистецтва.

У хореографічному мистецтві імпровізація має свої характерні особливості. Імпровізацію в танці варто розглядати як здатність виконавця створювати танець безпосередньо в процесі його виконання, враховуючи фахові компетентності, суб'єктивним сприйняттям музики, характеру та послідовності хореографічної майстерності.

Танцювальна імпровізація - особливий вид хореографічної творчості, у якому танець створюється у процесі виконання. Сама імпровізація вже закладена в природу танцювального мистецтва. Існує думка, що основною характеристикою імпровізації у всіх видах мистецтва є свобода, яка проявляється у зміні стандартів, які базуються на набутому досвіді.

Вивченню питання імпровізації у хореографії приділяли багато пошуковців, серед них: Л. Андрощук, В. Грек, М. Коновалова, Л. Хоцяновська.

Варто погодитись з думкою багатьох дослідників що: танцювальна імпровізація - це усвідомлена спонтанність. Відомо, що у науковій літературі розроблено класифікацію танцювальних імпровізацій, які диференціюються на основі: а) кількості суб'єктів творчої діяльності - групові та індивідуальні; б) реалізації творчого процесу, розвитку творчої уяви та фантазії, вироблення індивідуального стилю виконання, вираження емоцій та почуттів мовою рухів, навчання; в) характеру стимулюючих засобів - образні, музичні, «живий живопис», «жива скульптура», синкретичні, наслідування; г) тематиці - вільна тема, запропонована тема.

Загалом імпровізація у танці покликана вирішувати творчі завдання, пов'язані з пошуком нових лексичних форм, формуванням та розвитком індивідуальної манери танцюриста, розкриття його індивідуального внутрішнього потенціалу у природному русі. У процесі еволюції танцювальна імпровізація від зародження до становлення пройшла низку метаморфозів.

Танцювальна імпровізація є самобутній феномен у танцювальній культурі, який отримав визнання у світовому хореографічному мистецтві. Виникнувши в XIX столітті, танцювальна імпровізація виросла у певну філософію танцю, давши потужний поштовх для розвитку танцю як окремому виду хореографічного мистецтва.

Таким чином, танцювальна імпровізація поряд з іншими хореографічними напрямками може використовуватися як унікальний засіб розвитку.

Актуальність проблеми імпровізації досить давно перебуває у полі зору і театральних педагогів, режисерів, акторів. У театральній енциклопедії тлумачення поняття імпровізації трактується як сценічна гра, яка не обумовлена точним драматичним текстом і не підготовлена на репетиції. У сучасній педагогічній науці театральні постановки є навчальним інструментом акторської майстерності. Відомо, що в атмосфері акторської гри краще засвоюються мова, фізична культура, музичне мистецтво. Навички участі в імпровізаційних заняттях спрямовуються на розвиток особистісних навичок та розвиток творчого процесу. Акторська майстерність в імпровізації - це насамперед навички, які можна використовувати у цьому виді творчої діяльності.

Для акторської майстерності та імпровізації важливе володіння емоціями, віра та володіння сценічними обставинами, мова (виразність, акценти, дикція, артикуляція, інтонування), пластика, міміка.

Професія актора - це постійний пошук живого слова, виразної форми, запланований експеримент творчого створення ролі та пробудження імпровізаційного самопочуття. Американський педагог Грегорі Аткінс, вважає, що: «…«імпровізація - тільки одне з умінь, яке має бути в арсеналі актора…». Погодимся з думкою педагога у необхідність важливої сфери діяльності для актора: сценічній гра та майстерність [5].

У багатьох словниках поняття імпровізації етимологічно пов'язані із елементами несподіванки та раптовості. Насправді, це творчий процес, який водночас є його результатом. У своїй роботі багато викладачів використовують педагогічну імпровізацію. Розглядаючи педагогічну імпровізацію як компонент творчої діяльності.

Досвідчені педагоги у своєму арсеналі мають велику кількість прийомів, які використовуються під час вирішення різних педагогічних завдань.

Виправдовуючи свої характеристики раптовості чи несподіванки, імпровізація народжується спонтанно, не підготовлено.

Педагогічна імпровізація (від латів. Improvisus - непередбачуваний, несподіваний) - це здатність педагога створювати та ґенерувати нові рішення, а також швидко і точно реагувати на педагогічні завдання, що виникають у процесі роботи.

Відомо, що багато викладачів на своїх заняттях використовують план-конспект. Однак серед них чимало і тих, хто дозволяє собі імпровізувати - відступає від запланованого ходу уроку, вважаючи за доцільне включати в нього щось несподіване, непідготовлене, те, що виникає в ситуації раптово.

Педагогічна імпровізація - це складова частина педагогічної діяльності, що народжується безпосередньо під час її здійснення, без попередньої підготовки, виражає творчий, а нерідко інтуїтивний початок цієї діяльності. Педагогу доводиться орієнтуватися, приймати несподівані рішення та застосовувати у заздалегідь запланований план, щойно вигадані елементи. Педагогічна імпровізація здійснюється публічно, безпосередньо на заняттях, сприяючи створенню неординарних ситуацій. Вона може розглядатися і як метод виховання та навчання, оскільки має значний потенціал розвитку, як для здобувачів освіти так і для самого викладача.

Варто виокремити наступні критерії педагогічної імпровізації: несподіваність, миттєвість, оригінальність поданого матеріалу, педагогічна значущість.

Важливим аспектом у сприйнятті імпровізації з боку слухача є: здивованість, емоційне сприйняття, концентрація уваги, настрій, сприйняття побаченого, переживання.

Педагогічна імпровізація - складний процес і може ділитися на декілька ситуативних етапів: інтуїтивно-логічне осмислення ідеї та вибір шляху реалізації обраного для імпровізації матеріалу; реалізація ідеї імпровізації з інтуїтивно-логічною корекцією викладеного матеріалу; швидкий інтуїтивно-логічний аналіз імпровізації.

Таким чином, творча педагогічна діяльність неспроможна здійснюватися повноцінно без уміння педагога (викладача) втілювати і своєчасно коригувати педагогічний задум залежно від обставин діяльності, творчого потенціалу і самопочуття, тобто без уміння доцільно та педагогічно виправдано імпровізувати.

Імпровізація в образотворчому мистецтві є унікальним та захоплюючим процесом, який дозволяє творчій людині вільно висловлюватись та проявляти свою індивідуальність. Поряд із живописом, скульптурою чи графікою, імпровізація відкриває двері для експериментів та несподіваних рішень.

Головною рисою рис імпровізації в образотворчому мистецтві є відсутність заздалегідь заданого плану чи структури. Художник може творити спонтанно, під впливом довкілля, емоцій та власної інтуїції. Він відкритий для потоку свідомості, тим самим створюючи унікальні витвори мистецтва.

Важливим аспектом імпровізації в образотворчому мистецтві є здатність митця творити в режимі реального часу, тим самим реалізуючи свій творчий задум засобами імпровізаційності.

В образотворчому мистецтві імпровізаційність створює унікальну та оригінальну композиційність образотворчого матеріалу, дозволяє художнику створювати твори, які неможливо повторити чи передбачити. У цьому процесі індивідуальність та експериментальність стають важливими елементами.

Таким чином, імпровізація в образотворчому мистецтві є невід'ємною частиною творчого процесу художника. Вона не лише стимулює творче мислення та уяву, а й відкриває можливості для пошуку нового підходу до мистецтва. Імпровізація допоможе художнику здобути свободу самовираження та дивувати своїх глядачів завжди новими творами, повними емоцій.

Висновки

Імпровізація є одним із найважливіших складових творчого процесу. Вона відкриває нові горизонти та можливості для самовираження та саморозвитку в різних галузях мистецтва.

Здатність до імпровізації дозволяє виходити за межі стандартності та створювати щось по-справжньому унікальне. Разом з тим, імпровізація потребує певних навичок та умінь, таких як уважність, реактивність, уява та спонтанність.

Вона стимулює розвиток творчого мислення та допомагає знайти нові, несподівані шляхи у вирішенні завдань. Імпровізація у творчій діяльності є невід'ємною частиною сучасного мистецтва та сприяє розвитку культури в цілому.

Таким чином, імпровізація - це органічна форма розвитку креативних можливостей свідомості, вміння створювати щось на очах у всіх, миттєво реагувати, вибирати єдиний варіант із кількох можливих, адже вона розвиває інтелектуальні та психологічні здібності людини, допомагаючи і в інших життєвих ситуаціях відчувати їх особливості та правильному виборі.

Отже, запропонований принцип формування національно-культурної компетенції у підготовку здобувачів вищої освіти вдало спрямовувати фахову з метою отримання досвіду та результату: формуванню національно-культурної компетенції майбутніх вчителів музичного мистецтва, яка сприятиме педагогічній та творчій реалізації особистого потенціалу у впровадженні ідей у музично-педагогічній діяльності.

Література

1. Вітвицька С.С. Моделювання як метод системного дослідження та проектування освітнього простору у вищому навчальному закладі. Моделювання професійної підготовки фахівців в умовах євроінтеграційних процесів: моногр. Житомир: Вид. О.О. Євенок, 2019. 304 с. С. 15-28.

2. Делянченко В.М. Педагогічна модель процесу формування толерантності у майбутніх соціальних педагогів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка, соціальна робота». 2013. Вип. 22. С. 39-43.

3. Енциклопедія сучасної України https://esu.com.ua/.

4. Колосовська О. «Імпровізація як розвиток творчої фантазії». (Актуальні питання гуманітарних наук). Вип. 8. 2014.

5. Коваленко Є. Тенденції розвитку джазового вокально-інструментального виконавства в Україні. Вісник КНУКіМ. Серія: Мистецтвознавство. 2017. Вип. 37. С. 213-222.

6. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін) Київ: Освіта України 2008. 274 с.

7. Сисоєва С.О., Кристопчук Т.Є. Методологія науково-педагогічних досліджень: Підручник. Рівне: Волинські обереги, 2013. 360 с.

8. Смиренський В. «Педагогічна імпровізація: зміст, функції та види» (Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти). Донбаський державний педагогічний університет. Вип. 9. Слов'янськ. 2019. С. 168-184.

9. Стецюк Б. «Види музичної імпровізації: класифікаційний дискурс» (Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти) 2020 Вип. 57.

10. Хижко О. Формування навичок естрадного музикування у студентів музичних училищ: автореф. дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.02 -- теорія та методика музичного навчання. К., 2009. 24 с.

11. Atkins, Greg. A handbook for the actor. Heinemann, Portsmouth, NH, 1993. P. 14.

12. Cheong K.W. Teaching Strategies, Knowledge, Higher-Order Thinking Skills and Creative Music Product in Music Improvisation. Creativity in Music Education Creativity in the Twenty First Century. 2018. P. 201-216. https://doi.org/10.1007/978-981-13-2749-0_15.

References

1. Vitvytska, S. (2019). Modeliuvannia yak metod systemnoho doslidzhennia ta proektuvannia osvitnioho prostoru u vyshchomu navchalnomu zakladi. Modeliuvannia profesiinoi pidhotovky fakhivtsiv v umovakh yevrointehratsiinykh protsesiv [Modeling as a Method of Systematic Research and Design of Educational Space in a Higher Education Institution. Modeling of Professional Training of Specialists in the Conditions of European Integration Processes]. Zhytomyr: Vydavnytstvo O.O. Yevenok (in Ukrainian).

2. Kolosovska O. (2014) «Improvizatciia iak rozvutok tvorchoi fantazii». (Aktualni putannia gumanitarnyh nauk). V. 8. [In Ukrainian].

3. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy https://esu.com.ua/ [In Ukrainian].

4. Delianchenko, V. (2013). Pedahohichna model protsesu formuvannia tolerantnosti u maibutnikh sotsialnykh pedahohiv [Pedagogical Model of the Process of Developing Tolerance in Future Social Teachers]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu, Seriia “Pedahohika, sotsialna robota“ Academic Bulletin of the Uzhhorod National University, Series «Pedagogy, Social Work», 2013,issue 22, 39-43 [in Ukrainian].

5. Kovalenko Ye. (2017) Tendentsii rozvytku dzhazovoho vokalno-instrumentalnoho vykonavstva v Ukraini [Trends in the development of jazz vocal and instrumental performance in Ukraine]. KNUKiM Bulletin, Nr 37, pp. 213?222 [In Ukrainian].

6. Padalka G.M. Pedagogika mystetstva (Teoriia I metidyka vykladannia mystetskyh dystsyplin). Kyiv. Osvita Ukrainy. 2008. 274 pp [In Ukrainian].

7. Sysoieva, S., & Krystopchuk, T.(2013). Metodolohiia naukovo-pedahohichnykh doslidzhen [Methodology of Academic and Pedagogical Research]. Rivne: Volynski Oberehy [in Ukrainian].

8. Smyrenskyi V. «Pedagogichna improvizatsiia: zmist, funktsii ta vydy». (Profesionalizm pedagoga: teoretychni I metodychni aspekty). Donbaskyi derzhavnyi pedagogichnyi yniversytet. V. 9. Sloviansk. 2019. 168-184.

9. Stetsiuk B. «Vydy muzychnji improvizatsii: klasyfikatsijnyi dyskurs» (Problemy vzaemodii mystetstva, pedagogiky ta teorii I praktyky osvity). 2020 Вип. 57. [In Ukrainian].

10. Khyzhko, O. (2009). Formuvannia navychok estradno-dzhazovoho muzykuvannia u studentiv muzychnykh uchylyshch [Development of Skills of Pop and Jazz Music Making among Students of Music Schools]. Candidate's thesis, Kyiv (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru