Збереження культурної спадщини України у ХХІ столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Збереження культурної спадщини України у ХХІ столітті

Чернікова Інна Володимирівна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України, координатор з виховної роботи факультету історії і права, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Аксьонова Наталя Володимирівна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри українознавства, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Тимошик Михайло Морозенкович аспірант, Тернопільський Національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

Анотація

Цінність культурної спадщини, її різноманіття та збереження й популяризацію в країнах Європи почали усвідомлювати у другій половині ХХ ст., після Другої світової війни. Європейська культурна політика скерована на дотримання принципу «єдність у різноманітті». Важливим етапом у формуванні світового простору збереження культурної спадщини є Конвенція ЮНЕСКО про охорону світової культурної та природної спадщини у 1972 р., яку Україна ратифікувала ще у 1988 р.

Євроінтеграційні прагнення України потребують забезпечення збереження культурної спадщини у відповідності до норм міжнародних юридично-правових стандартів та узгодження вітчизняного чинного законодавства з потребами та реаліями часу. Особливим безпрецедентним викликом для України є російсько-українська війна, що посилилися після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р.

В Україні наявна законодавча база, яка регулює сферу охорони та збереження культурної спадщини. Подальше вдосконалення законодавства у сфері охорони культурної спадщини та дотичних до неї напрямків державної політики є процесом швидше наздоганяючим, аніж превентивним.

Дієвим інструментарієм збереження культурної спадщини є превентивна реставрація та оцифровування об'єктів культурної спадщини. В Україні процес опановування та практичного застосування даного інструментарію потребує державної підтримки, уваги з боку місцевих громад та міжнародної співпраці.

Вкрай важливо на всіх рівнях провести осмислення та переосмислення наявного культурного спадку, усвідомити його роль та можливості для процесу деколонізації, патріотичного виховання, розвитку туристичної сфери, духовно-світоглядних орієнтирів суспільства та громадян, міжнародної політики та гуманітарного розвитку держави.

Російсько-українська війна лише посилює необхідність швидкого та ефективного реагування на наявні та потенційні втрати культурної спадщини. У перспективі маємо складну відновлювальну роботу зі спадщиною на деокупованих територіях та проблеми з пошуком і поверненням в Україну вкрадених російськими окупантами культурних цінностей.

Ключові слова: війна, збереження культурної спадщини, культурна спадщина, оцифровування культурної спадщини, превентивна реставрація, охорона пам'яток, пам'яткознавство.

Abstract

Preservation of the cultural heritage of Ukraine in the 21st century

Chernikova Inna Volodymyrivna Candidate of History (equivalent to PhD), Associate professor, Associate Professor of the Department of History of Ukraine, Coordinator for Educational Work of the Faculty of History and Low, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Aksonova Natalia Volodymyrivna PhD in History, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Ukrainian Studies, V.N. Karazin Kharkiv National University, Tymoshyk Mykhailo Morozenkovych Phd student, Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk

The value of cultural heritage, its diversity and preservation and popularization in European countries began to be realized in the second half of the 20th century, after the Second World War. European cultural policy is aimed at observing the principle of «unity in diversity». An important stage in the formation of the world space for the preservation of cultural heritage is the UNESCO

Convention on the Protection of World Cultural and Natural Heritage in 1972, which Ukraine ratified in 1988.

Ukraine's European integration aspirations require ensuring the preservation of cultural heritage in accordance with the norms of international legal standards and the harmonization of current domestic legislation with the needs and realities of the time. A particular unprecedented challenge for Ukraine is the Russian-Ukrainian war, which intensified after the full-scale invasion on February 24, 2022.

Ukraine has a legislative framework that regulates the protection and preservation of cultural heritage. Further improvement of the legislation in the field of cultural heritage protection and related areas of state policy is a catch-up rather than a preventive process.

Preventive restoration and digitization of cultural heritage objects is an effective tool for preserving cultural heritage. In Ukraine, the process of mastering and practical application of this toolkit requires state support, attention from local communities, and international cooperation.

It is extremely important at all levels to carry out an understanding and reinterpretation of the existing cultural heritage, to realize its role and opportunities for the process of decolonization, patriotic education, development of the tourism sphere, spiritual and worldview orientations of society and citizens, international politics and humanitarian development of the state.

The Russian-Ukrainian war only reinforces the need for a quick and effective response to existing and potential losses of cultural heritage. In the future, we have complex restoration work with heritage in the de-occupied territories and problems with the search and return to Ukraine of cultural values stolen by the Russian occupiers.

Keywords: war, preservation of cultural heritage, cultural heritage, digitization of cultural heritage, preventive restoration, monument, monument science.

Постановка проблеми

Фундаментом культурної політики Європи після Другої світової війни стало гасло «єдність у різноманітті» («in varietate concordia»). Власне, це гасло з 2000-го року стало офіційним загалом для політики країн Європейського Союзу. 12 травня 2023 р. Уряд України, у межах реалізації семи рекомендацій Європейської комісії, які має виконати наша держава задля практичної реалізації євроінтеграційних прагнень, схвалив Концепцію Державної цільової національно-культурної програми «Єдність у розмаїтті» на період до 2034 р. (Концепція). Зокрема, у Концепції важливою метою її реалізації визначено «сприяння міжкультурній компетентності, взаємодії та порозумінню, інтеграції українського суспільства в умовах необхідності подолання наслідків російсько-української війни та наслідків багаторічної політики російської насильницької асиміляції» [1].

Наголошено на культурному різноманітті нашої країни. Наприклад, окремо у документі сказано про урумську і ромейську мови приазовських греків, які вирізняють їх серед грецької діаспори у світі [1]. Затвердження та реалізація даної Концепції є не лише одним з векторів євроінтеграційного шляху України, а й концептуальним оформленням прагнень українців до збереження й примноження своїх культурних здобутків, як матеріальної спадщини, так і нематеріальної.

Для України як держави, як країни з багатою й унікальною культурною спадщиною, є важливим вироблення дієвих механізмів та методик збереження культурної спадщини, особливо в умовах російсько-української війни. Також євроінтеграційний поступ України неможливий без належного забезпечення збереження культурних надбань багатьох поколінь. Необхідним є й імплементація міжнародних правових норм та стандартів в українське законодавство. А досвід України збереження культурної спадщини в умовах війни, практичні кейси, є унікальними, зважаючи на той факт, що, на жаль, велика континентальна війна вимагає «на ходу» опановувати ситуацію, виявляти неабияку креативність під ракетними та артилерійськими обстрілами, мінуванням значної кількості територій задля збереження культурної спадщини.

Збереження культурної спадщини в Україні є важливим питанням, особливо в контексті поточних викликів насамперед в умовах війни та подальшої післявоєнної відбудови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

З бурхливим розвитком цифрових технологій та віртуалізації усіх сфер життя усе більшої ваги та актуальності набуває проблема збереження культурної спадщини у цифровій формі, а також доступність оцифрованих матеріалів шляхом створення інтегрованих інформаційних ресурсів та програм. Серед наукових публікацій, присвячених даному питанню - напрацювання Л. Приходько та О. Бірьової. Їхні дослідження присвячені аналізу міжнародних документів цифровізації культурної спадщини та використанню цифрових технологій для збереження культурної спадщини в умовах бойових дій відповідно [2; 3]. Досвід збереження нематеріальної культурної спадщини у світі та український контекст розглядав І. Григорчак [4]. Український досвід збереження нематеріальної культурної спадщини вивчає Л. Герус [5]. Картографуванню нематеріальної культурної спадщини України, її регіональним особливостям, присвячені наукові напрацювання В. Борисенко, М. Борисенка, О. Донцова [6; 7].

Основи суспільно-географічного дослідження культурної спадщини розглянуті та систематизовані у монографії К. Поливач [8]. Їй також належить вивчення та узагальнення міжнародного та вітчизняного досвіду моніторингу об'єктів культурної спадщини [9]. Гуманітарна складова політики держави, з акцентом на національній безпеці - предмет наукової уваги М. Баюка [10]. Л. Сліпчишин у своїй статті підсумувала закордонний досвід сучасних підходів до збереження культурної спадщини, зосередившись на закладах освіти, зокрема, Японії [11]. О. Калакура позиціонує історико-культурну спадщину як цивілізаційну цінність та пріоритет етнонаціональної пам'яті українського народу та фактор формування політичної нації [12]. Для комплексного підходу у розгляді питань, пов'язаних зі збереженням культурної спадщини, необхідно звертатися до аналітичних напрацювань Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД). Ми при підготовці статті особливу увагу зосередили на аналітичних доповідях С. Здіорука, О. Розумної, О. Литвиненко, В. Потапенка, Ю. Тищенко, Ю. Каплан, В. Бакальчук, О. Литвиненко, О. Михайлова [13; 14]. У рамках підтримки ініціативи української влади з деокупації та реінтеграції Криму «Кримська платформа» актуальним є дослідження культурної спадщини як елементу національної безпеки (кримський контекст), здійснене К. Бусол та А. Фроловою [15]. Різноманітні аспекти збереження культурної спадщини висвітлені у публікаціях О. Дутчака, І. Кудерської, Н. Кудерської, О. Мельничук, К. Новосвітньої, Н. Терес [16; 17; 18; 19; 20].

Мета статті. Ми в межах нашої статті пропонуємо дескриптивний огляд найбільш знакових, з нашого погляду, викликів, які постали перед Україною у ХХІ ст. у царині збереження культурної спадщини. Мета статті полягає в опуклій візії на збереження культурної спадщини в Україні у ХХІ ст., з окресленням проблем та досягнень, особливо в умовах екзистенційної війни, яку жорстоко розгорнула Росія проти України. Важливо окреслити світовий насамперед європейський досвід, виявлення та збереження культурної спадщини; зосередитися на здобутках України у цьому питанні та врахувати увиразнені та приховані виклики, що постали перед людством у ХХІ ст.

Виклад основного матеріалу

Прийняття Конвенції ЮНЕСКО про охорону світової культурної та природної спадщини у 1972 р. знаменувало якісно новий етап у культурному розвитку людства та його геополітичне усвідомлення значущості природного та культурного середовища в усьому його різноманітті для світової цивілізації.

Початок ХХІ ст. для України позначився карколомними змінами як в суспільно-політичному житті суспільства, так і суттєвими змінами світоглядних парадигм. На порядку денному постали питання пошуку шляхів подальшого поступу та геополітичних орієнтирів, інтеграції в європейський політико-економічний простір та остаточного розриву з пострадянським минулим, що міцними пазурами вчепилося через ідеологію «руського міра» в тіло нашої держави.

Зважаючи на культурне різноманіття України, при розробці стратегій збереження культурної спадщини, необхідно звертати увагу на економічно-географічні показники, історико-культурні особливості розвитку, логістичні перспективи, туристичний потенціал тощо. В умовах війни та післявоєнної відбудови маємо та будемо мати низку нових викликів, серед яких - морально-психологічний стан людей, екологічні проблеми, заміновані території. Попри все, Україна є країною з надзвичайно багатою та різноплановою культурною спадщиною, вивчення та збереження якої є, поміж іншого й необхідною частиною формування та плекання, переосмислення національної ідентичності, патріотичного виховання, реінтеграції в європейський та світовий культурний простір. Тому проблематика збереження культурної спадщини вимагає всебічних державницьких підходів, є завданням стратегічної ваги у сфері гуманітарної політики, міжнародних відносин, формуванні історичної та культурної компетенцій тощо.

В Україні охоронний статус має 109930 пам'яток. З них - археологічних об'єктів 57545, пам'яток історії 30128. Статус пам'яток національного значення має 182 об'єкти, 29946 - місцевого. Також є 15773 пам'ятки архітектури та містобудування, 15773, монументального мистецтва 1868, садово-паркового мистецтва 179, 108 пам'яток науки й техніки. Також під захистом держави - 18850 щойно виявлених об'єктів культурної спадщини. У музейному фонді України на зберіганні знаходиться близько 12,5 мільйона музейних предметів. Але при цьому, в умовах війни, маємо кричущі приклади не лише нищення культурної спадщини російськими окупантами, а й незаконне занесення музейних експонатів на окупованих територіях, занесених до каталогу музеїв російської федерації [21]. Тому виявлення та фіксація усіх таких фактів, міжнародний розголос, зусилля держави задля повернення культурних цінностей на батьківщину - все це продовжує бути важливою частиною політики України в умовах війни задля збереження культурної спадщини.

У рамках Міжнародної конференції «Культурна спадщина у ХХІ столітті: збереження, використання, популяризація» (19-20 жовтня, 2018 р., Вінниця) 16 жовтня відбувся захід «Культурна спадщина у ХХІ-му столітті: українська парадигма», організований Міністерством культури України. Для розуміння ситуації зі збереженням культурної спадщини, яка склалася на той час, варто звернути увагу на деякі промовисті цифри: об'єкти історико-культурної спадщини у переважній більшості громад (75%) використовуються під суспільні потреби. Лише 20% громад були готові виділяти кошти на відновлення та реставрацію цих пам'яток. Чи не всі громади мають у своєму підпорядкуванні об'єкти з охоронним статусом місцевого, національного, а то й світового значення. Зазвичай історичні будівлі використовують для суспільних потреб (75% таких споруд) - вокзали, школи, лікарні. Майже всі такі споруди потребують реконструкції, ремонту та відновлення. З часу старту реформи децентралізації частина громад мала можливість самостійно виділити кошти на такі потреби. Окрім коштів, необхідно також мати історико-архітектурний опорний план. Дана документація необхідна для розвитку соціокультурного простору з врахуванням історико-культурної спадщини. Однак такі документи є лише у 30% громад [22].

Державна система охорони. Державна система охорони пам'яток культурної спадщини в Україні потребує покращення в організаційному, програмно-цільовому, матеріальному та фінансовому забезпеченні. Як зазначено у Законі України «Про охорону культурної спадщини», «охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування» [23]. Відповідна діяльність пов'язана з виявленням, науковим аналізом, класифікацією та державною реєстрацією об'єктів культурної спадщини. Для прикладу, розглянемо методичну розробку, присвячену нематеріальній культурній спадщині України. Вона складається з 9-ти розділів, у яких почергово викладено інформацію, володіння якою є необхідним для виявлення та належної фіксації об'єктів нематеріальної спадщини: дефініція «нематеріальна культурна спадщина», списки такої спадщини, від місцевих до міжнародних форматів, 3, 4 і 5 розділи присвячені алгоритмам виявлення, подачі та підготовці відповідної документації для внесення об'єкта в перелік.

Далі йдуть зразки документів та місцеві переліки об'єктів нематеріальної культурної спадщини. У додатках у формі таблиць представлені матеріали, що визначають змістове наповнення інформаційних матеріалів у відповідності до Конвенції про нематеріальну культурну спадщину. Тут же можна ознайомитися з різноманіттям заходів, покликаних сприяти охороні нематеріальної культурної спадщини: наукові, технічні, мистецтвознавчі дослідження; освітні програми, скеровані на повагу та плекання культурної спадщини та інтегровані в освітній процес навчальних закладів різних рівнів; відповідні комеморативні та меморіальні практики; популяризаційно-просвітницька діяльність на широкий загал (екскурсії, фестивалі, виставки тощо); формування та розвиток культурної та національної ідентичності через прилучення до знань про культурну спадщину; поєднання культурних та природних пам'яток у соціогуманітарному просторі; розвиток співробітництва на місцевому, регіональному, субрегіональному та, по можливості, міжнародному рівнях; участь громад у різноманітних активностях, пов'язаних з культурною спадщиною. У методичній розробці також є текст «Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини», до якої Україна приєдналася у 2008 р. [24].

Україна по праву може пишатися своєю археологічною спадщиною. Але, на жаль, стан багатьох об'єктів цієї спадщини потребує негайної підтримки та порятунку. У рамках нашої статті ми зупинимося на ще одній методичній розробці, яка присвячена археологічній спадщині та об'єднаним територіальним громадам (ОТГ). Вона присвячена охороні та використанню археологічної спадщини. Насамперед у розробці визначені фізичні та юридичні параметри археологічної спадщини. Далі йде ретельне роз'яснення, що ж таке «охорона археологічної спадщини», які території беруться під охорону, які є загрози об'єкту археологічної спадщини. Окремо висвітлені питання пам'яткоохоронних заходів та інструментів, алгоритми дій щодо інвентаризації об'єктів археологічної спадщини та тексту Закону України «Про охорону культурної спадщини» [25].

Виокремлюють наступні групи нормативно-правових актів, що покликані регулювати діяльність щодо збереження культурної спадщини:

- Конституція України;

- міжнародні документи, відповідно ратифіковані в Україні (Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності, 1970 р.; Конвенція про охорону світової культурної та природної спадщини, 1972 р.; Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту та Протоколи до неї, 1954 р., 1999 р.; Конвенція про охорону підводної культурної спадщини, 2001 р.; Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003 р.; Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження, 2005 р.) [26], Ризька хартія про автентичність та історичну реконструкцію культурної спадщини, 2000 р. [27] та ін.;

- базові Закони України (Закони України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», 1999 р., «Про охорону культурної спадщини», 2000 р.; «Про охорону археологічної спадщини», 2004 р.);

- законодавче регулювання окремих аспектів збереження культурної спадщини [28].

В Україні сформована система різноманітних заходів, що мають сприяти збереженню культурної спадщини. Зокрема, складовими цієї системи є як певні структури державних органів влади, так і чинні документи: Державна служба охорони при МВС України, Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні (серед таких: «музейні заклади, в яких зберігаються музейні предмети державної частини Музейного фонду України, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання» [29]). Але процес вдосконалення даної системи триває, про що свідчить, наприклад, «Проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про національну безпеку України» щодо збереження культурної спадщини України та національної пам'яті» [30], який пройшов перше читання у березні 2023 р. Загалом система охорони культурної спадщини передбачає наявність правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та низки інших заходів, що сприяють виявленню, вивченню, класифікації, реєстрації, збереженню, захисту, реставрації, запобіганню руйнування, ремонту, музеєфікації об'єктів. Однак, на жаль, повсюдною і системною є ситуація порушення законодавства щодо охорони історико-культурної спадщини при відведенні земельних ділянок під забудову чи інші проєкти. Досить дієвою є система повернення в Україну незаконно вивезених культурних цінностей [31, с. 9]. В умовах російсько-української війни особливо гостро постала проблема повернення в Україну пограбованої російськими окупантами культурної спадщини. Тому на майбутнє вдосконалення механізмів виявлення та повернення в Україну цих предметів є важливою частиною державної політики.

Одним з ефективних інструментів збереження культурної спадщини у світі є застосування превентивної консервації. Збереження культурних надбань від природних та механічних пошкоджень стало частиною музейної роботи ще у ХУШ ст. (дотримання вологісно-температурного режиму, захист від шкідників), тобто формування музейного мікроклімату вже має досить- таки давню історію. Але формування вже наукових підходів до музейної кліматології розпочалося у другій половині ХХ ст. Коли Міжнародний інститут з консервації історичних та культурних об'єктів провів у Лондоні в 1967 р. конференцію з музейної кліматології. У Данії у 2007 р. відбулася ще одна конференція, на якій були розглянуті питання впливу довкілля на зберігання культурних артефактів. Превентивна консервація передбачає синергію реставраторів, фізиків, хіміків, біологів, кліматологів, археологів, істориків, архівістів. Необхідною базою є також формування відповідних законодавчих основ та розробку програм документального супроводу та зберігання інформації. В Україні на сьогодні відчутний дефіцит фахівців, які б могли займатися превентивною консервацією [32, с. 28-29]. Однак застосування саме такого інструментарію є насправді перспективним та ефективним, оскільки раціонально економить кошти, допомагає запобігати невідворотним втратам та є свідченням рівня технологічного розвитку держави.

Цифрові технології для збереження культурної спадщини вже стали світовим трендом. Є різноманітні шляхи збереження культурної спадщини за допомогою цифрових технологій. Для прикладу, згадаємо деякі найбільш знакові оцифровування культурної спадщини:

- Project Gutenberg 1971 р. - створення електронних книжок в Університеті Іллінойсу (США);

- Проєкт «American Memory» (1990 р.) Бібліотеки Конгресу США, що започаткував вільний доступ до матеріалів (книги, гравюри, ноти, фото- та відеоматеріали) з історії цієї країни;

- Minerva (2002 р.) - оцифрування матеріалів міністерств культури країн Європи;

- Europeana (2008 р.) - оцифрована спадщина Європи (бібліотека, музей, галерея архів) у вільному доступі;

- Проєкт Бібліотеки Конгресу США «World Digital Library» (2009 р.);

- Google Arts & Culture (2011 р.) - оцифровані твори мистецтва [33, с. 62].

В умовах війни, особливо після повномасштабного вторгнення, стало ще більш очевидним, що оцифрування культурної спадщини для України є життєво важливою стратегією не тільки як приклад залучення у геокультурні процеси та тренди, а, насамперед - як можливість збереження бодай у цифрі культурних об'єктів задля наступних поколінь українців та пам'яті про своє минуле. Після повномасштабного вторгнення попит на оцифровування спадщини особливо зріс. На жаль, вітчизняні археологи та музейники виявилися не готовими до таких викликів. Вкрай мало відповідних фахівців, майже відсутнє обладнання та фінансування - це лише найбільш очевидні проблеми. Однак є й позитивні приклади: ГО «Архаїка» активно працює над дослідженням та збереженням української культурної спадщини у проєкті «Preserving Ukrainian Legacy», разом з американськими та польськими колегами. Завдяки цьому проєкту, музейники Києва. Дніпра і Запоріжжя опанували нові технології та отримали потрібне обладнання для оцифрування експонатів своїх установ. Тривимірні експонати також можна використову¬вати у наукових дослідженнях, організаціях виставок та презентацій і віртуальних екскурсій по всьому світу [34].

Протягом ХХІ ст. в Україні було кілька державних програм, пов'язаних з культурною спадщиною:

- Програма відтворення видатних пам'яток історії та культури України (1999-2007 рр.). До переліку пам'яток, які підпадали під дію Програми, було включено 58 об'єктів у різних населених пунктах України, а також один - на території росії: каплиця над могилою гетьмана П. Дорошенка, с. Яропольці Московської області [35];

- Комплексна програма паспортизації об'єктів культурної спадщини на 2003-2010 рр. У Програмі сказано про майже 140 тис. об'єктів культурної спадщини, які необхідно уніфіковано зареєструвати, відповідно до вимог часу, оскільки попередні норми реєстрації, затверджені у 1972 р., вже втратили свою актуальність [36].

- Державна програма охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004-2008 рр., метою якої було визначено «створення належних умов для охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини, уповільнення процесу занепаду народної творчості». Практичній реалізації поставленої мети мали сприяти різноманітні культурно-мистецькі заходи, наукові фольклорно-етнографічні експедиції, подальша наукова робота (конференції, наукові публікації). Як видно з тексту програми, нематеріальна спадщина трактувалася переважно як виключно фольклор [37].

- Загальнодержавна програма збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 рр., «спрямована на вдосконалення правових, організаційних та матеріально-технічних засад у сфері охорони культурної спадщини». У Програмі вкотре наголошено на необхідності належного державного обліку пам'яток культури, залучення інвестицій, вдосконалення законодавчого забезпечення, розвитку мережі науково-дослідних інституцій та кадрового забезпечення, розробці сучасних туристичних маршрутів, розвитку міжнародного співробітництва [38].

На жаль, жодна з вищеперерахованих програм не була продовжена, попри те, що досягнення поставлених цілей в зазначені терміни не було зроблено [39, с. 32-35].

Однак, зважаючи на увагу до проблем збереження культурної спадщини у світі та на прагнення України активно долучатися до світової спільноти. в тому числі й у питаннях культурної політики, варто звернути увагу на ще один документ:

- Державна стратегія регіонального розвитку на 2021-2027 рр., за якою запроваджуються нові підходи до регіональної політики. Щодо культурної спадщини, то в документі окремо наголошено: «<...> наша історико-культурна спадщина - це духовний, економічний і соціальний капітал надзвичайно високої цінності, який є головною складовою національної самоповаги та відповідного представлення нашої країни на міжнародному рівні. На території України розташовано близько 170000 об'єктів культурної спадщини, які перебувають на державному обліку, 65 історико-культурних заповідників, шість унікальних культурних об'єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, які мають виняткову загальнолюдську цінність. В Україні 401 населений пункт постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 визначено історичним населеним місцем» [40]. У Стратегії хаотична забудова історичних місць, територій об'єктів культурної спадщини визнані «надзвичайно великою проблемою», що є загрозою втрати культурних пам'яток та перспектив для громад щодо можливостей розвитку, наприклад, туристичного бізнесу. Важливість збереження культурної спадщини у Стратегії окремо підкреслена щодо Українських Карпат та Дунайського регіону. А економічний потенціал використання культурної спадщини виокремлений як «оперативна ціль 6 «Ефективне використання економічного потенціалу культурної спадщини для сталого розвитку громад».

У 16 пунктах цілі 6 охоплені різні напрямки, пов'язані з культурною спадщиною. Насамперед йдеться про вдосконалення нормативно-правової бази охорони культурної спадщини, зокрема - узгодження положень містобудівного, земельного та пам'яткоохоронного законодавства, особливо в історично населених містах; упорядкування даних про інфраструктуру культурної спадщини та цінностей; особлива увага до об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО; створення ефективної системи професійної підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, діяльність яких пов'язана з культурною спадщиною; розробка туристичних маршрутів з включенням об'єктів культурної спадщини, зокрема, з універсальним дизайном; розвиток партнерських взаємин між державою та приватним сектором у сфері захисту культурної спадщини; популяризація пам'яткоохо- ронної діяльності серед дітей та молоді; просвітницька робота, скерована насамперед на боротьбу з вандалізмом, розвиток культури громад стосовно культурної спадщини.

Також у Стратегії передбачений такий напрям, «Збереження культурної спадщини та захист традиційного характеру середовища»: реставраційні заходи; збереження та розвиток історико-культурних заповідників, історичних населених місць, археологічних територій; зайнятість населення громад у пам'яткоохоронній сфері; моніторинг стану збереження культурної спадщини; залучення недержавних інвестицій в збереження пам'яток культури та запровадження відповідних податкових пільг; міжнародної допомоги для збереження культурної спадщини; співпраця громад та поліцейських щодо охорони пам'яток; прозорість надання адміністративних послуг у сфері охорони спадщини [40].

Захист під час повномасштабного вторгнення: 28 червня 2022 р. International Council of Museums (ICOM, Міжнародна рада музеїв) спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України розпочали реалізацію проєкту «Надзвичайний Червоний список культурних цінностей під загрозою - Україна» (Emergency Red List of Cultural Objects at Risk - Ukraine). До формування списку долучилися експерти з 11 музеїв України. Номенклатура культурних цінностей - надзвичайно широка, від археологічних артефактів до творів мистецтва українського авангарда ХХ ст.; 53 типи об'єктів 7-ми категорій:

- археологія (скіфський перстень із пантікапейським статером IV ст. до н.е.; трипільська бінокулярна керамічна посудина V-IV ст. до н.е., керамічний горщик катакомбної культури кінець III - початок II тис. до н.е. з Луганщини);

- книги та рукописи (Оршанське Євангеліє ХІІІ ст., Патерик Києво- Печерський, перше видання 1661 р., Богословський текст, рукопис на папері, Бахчисарай, Крим, ХУІІІ ст., видання 1798 р. «Енеїди» Івана Котляревського, Пінкас (Записна книга) релігійної школи «Талмуд-Тора» містечка Копичинці, 1873-1879 рр.);

- нумізматика (срібна гривня чернігівського типу ХІІ-ХІІІ ст., золота монета часів Володимира Великого, срібний динарій Володимира Ольгердовича з Київського князівства, 1363-1394 рр.);

- народне, релігійне, прикладне, образотворче мистецтво («Святий Миколай з житіями» 1680-1685 рр., картина Олександри Екстер «Севрський міст» 1912 р., дерев'яна позолочена скульптура «Марка Євангеліста» ХУІІІ ст., картина Марії Примаченко «Чорний звір» 1936 р., кримськотатарський фес (жіночий головний убір) кінця ХІХ - початку ХХ ст., жіноча весільна сукня з Тернопільщини початку ХХ ст.) [41, с. 4-7].

Співпраця державних органів влади України з Міжнародною радою музеїв (МРМ) є надзвичайно актуальною в умовах війни. Адже дана організація не лише об'єднує під своєю егідою музейних фахівців з усього світу (45000 членів у 123 країнах) та сприяє розвитку й захисту природної та культурної спадщини. МРМ підтримує стосунки з ООН, ЮНЕСКО та має консультативний статус як експерт у боротьбі з незаконним обігом культурних цінностей, співпрацюючи з Інтерполом та Всесвітньою митною організацією. Також МРМ має повноваження та можливості для захисту спадщини на випадок стихійного лиха або збройного конфлікту та має потужний каталог предметів культурного призначення - для запобігання їх незаконного обігу по світу [41, с. 8].

культурна спадщина цифровий правовий

Висновки

В Україні в нинішніх умовах громадам вкрай важливо ідентифікувати та/або переосмислити наявні місцеві культурні ресурси (музейні колекції, меморіальні та культурні об'єкти, діючі або потенційні туристичні магніти, об'єкти спадщини). Необхідно працювати у напрямку розробки та розвитку методологічних інструментів для виявлення, збереження, інтерпретації та популяризації спадщини на всіх рівнях - від дошкільної освіти до міжнародної співпраці. Виклики воєнного часу вимагають не лише теоретичних, а, насамперед, практичних і оперативних та ефективних реагувань на проблеми, пов'язані зі збереженням культурної спадщини.

Необхідною є також робота з ідентичністю (локальні, загальнонаціональні наративи української ідентичності), осмислення та переосмислення місцевих культурних ресурсів та інтерпретацій природної та культурної спадщини, деколонізаційні (деімперіалізація та дерадянізація) підходи до культурної спадщини, формування та розвиток комеморативних та меморіалізаційних практик, з врахуванням місцевої історико-культурної специфіки розвитку та, за потреби, залученням міжнародного досвіду. Ще одним складним викликом є робота зі спадщиною на деокупованих територіях. Культурна спадщина України є також соціальним капіталом та одним з ресурсів сталого розвитку. Необхідно розвивати такий інструментарій збереження культурної спадщини, як превентивна реставрація та оцифровування об'єктів культурної спадщини.

Література

1. Уряд схвалив Концепцію Державної цільової національно-культурної програми «Єдність у розмаїтті» до 2034 року. Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України. 12.05.2023.

2. Приходько Л. Оцифрування об'єктів культурної спадщини за нормативно-правовими документами Європейського Союзу у сфері авторського права і суміжних прав. Архіви України. 2020. № 1. С. 104-131.

3. Бірьова О. Історико-культурна спадщина України: цифрові технології збереження та популяризація в умовах воєнних дій. Науково-теоретичний альманах Грані. 2023. № 26(5). С. 90-94.

4. Григорчак І. Охорона нематеріальної культурної спадщини в умовах глобалізації: міжнародна практика та українські реалії. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: науковий журнал. 2020. № 2. С. 10-16.

5. Герус Л. Збереження нематеріальної культурної спадщини: український досвід. Народознавчі зошити. 2020. № 1(151). С. 3-14.

6. Борисенко В., Борисенко М. Нематеріальна культурна спадщина українців (регіональний аналіз прояву). Український географічний журнал. 2022. № 2(118). с. 73-81.

7. Донцов О. Картографування нематеріальної культурної спадщини України в інформаційному забезпеченні туризму. Проблеми безперервної географічної освіти і картографії. 2018. Вип. 28. С. 4-10.

8. Поливач К. Культурна спадщина та її вплив на розвиток регіонів України. Київ: Інститут географії НАН України, 2012. 208 с.

9. Поливач К. Формування системи моніторингу об'єктів культурної спадщини в Україні. Український географічний журнал. 2013. № 3. С. 57-63.

10. Баюк М. Гуманітарна складова політики державної безпеки: поняття, принципи. Університетські наукові записки. 2018. № 85. С. 186-199.

11. Сліпчишин Л. Сучасні підходи до збереження культурної спадщини: зарубіжний досвід. Актуальність збереження культурної спадщини України: збірка наукових статей. Львів: СПОЛОМ, 2023. С. 31-39.

12. Калакура О. Історико-культурна спадщина як цивілізаційна цінність і пріоритет етнонаціональної пам'яті українського народу. Проблеми ідентичності культурної спадщини України в умовах російсько-української війни та у повоєнний період: мат. міжнар. науково-практ. конф., м. Київ, 25 травня 2023 року. Київ: НДІУ, 2023. С. 118-123.

13. Здіорук С., Литвиненко О., Розумна О. Культурна політика України: національна модель у європейському контексті: аналітична доповідь. Київ: НІСД, 2012. 64 с.

14. Потапенко В., Тищенко Ю., Каплан Ю., Бакальчук В., Литвиненко О., Михайлова О. Культурна спадщина та національна безпека: аналітична доповідь. Київ: НІСД, 2023. 58 c.

15. Бусол К., Фролова А. Культурна спадщина як елемент національної безпеки: кримський контекст. Київ: Центр оборонних стратегій, 2021. 27 с.

16. Дутчак О. Нематеріальна культурна спадщина ЮНЕСКО в Україні: перспективи використання в індустрії туризму. Карпатський край. Наукові студії з історії, культури, туризму. 2017. № 1(9). С. 165-170.

17. Кудерська Н.І., Кудерська І.О. Нематеріальна культурна спадщина України, її об'єкти (прояви). Європейські перспективи. 2015. Вип. 7. С. 59-67.

18. Мельничук О. Концепція нематеріальної культурної спадщини. Формування в міжнародному праві. Пам'ятки України: історія та культура. 2003. № 3. С. 12-17.

19. Новосвітня К. У столичному музеї продемонструють роботи знаменитої ткалі з Вишгородщини. Вебсайт Вечірній Київ. 15.08.2022.

20. Терес Н. Міжнародна охорона нематеріальної культурної спадщини: світовий та український досвід. Етнічна історія народів Європи. 2011. Вип. 36. С. 58-63.

21. Горбунова О. Культурна спадщина та національна пам'ять - складові національної безпеки. Вебсайт Голос України. 08.03.2023.

22. Культурна спадщина у ХХІ-му столітті: українська парадигма. Youtube канал УКРІНФОРМ. 16.10.2018.

23. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08.06.2000 № 1805-Ш. Офіційний веб-портал Верховної Ради України.

24. Босик З., Снігирьова Л., Телеуця В. Нематеріальна культурна спадщина України: методична розробка. Київ: Український центр культурних досліджень, 2017, 48 с.

25. Бітковський В., Собчук В., Пробийголова О. Археологічна спадщина і ОТГ: методичні рекомендації. Львів: ТзОВ «Друкарня Папуга», 10 с.

26. Міжнародні конвенції ЮНЕСКО, стороною яких є Україна. Веб-портал Постійного представництва України при ЮНЕСКО. 11 травня 2021.

27. Ризька хартія про автентичність та історичну реконструкцію культурної спадщини. Документ № 998_260 від 24.10.2000. Офіційний веб-портал Верховної Ради України.

28. Культурна спадщина. Нормативно-правові акти. Веб-портал Міністерства культури та інформаційної політики України.

29. Про затвердження категорій об'єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 № 975. Офіційний веб-портал Верховної Ради України.

30. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про національну безпеку України» щодо збереження культурної спадщини України та національної пам'яті, № 9072. Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України.

31. Сухенко С. Особливості розвитку системи державного управління охороною культурної спадщини в Україні. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2018. Том 29(68), № 3. С. 6-10.

32. Борисенко М. Превентивна консервація як інструмент збереження культурного надбання. Актуальні питання гуманітарних наук. 2021. випуск 35. том 1. с. 26-31.

33. Кулиняк І., Карий О., Прокопишин-Рашкевич Л., Огінок С., Бондаренко Ю. Європейський досвід популяризації історичної спадщини та культурного туризму: навчальний посібник. Львів: Растр-7, 2023. 254 с.

34. Радченко С. Культурна спадщина «у цифрі»: як зберегти артефакти української історії та мистецтва. Вебсайт MIND. 25.12.2023

35. Про Програму відтворення видатних пам'яток історії та культури України: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 700. Офіційний веб-портал Верховної Ради України.

36. Про затвердження Комплексної програми паспортизації об'єктів культурної спадщини на 2003-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2002 № 1330. Офіційний веб-портал Верховної Ради України.

37. Про затвердження Державної програми охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004-2008 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1732. Офіційний веб-портал Верховної Ради України.

38. Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки: Закон України від 20.04.2004 № 1692-IV. Офіційний веб-портал Верховної Ради України.

39. Аналіз проблем у законодавчому регулюванні збереження та управління культурною та природною спадщиною в Україні / за заг. ред. К. Рубановського. Івано-Франківськ, 2018. 158 с.

40. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 695. Офіційний веб-портал Верховної Ради України.

41. Red list of cultural objects at risk - Ukraine. Paris, France: ICOM. 8 p.

References

1. Uriad skhvalyv Kontseptsiiu Derzhavnoi tsilovoi natsionalno-kulturnoi prohramy «Iednist u rozmaitti» do 2034 roku [The Government approved the Concept of the State Targeted National and Cultural Program «Unity in Diversity» until 2034]. Government portal. Unified web portal of the executive authorities of Ukraine, 12.05.2023 [in Ukrainian].

2. Prykhodko L. (2020). Otsyfruvannia obiektiv kulturnoi spadshchyny za normatyvno-pravovymy dokumentamy Yevropeiskoho Soiuzu u sferi avtorskoho prava i sumizhnykh prav [Digitization of objects of cultural heritage according to regulatory and legal documents of the European Union in the field of copyright and related rights]. Arkhivy Ukrainy - Archives of Ukraine, 1, 104-131. [in Ukrainian].

3. Birova O. (2023). Istoryko-kulturna spadshchyna Ukrainy: tsyfrovi tekhnolohii zberezhennia ta populiaryzatsiia v umovakh voiennykh dii [Historical and cultural heritage of Ukraine: digital technologies of preservation and popularization in the conditions of military operations]. Naukovo-teoretychnyi almanakh Hrani - Scientific and theoretical almanac Grani, 26(5), 90-94. [in Ukrainian].

4. Hryhorchak I. (2020). Okhorona nematerialnoi kulturnoi spadshchyny v umovakh hlobalizatsii: mizhnarodna praktyka ta ukrainski realii [Protection of intangible cultural heritage in the conditions of globalization: international practice and Ukrainian realities]. Visnyk Natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv: naukovyi zhurnal - Bulletin of the National Academy of Managerial Personnel of Culture and Arts: scientific journal, 2, 10-16. [in Ukrainian].

5. Hems L. (2020). Zberezhennia nematerialnoi kulturnoi spadshchyny: ukrainskyi dosvid [Preservation of intangible cultural heritage: Ukrainian experience]. Narodoznavchi zoshyty - Ethnological notebooks, 1(151), 3-14. [in Ukrainian].

6. Borysenko V., Borysenko M. (2022). Nematerialna kulturna spadshchyna ukraintsiv (rehionalnyi analiz proiavu) [Intangible cultural heritage of Ukrainians (regional analysis of manifestation)]. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal - Ukrainian Geographical Journal, 2(118), 73-81.

7. Dontsov O. (2018). Kartohrafuvannia nematerialnoi kulturnoi spadshchyny Ukrainy v informatsiinomu zabezpechenni turyzmu [Mapping the intangible cultural heritage of Ukraine in the information provision of tourism]. Problemy bezperervnoi heohrafichnoi osvity i kartohrafii - Problems of continuous geographical education and cartography, 28, 4-10. [in Ukrainian].

8. Polyvach K. (2012). Kulturna spadshchyna ta yii vplyv na rozvytok rehioniv Ukrainy [Cultural heritage and its influence on the development of regions of Ukraine]. Kyiv: Institute of Geography of the National Academy of Sciences of Ukraine. [in Ukrainian].

9. Polyvach K. (2013). Formuvannia systemy monitorynhu obiektiv kulturnoi spadshchyny v Ukraini [Formation of the monitoring system of cultural heritage objects in Ukraine]. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal - Ukrainian Geographical Journa, 3, 57-63. [in Ukrainian].

10. Baiuk M. (2018). Humanitarna skladova polityky derzhavnoi bezpeky: poniattia, pryntsypy [The humanitarian component of state security policy: concepts, principles]. Universytetski naukovi zapysky - University Scientific Notes, 85, 186-199. [in Ukrainian].

11. Slipchyshyn L. (2023). Suchasni pidkhody do zberezhennia kulturnoi spadshchyny: zarubizhnyi dosvid [Modern approaches to the preservation of cultural heritage: foreign experience]. Aktualnist zberezhennia kulturnoi spadshchyny Ukrainy - The relevance of preserving the cultural heritage of Ukraine. Lviv: SPOLOM. [in Ukrainian].

12. Kalakura O. (2023). Istoryko-kulturna spadshchyna yak tsyvilizatsiina tsinnist i priorytet etnonatsionalnoi pamiati ukrainskoho narodu [Historical and cultural heritage as a civilizational value and priority of ethno-national memory of the Ukrainian people]. Problemy identychnosti kulturnoi spadshchyny Ukrainy v umovakh rosiisko-ukrainskoi viiny ta u povoiennyi period - Problems of the identity of the cultural heritage of Ukraine in the conditions of the Russian-Ukrainian war and in the post-war. Kyiv: NDIU. [in Ukrainian].

13. Zdioruk S., Lytvynenko O., Rozumna O. (2012). Kulturna polityka Ukrainy: natsionalna model u yevropeiskomu konteksti [Culturalpolicy of Ukraine: national model in the European context]: analytical report. Kyiv: NISD. [in Ukrainian].

14. Potapenko V., Tyshchenko Yu., Kaplan Yu., Bakalchuk V., Lytvynenko O., Mykhailova O. (2023). Kulturna spadshchyna ta natsionalna bezpeka [Cultural heritage and national security]: analytical report. Kyiv: NISD. [in Ukrainian].

15. Busol K., Frolova A. (2021). Kulturna spadshchyna yak element natsionalnoi bezpeky: krymskyi kontekst [Cultural heritage as an element of national security: the Crimean context]. Kyiv: Center for Defense Strategies. [in Ukrainian].

16. Dutchak O. (2017). Nematerialna kulturna spadshchyna YuNESKO v Ukraini: perspektyvy vykorystannia v industrii turyzmu [Intangible cultural heritage of UNESCO in Ukraine: prospects for use in the tourism industry]. Karpatskyi krai. Naukovi studii z istorii, kultury, turyzmu - Carpathian region. Scientific studies on history, culture, tourism. 1(9), 165-170. [in Ukrainian].

17. Kuderska N., Kuderska I. (2015). Nematerialna kulturna spadshchyna Ukrainy, yii obiekty (proiavy) [Intangible cultural heritage of Ukraine, its objects (manifestations)]. Yevropeiskiperspektyvy - European perspectives, 7, 59-67. [in Ukrainian].

18. Melnychuk O. (2003). Kontseptsiia nematerialnoi kulturnoi spadshchyny. Formuvannia v mizhnarodnomu pravi [The concept of intangible cultural heritage. Formation in international law]. Pamiatky Ukrainy: istoriia ta kultura - Sights of Ukraine: history and culture, 3, 12-17. [in Ukrainian].

19. Novosvitnia K. (2022). U stolychnomu muzei prodemonstruiut roboty znamenytoi tkali z Vyshhorodshchyny [The capital museum will demonstrate the works of the famous weaver from the Vyshgorod Region]. [in Ukrainian].

20. Teres N. (2011). Mizhnarodna okhorona nematerialnoi kulturnoi spadshchyny: svitovyi ta ukrainskyi dosvid [International protection of intangible cultural heritage: world and Ukrainian experience]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy - Ethnic history of the peoples of Europe, 36, 58-63. [in Ukrainian].

21. Horbunova O. (2023). Kulturna spadshchyna ta natsionalna pamiat - skladovi natsionalnoi bezpeky [Cultural heritage and national memory are components of national security]. Vebsait Holos Ukrainy. [in Ukrainian].

22. Youtube kanal UKRINFORM. (2018). Kulturna spadshchyna u 21-mu stolitti: ukrainska paradyhma [Cultural heritage in the 21st century: the Ukrainian paradigm]. [in Ukrainian].

23. Pro okhoronu kulturnoi spadshchyny: Zakon Ukrainy vid 08.06.2000 № 1805-III [On the protection of cultural heritage: Law of Ukraine dated June 8, 2000 No. 1805-III]. Ofitsiinyi veb-portal Verkhovnoi Rady Ukrainy - The official web portal of the Verkhovna Rada of Ukraine. [in Ukrainian].

24. Bosyk Z., Cnihyrova L. Teleutsia V. (2017). Nematerialna kulturna spadshchyna Ukrainy: metodychna rozrobka [Intangible cultural heritage of Ukraine: methodical development]: methodical development. Kyiv: Ukrainian Center for Cultural Studies. [in Ukrainian].

25. Bitkovskyi V., Sobchuk V., Probyiholova O. Arkheolohichna spadshchyna i OTH [Archaeological heritage and OTG]. methodological recommendations. Lviv: "Drukarnia Papuga" LLC. [in Ukrainian].

26. Veb-portal Postiinoho predstavnytstva Ukrainy pry YuNESKO. (2021). Mizhnarodni konventsii YuNESKO, storonoiu yakykh ye Ukraina [UNESCO international conventions to which Ukraine is a party]. [in Ukrainian].

27. Ryzka khartiia pro avtentychnist ta istorychnu rekonstruktsiiu kulturnoi spadshchyny. Dokument № 998_260 vid 24.10.2000 [Riga Charter on Authenticity and Historical Reconstruction of Cultural Heritage. Document № 998_260 dated 10/24/2000]. Ofitsiinyi veb-portal Verkhovnoi Rady Ukrainy - The official web portal of the Verkhovna Rada of Ukraine. [in Ukrainian].

28. Veb-portal Ministerstva kultury ta informatsiinoi polityky Ukrainy. Kulturna spadshchyna. Normatyvno-pravovi akty [Cultural heritage. Normative and legal acts]. [in Ukrainian].

29. Pro zatverdzhennia katehorii obiektiv derzhavnoi formy vlasnosti ta sfer derzhavnoho rehuliuvannia, yaki pidliahaiut okhoroni orhanamy politsii okhorony na dohovirnykh zasadakh: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 21.11.2018 № 975 [On the approval of categories of state-owned objects and spheres of state regulation that are subject to protection by security police bodies on a contractual basis: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated November 21, 2018 № 975]. Ofitsiinyi veb-portal Verkhovnoi Rady Ukrainy - The official web portal of the Verkhovna Rada of Ukraine. [in Ukrainian].

30. Uriadovyi portal. Yedynyi veb-portal orhaniv vykonavchoi vlady Ukrainy. Proekt Zakonu pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy» shchodo zberezhennia kulturnoi spadshchyny Ukrainy ta natsionalnoi pamiati, № 9072 [Draft Law on Amendments to the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine" regarding the preservation of the cultural heritage of Ukraine and national memory, № 9072]. [in Ukrainian].

31. Sukhenko S. (2018). Osoblyvosti rozvytku systemy derzhavnoho upravlinnia okhoronoiu kulturnoi spadshchyny v Ukraini [Peculiarities of the development of the system of state management of cultural heritage protection in Ukraine]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Derzhavne upravlinnia - Academic notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: State Administratio, 29(68), 3. 6-10. [in Ukrainian].