Еволюція кінематографічної сатири української еліти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Еволюція кінематографічної сатири української еліти

Полешук Руслан Андрійович, аспірант

Кінематограф є важливим джерелом для культурологічних досліджень. Адже кінематограф висвітлює те, як самосвідомість, конкретне Я, індивідуальні моделі поведінки, становлять разом есенцію об'єктивного духу Гегеля. Як відомо, Гегель, розрізняв Zeitgeist «дух часу», Volksgeist «дух народу» і Weltgeist «дух світу».

Порівнюючи сучасні фільми українського кінематографу зі стрічками сторічної давнини, які відображують Zeitgeist свого часу, можна зробити висновки, щодо наявності чи відсутності змін у культурологічних категоріях сьогодення, відносно тих часів. Зокрема, проведемо компаративне дослідження відмінностей і спільних рис архетипів культурного несвідомого (їх називають у медіасередовищі «тропи» антагоніста і протагоніста у фільмах різних часів.

Для прикладу, порівняємо те, як змальовують взаємини українського народу й еліти в сатиричних фільмах сучасності та 100 років тому. Це не складно зробити, аналізуючи авторську стрічку «Арсенал» 1928 р. О. Довженка, порівнюючи з пропагандистським серіалом «Слуга народу» режисера О. Курющенко 2015 р. Для повного культурологічного аналізу, порівняємо винайдені в обох стрічках тропи, з тропами відповідних фольклорних персонажів народних казок. У народних казках, представники еліти зображені як жадібні скупі багачі, підступні попи, які за допомогою маски «святого» маніпулюють людьми, дурні-панчуки та інші негативні персонажі. Цікаво дослідити, чи змінилося сучасне ставлення народу до еліти, адже казки були створені за часів архаїчного суспільства.

Артур Скверез уперше застосував категорії гри, розроблені французьким соціологом Роже Кайуа на базі теорії Й. Гейзинга, до аналізу жанру кінокомедії. У підході Кайуа-Гейзинга виділено чотири типи гри, відмінними рисами яких є: у грі Агон - змагання, у Алеї - вдача, у Мімікрії - перевтілення і в Ілінксі - тяжіння до самодеструкції [1, 16]. Застосування теорії гри до оцінки фільмів, значно спрощує культурологічний порівняльний аналіз суспільств різних епох.

Комедійні герої кіно, найчастіше, представлені в гіперболізованому соціальному контексті, як ті, що постають вигнанцями, знаходяться в стані конфлікту з оточенням, тобто, вони вимушені, саме, вести власну гру.

Фільм «Арсенал» впевнено можна вважати сатиричною комедією категорії гри Ілінкс, тобто такої, яка веде до саморуйнування. Події фільму відбуваються наприкінці Першої світової війни і закінчуються розстрілом повстання робітників київського заводу «Арсенал» у лютому 1918 р. Ці події відбувалися, під час існування незалежної УНР, яка була проголошена Центральною радою 24 січня 1918 р. Подальші події призвели до окупації українських земель німецькими військами, запрошеними Центральною Радою.

Суспільний конфлікт полягав у тому, що замість буржуазної земельної реформи на користь селян, влада УНР 1918 р запропонувала селянам соціальну містику з національним забарвленням, спекулюючи на сакралізації образу Т. Шевченка. кінематограф культурологічний сатиричний комедія

Довженко-сатирик Україну у фільмі змалював контрастно: глибоке майнове розшарування населення, злидні, і на їхньому фоні карикатурна подібність культу Шевченко до релігійного культу. Композиція фільмів Довженко завжди зроблена за схемою «піраміда Фрейтага». Це означає, що кульмінація, головна мізансцена стрічки, знаходиться посередині сюжету. Отже, центральний момент фільму є діалог делегата з'їзду, селянина Тиміша, з керівниками УНР. Тиміш запитує нову владу, чи буде земельна реформа, яка дасть селянам землю. Зображене сатирично, керівництво УНР погрожує селянським депутатам силою, киває на С. Петлюру, але той не з'являється, щоб відповісти на це питання.

Не отримавши відповідь про землю, конфлікт сторін загострюється і переростає в озброєні сутички, під час яких робітник підриває гранатою панцирник «Вільна Україна», що містить алегоричний сенс. Фільм завершується розстрілом Тиміша військами УНР, але він не падає від куль, що відсилає нас до платонівського міфу про Ер, у якому йдеться про свободу вибору і про те, що праведники не вмирають.

Таким чином, у фільмі «Арсенал» ми бачимо, через конфлікт персонажів, негативно зображених представників української еліти, як жадібних, жорстоких і не розумних захисників власних корпоративних інтересів. У той самий час, український селянин зображений позитивно і відповідно до культурних тропів: працелюбним, поміркованим, сміливим, винахідливим, рішучим, індивідуалістом орієнтованим на самостійне господарювання. Через це фільм «Арсенал» можна також віднести, до категорії Volksgeist.

Щодо серіалу «Слуга народу», то його аналіз цікавий тим, що цей продукт був зроблений професійними фахівцями з пропаганди: він був знятий з метою піару до президентських виборів 2019 р. Пропагандистське призначення серіалу неодмінно відносить його до категорії Zeitgeist свого часу, через те, що передбачалась зворотна реакція з боку глядача.

Серіал «Слуга народу» можна віднести до категорії гри Мімікрія, бо головний герой, учитель історії Василь, за допомогою казкових обставин, набув неприроднього для себе статусу президента країни. Він вдає з себе іншого, ніж є він сам, діяча, віра в образ якого підтримується оточенням головного героя.

Конфлікт гри побудований на протиставленні сатирично зображених лідерів кланово-корпоративних структур [2, 57] і головного героя -трікстера, або Івана-дурня.

Звернемо увагу на те, що представники еліти у фільмі зображені так само, як і 100 років тому: їм властива зажерливість, брехливість, перевага кланово- корпоративних інтересів над інтересами суспільства.

У той самий час, Василь, так званий, «пересічний українець», втратив класичні риси українських культурних тропів, проте набув рис невпевненого в собі психічно неврівноваженого невдахи, кумедного шукача правди з відсутністю фалоцентричності та комплексом Едіпа та ін.

Отже, порівняння двох фільмів висвітлило подібність сучасного суспільства України до того, що мало місце за часів УНР, тобто наявність ознак архаїки.

Зазначимо, що суспільства інших країн, вже давно позбулись архаїчних рис, у тому числі, застосовуючи теорію «комунікативної дії» (замість егоцентричної комунікації, яка має місце в архаїчному суспільстві) нео- структураліста Ю. Габермаса, який пропонує розуміти комунікацію, як засіб взаємодії між діалектично протилежними соціальними акторами, для вирішення питань економічних відносин.

Майже однакове сатиричне зображення еліти в наш час і сто років тому, пов'язано з однаковим станом незавершеності в Україні процесів національного етногенезу і буржуазних перетворень, які б призвели до формування середнього класу, як чиннику економічної та політичної стабільності країни. Подальше дослідження Zeitgeist і Volksgeist українського соціуму має підтвердити, що через поглиблення економічної кризи, народні культурні тропи перебувають у процесі відновлення, як і те, що загострення суспільного конфлікту в Україні неминуче.

Література

1. Skweres А. Homo Ludens as a Comic Character in Selected American Films : монографія. Нью-Йорк. 2017. 97 с.

2. Шамрай В. Демократична революція і кланово-корпоративна система // Філософська думка. № 4. 2015. С. 56-63.

Размещено на Allbest.ru