Балет як сенсотворчий елемент у режисурі екранізації

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Балет як сенсотворчий елемент у режисурі екранізації

Погребняк Галина Петрівна, доктор мистецтвознавства, доцент,

професор кафедри режисури та акторської майстерності

Віршованій п'єсі «Лісова пісня» Лесі Українки пощастило як на театральній (створення, зокрема 1936 р. однойменного балету композитором М. Скорульським, за лібрето балерини Н. Скорульської), так і кінематографічній ниві, зокрема українській. Поетичний текст викликав інтерес кінорежисерів і в минулому столітті, цікавляться ним і дотепер. Ймовірно, твір визначної поетеси, настільки сповнений точних і ємнісних кінематографічних візій, що до певного часу кіномитцям вдавалось з успіхом передавати пластичними екранними засобами унікальну атмосферу і дух драми-феєрії в екранних образах-інтерпретаціях.

Так, 1961 р. Віктор Івченко екранізує «Лісову пісню» (й певним чином передбачає народження Нової хвилі українського авторського кіно, більш відомого як поетичне), запросивши на головну роль тоді ще хореографиню Раїсу Недашківську. Витончена балетна пластика юної виконавиці (за браком акторського досвіду) по суті стала ключовою в ліпленні нею художнього образу Мавки, а вкупі з вишуканою майстерністю оператора Олексія Прокопенка визначила успіх фільму як своєрідного екранного гімну балетному мистецтву. балетний кіно театр українка пісня

Невдовзі до вказаного відомого твору Лесі Українки звертаються аніматори й недаремно, адже з латини - anima перекладається як душа, а в похідній із французької - animation означає оживлення, що власне надточно відповідає одухотвореності поезії визначної мискині. 1976 р. до постановки береться досвідчена режисерка «Київнаукфільму» Алла Грачова, розповідаючи трагічну історію кохання у дев'ятнадцяти-хвилинній кінострічці (щоправда пропонуючи російськомовну версію «Лесная песнь» у перекладі М. Ісаковського), потужно насичуючи її численними епізодами, зітканими з балетної хореографії (запальні танці лісових мешканців, вихороподібний танок Мавки і Перелесника, розмаїті балетні па головної героїні в різних кадрах і пристрасний танок Мавки, романтичні та трагічні водночас танці Мавки і Лукаша), знову роблячи ключовою пластику героїв, а не текст п'єси.

До глибоко філософського твору Лесі Українки, звертається і один із фундаторів української режисерської моделі авторського кіно Юрій Іллєнко. Фільмуючи в 1981 р. стрічку «Лісова пісня. Мавка», він виявив особливий інтерес до корінних категорій буття «Життя», «Смерть», «Безсмертя» та спробував передати на екрані драму життя і духу, їх вічне протистояння, їх фатальний поєдинок. При цьому читаємо в Анрі Бергсона «життя духу», «життя тіла» недоступні для інтелекту, якщо ж, набравшись сміливості, інтелект торкається живого, то тут він діє із жорстокістю, непохитністю та грубістю знаряддя, зовсім не пристосованого для такого вживання» [1, 147].

У контексті наших розмислів проаналізуємо сцену смерті дядька Лева. Режисерське вирішення епізоду максимально наближене до манери письма поетеси. Старий, відчуваючи наближення смерті, прийшов до заповітного дуба. Природа в образі Лісовика допомогла йому: він помер з посмішкою на обличчі, тому що в останню хвилину став молодим. Образ людини, що з гідністю увійшла в круговерть природи, бездоганно працює на зміст кінотвору, на розкриття одвічної для філософії та мистецтва теми-проблеми Смерть - Безсмертя. Не раз, згідно авторської волі постановника, рятуватиме від загибелі свого коханого Мавка. У пролозі фільму режисер, порушуючи сюжет літературного першоджерела, змусить лісову красуню тягнути тонучого Лукаша з болотяного баговиння. Весняної ночі безстрашно кинеться вона назустріч небезпеці, власноруч рятуючи слабке, вразливе людське життя. Ближче до фіналу автор -режисер знову розгорне дію на болоті, але вже на засніженому. Роль матеріального середовища тут рівнозначна функції, котру виконують герої. Воно (середовище) не просто розчиняє драми персонажів, а й переживає їх разом з ними. Хоча «критика.. .й закидала режисерові відсутність «діалогу» між природою і героями стрічки» [3, 211]. Сумної зимової пори Лукаш, перетворений на вовкулаку, блукатиме кругом замерзлого водоймища, спокутуючи зраду мавчиному коханню. Аж ось звісткою про близькість і неминучість співчуття та милосердя летить через увесь похмурий пейзаж квітуча гілка - це відродилась вічно жива Мавка і поспішає до того, кого все ще кохає.

У названому фільмі режисер-автор демонструє моральне переродження Лукаша, що плив по життю, не сплачуючи за свої вчинки душевними зусиллями. Завдяки жертовності лісової царівни він прокидається й прозріває, адже пробудження душі не може не народити мук совісті. Герой помирає, бо ж не в силах носити в собі постійну провину перед зрадженою ним Мавкою. Здається, що на цьому режисер міг би поставити крапку - смерть є розплатою за гріх, скоєний людиною. Однак, у фінал кінострічки майстер вводить ніби «випадковий» епізод. Насправді ж робить його ключовим, опорним, покликаним нести філософський пафос твору. У засніжених заростях з'являється Лісовик. Він таємниче манить хлопчика, що сидить на возі. З дитячою довірливістю малий ступає назустріч Духу Лісу (що, як мудрий філософ, спостерігає з вершин вічності буття людей і природи), бере в нього Лукашеву сопілку й ще не вміло, але з охотою, намагається заграти - життя продовжується.

У фільмі «Лісова пісня. Мавка» герої не виконують балетні па і не танцюють, але вони занурені режисером-автором і заодно оператором- постановником у балетно-хореографічні композиції... виконувані знімальною камерою. Якось польський кінотеоретик Януш Газда відзначав філігранну операторську роботу Юрія Іллєнка у фільмі «Тіні забутих предків»: «Камера танцює в божевільному темпі, падає з дерева, летить через лісові хащі, кривавиться разом з героєм, проникає через імлу, є маятником, танцюристом, дзиґою, яка крутиться без пам'яті. А іноді кінокамера раптом завмирає - завжди в претензійно компонованому кадрі, аби дозволити глядачеві помислити в прекрасному пейзажі, оформленому сільською загорожею, інтер'єром гуцульської хати чи корчми» [5, 131]. Такий само «божевільний» темп танцю-технології майстер надає камері і в стрічці «Лісова пісня. Мавка».

У нинішньому столітті до вказаної віршованої п'єси першими звертаються українські аніматори, намагаючись створити високотехнологічний повнометражний фільм «Мавка. Лісова пісня», що знайшов би своїх прихильників як в Україні, так і за її межами, опинившись на провідних кіноринках світу й здобувши право на міжнародну дистриб'юцію. Ідея продукування такої анімаційної стрічки, за мотивами відомої драми феєрії (у котрій окрім персонажів, створених Л. Українкою, автори вводять і низку інших героїв), виникла в продюсерів (І. Костюк, А. Єлісєєва, Є. Олєесов) ще 2014 р., однак лише наприкінці 2020 р. проєкт виграв дев'ятий конкурс щодо фінансової підтримки в Держкіно України. За повідомленням провідного анімаційного видання «Animation Magazine» (що внесло проєкт до списку найважливіших новин поряд із Disney), вказаний проєкт був представлений на найбільшому анімаційному форумі Європи Cartoon Movie, до якого українські кінематографісти були залучені вперше й отримали цілу низку схвальних відгуків і пропозицій. До того ж головна героїня анімаційного фільму Мавка прикрасила березневу обкладинку цього видання (офіційного партнера заходу), яке великим накладом розповсюджувалося на форумі, зокрема, у французькому Бордо. Відрадно констатувати, що такий підхід був частиною «продуманої кампанії, яка забезпечила команді українських кінематографістів ефективний пітч і поштовх до проєктного розвитку» [4].

Наразі робота над вказаним проєктом триває (й передовсім у тісній співпраці з артистами балету), про що кінематографісти час-від-часу звітують перед майбутньою глядацькою аудиторією. Так, нещодавно студія-виробник «Animagrad (FILM.UA Group) «представила бекстейдж-відео зі зйомок анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня» за участі прими-балерини Національної опери, народної артистки України Катерини Кухар». Адже відомо, що «Катерина Кухар виконує партію Мавки в постановці класичного балету «Лісова пісня» на сцені Національної опери України, тому образ лісової німфи їй давно й добре знайомий». На запрошення кінематографістів на знімальному майданчику балерина ретельно «відтворила необхідні за сценарієм мультфільму рухи й емоції Мавки, які аніматори проєкту згодом реконструювали вже в «3D-моделі головної героїні». Прикметно, що згаданий проект є першим «в історії української анімації випадок, коли професійна артистка балету брала участь у роботі над образом персонажа мультфільму» [2].

Підбиваючи підсумки наших роздумів, скажемо, що очікування з'яви в кінотеатрах повнометражної анімаційної стрічки «Мавка. Лісова пісня» в режисурі Олександри Рубан, доводить незаперечний факт сенсотворчої та формотворчої ролі балету в режисурі екранізації, зокрема, визначної віршованої п'єси Лесі Українки.

Література

1. Бергсон А. Творческая эволюция. Москва : Азбука. 2019. 384 с.

2. Команда мультфільму «Мавка. Лісова пісня» і Катерина Кухар розкривають секрети творчої колаборації. URL: https:// mavka. ua/uk/ news/ text/ 170-the-team-of-mavka-the-forest-song- animated-film-and-kateryna-kukhar-unveil-secrets-of-creative-collab (дата зверн. 13.11.2021).

3. Мусієнко О. Українське кіно: тексти і контексти. Вінниця : Глобус-Прес, 2009. 432 с.

4. Український мультфільм вразив найбільший анімаційний форум Європи. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2194736-ukrainskij -multfilm-vraziv-najbilsij -animacijnij - forum-evropi.html (дата зверн. 13.11.2021).

5. Gazda J. Cienie zapomnianych przodkou. Sztuka na wysokosci oczu // Film i antropologia. Warszawa : Instytyt Sztuki PAN, 1978. S. 123-146.

Размещено на Allbest.ru