Нові парадигми в міжкультурному діалозі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Кафедра артменеджменту та івент-технологій

Нові парадигми в міжкультурному діалозі

Дячук В.П., к. культур., доцент

У суспільстві, у будь-якому його явищі, а виходить, і в культурі, ми можемо спостерігати події, що розвиваються, у яких спостерігаються переходи від нижчого до вищого, від однієї якості до іншої або залишаються в одній якості, тобто ті, що не розвиваються, не змінні. У періоди великих випробувань, зокрема випробувань пандеміями, війною, ми можемо фіксувати глибинні зрушення етнічних пластів культури. Бо кожен індивід шукає підсилення власного духу в боротьбі з обставинами. Особливу увагу дослідників викликають явища, що розвиваються. Культуру розглядають як діалог, тобто форму спілкування її суб'єктів. Зокрема як систему створення, зберігання, використання та передачі інформації, це система знаків, загальновживаних суспільством. У культурі зашифровано соціальну інформацію, тобто вкладені людством зміст та значення. Культура - інформаційна основа суспільства, соціальна інформація, яка накопичується в суспільстві за допомогою знакових систем.

За словами Герта Хофстеда, культура - колективне програмування думок, які вирізняють одну категорію людей від іншої.

Представники гуманістичного й екзистенціально-феноменологічного підходів у творчості вбачали передусім процес створення, відкриття нового, розглядали творчість як глибинну потребу людини в самореалізації (К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Мей). Р. Мей, не погоджуючись з теоретичними поглядами З. Фрейда на творчість як сублімацію, підтримував підхід К.Г. Юнга, розглядаючи процес творчості як прояв «колективного несвідомого». Природу творчості вчений розумів як екзистенціальну зустріч художника або вченого зі світом, причому світ являє собою сукупність сутнісних взаємозв'язків, у яких проживає творча людина, причому в цій зустрічі зникає дихотомія суб'єкта й об'єкта.

У сучасному світі кожна країна, формуючи власний бренд, шукає спільні фактори, погляди на систему цінностей. Якщо цінності збігаються, діалог вибудовується на взаємокорисних засадах.

До прикладу, у 20-ті роки минулого століття королева Нідерландів написала листа диригентові й політику Олександрові Кошицю під час його концертного турне в Нідерландах (25.01.1920) такого змісту, що справжній і єдиний для народів засіб пізнати одне одного й полюбити - це надіслати з однієї країни до іншої найкращих представників мистецтва. До України королеві було цілком байдуже, але тепер вона буде битися за неї. Коли б в українській державі всі справи йшли в такій гармонії, як їхнє мистецтво, тоді б, на думку королеви, це була перша держава у світі.

Культура - це певна сукупність соціально набутих, тих, що передаються з покоління в покоління значущих ідей, цінностей, звичаїв, вірувань, традицій, норм і правил поведінки, за допомогою яких люди організовують свою життєдіяльність.

Поняття «культура» вживають і для характеристики певних історичних епох, конкретних товариств, націй, а також специфічних сфер діяльності або життя. Суб'єкт культури - людина. Вона творить, зберігає і поширює створені культурні цінності.

Мистецтво ми розглядаємо як одну із форм суспільної свідомості, специфічний рід практично-духовного освоєння світу, особливий спосіб визнання і відображення дійсності. У цьому плані до мистецтва відносять групу різновидів людської діяльності: живопис, музику, театр, художню літературу (яку іноді виділяють особливо), що об'єднуються тому, що вони є специфічними художньо-образними формами відтворення дійсності. Мистецтво - процес або підсумок виразу внутрішнього світу в художньому образі, творче поєднання елементів у такий спосіб, що відображає почуття або емоції. Зростання міжкультурної взаємодії, активний взаємний обмін матеріальними й духовними цінностями, формування глобальної культури при одночасному посиленні значущості національних культур підводить людство до діалогу культур.

Діалог культур - взаємодія, вплив, проникнення або відштовхування різних історичних або сучасних культур як форми їх конфесійного або політичного співіснування. Основний і важливий результат такого діалогу - це формування і зміцнення таких цінностей, як толерантність, повага, взаємодопомога, милосердя. Для існування та розвитку будь-якій культурі, як і людині, необхідні спілкування, діалог, взаємодія. Ідея діалогу культур передбачає відкритість культур одна одній. Але це можливо при виконанні таких умов: рівність усіх культур, визнання права кожної культури на відмінності від інших, поваг а до чужої культури.

У вересні 2022 року ми фіксуємо більше 200 днів, як в Україні триває повномасштабна війна з Росією, що розпочалась 2014 року із захоплення українських територій на Сході та в Криму. Цю війну справедливо називають світоглядною. Діалог встановити неможливо, коли завданням політичного керівництва країни-агресора є фізичне знищення носіїв української культури. Різні періоди розвитку суспільства мали свою культурно-мистецьку еліту, що наповнювала культурними змістами суспільний інформаційний простір, досліджуючи, аналізуючи та прогнозуючи розвиток взаємовідносин, а з огляду на сьогодення, захищаючи від гібридного поневолення.

На сьогодні існують різні концептуальні підходи до змістовної демаркації еліти. Згідно з В. Парето, елітою є люди, які володіють найвищим індексом у сфері діяльності. Г. Моска визначав еліту найбільш активною групою у сфері суспільно-політичної діяльності, зорієнтовану на владу, організовану верству, меншість суспільства, правлячий клас. Х. Ортега-і-Гассет елітою називав людей, яким притаманний найвищий рівень відповідальності і які володіють потрібними інтелектуальними та моральними якостями. А. Тойнбі уподібнював еліту творчій меншості суспільства на противагу нетворчій більшості [ 2].

Аналізуючи російський сегмент еліт, які висловлюють підтримку дій путінського клану, то виникає думка, на яких моральних авторитетах і на якому культурному спадку вони сформували у власного соціуму неофашистський світогляд?

Як форма розмови діалог передбачає певну спільність простору й часу, співпереживання з метою зрозуміти співрозмовника, знайти з ним спільну мову. Якщо діалог не складається, то це говорить про «діалог глухих», тобто про його відсутність. Діалог - це показник загальної культури суспільства. Здатність однієї культури засвоювати досягнення іншої - одне із джерел її життєдіяльності. культурний взаємодія духовний цінність людство

При діалозі двох культур вони не зливаються і не змішуються, а залишаються цілісними; але при цьому взаємно збагачуються, доповнюються, зберігаючи водночас власні унікальні риси, самобутність і самостійність.

Культурне розмаїття - важлива умова для самопізнання людини: що більше вона буде дізнаватися про культуру, то більше країн відвідає; що більше мов вивчить, то краще зрозуміє себе й тим самим збагатить власний духовний світ. Щоб вступити в гідний діалог з представниками різних культур, необхідно знати, розуміти й поважати ці культури. Сучасна культура, яка знаходиться в стані пошуку загальних цінностей, має подвійний характер. З одного боку, є уявлення про безліч рівноправних культур, їх унікальність та неповторність, з іншого - культури взаємодіють, без чого не можливе існування людства. Тобто в розумінні нової парадигми культурного діалогу це вимушена побудова нової культурної взаємодії, бо сьогодні гостро, як ніколи, стоїть питання існування людства. Пошук міжкультурної взаємодії, активний взаємний обмін матеріальними й духовними цінностями, формування глобальної культури при одночасному посиленні значущості національних культур підводить людство до діалогу культур.

Література

1. Культурологія: теорія та історія культури: навч. посіб. / за ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула. Київ: Центр навч. літератури, 2004. 368 с.

2. Дячук В.П. Іміджологія. Соціокультурний вимір: навч. посіб. Київ: Ліра-К, 2017, 307 с.

3. Еліта: витоки, сутність, перспектива / В.Г Кремень, В.В. Ільїн, С.В. Пролєєв та ін.; за ред. В.Г. Кременя. Київ: Знання України, 2011. 527 с.

Размещено на Allbest.Ru