Коли артбук не є артбуком: порушення стандартів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький Національний Університет

КОЛИ АРТБУК НЕ Є АРТБУКОМ: ПОРУШЕННЯ СТАНДАРТІВ

Мисник Анастасія Вячеславівна здобувачка

вищої освіти першого (бакалаврського) рівня, 3 курс,

Науковий керівник - к.п.н., доцент,

доцент кафедри дизайну Брянцева Г.В.

Артбук - один з найпопулярніших видів книг на сучасному книжковому ринку: і світовому і українському. Існує величезна кількість різноманітних тематик, які висвітлює цей вид друкованої продукції. Разом із тим має місце помітне протиріччя, яке варте розгляду і подальшого висновкування. Так, нерідко можна спостерігати, як книги, які класифікують як артбуки, насправді не можна вважати такими, оскільки за їх видання було порушено цілу низку вимог і стандартів. Отже, які стандарти артбуків найчастіше порушуються в сучасних виданнях?

- візуальний ряд є другорядним доповненням до літературної складової, тоді як у артбуках візуальна складова веде перед проти вербальної текстової;

- забагато тексту, тоді як артбуки традиційно обходяться мінімумом тексту;

- замалий формат самої книги -- артбуки, як правило, використовують формат А4 і більше;

- невдалий дизайн.

Розглянемо ці порушення більш докладно.

По-перше, розповсюджене порушення стандартів, коли візуальне наповнення артбуку є доповненням до літературної складової. Справа в тому, що в класичних артбуках головний акцент припадає саме на зображення, не має значення -- мальовані чи фотозображення. Наприклад, акцент фокусується на зовнішньому вигляді героїв певної гри, творах конкретного арт-візіонера тощо. І тут дуже важливо не плутати артбуки з літературними книгами, де ілюстрації є доповненням до текстової частини твору. Показовим у цьому плані є видання «Ласкавий хліб», у якому віршовані поетичні рядки, навпаки, є доповненням до візувала, а не акцентною складовою [2, 30 - 50].

По-друге, коли в артбуках спостерігаємо забагато тексту. Найчастіше в артбуках не зловживають текстом, здебільшого обмежуються стислими підписами до зображень. У багатьох сучасних виданнях, які позиціонують себе як артбуки, зображення - це 1/3 сторінки, тоді як решта - текст. А це не зовсім коректно. Більш правильним візуальним рішенням буде акцентувати на зображенні, а текст представити у вигляді стислого підпису. Також можна зустріти ремарки, які йдуть в унісон з ілюстраціями (наприклад, як у книзі «Як творити галерею») [3, 20 - 34].

По-третє, натрапляємо на невеликий формат самої книги. Класичні артбуки друкуються від А4 формату і вище (або, хоча би, 20х20 см.). Видання, які друкують на більш дрібних форматах складно назвати артбуками. Бо зображення в таких книгах важко детально розглядати. Утім, дизайнери іноді вдало обходять це обмеження, як, наприклад, дизайнери книги «Галерея почуттів», які вдалися по непересічне дизайн-рішення, яке полягає у тому, що на одній сторінці спочатку зображується усе зображення цілком, а на іншій - окремий збільшений фрагмент цього зображення. Таким чином, попри свій порівняно невеликий формат, артбук має тим не менше має збалансоване візуальне рішення [1, с. 30 - 40].

По-четверте, порушення, які можна об'єднати спільною назвою «невдалий дизайн». Є друковані видання, дизайн яких зовсім не підходить типу «артбук». Яких саме невдалих рішень припускаються в цьому плані сучасні дизайнери? Передусім, це невдале поєднання кольорів, які конфліктують між собою. Нерідко трапляються артбуки, в яких тло за кольором геть не «пасує» до використаних ілюстрацій. Нерідко можна натрапити на конфліктуючі шрифти. І це при тому, що саме шрифт може стати вдалим і доречним доповненням до зображення і зробити ремарку до неї більш інформативною і естетично привабливою. Адже в артбуках важливі не тільки ілюстрації, а й загальний витриманій стиль, на який одразу звертають увагу потенційні покупці. В книзі «Світ гри. Assassin's Creed Valhalla» дизайнери створили гарний витриманий дизайн, який є прикладом класичного оформлення артбуків [4, 140 - 156].

Проаналізувавши всі недоліки було вирішено створити свій варіант артбуку «Why it was created?». Метою артбуку став розгляд головних напрямів сучасного мистецтва, знайомство із найвідомішими арт-візіонерами та пошуки глядачами-читачами артбуку відповідей на головне питання - «Навіщо це створили?», що, власне, вже відтворене у англомовній назві «Why it was created?».

Візуальне наповнення включає в себе окремі розвороти з художніми напрямами. Ліворуч містяться ключові елементи напряму (наприклад, стилістично переданий «Фонтан» Марселя Дюшана). Далі йде розподіл на зони авторів. Тло сторінки утворюють зображення арт-об'єктів створених артвізіонерами. На передньому плані - світлини арт-візіонерів, їх імена і цитати. Праворуч розташована інтерактивна частина. Зверху - відповідь на питання артбуку. Нижче - «цікавинку» для читачів арт-буку, а саме: арт-об'єкти артвізіонерів, на яких потрібно знайти зайві елементи та назвати з яких арт - об'єктів їх додали. Знизу розташовані зображення арт-об'єктів. Також на сторінці розташований птах - постійний «герой», який відіграє роль гіда по артбуку. На інших розворотах є завдання зі створенням власних арт об'єктів. артбук стандарт мистецтво видання

Текстове наповнення зведено до мінімуму. Лишень імена арт -візіонерів та їх цитати. Проте наприкінці артбуку є розворот з QR-кодами, в яких закладена інформація про напрями, арт-візіонерів, арт-об'єкти та інтерактивні завдання. Саме в них знаходиться текстове наповнення. Це було зроблено для того, щоб не відволікати читача від споглядання зображень. Адже головна мета артбуку - візуальна подача матеріалу.

На завершення можна сказати, що аналіз сучасного українського та світового ринків артбуків довів, що їх популярність зростає. Багато видавців зацікавлені у цьому типі видань, тому створюють гібриди артбуків, які поєднують у собі окрім рис власне арт буків, ще ознаки геть інших типів видань. Також варто зазначити, що сучасні стандарти артбуків змінюються дуже оперативно і те, що нині розглядається як порушення стандартів, за три - п'ять років може стати нормою.

Список використаних джерел

1. Олександр Пушкін, Іван Франко ті ін. «Галерея Чуття». вид. Nebo BookLab Publishing, 2016 р. 268 стр.

2. Ірина Мостепан. «Ласковий хліб». вид. Друкарський двір Олега Федорова, 2021 р. 56 стр.

3. Як творити галерею. вид. Видавництво Старого Лева, 2018 р, 62 стр.

4. Світ гри. Assassin's Creed Valhalla. вид. Мальопус, 2020 р, 192 стр.

Размещено на Allbest.ru