Інтерактивна взаємодія та інтерактивні технології в сучасному сценічному мистецтві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтерактивна взаємодія та інтерактивні технології в сучасному сценічному мистецтві

Кратко Юлія Володимирівна

Відомо, що сценічне мистецтво може сприяти у вирішенні завдань соціальної та психологічної профілактики негативних явищ, широко розповсюджених сьогодні через духовно-моральну кризу в суспільстві. Своєю чергою інтерактивний театр має досить визначену соціальну спрямованість, оскільки вистави з інтерактивними елементами спрямовані в першу чергу на висвітлення та розв'язання соціокультурних, гендерних та інших проблем сучасного соціуму. В цьому сенсі важливо відзначити, що спрямовується діяльність інтерактивного театру в першу чергу на формування правильних світоглядних та соціокультурних орієнтирів дітей та молоді, які є, як правило основною аудиторією і учасниками подібних дійств [1]. інтерактивна технологія сценічне мистецтво

Практика роботи з підлітками в школі показує, що відсутність культури дозвілля досить часто є наслідком неуспішності, відсутності навичок самоорганізації, несформованої системи цінностей, невпевненості у своїх силах. Проте, виникнувши як вторинне явище, ці порушення драматизують соціальну ситуацію розвитку підлітків і нерідко формують ситуацію відторгнення від шкільного життя в цілому, тобто виступають перешкодою на шляху повноцінної соціалізації. Для вирішення зазначених проблем потрібне соціально-педагогічне відновлення дозвіллєвої діяльності учнів, наповнення її цікавим і водночас розвивальним змістом.

Ефективним засобом організації змістовного дозвілля і водночас формування моральних ціннісних орієнтацій учнів школи, на наш погляд, може стати інтерактивний театр. Його особливістю є розігрування дітьми вистав, створених за мотивами написаних ними ж казок. Такий театр емоційно розкріпачує дітей, розвиває їх уяву і фантазію, сприяє розвитку комунікативних умінь. Театралізована діяльність є найприроднішим видом дитячої творчості, оскільки саме інтерактивні методи спілкування дозволяють пов'язати художню творчість з особистими переживаннями, життєво важливі моральні проблеми з набуттям умінь їх правильного вирішення. Участь у роботі інтерактивного театру може сприяти формуванню ціннісних орієнтацій школярів, набуттю ними вмінь соціальної адаптації, розвитку таких якостей, як працелюбність, чуйність, щирість, справедливість, чесність, відповідальність, доброта, прагнення до самовдосконалення, товариськість [5].

Вибір інтерактивного театру як технології організації змістовного дозвілля школярів пов'язаний з його багатофункціональністю як то: з засвоєнням дітьми моральних цінностей, формуванням моральних установок, світосприйняття; спрямованням на розвиток здібностей та інтересів дітей, з активною творчою діяльністю (увага, уява, фантазія, пам'ять, зв'язне мовлення, культура емоцій); реалізацією потреб дітей у спілкуванні (відкритість, щирість, емоційність, комунікабельність); забезпеченням можливості відновлення фізичних і духовних сил дитини (психофізичні вправи, рухливі ігри, забави) [3].

Важливо відзначити, що соціокультурне значення інтерактивного театру полягає в тому, що він виступає засобом організації дозвілля та формування моральних цінностей дітей, розвитку їх творчих здібностей. Підвалини цієї специфічної техніки були закладені засновником народного театру Бразилії Аугусто Боалем. Головною темою його спектаклів була проблема пригноблення та насильства, сам театр так і називався - «Театр знедолених». Суть вистави полягала у спільному з глядачами пошуку шляхів вирішення проблеми чи виходу зі складної життєвої ситуації.

Вкажемо, що сутність адаптованої техніки інтерактивного театру полягає в тому, що протягом 15-20 хвилин відбувається інсценізація казки, створеної одним із учасників групи. Казки присвячені тим чи іншим моральним проблемам. Метафорична мова казки легко розпізнається дітьми, оскільки казки проявляють ті ситуації, які трапляються з людьми, дітьми у школі, у транспорті, в міжособистісному спілкуванні з друзями та дорослими. Нічого вигаданого чи фантастичного в них немає, вони відповідають реаліям життя, і найчастіше образною мовою переповідають дитячий особистий досвід, пережиті історії [4].

У фінальній частині вистави яскрава за своїм змістом мізансцена переривається своєрідним «стоп-кадром», і глядачам пропонується змінити ситуацію так, щоб з героями казки не трапилися неприємності. Варіантом такого «стоп-кадру» є бесіда, яку продумує дитина ( що працює під керівництвом педагога) заздалегідь. Це дуже важлива частина вистави, оскільки під час обговорення пропозицій дітей, відповідей на запитання усвідомлюється сутність певного морального явища, відбувається оцінювання проявів якостей особистості, які у конкретному вчинку чи випадку мали позитивні чи негативні наслідки з позицій суспільних норм поведінки. Успішне розв'язання моральної проблеми дозволяє зробити дітям відповідні моральні узагальнення, засвоїти норми і правила поведінки [3]. Після закінчення інтерактивної дії, коли у фіналі казки діти бачать підтвердження вирішенню проблеми, яке вони винайшли у процесі діалогу, знову відбувається розмова або анкетування з подальшим обговоренням.

Отже, інтерактивний театр як різновид сценічного мистецтва відображає стосунки між людьми з урахуванням усієї складності переплетень емоційних та предметних зв'язків, свідомих та неусвідомлюваних потреб учасників/учасниць сценічної драми. При цьому сценічне мистецтво збагачує духовний світ особистості, розвиваючи здібності до співпереживання, уміння зрозуміти іншу людину і розділити з нею горе і радість, турботи, допомагає розвинути емпатичні та соціально-перцептивні вміння, здатність до концентрації уваги іншої людині та взаємодії з нею. Саме тому театральне мистецтво, на нашу думку, є адекватною формою, що може застосовуватися у підготовці волонтерів, для усвідомлення не тільки проблеми і формування ставлення до негативного явища, здобуття навички пошуку шляхів для вирішення проблеми з використанням власного досвіду та досвіду інших людей, включаючи можливості підсвідомості та емоційного інтелекту, а також для реалізації ідеї тендерної рівності [2].

Список використаних джерел

1. Григорьянц Н. В. Театральный интерактив как модель коммуникации современной культуры // Вестнтк Томского государственного университета. 2014. № 383. C. 73-77.

2. Жеребньова Л. В., Артеменко Т. Б. Соціально-психологічний театр. Київ: Шкільний світ, 2011. 120 с.

3. Житомирський соціально-інтерактивний «Театр життя». URL: http://ztnews. org.ua/index.php?newsid (дата звернення: 01.10.2020).

4. Захарченко І. Форум театр - нове слово у соціальній роботі // Вісник програм шкільних обмінів. 2006. № 26. С. 14-20.

5. Мамадназарбекова К. История факта: истоки и вехи документального театра, свободный // Театр. 2011. № 2. С. 17-19. URL: http:// www.oteatre.info/issues/002/15507 (дата звернення: 01.10.2020).

Размещено на Allbest.ru