Казка як основа сюжету дитячих хореографічних постановок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Казка як основа сюжету дитячих хореографічних постановок

Куксюк Анастасія Віталіївна, магістрантка кафедри хореографії Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

Анотація

Розглянуто роль українського фольклору в хореографічному навчанні. Проаналізовано функції казки та її значущість у вихованні дітей раннього віку. Підсумовано напрацювання дослідників українських народних казок. Висвітлено вклад у теорію застосування казки в хореографічній роботі з молодшими школярами О. Мартиненко. Визначено актуальність проблеми створення репертуару в дитячому колективі та описано основні критерії підбору номерів. Проаналізовано використання казкового сюжету в репертуарі колективів та хореографічних шкіл на практиці. Порушено проблему непопулярності української казки як сюжету до дитячих постановок. хореографічне навчання фольклор мартиненко

Ключові слова: фольклор, виховання, казка, репертуар, дитячі постановки.

Anastasiia Kuksiuk

(Kyiv, Ukraine)

FAIRY-TALE AS BASIS OF PLOT CHILD'S CHOREOGRAPHIC PERFORMANCES

Annotation. The role of Ukrainian folklore is considered in choreographic studies. The functions of fairy-tale and her meaningfulness are analysed in education of children of early age. The researchers of the Ukrainian folk tales are summarized. A contribution is reflected to the theory of application of fairy-tale in choreographic work with the junior schoolchildren of O.Martynenko. Actuality of problem of creation of repertoire is considered in child's collective and the basic criteria of selection of numbers are described. The use of fairy-tale plot is analysed in the repertoire of collectives and choreographic schools in practice. The problem of unpopularness of the Ukrainian fairy-tale is reflected as to the plot to the . performances.

Keywords: folklore, education, fairy-tale, repertoire, child's performances.

Хореографічне навчання впевнено можна вважати одним з найефективніших засобів розвитку дитини. Саме залучення дітей до мистецтва танцю з раннього віку слугує високому рівню розвитку не лише фізичних і музичних здібностей, а й передусім набуття навичок комунікативних здібностей, приклад здорової поведінки в соціумі та взаємодії з іншими дітьми, формує модель дружби. Розвиток артистичних здібностей, творчого мислення і креативності, прищеплення любові до прекрасного та виховання національної свідомості дитини в подальшому формують її світосприйняття та активну життєву позицію.

Важливою умовою вирішення цих завдань педагогом-хореографом дитячого хореографічного колективу, на думку дослідниці використання казки в хореографічній роботі з дітьми О. Мартиненко, «є широке впровадження в зміст хореографічних занять дитячого фольклору. По-перше, це відповідає вимогам сучасної української освіти, яка надає пріоритет національн ому вихованню, а по-друге, у змісті українського фольклору закладено значний освітній потенціал» [4, 287].

Велика кількість науковців-теоретиків хореографічного навчання вважали необхідним задля виховання «фізично здорового, етично стійкого та інтелектуально розвинутого майбутнього члена суспільства» [1, 3] використовувати український фольклор: так В. Верховинець у своїй праці «Весняночка» описав більш як 150 дитячих ігор на матеріалі українських народних пісень, а А. Шевчук використовувала українські народні танці як приклад дитячого репертуару [1, 9].

О. Мартиненко зазначає: «аналіз теорії та практики хореографічної роботи з дітьми доводить, що серед багатого різноманіття фольклорного матеріалу педа- гоги-хореографи, як правило, обирають ігри та хороводи, які синтезують в собі рухи, драматургію, музику (пісню). Словесний фольклор у хореографічному навчанні дітей недооцінюється і майже не використовується» [4, 288]. Оперуючи думкою педагогів-дослідників казок, варто відмітити, що казка передусім формує емоційну сферу дитини, впливає на психологічний, інтелектуальний та духовний розвиток.

Українські народні казки досліджували такі науковці, як Л. Дунаєвнаська, І. Франко, П. Куліш, М. Шашкевич, Л. Боровицький, С. Карпенко. Перші кроки в розробленні систематизації казок зробили П. Чубинський, М. Сумцов, М. Драгоманов, Т. Рильський та багато ін. [8]. «Іван Франко писав статті, у яких аналізував соціально-історичний ґрунт казкового епосу, розкривав його міжслов'янську ідейно-художню специфіку» [8].

Звертаючись до педагогічної думки, відмітимо, що казка як один з методів виховання цілком виправдано посідає важливе місце, адже вона має великий вплив на інтелектуальний і духовний розвиток дитини, на становлення її емоційної сфери та психологічної зрілості. В. Сухомлинський зазначав, що казка розвиває мислення дітей, оволодіває їхніми почуттями, тому що через казку діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем. «Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Казка - благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни» [7, 252].

Мета дослідження полягає у визначенні казки як основи сюжету дитячих хореографічних постановок. Вагомий вклад у вивчення застосування казки в роботі з дітьми зробила кандидат педагогічних наук О. Мартиненко. У своїх працях вона розповідає про роль казки в хореографічній роботі з молодшими школярами та її вплив на виховання дітей, узагальнює її функції, описує приклади використання казок у певних частинах уроку та зазначає, що «українські народні казки можуть слугувати джерелом для створення дитячого танцювального репертуару» [4, 291].

У роботі з дитячим колективом велике місце займає створення репертуару. Адже саме він «визначає творче обличчя колективу, його художній рівень, суттєво сприяє конкурентоспроможності, є основою всієї навчально-виховної роботи» [3, 149].

Останнім часом актуалізувалася проблема створення репертуару в дитячих колективах. Художні керівники не завжди спроможні створити репертуар відповідно до віку, психофізичних можливостей дітей, задовольняючи пріоритет національного виховання та запити батьків.

З основних критеріїв створення репертуару дитячого колективу виділяють:

- доцільність: наскільки цікава для дітей творча робота, що вона виховує;

- художність: мистецький рівень твору за жанром та формою виразністю змісту, глибиною почуттів, музики й рівнем виконання;

- доступність: доцільність і художність відповідно можливостей дітей.

Дослідивши роль і функції казки у вихованні дітей, можемо вказати, що використання такого сюжету зможе забезпечити виконання всіх попередніх вимог. На практиці для створення репертуару балетмейстери дитячих колективів віддають більшу перевагу використанню сюжетів казок народів світу. Народний художній колектив театру танцю «Юнона» (ПНЗ «КРЦМтаШ») створив хореографічну постановку за мотивами казки Льюїса Керрола «Аліса в країні чудес» [5]. Яскравим прикладом є репертуар Харківської хореографічної школи, що налічує велику кількість дитячих балетів-казок, таких як: «Русалочка», «Кресало», «Попелюшка», «Пітер Пен» та ін.» [6].

Використання українських народних казок в основі сюжету дитячих постановок, на жаль, не є настільки популярним серед художніх керівників ансамблів. Хоча їх використання головним чином забезпечує національно -патріотичне виховання дітей, а різноплановість персонажів сприяє розвитку акторських здібностей дитини, закладає навички імпровізації та на прикладі стосунків героїв створює модель взаємовідносин між дітьми.

Українські фольклорні традиції крізь віки зберегли культурне надбання нашого народу, невичерпну скарбницю звичаїв, обрядів, знань і принципів моралі, що досі мають відголос у нашому суспільстві. «Казка - заповіт одного покоління іншому, адже це енциклопедія матеріального й духовного життя людини, у якій інформація закодована в образах-символах і її треба вміти розкрити» [2, 357]. Завдяки збирачам і дослідникам українських казок ми маємо один з найв- пливовіших методів національного виховання культурної та духовно багатої людини. Тож сюжети українських народних казок можуть і повинні займати вагоме місце в створені репертуарів дитячих колективів України.

Література

1. Верховинець В. М. Весняночка : метод. поясн. до дитячих ігор зі співом для дітей дошк. віку і для молод. дітей труд. шк. Київ : Держвид. України, 1925. 90 с.

2. Казанжи О. В. Народна казка як особливий жанр фольклору та її вплив на виховання й розвиток майбутньої особистості. Молодий вчений. 2017. № 5. С. 356-359.

3. Луговенко Т. Аспекти формування репертуару дитячого хореографічного колективу як запорука виховання естетичного смаку суспільства. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки. 2018. № 1. С. 145-151.

4. Мартиненко О. В. Застосування української народної казки в хореографічній роботі з молодшими школярами. Підготовка майбутніх педагогів у контексті стандартизації початкової освіти : матер. ІІІ Всеукр. наук.-практ. інтер.-конф. 2019. С. 286-292.

5. Народний художній колектив театр танцю «Юнона», композиція «Аліса у країні чудес» (Запоріжжя). URL: https://www.youtube.com/watch?v=Y19SjgJvYwk (дата звернення: 27.02.2022).

6. Репертуар Харківської хореографічної школи. URL: https://ballet.kharkov.ua/detskij-baletnyj-teatr/nashi- postanovki.html (дата звернення: 27.02.2022).

7. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. У 5 т. Київ : Радянська школа, 1977. Т. 1. 670 с.

8. Українські народні казки. Wikipedia. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Українські_народні_казки# До- слідження_українських_народних_казок (дата звернення: 22.02.2022).

9. Шевчук А. С. Дитяча хореографія : нав.-метод. посіб. 3-тє вид., зі змін. та допов. Тернопіль : Мандрівець, 2016. 288 с.

Размещено на Allbest.ru