Типологічні аспекти дослідження нефритової (жадової) скульптурної пластики Китаю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типологічні аспекти дослідження нефритової (жадової) скульптурної пластики Китаю

Ганна Петренко

Вступ

Нефрит, тип мінерала, у візуальному контексті особливо цінується за фактуру та естетичну красу. Люди в Китаї вже відрізняли його від звичайного каменю, створювали спеціальні нефритові інструменти та прикраси ще сім-вісім тисячоліть тому, в середині епохи неоліту (Ebrey, P. B., 2010). До пізнього неоліту мистецтво нефриту досягло таких вершин, що зараз ми називаємо його першим піком; воно продовжуватиме розвиватися через династії Шан та Західна Чжоу, періоди Весен та Осеней і Воюючих країн, династію Хань, Тан, Сун, Юань, Мін та Цінь, в майже нерозривній лінії еволюції (Barnes, G. L., 2018). Соціальні, культурні та наукові зміни знайшли власне відображення в еволюції використання нефриту, його форм, стилістик, патернів, сакральних значень, досліджень, означень та класифікацій впродовж історії Китаю -- опис та систематизація зазначених фактів є необхідними для проведення наукових досліджень нефритових виробів Китаю.

1. Історичний розвиток використання та обробки нефритів і жадів

Пізній неоліт

Протягом довго часу вважалося, що китайська цивілізація народилася в долині Жовтої ріки, але тепер ми знаємо, що раніше було багато культур як на північ, так і на південь від цієї області. Приблизно з 3800-2700 рр. до н.е. існувала група неолітичних народів, відома зараз як культура Хуншань (Hongshan) у північно-східному Китаї (Дунбей) (Barnes, G. L., 2018). Хуншань була складним типом суспільства, яке будувало вражаючі церемоніальні пам'ятки. Нефрит, очевидно, високо цінувався культурою Хуншань; артефакти, виготовлені з нефриту, іноді, були єдиними предметами, розміщеними в гробницях разом з тілом померлого.

Нефрити пізнього неоліту демонструють значну різноманітність через наявність мультикультурних осередків, що їх продукували; кожний з яких має власні регіональні особливості з точки зору характеру самого нефриту, дизайну (форми) та декоративних мотивів. Наприклад, у культурі Хуншань, як правило, нефритова пластика була типів та форм драконів (zhulong) (кабано-драконів), закручених драконів, підвісів у формі птахів, посудин у формі копит і крючками з патерном хмар, виготовлених з жовто-зелених нефритів із коричневими включеннями; лінії нанесення декору мають різну ширину та глибину, оточуючі ділянки вирівняні (Yung-tai, C., 2013).

Основні типи нефриту цього періоду включають диски з отворами (прототипи і диски бі) та предмети у формі шила, які, можливо, були прикрасами, які носили у волоссі. Багато артефактів із нефриту цього періоду, які збереглися, використовувались як підвіски, а деякі прикріплялись до одягу або до тіла. Ще однією характерною ознакою нефритів Хуншань є те, що вироби даної культури мають загострені або гострі краї.

Розташована в південно-східному Китаї, культура Лянчжу (Liangzhu) (3200-2100 рр. до н.е) продукувала велику кількість видозмінених (зміни відбулись через значне часове перебування артефактів у кліматі поховальних камер) непрозорих білих нефритів, періодично з глянцевою (відполірованою) поверхнею (Barnes, G. L., 2018), таких форм, як конг (cong), диск бі, сокира юе (yue), хуан (huang) та підвіси шилоподібної форми.

Поверхні нефритів були декоровані божественними істотами, тварина- ми-масками або масками-шаманами, іноді, деталізованими, іноді більш стилізованими та абстрактними, а також спіральними та арочними візерунками; форми виробів були переважно зооморфними або геометричними.

Нефрит культури Луншань (Longshan) (2300-1700 рр. до н.е.), розташованої у гирлі річок Янцзи та Жовтої, відзначався своїми темними кольорами, і текстурами, що нагадують кракелюр (розтріскувана текстура) або «камінний пудинг». Типовими формами були дощечки джуї (gui) та чжан (zhang), сокира кві (qi) і декоративні предмети у формі антропоморфних голів та фігур птахів (Yung-tai, C., 2013). Риси обличчя та тіл людей, птахів і тварин могли були врізані в поверхню каменю (заглиблений рельєф) або зображались за допомогою барельєфа, прикрашалися знаками крючка, що було загальною характеристикою даного регіону (Yung-tai, C., 2013).

На північному заході Китаю з'явилася культура Ціцзя (Qijia) (2200-1600 рр. до н.е.) (Yung-tai, C., 2013). Нефрити даної культури мали гладкі недекоровані поверхні. Увага майстрів концентрувалася на поверхні та структурі, власне, нефриту. Ціцзя також мала форми конг, диска бі та хуан, дже але зі своїми характеристичними особливостями, незважаючи на помітні подібності у порівнянні з нефритами інших культур (Yung-tai, C., 2013). Однією з особливо характерних форм була пов'язана з архітектурою диска бі, що з'єднувалась з дугоподібною формою хуан.

Династія Шан (1600-1046 до н. е.)

Під час династії Шан основними формами нефриту були оброблені посудини та ємності, кинджали дже (ge), диски бі, нефритові птахи, дракони, тигри та риби. Однією з характеристик нефритів періоду династії Шан є те, що контури часто підкреслювали скошеними краями або ажурними конструкціями, використовуючи шліфувальні «апарати» з наждачним абразивом, твердішим за нефрит, разом з ріжучим диском, трикутною ріжучою струною та дрилем (Yung-tai, C., 2013). Поверхня нефритів була декорована рельєфними лініями на шліфованій поверхні, щоб зобразити особливості та дрібні деталі тварин, декорування часто покривало більшу поверхню тіла каменю.

Тож, у період Шан техніка різьблення по каменю і кістці була досить високого рівня розвитку. З красивого напівпрозорого і надзвичайно твердого каменю нефриту вироблялися ритуальні предмети, призначені для культових церемоній, і предмети розкоші. Ймовірно, на поверхню каменю спочатку наносився малюнок, по якому алмазом проводилося різьблення або висвердлювалися отвори (Yung-tai, C., 2013). Потім нефрит шліфували сирим піском. У шанских похованнях знайдено багато різних предметів з нефриту - зброя, сережки, прикраси у формі риб, птахів і звірів, майстерно виточені, вкриті характерним для того часу орнаментом і гладко відшліфовані.

Важливо сказати, що ремісники з нефриту в період династії Шан застосовували техніку шліфування під час обертання, і за принципом економії матеріалу, використовуючи або диски бі або циліндр, витягнутий з центру бі, створювали різноманітні форми тварин. Серед популярних форм були птахи з високо піднятими голови та витягнуті грудьми, дракони, що «переслідують» власний хвіст, та риби з дугоподібними тілами. Типові круглі або арочні тваринні форми були дуже характерні для нефритів епохи династії Шан. Наявна велика кількість нефритових виробів, які було створено в період до епохи правління династії Шань (Yang, Q., 2014), але доповнено або перероблено за часів згаданої вище династії.

Період Західної Чжоу (1046-771 до н. е.)

Найбільш помітними характерними формами нефритів Західної Чжоу були дракон, фенікс та антропоморфні декоративні мотиви, що наносяться на поверхню нефритів поздовжніми лініями, часто подвійними, що йдуть паралельно одна одній. Внутрішня лінія традиційно була тонкою, а зовнішня -- ширша. Дані мотиви та візуальні особливості були знайдені на декоративних поясах на прямокутних орнаментованих нефритових бляхах, що є базовою складовою переплетень орнаментів на хуан, слідують за круглими формами дисків бі та нефритових джу (jue). Дані мотиви також можливо побачити на неправильних нефритових формах у різноманітних комбінаціях, що дозволяє підкреслити форму основи.

У піднесення Західної Чжоу майстри нефриту виготовляли найрізноманітніші нефритові дрібнички у формі таких тварин як кролики, олені, птахи, дракони, воли та риби. Їхні риси представлені простими широкими косими лініями різання. У багатьох випадках даного періоду характер самого нефриту, форма, колір та недосконалості в деякій мірі диктують характер та манеру обробки і декорування предмету. Також важливою характеристикою є те, що дрібні утилітарні артефакти на своїй поверхні мають отвори, що дозволяло нанизувати їх разом з іншими частинами (бусинами) ряду. Згадані частини ряду не обов'язково були нефритовими: дрібнички виготовлялись і з інших матеріалів, до прикладу, агата, скла та бірюзи, були змішані між собою та узгоджували одну загальну композицію виробу.

Період Весен та Осеней (Чуньцю) (771-476 до н. е.)

У наступний період Весен та Осеней була розроблена концепція композиції з нефриту, зібраних між собою невеликих шматочків нефриту, що композиційно конструювали нові та більш різноманітні форми. Конструкції повинні були відповідати сталим принципам, включаючи рівновагу по центральній осі або бічну симетрію.

Саме в даний період стали популярними нефритові бляшки для поясів та прикраси-декор для мечів. Згадані прикраси здебільшого мали форму типу хуїлонг-дракона (змії), мотив, який розвиватиметься протягом всього зазначеного періоду. Впродовж ранньої Весен та Осеней мотив змійового дракона традиційно наносився подвійними врізаними лініями, в середині пізнього періоду його робили за допомогою більш широких, похилих зрізів, а в пізній період - рельєфували. На західній землі Цінь (Qin), розташованій в теперішній час у провінції Шеньсі, надавалась перевага більш загостреній стилістиці мотиву змієвого дракона, що створювався за допомогою використання моно- ліній (Yung-tai, C., 2013).

Мотив (зображення) дракона-змії сам по собі не займав багато площі поверхні основи, і тому окремі одиниці поєднувались у складні композиції або повторювані візерунки, щоб заповнити поверхню предмета декоративним елементом якого він виступав. Форма декорованого об'єкта часто визначає точний характер композиції, призводячи до формування різноманітного та пластичного словника композицій. На дисках бі за традицією мотив був розташований кільцями відповідно до форми самого диска. На поверхні нефритів у формі тварини композиція була набагато складнішою, мотив часто поміщався у різнонаправлену композицію з декількома вісями симетрії. Змійовий дракон часто зустрічається в симетрично протилежних парах, що утворюють тваринні маски, які мають розглядатися фронтально, як ілюстрація концепції використання подвійних мотивів, що була дуже поширеною в розпал періоду Весен та Осеней (Yung-tai, C., 2013).

Період Воюючих країн (Чжаньґо) (475 по 221 до н. е)

З нефриту в цей період, як правило, виготовляли предмети розкоші. Цей камінь, за уявленнями давніх китайців, володів властивістю охороняти душу і тіло. У похованнях періоду Чжаньго знайдені численні нефритові предмети: нагрудні прикраси типу «хен» в формі ажурного півкола з рельєфним різьбленим візерунком, ритуальні диски бі, сережки і поясні пряжки. Період Воюючих країн був часом інновацій в контексті нефритової справи, у результаті яких відбулись зміни форми виробів та використовуваного декорування. Рельєфні мотиви змійових драконів періоду пізньої Весен та Осеней перетворилися на поєднання зображення патерну хмари та зерна. Спочатку був зпродукований візерунок «зерно», за ним -- «хмара», поєднання яких стало основою для геометричного орнаменту. Нові форми включають зображення S-образного дракона, диски бі та закруглені накладки -- обидві форми часто з орнаментами, що виходять за периметр основного тіла та носяться у вигляді підвіса. Для даного періоду також є характерним зростання популярності ажурної техніки декорування нефрита стала дуже популярною, що можливо побачити на прикладі багатьох підвісів, які збереглися до наших часів.

Період Чжаньґо є також важливим для розробки різноманітних фігур дракона, таких, що стали окремою категорією. Також варто відмітити що наявність такої кількості варіацій типу дракона є важливою характерною особливістю даного періоду. Для Чжаньґо також є важливими ажурні підвіски: переплетені ажурні композиції, що складаються з різноманітних груп тварин, а поверхня самої основи-каменю підвіски прикрашена щільною сітчастою фактурою-орнаментом, патерном риб'ячої луски або мотивом «дракон-у- середині-дракона» (Yung-tai, C., 2013). Дані новації ілюстрували прекрасну майстерність та зрілу естетичну чуттєвість періоду Воюючих країн.

У період пізніх Воюючих країн діапазон традиційних патернів розширився та вдосконалився, додалися нові варіації хмарного орнаменту та патерну «застиглої напівсферичної краплі». Особливості фігур тварини тепер були представлені дискретними формами з вигнутими поверхнями, розділеними жолобами, що надавало майже тривимірний ефект плоскому предмету.

Династія Хань (Рання Хань (Західна Хань, 206 р. до н. е. -- 9 р. н. е.) та Пізня Хань (Східна Хань, 25 -220 роки)

Найбільш часто зустрічаються нефрити, що відносяться до династії Хань -- декор для мечів, ювелірні вироби з нефриту та нефритові артефакти, виготовляли для обряду поховання. У цей період аспект форми вже досяг певного рівня зрілості і стабілізував швидкість свого розвитку. Нові технології ще розроблялися, але спирались на методи пізнього періоду Воюючих країн (Yung-tai, C., 2013). Великою різноманітністю відрізняються нефритові вироби епохи Хань. З нефриту виготовлялися пряжки, кільця, статуетки людей і тварин, та ін. Вироби відрізняються м'якістю моделювання гладко шліфованої поверхні каменю і найтоншими візерунками (Yung-tai, C., 2013). Нефрити династії Хан уосо блюв али динаміку та візуальну енергійність, яких раніше не було помічено в нефритах Китаю. Такі вироби включаючи в себе нефритові диски, прикрашені рельєфними декоративними мотивами тварин для досягнення загального тривимірного ефекту, гармонійно поєднаного з вишуканою ажурною різьбою.

Також існувало багато видів вільно стоячих людських фігур-статуеток, фігур тварин та нефритових посудин. Фігурки тварин були переважно божественними птахами, тваринами, популярною була істота у вигляді крилатого лева Пі Сю (Сє) (pixie), часом архітектонічно спокійні і вишукані або жорстокі та агресивно динамічні. Репрезентативні посудини періоду включають келихи для вина юшан (yushang), чаші, посудини для пиття у формі ритону та нефритові тарілки, ковші, плоскі поверхні-підноси, прикрашені різними версіями традиційних патернів з використанням рельєфу та зображенням тварин. Непе- ревершена майстерність та виразність різьблення є прикладом вишуканих художніх смаків періоду династії Хань.

Династії Тан (618-907 рр.), Сун (960-1279 рр.), Юань (1271-1368 рр.),

Мін (1368-1644 рр.) і Цін (1636-1912)

Мистецтво нефриту в хронологічних рамках династій Тан, Сун, Юань, Мін і Цін увібрало багато впливів, як закордонних, так і локальних (Yung-tai, C., 2013). В цей період сформований смак наукової еліти мав вплив на більш широкі вподобання різних шарів суспільства.

У період правління династії Тан були адаптовані та прийняті мотиви із золотого та срібного посуду Близького Сходу, а також танцюючі фігури племен варварів за межами Китаю, апсари буддійського мистецтва, та різні квіткові мотиви. За часів династії Ляо (Liao), Цзінь (Jin) та Юань (Yuan) Китаєм управляли іноземні племена, що походили з-за меж північних кордонів, тож, за традицією, культурне середовище нових правителів позначається також на нефритовому мистецтві, що проявляється в сценах полювання у нефритовому різьбленні.

Смаки культурної еліти та звичайного народу відбилися тим часом на імітації -- тиражуванні давніх нефритів, різноманітних виробів, прикрас та жетонів (Yung-tai, C., 2013). Наприклад, під час періодів правління династій Сун, Мін та Хань, часто можливо помітити інкрустації футлярів для зброї із зображенням драконів, чашки з ручками у формі голів драконів, диски бі, прикрашені візерунком з патерном дракона, нефритові пряжки та підвіси з нефриту у вигляді двоголових драконів, тиражування нефритових форм та декоративних патернів, популярних під час періоду Воюючих країн. Таким чином, варто зазначити, що пізні епохи використовували поєднання традиційних та нових форм і систем декору.

Популярними декоративними предметами під час династій Мін та Цін були баночки та вази, кадильниці та настільні плоскі підставки та прикраси, а також тип нефритів, що мали приносити своєму господарю удачу. Такі нефрити мали певну форму передбачуваної візуальної чи лінгвістичної символіки чи алюзії, що вказує на бажання чи надію власника або одержувача. Згаданий тип нефритів дарували дітям з добрими побажаннями, за допомогою таких каменів бажали успіхів на лоні кар'єри, зичили радості та доброї фортуни. Варто зауважити, що даний тип нефритових предметів містив у своїх рядах різноманітні цікавинки, такі як бляхи з написами, футляри для носіння ароматичної кульки з золота, срібла або слонової кістки та тютюнові флакони, утилітарні предмети, які користувалися значною популярністю в згадані періоди.

Для того, щоб зрозуміти ментальну естетику Китаю варто розуміти історію, яка часто передує створенню матеріального артефакту, до прикладу, даного тютюнового флакона, на поверхні якого вирізана частина вірша, що розповідає історію про місто перлів та цвітіння сливових дерев.

2. Класифікація, означення

Камінь та мінерал

Таблиця 1 (Barnes, G. L., 2018) 8 Gina L. Barnes

Table 1. Comparisons of the two True jades'.

Sirturces: compiled from DeeretuZ (1997a, 1997b), Harlow ef at (2014), Desautels (1986)

Нефрит і жадеїт -- це силікатні породи (містять SiO₂), але їх хімічний склад і складові мінерали дуже різні, як показано в Таблиці 1. Нефрит містить значну кількість амфіболу кальцію і, отже, містить велику кількість кальцію -- Са і велику, але змінну кількість магнію -- Mg та заліза -- Fe, тоді як жадеїт містить велику кількість алюмінію -- Al та натрію -- Na (Barnes, G. L., 2018). Хімічні формули, наведені в зазначеному табличному вигляді для мінералів, ідеалізовані і не включають незначні домішки та мікроелементи, які можуть визначати колірну насиченість.

Дві породи також мають дуже різну текстуру. Нефрит є шовковистим, а його матовий, волокнистий (часто його називають «повстяним») характер переплетення коротких волокон -- робить його міцним. Формування нефриту складається з двох етапів: спочатку відбувається кристалізація мінералів, а потім механічні процеси, які скручують або переплітають кристали при відносно високій температурі (400--500 °С), але низькому тиску (Chappell, B. W. & White, J. R., 2001). Кристали можуть бути орієнтовані випадковим, радіальним або однона- правленим патерном, кожен з яких створює певне нефритове «тіло». Тремоліт/ актиноліт без згаданого вище формування не є нефритом. Жадеїт міцніший, ніж амфібол, на що вказує його твердість Мооса -- 6,5-7 (Minoscam, 2016), але жадеїт, як правило, має фіксуючі віялові або блокадні кристали, що перекриваються, а не волокнисту структуру, характерну для нефрита.

Найбільша різниця між «справжніми» нефритами та іншими гірськими породами і мінералами не в їх зовнішніх якостях та візуальних характерах, а у складності процесу обробки автентичних нефритів. Важливим, в контексті цінності культурної, є не стільки показник шкали Мооса, але той факт, що вони не можуть бути легко сформовані шляхом сколювання, а вимагають певного трудомісткого моделювання шляхом стирання (Sax, M., Michaelson, C. & Meeks, N. D., 2004; 2008). Тож часова та трудомістка інвестиція пропорційно збільшує їхню вартість; тому вироби з нефритів та жадеїтів могла дозволити собі лише еліта.

У Китаї нефритові знаряддя відомі з пізнього палеоліту, але до неолітичних часів орнаментовані нефритові предмети були домінуючими, хоча типи і кількість нефритових орнаментів варіювалися в залежності від часу і регіону. Проте, володіння справжніми нефритами корелює з диференціацією соціального статусу в часі. Кінцевим символом статусу в новітній історії є фейкуі (feicui Ц^) (смарагдово-зелений) «імператорський нефрит» з Бірми (Barnes, G. L., 2018). Однак, оскільки бірманські жадеїти з М'янми були імпортовані занадто пізно, щоб вплинути на археологічні колекції, і оскільки японські жадеїти з Ітоігави ніколи не імпортувалися в Китай, будь-яка подальша згадка про жадеїт згаданих географій має характер порівняльного матеріалу аспекту ляо (Barnes, G. L., 2018).

Археологічні жади

Хронологічний період стародавнього Китаю включає період неоліту, династії Шан та правління династії Чжоу. Кожна із зазначених епох була унікальною, але спільним для кожного періоду були грандіозні поховання еліт, з яких до теперішніх часів дійшли нефритові артефакти та культурні атрибути. Період неоліту, визначений як вік до використання металу, був свідком переходу від кочового існування до осілого землеробства. Люди продукували різноманітні гончарні та кам'яні знаряддя праці в своїх регіональних громадах. Майстри, що спеціалізувались на обробці каменю, використовували нефрит для виготовлення цінних, ретельно відшліфованих версій утилітарних кам'яних інструментів, таких як сокири, а також для виготовлення знарядь з можливими церемоніальними або захисними функціями. Статус нефриту зберігається протягом всієї китайської історії. Група неолітичних народів, узагальнена сьогодні науковцями як культура Лянчжу, існували в провінції Цзянсу в Китаї протягом третього тисячоліття до н.е. Нефрити, кераміка та кам'яні знаряддя праці культури Лянчжу були надзвичайно складними в аспектах виготовлення, обробки та декору.

Пізні неолітичні культури використовували два основних типи ритуальних нефритових предметів: диск, пізніше відомий як диск бі, та тубу, пізніше відому як конг. Основні типи конг мають квадратну зовнішню секцію навколо круглої внутрішньої частини та круглий отвір, хоча нефрити браслетної форми також відображають деякі характеристики конг та, ймовірно, були першоформою, яка лягла в основу архітектоніки конг (Truong, A., 2018). Вони, очевидно, мали велике значення, але, незважаючи на безліч теорій, значення та утилітарна функція конгу залишаються загадкою. Базуючись на фактах та записах археологічних експедицій, за традицією, конг та диск бі використовувались при поховальних процесіях та розміщувались разом з померлими; в одній гробниці могли бути знайдені, наприклад, 25 дисків бі та 33 конг. Енігматичний за функцією та значенням, конг, ймовірно, був маркером багатства та соціального статусу померлого. У гробниці, знайденій у Сидуні, провінція Цзянсу, численні конг лежали по колу навколо мертвих, що свідчить про те, що даний тип артефактів виконував релігійну або ритуальну функцію (Wen, G. & Jing, Z., 1992). На всіх основних археологічних пам'ятках знайдено схожі приклади використання зазначених типів нефритових предметів (Wen, G. & Jing, Z., 1992).

Конг --тип нефритових предметів, що був знайдений серед поховань культури Лянчжу в східній провінції Цзянсу, поблизу озера Тай, недалеко від сучасного Шанхаю (Barnes, G. L., 2018). Конг --один з найбільш вражаючих, але найзагадковіших артефактів давнього китайського нефриту. Їх функція та значення абсолютно невідомі. Хоча конг виготовлялись на багатьох етапах неоліту та раннього історичного періоду, походження та формування конг в неолітичних культурах південно-східного Китаю було визнано лише в останні тридцять років. Конг був надзвичайно складним і трудомістким у виробництві. Оскільки нефрит не можна розколоти як інші камені, його потрібно обробити твердим абразивом, наприклад, піском. Деякі вчені припускають, що нефрити були нагріті для того, щоб майстер мав змогу працювати з твердою поверхнею та наносити тонкі лінії, так як при нагріванні нефриту його поверхня стає зневодненою та м'якшою. Проте, експериментально було доведено, що при обробці поверхні нефритів зазначеним методом, на поверхнях нефритів утворились би сітки кракелюра (Truong, A., 2018). Інші науковці припускають, що поховання разом з нефритовими предметами були ритуально спалені («A Review of Some Recent Research on Early Chinese Jades-Janet G. Douglas,» 2005). Спалювання або нагрівання також може спричинити більш світлий відтінок кольору нефриту-основи конг.

Головним декором поверхні конг періоду культури Лянчжу стало антропоморфне зображення обличчя, яке, ймовірно, стосувалося духів або божеств, можливо, культу предків. На фігурах з квадратним перетином, як на прикладах, зображення обличчя розміщується по кутах, тоді як на формі браслета воно фігурує у квадратних панелях. Ці обличчя візуально базуються на поєднання фігури людини та загадкового звіра. На поверхню конг часто носили висічений декор, що зображає маску. Вчені припускають, що даних тип зображень міг вплинути на пізніший дизайн масок таотє (таотай) на бронзах династії Шан (приблизно 1600-1046 рр. до н.е.) (Douglas, J. G., 2003).

Одним з найбільш характерних зображень, що прикрашають бронзові посудини епохи правління династії Шан, є так зване таотє. Головним атрибутом цієї фронтальної твариноподібної маски є пара опуклих очей, часто виступаючих у високому рельєфі. Між очима знаходиться ніс, часто з ніздрями біля основи. Тип репрезентування таотє може також включати щелепи та ікла, роги, вуха і брови. Багато версій включають в себе розділене тіло тварини з ногами і хвостом, кожен бік показаний в профіль по обидві сторони маски. Слідуючи загальній формі, зовнішній вигляд і специфічні компоненти масок таотє варіювалися в залежності від періоду і місця походження. Іншими загальними мотивами для ритуальних бронзових судин, так само як нефритових артефактів Шан, були дракони, птахи, бикоподібні істоти і різноманітні геометричні патерни. В даний час, значення таотє, як і інших декоративних мотивів, в суспільстві Шан невідомо.

Камінні диски виготовляли народи східного Китаю ще в п'ятому тисячолітті до н.е. Нефритові диски бі були виявлені покладеними на тіла померлих в могилах культури Хуншань (бл. 3800-2700 до н.е.) (Рис 75), практику яких продовжували пізніші неолітичні культури. Великі та важкі нефритові диски, ймовірно, були нововведенням культури Лянчжу (близько 3000-2000 до н.е.), хоча вони зустрічаються не у всіх великих поховальних комплексах Лянчжу (Douglas, J. G., 2003). Тип диска бі застосовується для означення широких дисків з пропорційно невеликими центральними отворами.

Важливо підкреслити, що диски бі різнилися обробкою та деталізацією в залежності від того, де вони мали розміщуватись відносно тіла померлої людини. Найбільш тонко вирізані диски бі з нефрита найкращого ґатунку розміщувались на чільних місцях, часто біля живота та грудей померлого. Там, де зустрічається велика кількість дисків, як правило, в невеликих грудках, артефакти за традицією відзначені досить грубою манерою обробки та виготовлені з каменю нижчої якості (Douglas, J. G., 2003). Наразі невідомо, яке справжнє значення мали диски бі, але, ймовірно, вони мали важливу ритуальну функцію в рамках поховання.

Типи конг та диск бі (часто зустрічається разом з конг у похованнях) є одними з найбільш загадкових об'єктів у давньокитайській культурі. Зазначені типи форм є основними предметами з нефриту, які можна знайти на рештках поселень культури Лянчжу. Існує багато тлумачень та інтерпретацій утилітарних та релігійних функцій конга та диска бі. Пізніше, в текстах епохи династій Чжоу та Хань, йдеться про ритуальне використання конгів та дисків бі, що символізують собою землю та небо, але ми не можемо припускати, що саме таким і було первісне значення даних типів форм. Деякі вчені допускають, що кругла / квадратна форма, можливо, сформувалась від форми браслета (Truong, A., 2018). У разі правильності такої думки стає незрозуміло, у чому полягає їхня споріднена утилітарна функція, адже конг поміщалися виключно в гробницях померлих людей, які, ймовірно, займали високий статус в суспільстві. Стосовно призначення браслетів зазначене твердження є лише частково правдивим.

Враховуючи сталу традицію візуальної повторюваності форми та, достатньо часто, патернів і декоративних орнаментів, в рамках хронологічної прив'язки важливим є зауважити перехідний етап традиції, який відбувся в епоху правління династій Шан та Чжоу в контексті обробки нефриту.

Нефрит, поряд з бронзою, являє собою вище досягнення матеріальної культури епохи бронзи. Багато в чому династію Шан можна вважати кульмінацією 2000-річного мистецтва різьблення по нефриту. Майстри Шан повною мірою володіли художньою і технічною мовами, що були вироблені в різних пізньо- неолітичних культурах, які мали традиції обробки нефриту (Yung-tai, C., 2013). З іншого боку, деякі досягнення в різьбі по нефриту епох династій Шан і Чжоу можна розглядати як свідчення занепаду. У той час як в епоху бронзи майстри нефриту, безсумнівно, мали кращі інструменти, великого терпіння і майстерності більш раннього періоду, схоже, не вистачає. Якщо точна функція ритуальних нефритів в пізньому неоліті невизначена, то з епохи бронзи до наших часів дійшли певні інформаційні джерела (Yung-tai, C., 2013). Письмові свідчення і археологічні знахідки свідчать, що нефритові предмети, в тому числі типи конг та диск бі, використовувалися в жертвоприношення богам і предкам, під час похоронних обрядів, для запису договорів між державами і в офіційних церемоніях при дворах правителів.

Висновок

мистецтво нефриту китаю

Дана стаття характеризує аспект історично-географічного побутування нефриту та нефритових артефактів, розглядає два основні типи форм, які продукувалися з нефритів, починаючи з неолітичного періоду -- конг та диск бі, а також виявляє проблематику класифікації та означення нефритів з перспективи геоархеології та лінгвістичних практик.

Список використаних джерел

1. «A Review of Some Recent Research on Early Chinese Jades-Janet G. Douglas.» (2005). National Academy of Sciences. Scientific Examination of Art: Modern Techniques in Conservation and Analysis. Washington, DC: The National Academies Press. doi: 10.17226/11413.

2. Barnes, G. L. (2018). Understanding Chinese jade in a world context.Journal of the British Academy, 6, 1-63. doi: 10.5871/jba/006.001

3. Chappell, B. W. & White, J. R. (2001). `Two Contrasting Granite Types: 25 Years Later, Australian Journal of Earth Sciences, 48: 489-99. https://doi.org/10.1046/j.14400952.2001.00882.x

4. Douglas, J. G. (2003). In Scientific Research in the Field of Asian Art, Proceedings of the first Forbes Symposium at the Freer Gallery of Art, ed. P. Jett, with

J. G. Douglas, B. McCarthy, and J. Winter, pp. 192-199. London: Archetype Publications in association with the Freer Gallery of Art, Smithsonian Institution, Washington, D.C.

5. Ebrey, P. B. (2010). The Cambridge illustrated history of China. Cambridge: Cambridge University Press.

6. Iizuka, Y., Hung, H.C. & Bellwood, P. (2007). `A Noninvasive Mineralogical Study of Nephrite Artifacts from the Philippines and Surroundings: The Distribution of Taiwan Nephrite and Implications for Island Southeast Asian Archaeology», in J. Douglas, P. Jett & J. Winter (eds), Scientific Research on the Sculptural Arts of Asia (London, Archetype Publications), 12-19.

7. Minoscam (Mineralogical Society of America) (2016). `Mohs' Scale of Hardness'. http://www.minsocam.org/MSA/collectors_corner/article/mohs.htm

8. Sax, M., Michaelson, C. & Meeks, N. D. (2004). `The Identification of Carving Techniques on Chinese Jade, Journal of Archaeological Science, 31(10): 1413-28. https://doi.org/10.1016/j.jas.2004.03.007

9. Sax, M., Michaelson, C. & Meeks, N. D. (2008). `A Methodology to Identify Techniques of Jadecarving in China: The Neolithic Period' in T. Lawton (ed.), New Frontiers in Global Archaeology (Beijing, AMS Foundation for the Arts, Sciences and Humanities), 281-95.

10. Tang, C. (2008). `Observations on the Earliest Slit Rings in North China, in Memorial to Professor Serizawa Chosuke: Archaeology, Ethnology, History Papers (Tokyo, Rokuichi Shobo), 265-75.

11. Truong, A. (2018, May 31). A very rare jade cong, Late Liangzhu culture, circa 3000-2500 BC. Retrieved from http://www.alaintruong.com/ archives/2018/05/31/36449097.html

12. Wen, G. (1989). `Ancient Jade of China (abstract), China Non-metallic Mining Industry Herald, March. http://en.cnki.com.cn/Article_en/CJFDTO- TALLGFK198903003.htm

13. Wen, G. & Jing, Z. (1992). `Chinese Neolithic Jade: A Preliminary Geoar- chaeological Study, Geoarchaeology: An International Journal, 7(3): 251-75. https://doi.org/10.1002/gea.3340070304

14. Wen, G. & Jing, Z. (1996). `Mineralogical Studies of Chinese archaic jade' Acta Geologica Taiwanica, 32: 55-84.

15. Yang, Q. (2014). The Circulation of Jades in Early China (LateNeolithic -- Eastern Zhou, ca. 4500-221 B.C.). University of Washington.

16. Yung-tai, C. (2013). Zhen dan bo wu guan cang pin tu lu (Selected Art Works from the Collection of Aurora Museum). Tai bei shi.

Размещено на Allbest.ru