Методологічні аспекти культурологічного дослідження української народної релігійної культури
Обґрунтування необхідності розроблення міждисциплінарних методологічних основ дослідження народної культури. Інтерпретація змісту релігійної мотивації чуттєвого досвіду. Дослідження української народної релігійної культури в її християнському контексті.
Рубрика | Культура и искусство |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 10.06.2024 |
Размер файла | 22,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Методологічні аспекти культурологічного дослідження української народної релігійної культури
Природний процес осягнення істини привів до плюралізму в області методології та теорії народної культури, що, з одного боку, обумовило глибину та цілісність дослідження цього культурного феномену, з іншого -- стало чинником вузьких його трактовок. Певну роль у методологічних пошуках відіграли такі наукові дисципліни, як філософія, історія і соціологія культури, релігієзнавство, мистецтвознавство, етнографія, психологія. Кожна з них сформувала свої позиції щодо народної культури, однак, як показав досвід, зведення їх у єдине ціле виявилось малопродуктивним.
Це актуалізувало необхідність розроблення міждисциплінарних методологічних основ дослідження даного феномену, найбільш придатних для аналізу. Підтвердженням тому є поява в останні дісятиріччя низки робіт [14; 192; 209], в яких на підставі міждисціплінарного підходу вивчаються окремі аспекти народної культури.
Далекоглядні перспективи у формуванні концепції народної культури, на мій погляд, має культурологічне дослідження, яке дає можливість проаналізувати її комплексно, з різних методологічних позицій. Тому розглянемо українську народну релігійну культуру в її культурологічному вимірі. Такий підхід дозволить також провести веріфікацію висновків, зроблених на підставі емпірічного матеріалу, що був зібраний автором упродовж п'ятнадцати років під час польових досліджень, і опублікованих у монографіях [56; 60] і наукових статях [57; 58; 61-63].
Проставимо акценти в дослідженні цього явища на інтерпретації змісту релігійної мотивації чуттєвого досвіду і на специфіці функціонування феномену в суспільстві. Введемо обмеження в аналітичний диапазон за релігійним фактором і дослідимо українську народну релігійну культуру в її християнському контексті, бо християнство завжди було і залишається мегарелігією в Україні. Другий ліміт -- за часом: від часів приняття християнства до сьогодення.
Перш за все, необхідно визначити термін «українська народна релігійна культура» в ракурсі проблеми, що досліджується. Це ставить нас перед необхідністю вибору парадигми, на базі якої можна здиснювати проблемний діалог. В основу дослідження покладемо твердження: українська народна релігійна культура виступає як системно-функціонуючий чинник соціальної поведінки людини, засобом утвердження суспільного буття індивіда.
Прийнята парадигма фокусує увагу, по-перше, на системному характері об'єкта: українська народна релігійна культура розглядається як цілісна система з узгодженим функціонування усіх її компонентів і частин. По-друге, парадигма виводить на проблему суб'єктно-об'єктних відносин у процесі функціонування української народної релігійної культури у соціумі. Ще Б. Маліновський писав, що «культурний процес, який містить у собі матеріальний субстрат культури (тобто артефакти), соціальні зв'язки, що зв'язують людей (тобто стандартизовані способи поведінки), і символічні акти, є щось цілісне [182, с. 687]».
У цьому ракурсі дослідження являє собою комплексний аналіз української народної релігійної культури (як об'єкта), суб'єкта (носія цієї культури), а також соціуму, в якому вони функціонують. Для вирішення цієї проблеми доцільно визначити соціокультурне середовище функціонування об'єкта дослідження шляхом компаративного аналізу таких суспільних явищ, як етнос, народ, традиційне суспільство. Такий підхід дає можливість створити систематизовану картину взаємозв'язку об'єкта і суб'єкта в соціально-історичній системі координат, а також окреслити роль народної культури у формуванні соціальної поведінки людини.
Для отримання цілісного уявлення про природу об'єкта дослідження доцільно звернутися до методу індукції, продиференціювати українську народну релігійну культуру й автономно дослідити її складові. Узагальнення результатів аналізу кожного елемента, характеру їх взаємозв'язків, дозволить визначити специфіку феномену в цілому.
Однак виникає питання: за яким принципом слід класифікувати елементи системи? Як зазначив М. Каган, «в основі будь-якого системного дослідження лежить відома класифікація систематизованих явищ; тому успіх у справі моделювання певної системи залежить, у першу чергу, від принципів класифікації, що були використані у конкретному випадку [133, с. 161]». Безумовно, площина класифікації залежить від напрямку дослідження.
Для з'ясування змісту поняття «українська народна релігійна культура» в основу декомпозиції цього феномену покладемо принцип поділу за фунціональною ознакою на дві субстанції -- українську народну культуру й українську народну релігію, узгоджене функціонування яких здійснюється завдяки діяльності суб'єкта. Така декомпозиція достатньо умовна, оскільки не існує жорсткої демаркаційної лінії між художнім і релігійним компонентами системи, лише в їх тісному взаємозв'язку і взаємовпливі народна релігійна культура може виконувати свої функції.
Слід відзначити, що для кожної субстанції характерні автономність, варіативність, кожна з них має власну структуру, іманентну інваріантну основу, що відкриває перспективи для подальшої декомпозиції феномену і дослідження його підсистем. Виявляючи за допомогою методів наукового аналізу (історичного, компаративного тощо) властивості кожної субстанції, їх взаємозв'язок і взаємодію, можна визначити оптимальний режим функціонування всієї системи у суспільстві у просторово-часовій системі координат. народний релігійний культура міждисциплінарний
Важливим моментом для з'ясувуання іманентної сутності української народної релігійної культури є визначення її інваріантної основи, що надає феномену стійкості і повторності у часі, обумовлює його специфіку і певне місце в українській культурі. Зазначимо, що інваріанти є не емпіричними сутностями, які можна вичленити із дійсності й описати мовою фактів, а науково-теоретичними поняттями. Вони детермінують стійкість основних характеристик системи в умовах її функціонування у суспільстві.
Однак через неоднаковість методологічних підходів у сучасній науці не сформована єдина класифікація культурних інваріантів народної релігійної культури. Це змушує з увагою поставитися до питань, які, здавалося, були давно вирішені. В якості методологічної основи для аналізу інваріантів української народної релігійної культури доцільно використати методи культурологічного аналізу (зокрема історичного, функціонального).
Отже, означений методологічний комплекс дає змогу дослідити структуру української народної релігійної культури, зв'язки між її елементами, а також основні інваріанти, що детермінують її специфіку.
Особливим аспектом системного дослідження є ціннісний аналіз української народної релігійної культури як багатомірного цілісного утворення (системи), що функціонує в реальному соціокультурному середовищі. Дослідження взаємозв'язку аксіосфери української народної релігійної культури і ціннісної орієнтації особистості крізь призму діалектики соціуму виводить проблематику в соціокультурне поле. Воно дозволяє відповісти на питання: який вплив має українська народна релігійна культура на процеси соціалізації і виховання особистості, формування її свідомості й ідентичності?
Як продукт спільної життєдіяльності людей, українська народна культура завжди спиралась на релігійні традиції, які виникли внаслідок синкретизму язичницького і християнського світоглядів, що продукувало особливий тип її носія -- віруючого. Саме цей факт (релігійний вимір суспільного буття) обумовлює просторово-часовий діапазон дослідження функціонування української народної релігійної культури у соціокультурному полі.
Зазначимо, що у формуванні, розвитку та зберіганні народної релігійної культури протягом історії брали участь (у тій чи іншій мірі) різні соціальні групи і верстви суспільства, що визначило її поліфункціональність і дозволило розглядати як полісоціальне явище. Тому доцільно звернутися до функціоналізму і проаналізувати народну релігійну культуру через функції, які вона виконує в українському суспільстві, зокрема: проектування естетично організованого середовища існування людини; розкриття людині сенсу життя в контексті існування трансцендентного буття; моральне осмислення і узагальнення соціального досвіду людей і формування на цій основі зразків ціннісно-нормативної поведінки й образів свідомості, що втілені у художніх образах; соціалізація й інкультурація особистості, введення її в актуальну для спільноти систему моральних і естетичних цінностей, моделей поведінки.
Однак розуміння народної релігійної культури неможливе без з'ясування соціально-психологічних факторів, що впливають на її формування в конкретній історичній ситуації. Тому за допомогою історичного і компаративного методів аналізу доцільно дослідити діалектику духовно-психологічних детермінант українського суспільства, трансформацію його релігійної і художньої свідомості зі зміною світоглядної парадигми.
Дослідження в цьому напрямку дає можливість осягнути філософію української народної релігійної культури, розглядаючи цей феномен з методологічних позицій культурології. Отже, ми підходимо до розкриття ключових аспектів -- релігійно-художньої природи української народної релігійної культури, її ідейної і художньо-символічної платформи і варіативності в умовах мінливого буття.
Такий комплексний підхід дозволяє з'ясувати цілий спектр питань, зокрема: взаємозв'язок між формою і змістом феномену; соціальним, художнім і релігійним началами; особливості символічної мови (як синтезу язичницької і християнської символіки) і її трансформацію у просторово-часовій системі координат; діалектику співвідношення релігійно-ідеологічної і художньо-естетичної функцій.
У процесі свого функціонування у соціумі об'єкт і суб'єкт народної релігійної культури перебувають у діалектичній єдності. Тому не підлягає сумніву важливість дослідження української народної релігійної культури (як системи) в соціальному й історичному контексті. Це дає змогу повніше окреслити перспективи розвитку феномену в сучасному українському суспільстві.
Проблема охоплює такі аспекти, як: визначення іманентних і зовнішніх чинників її розвитку, трансформацію форми і змісту елементів системи в історичному процесі, їх системних відносин, зміни аксіосфери української народної релігійної культури і її впливу на індивіда у процесі його соціалізації. Для аналізу динаміки української народної релігійної
культури можна скористатися декількома теоретичними моделями історико-культурного процесу, зокрема, еволюціонізмом і дифузіонізмом. Обидві концепції відображають процес адаптації суспільства до змін у соціокультурному полі. їх методологічна відмінність виявляється в тому, що еволюціоністи (Л. Морган, Г. Спенсер, Е. Тайлор) розглядають кожне явище культури як ланку в ланцюзі еволюції, а спрямованість руху людського суспільства і культури -- від простого до складного.
Дифузіоністи (Ф. Гребнер, В. Копперс, Ф. Ратцель, У. Ріверс, Л. Фробеніус, Г. Чайлд, В. Шмідт) виходять із уявлення про просторове розповсюдження культури або її елементів із якого-небудь центру чи центрів; унаслідок взаємодії і взаємовпливу культур у межах єдиної або різних соціокультурних спільнот народжуються нові форми культурної активності, нові духовні орієнтири.
Перед нами, власне кажучи, два засоби інтерпретації культурного процесу -- у часовому континуумі (еволюційна модель) і просторовому (дифузійна модель). Однак немає жодного протиріччя в тому, що під час дослідження ми будемо використовувати обидві моделі, бо простір і час створюють єдину систему координат, що містить усю реальність. їх комбінація дає змогу, зокрема, проаналізувати ступінь взаємодії української народної релігійної культури з європейською культурою (з європейськими художніми стилями), розкрити чинники її просторової гетерогенності, тобто виникнення таких її явищ, як універсальне, етнічне та локальне.
Відповідно до цих моделей динаміка української народної релігійної культури може трактуватися, як результат адаптації її до природних та соціокультурних змін, а механізм, що надає її динаміці закономірного характеру, визначається доцільністю життєзабезпечення суспільства.
За допомогою історичного, компаративного методів, а також на підставі емпіричного матеріалу, зібраного автором, вітчизняними та зарубіжними вченими, доцільно дослідити трансформацію української народної релігійної культури протягом всього існування християнства в Україні -- як у періоди її монотонного лінеарного еволюційного розвитку в умовах відносно стійкої соціокультурної системи, коли відбувається поступова переоцінка цінностей, так і в часи деградації, застою і революційних перетворень.
Особливу увагу слід приділити історичним періодам соціокультурної кризи, коли порушується баланс структурної упорядкованості локальної соціокультурної системи, узгодженості і взаємодії у функціонуванні її підсистем, ефективності взаємозв'язків між її елементами, що веде до зниження рівня соціокультурного інтегрування і консолідації суспільства, деградації нормативно-регулятивної функції культури, руйнування механізмів її розвитку.
Це дає змогу проаналізувати ситуацію, що склалась у сучасній українській культурі взагалі і народній релігійній культурі зокрема, виявити чинники, що детермінували цю кризу, і окреслити основні напрямки в розробленні технології виходу з неї. Ми підходимо до вирішення важливого завдання -- визначення місця української народної релігійної культури в сучасному суспільстві і її ролі в соціалізації індивіда.
Отже, показано, що обраний культурологічний підхід має реальні методологічні перспективи у формуванні концепції української народної релігійної культури як суспільно-функціонуючої системи. Такій підхід дає змогу проаналізувати цей феномен комплексно, інтегруючи методологічні принципи філософії, соціології, енографії, релігієзнавства, мистецтвознавства, дозволяє створити картину діалектичного зв'язку української народної релігійної культури (об'єкта) і її соціального носія (суб'єкта) в соціально-історичній системі координат, осмислити феномен як системно-функціонуючий засіб включення людини до суспільного буття, визначити його роль і місце у сучасному соціумі. Уявляється, що така методологічна основа відповідає сутності проблеми, що досліджується, і з максимальною повнотою реалізує внутрішні потенції методів дослідження.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття і сутність культури, напрямки та проблеми її дослідження. Передумови виникнення української культури, етапи її становлення та зміст. Особливості розвитку української культури періоду Київської Русі, пізнього Середньовіччя, Нової, Новітньої доби.
учебное пособие [2,1 M], добавлен 11.02.2014Труднощі історичного життя України. Широкі маси суспільства як справжні творці і носії культури. Самобутня система освіти. Автори "Української культури". Елементи національного самоусвідомлення. Спроба цілісного дослідження феномена української культури.
реферат [28,6 K], добавлен 23.04.2013Принципи історично-порівняльного, проблемно-хронологічного, культурологічного та мистецтвознавчого аналізу української народної хореографічної культури. Організація регіональних хореографічних груп. Народний танець в діяльності аматорських колективів.
курсовая работа [50,8 K], добавлен 03.01.2011Роль мови та культури різних етносів, особливості їх менталітету. Аналіз змісту рядка із пісні сучасного автора і співака Тараса Чубая. Русифікація українського міста як феномен української культури. Характерні риси українського бароко, поняття щедрівки.
контрольная работа [32,4 K], добавлен 08.03.2013Культура українського народу. Національні особливості української культури. Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації. Проблема систематизації культури і розкриття її структури. Сучасна теорія культури.
реферат [22,6 K], добавлен 17.03.2009Опис іконографічних типів зображення Богородиці у східно-християнському релігійному живописі та шедевра релігійної мистецької культури княжого Холма – Холмської ікони Богородиці ХІ ст. Відкриття, основи іконографія та стилістичні особливості ікон.
курсовая работа [45,3 K], добавлен 26.11.2011Дослідження тшинецької археологічної культури. Дослідження Пустинкiвського поселення. Кераміка та вироби з кременю і бронзи. Основні форми мисок. Господарський уклад племен тшинецької культури на Україні. Датування тшинецької археологічної культури.
контрольная работа [891,2 K], добавлен 02.02.2011Дослідження проблематики єдності етнокультурних і масових реалій музичної культури в просторі сучасного культуротворення. Ааналіз артефактів популярної культури, естради і етнокультурної реальності музичного мистецтва. Діалог поп-культури і етнокультури.
статья [22,1 K], добавлен 24.04.2018Еволюціоністська, функціональна та аксіологічна концепції культури. Різні погляди на співвідношення культур різних епох і народів. Сучасна світова науково-технічна культура, шляхи подолання кризи. Історичний розвиток української національної культури.
контрольная работа [46,1 K], добавлен 21.01.2011Особливості культурного життя доби відновлення української державності (1917-1920 рр.). Радянський етап розвитку української культури. Відродження національної культури в добу розбудови незалежної України. Державна підтримка національної культури.
реферат [40,4 K], добавлен 03.10.2008