Тілесність в мистецтві. Жанр "Ню"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тілесність в мистецтві. Жанр «Ню»

Ірина Скорик

ВСТУП

«Ню» від французького nudite (оголення) -- жанр художнього мистецтва, предметом якого є зображення оголеного тіла. Саме оголення в мистецтві -- це ідеалізація та естетизація форм людського тіла, які відомі з глибокої давнини -- в єгипетському та античному мистецтві, та мають на увазі не тільки милування, а й естетичне прагнення. «Відверта чуттєвість жанру «НЮ» гарно висловлює чоловіче начало людства, яке в силу своєї полярності назавжди спрямоване до оспівування краси жіночого тіла», вважає В. Власов. А саму коротку відповідь на питання, що є нагота в мистецтві дає К. Кларк: «Це художня форма, винайдена греками в V столітті до нашої ери, точно так само як опера -- форма мистецтва, винайдена в Італії в XVII столітті. Цей висновок, звичайно, занадто грубо підкреслює, що нагота -- не є предметом мистецтва, але є його формою».

Головні тенденції, які історично склалися в цьому жанрі мистецтва, передбачають, по-перше, оголена натура в загальноприйнятому контексті -- це перш за все феномен західного мистецтва. Тому розвиток жанру логічно розглядати на прикладі саме європейського мистецтва. По-друге, відношення до чоловічого і жіночого оголення завжди мали контрастні відмінності і в різні періоди розвитку мали різні ролі.

Зображення оголеної натури -- завжди було джерелом натхнення для художників протягом всієї історії існування мистецтва. У зображенні людського тіла є щось загадкове і абсолютно прекрасне, особливо оголена фігура, яка привертає увагу і глядачів, і критиків та спонукає до уважного розгляду твору мистецтва.

Оголення з часів античності до сучасності, пройшовши періоди розквіту та суворих заборон, сформоване у середині ХІХ ст. в окремий жанр, в мистецтві не втратило неоднозначного сприйняття суспільством. Тому відстеження проблем розвитку жанру та їх розгляд протягом декількох періодів розвитку, дає змогу відстежити закономірності, за допомогою яких можна спрогнозувати методи роботи з проблемами, або звернутися до минулого досвіду у їх вирішенні.

Оголена натура в мистецтві, мабуть, найбільш щира і прекрасна його іпостась, тому що сам процес оголення для людини так само природній, як скидання листя деревами в певну пору року. Ось чому не дивно, що зображення оголеного людського тіла, з'явилося в самому ранньому періоді розвитку мистецтва, коли саме поняття мистецтво ще не сформувалося.

Споглядання оголеного тіла -- привертає глядача на рівні свідомості, та, водночас, викликає неоднозначні думки і почуття. Людина не реагує так бурхливо на жодне інше зображення, чи то прекрасний краєвид, чи зображення чудової тварини. Тільки розглядаючи собі подібних, мозок вдається до порівняння, набуває здатності лю бити чи ненавидіти власне тіло, а іноді й боротися з «внутрішніми демонами». Це завжди пов'язане з усвідомленням свого людського єства, тобто самоусвідомленням.

Майстер, зображуючи тілесність, зриває всі заборони і обмеження, розкриваючи натуральну красу, створену самою природою. В усі часи: оголене тіло малювали, створювали скульптори, фотографували, ілюстрували (гравери), але в той самий час його, або вихваляли, або критикували, або забороняли, або демонстрували для всіх. В будь якому разі все це викликало цілий спектр різних емоцій від захоплення і щастя до гніву і ненависті.

Дивовижно те, що поява людини на світ в оголеному вигляді ніколи не викликала ніяких негативних емоцій, а все подальше життя питання оголеності пов'язане з умовностями, котрі диктує соціум, що власне й породжує дуалізму, який несе або творчий, або руйнівний характер. Через те, що людина -- частина соціуму, і не завжди здатна самостійно формувати свої погляди та смаки по відношенню до тілесності. «Эротическое искусство, как и всякое средство, воздействующее на психику и поведение человека, может иметь как созидательное, так и разрушительное начала. Всё зависит от поведения власть имущих, от культуры большинства и, естественно, от знания предмета» Є. Роїк.

Якщо згадати тоталітарні режими ХХ століття, то вони завжди заперечували та переслідували саме оголенність в мистецтві. В нашій країні це було особливо виражено за часів СРСР, у Німеччині в добу фашизму і т.д.

На відміну від тоталітарного режиму, «гіпер демократичність» до спокус, які викликає nudite, призводить до протилежних крайнощів -- розпусти та повному виродженню моральних норм і правил. Таким прикладом є Римська імперія, розпад якої був тривалим та поступовим, що призвело до повного знищення моральних норм у багатьох сферах суспільного життя.

Таким чином, один з головних суперечливих моментів оголеності -- громадська думка, сформована тим соціально-політичним настроєм, який представляє правлячий режим в будь-якій країні. Мабуть, тому пошук «золотої середини» в питаннях морального по силу nudite не втрачає своєї актуальності в сучасності. Іншими словами, з моменту зародження понять «голий» або «одягнений» -- оголення виступає головним предметом дискусій. Мистецтво крізь віки демонструє не лише зразки ідеального тіла, а головну дискусію -- тілесність і її сприйняття свідомістю.

1. ТІЛЕСНІСТЬ У КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ ТРАДИЦІЯХ (ВІД АНТИЧНОСТІ ДО ФОРМУВАННЯ У ОКРЕМИЙ ЖАНР ВО ФРАНЦІЇ У ХІХ СТ.)

Зображення тілесності в мистецтві має давню традицію, котра сягає часів античності. Саме тоді вона сприймалась як досконале творіння, адже аналогічну будову мали боги Олімпу. Греки завжди прагнули досконалості, це стосувалось і тіла: палестри, гімнасії були заповнені чоловіками. Адже саме чоловіче оголене тіло було основною темою античного мистецтва. Тільки Пракситель дає життя жіночому НЮ в IV ст. до н.е. Однак завдяки цьому ще яскравіше постає проблема гендерної нерівності в тогочасному суспільстві. Подвійні стандарти зберігалися дуже тривалий час (від періоду Римської імперії і практично до кінця ХІХ століття).

Період появи християнських догм скоротив та остудив зацікавленість до тілесності в мистецтві до мінімуму. І дав змогу на досить тривалий час домінувати єдиним постійними персонажам nudite -- Адаму, Єві і Христу. Ситуація кардинально змінюється в часи Ренесансу, коли серед інших жанрів, формується і НЮ, у його жіночій іпостасі.

Античній цивілізації, яка дивиться на світ крізь призму філософських вчень і математичних закономірностей. Також ця височина і пишномовність була витоком того самого естетичного значення мистецтва в житті суспільства, яке було здатне впливати на всі сфери його життя.

Таким чином, оголене грецьке, а згодом і римське мистецтво -- це ідеалізація людської природи, яка уособлює сувору геометричну пропорцію, молодість і здоров'я атлетичного тіла. Це безумовно було притаманне Численні зображення Аполона, яскраве тому підтвердження. Статуї «Дискобол» Мирона, «Доріфор» Поліклета і «Зевс Олімпійський» Фідія (V ст. до н. е.), вважаються неперевершений шедеврами всієї Світової культури донині. Ларісса Бонфанте, вважає, що саме «.. греки привнесли в нашу культуру ідеал чоловічої наготи в сенсі Найвищого уявлення краси».

Беручи до уваги різне відношення до героїчної чоловічої та невизначеної жіночої наготи, а також з огляду на соціально-політичний уклад щодо відмінності чоловічого і жіночого значення в житті суспільства Стародавньої Греції, можна встановити фундаментальну модель жіночої ролі. А відповідно і вплив жіночих образів на мистецтво. Тому можна зробити висновок, що у різні періоди Давньогрецької історії поява жіночих і чоловічих образів в мистецтві грунтувалася виключно на їх ролях в суспільстві, а ставлення до жіночого образу завжди було кардинально протилежним чоловічому. Тобто походження жіночого оголеного тіла відрізняється від чоловічого. Там, де оголене чоловіче тіло асоціюється з досконалою атлетічністю і асоціативною божественністю, жіноче тіло асоціюється, в кращому випадку, лише з дітонародженням.

Найбільш наочно розглянути це затвердження можна на прикладі Афродіти Кнідскої, створеної Праксителем -- яка вважається першим естетичним жіночим оголенням у мистецтві. Як і грецькі чоловічі статуї, вона мала трохи ідеалізовані пропорції, засновані на математичних співвідношеннях, хоч була створена з реальної натурниці -- гетери. Щоб пом'якшити ефект від «nudite», незвичний для сприйняття богині в тогочасному сіспільстві, Пракситель зобразив її в невимушеній позі з поверненою у бік головою і однією рукою, що прикриває тіло. Що швидше за все повинно було уособлювати жіночу скромність, проте додало їй той самий вишуканий еротизм, який буде копіюватися іншими майстрами протягом багатьох століть.

Поширення та остаточне панування християнства за часів пізньої Античності, внесли глобальні зміни у стосунки між суспільством та мистецтвом найбільш в релігійній площині, що вплинуло і на творчість художників. На відміну від язичництва, християнство не вітало і, більш того, заперечувало оголенні зображення. Але саме непередбачене, що християнські погляди повністю виключили атлетизм, як головну красу оголених зображень. Що, безумовно, знизило планку цінності самого людського тіла. Зображення наготи в такому контексті взагалі виключалося. Християнство несло з собою філософію релігійних роздумів, розсудливості і надуманої духовності. Надалі це призведе до перекосів у сприйнятті цілісності людської суті, яка згідно з релігійними канонами складалася з тіла і душі. Але -- душа -- вища складова людської сутності, а тіло тільки оболонка, яка поступово стає джерелом сорому і гріховності. Таким чином, оголені зображення стали рідкісні в мистецтві. І поступово змінилися пропорції, що поширилися в готичному мистецтві та з амінили ідеальні атлетичні тіла на безформні фігурки.

Суть історії, вигнання Адама і Єви з раю вважається у християн найбільш повчальною, тому їх нагота зображується виключно в зловісному світлі «І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились» (Бытие 2, 25), але спокусившись «забороненим плодом» і схиливши до гріхопадіння Адама -- перша жінка назавжди прирікла жіночий рід на страждання і хулу за скоєне. Що в першу чергу стало ідеальнім поводом для хули наготи (особливо жіночої) в мистецтві.

І, якщо, ранні християнські образи Адама і Єви іноді порівнюють з ідеальними фігурами дохристиянського мистецтва. Деякі зображення Єви, знайдені в розписах катакомб дуже схожі на Венеру, а зображення Адама нерідко нагадують атлетів еллінських статуй. То, в середньовічних зображеннях фігури втрачають анатомічну ідеалізацію, пози стають все більш «зігнутими» від сорому, а згодом, на місті геніталій виникають фігові листи. Їхні образи -- символи спокутування гріха і вічного сорому. Перворідним гріхом виступає навіть не проступок Єви, а сама нагота. Тому головне покарання людства не труднощі і муки, на які нас передрік Господь, а саме сором і неприйняття власного оголення.

Виникнувши в період Середньовіччя нова ренесансна культура перебувала в його рамках і під його впливом. Можливо, це є однією з причин її обмеженості і доступності лише елітним верствам населення.

Окрім мистецького елітарного сенсу Ренесанс приніс в життя суспільства ідеї любові до людини як центру Всесвіту. Розпочавшись з відродження особистості та тілесності людини, рененсансне мистецтво сколихнуло саму чутливу сторону людської душі -- любов до оголеного мистецтва. Не важко здогадатися, що тематика тілесної наготи, яка втратила свою свободу та загальнодоступність, притаманну їй в Античні часи, просувалася важче за все. Та результат був того вартий. Безперечно ідеї Ренесансу позичені з Античності, (можна сказати саме повернення до Античності) є великою заслугою, або «Відродженням» в прямому сенсі. Ренесанс зміг не просто розвинутися в цілу епоху, він зрушив догматичні заборони, змусивши до наукового мислення, але науковість почалася саме з мистецтва.

Поринув також у релігійні верстви життя суспільства в цілому. Тому що «нічого так не переконує в досконалості оголеного тіла, як те, що....не дивлячись на властиву християнству огиду до наготи, саме оголена фігура Христа.... була визнана канонічною». Мистецтвознавці мають декілька пояснень щодо цього факту. Можна припустити, що християнські догми, які вселяли віруючим, що тіло -- як джерело гріхопадіння людини, заслуговує страждання. І син Божий, який прийняв людську подобу, прямий доказ цього. Та канонічність його оголеної фігури насправді мала довести, що змучене тіло -- є торжеством духу, що зміцнювало віру християн в тлінність плоті і вічність духовного. Навіть те, що зображений Христос -- майже оголений не визивало ніякої привабливості, а призводило до почуття відторгнення до плоті, як до чогось хворобливого. Може тому що «... смерть -- це тільки перехід душі в меньш сувору стихію, де про тіло згадують скоріш у зв'язку з чутливою радістю, ніж у зв'язку з його важливістю та заслугами» (Kennet Clark 2004)., «П'єта» («Оплакування Христа») Мікеланджело -- до сих пір вважається неперевершеним шедевром в дусі трагічного еротизму.

Але, не зважаючи на релігійні заборони, шедеври жіночого НЮ, створені в цей час сприяли виходу жіночого оголення не тільки на один щабель з чоловічим, а й надає йому деяку свободу і незалежність від ідеалізації пропорцій, загальноприйнятих протягом стількох століть.

У ХІХ ст. Франція стала країною, що хизувалась науковим світоглядом, вільним від релігійних заборон і моральних настанов. Для цього були й необхідіні передумови: підкреслене розкріпачення жіночого НЮ у ХУІІІ столітті, починаючи з Буше з його фрівольними сюжетними лініями, а також співпраця художника з реальними натурницями -- королівськими фаворитками.

У ХІХ ст. з'являються революційні роботи французьких митців, які перевернули свідомість суспільства, оголену жіночу натуру представили у новому статусі -- звільнену від ідеалізації та сповнену чутттєвості, котра зачіпала «основні інстинкти». Вагомий внесок зробили імпресіоністи, які додали жіночому оголенню популярності та закріпили його місце в мистецтві.

Поява фотографії у Франції підхопила традиції жанру НЮ та надала йому різних нюансів, викликаючих неоднозначні реакції в суспільстві. Це стало початком розвитку фотомистецтва НЮ, яке багато досягнуло в подальшому і до сьогодні.

Вважається, що не дивлячись на появу художніх академій у Франції, в XVIII ст. чоловічі моделі використовувалися художниками набагато частіше ніж жіночі аж до XIX ст.

До кінця 1800-х, проте, використання оголених моделей було обмежено Академіями або студіями відомих художників. Стандартами для Академічного мистецтва були давні класичні канони, які залишалися незмінними аж до 50-х років ХІХ століття. Прихильність до класичного мистецтва, за прийнятою Академією думкою, підвищувало і престиж оголеного мистецтва, але строго в класичних рамках.

Але треба зауважити, що взагалі починаючи з ХVIII ст. Францію можна вважати благодатним ґрунтом для всього, що пов'язано з жанром НЮ. Академізм в мистецтві, стандарти якого встановлені на основі античного мистецтва, зберігся у творах французьких митців також протягом усього XIX століття, що автоматично підвищувало і популярність оголеної натури. Створюється враження, що історія оголення в західному мистецтві в її класичному сприятти у ХVIII ХІХ століттях є даниною поваги до Античності та золотої епохи Ренесансу та намагається заповнити і доповнити ті моменти, які в силу релігійносуспільних заборон були виключені з творчості майстрів минулого особливо коли еротичність оголеного тіла була образлива для мистецтва.

Та, наскільки можна судити, у Франції стався зсув в бік вільної моралі в мистецтві, що дозволило імпрессіоністам і іншим художникам відкинути норми Академії щодо жіночого оголеного тіла і створювати більш вільні сюжети. Можливо саме це, в подальшому призвела до пом'якшення норм і правил Академії, а можливо суспільство давно бажало більше розкутих сюжетів і цей зсув в бік свободи жіночого НЮ стався штучно, тому що прийшов час. Тому, саме з цього часу оголення в мистецтві законно знаходить своє призначення, засудження його відходить на другий план. І Франція як законодавиця свободи і демократії, по праву стає першою країною, котра затвердила і дала ім'я жанру НЮ.

Таким чином, безумовним стає факт, що в ХІХ столітті саме завдяки «французькій першості» стає очевидним повний тріумф оголеної жіночої натури як в академічному живопису, так і в скульптурі. Не зважаючи на використовування прийомів ориєнталізму, та подальшої експлуатації міфологічних сюжетів.

Появу в той же час фотографії у Франції, з одного боку вважається датою затвердження поняття «жанр НЮ» та з другого датою першого серйозного розколу, який виділив таке явище як «порнографія» в окреме поняття. І цей подвійний аспект жанру живе і розвивається до нині. Народжує все нові спори, змінюючи поняття та проявляючи нові несподівані проблеми жанру.

Як можна помітити, з появою фотографії з'являється колаборцианізм співіснування фото НЮ з живописом. З одного боку, це викликає часте конкурентне коливання з одного боку в інший, але, з іншого боку, це протистояння є грунтом для натхнення обох видів зображень. Зараз важко уявити життя без фотографії з її технічними можливостями і безмежністю форм відтворення. Цим пояснюються нові ідеї і несподівані фокусування в жанрі НЮ. Оголене тіло тепер має можливість зливатися з природою, бути частиною інтер'єру, мати незвичайні ракурси і значення самого себе (тіла) в просторі. Творче «співіснування» НЮ в живописі і в фотографії постійно трансформується.

Які цінності, котрі суспільство вважає досить важливими для втілення в мистецтві? Ці питання є предметами постійної суперечки в сучасному світі мистецтва. Виставки живопису та виставки фотографії проходять з однаковим успіхом і «ціна питання» на сучасних аукціонах у тих і інших робіт буває абсолютно ідентичною. Мистецтво фотографії НЮ давно відійшло від «примітивної» еротичної складової, яку спочатку несли перші знімки -- дагеротипи.

2. СУЧАСНЕ НЮ. НОВІ ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ ТІЛЕСНОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ЖАНРУ

тілесність мистецтво жанр ню

Особливо активним стає вираження тілесності в мистецтві у ХХ ХХІ століттях. НЮ у фотомистецтві набуває великого розвитку. Оголення в мистецтві впливає і на побутове життя. Водночас, щодо НЮ вводяться поняття «еротика» та «порнографія». Адже оголене тіло використовується активно в світі реклами і має не завжди естетичний контекст. Експлуатація «основного інстинкту» характеризує улюблений трюк ХХ ХХІ століття для привернення більшої уваги в рекламних цілях. Оголеність стає прийомом візуального задоволення, який посилюється використанням ідеалізованих жіночих тіл моделей, підтверджуючи слоган: «сексуальність -- кращий продавець».

Сьогоднішні фотороботи великих «метрів об'єктива» також складні і індивідуальні, як і твори художників. Потрапляючи на фотовиставку майстрів, що володіють найвищими титулами, свідомість часом не в змозі оцінити технічні складності і трудовитрати, але краса і досконалість тіл моделей здатні викликати ті ж думки, які хвилювали античних майстрів при зображенні оголеного тіла. Ті ж пропорції, часто ті ж пози, що підкреслюють найкрасивіші вигини тіла і звичайно тонка грань між еротизмом і хіттю, яку фотографу так важко утримати в «рамках».

Вічна боротьба принципів дозволеного і недозволеного рівня оголеності не втратила актуальності. Єдині параметри і пропорції, закладені Праксителем при створенні Афродіти, мало змінилися протягом століть і є еталоном краси сучасних моделей, які найчастіше потрапляють в об'єктив. Абсолютний реалізм, що прийшов в жанр НЮ з появою фотознімків, викликає самі палкі дискусії як в законодавчій, так і в суспільно моральній площині сучасного соціуму.

Простежуючи майже 200 річну історію фотографії НЮ можна помітити ту ж тенденцію -- злетів і падінь, що чергуються в залежності від настроїв і потреб суспільства, яку пройшли живопис і скульптура НЮ.

Здавалося б сучасний світ, збагачений великою спадщиною майстрів минулого, що має колосальний історичний досвід, в стані прийти до спільної думки. Але, навіть в самих демократично налаштованих країнах, які пройшли сексуальну революцію 60-70-х рр. ХХ століття, законодавчо закріпив права сексуальних меншинств і трансгендерні зміни людського тіла, спостерігаються перепади «настрою» суспільної моралі щодо оголеного людського тіла.

У своєму становленні мистецтво завжди було підвласне саме емоціям і сприйняттям своїх глядачів. Те, що несли великі майстри в суспільство, їх посил і сформували протягом століть поняття стилів, які завжди піддавалися фільтру з боку влади, релігійних принципів тобто основних «джерел» формування думки і проектування його в маси. Оскільки мистецтво НЮ завжди було перевагою прогресивних і освічених верств населення, саме вони формували рівень потреб того чи іншого жанру.

Феномен еротичної фотографії незаперечний -- він дав можливість творцям миттєво втілювати будь-які задуми і наочно експериментувати з людським тілом, доводячи його до досконалості при збереженні природних пропорцій. Ставши абсолютно звичним явищем фотографія НЮ вирівняла естетичне сприйняття між різними верствами населення, зробивши свою присутність в повсякденному житті звичним явищем. І звівши еротизм в критерій оцінки оголеного зображення. Але еротичний інтерес лише вторинний елемент образотворчого мистецтва -- в мистецтві фотографії. Основний фокус зосереджений не тільки на красі тіла моделі, а ще й на вигідну сюжетну лінію та постановку пози, які допомагають уникнути «невірного » сприяняття.

Наприклад -- очі, які здатні змінити зміст фотографії, а саме погляд моделі. У гламурних (знятих для модних глянцевих журналів) і порнографічних знімках модель дивиться прямо в камеру, а в художній фотографії її погляд в буквальному сенсі глядачеві доводиться ловити. В цьому і є секрет мистецтва Великих метрів фотографії. Деякі з них зробили справжню революцію ставши першопрохідцями при створенні своїх робіт в модній індустрії, де гламурні фото стали «художніми творами фотографічного мистецтва».

У наші дні, перебуваючи на піку популярності, фотографія оголеної натури знімається і виставляється по всьому світу. Незважаючи на те, що ню є важливою частиною історії від даггеротіпов до фотознимків з моменту появи, створення «шедевра» в даному жанрі НЮ набагато складніше завдання, ніж створення живописного полотна з подібним сюжетом. У фотографії є більша ступінь ймовірності перейти в розряд «порнографії» і анти-гламуру. І справжньому майстру потрібно бути гранично обережним, щоб не перетнути ту тонку грань, коли його робота перестає бути мистецтвом.

Взагалі, найкращим прикладом, за допомогою якого можна коротко відстежити історію фотографії НЮ -- це історія самого популярного в історії ХХ ХХІ століття календаря Pirelli. Над створенням якого в різні часи працювали найвідоміші фотографи.

Головне «обмеження свободи» при використанні оголеного тіла в ХХ і ХХІ ст., навколо якого не вщухають суперечки -- перехід межі, коли оголене тіло несе виключно сексуальний посил. Прийом, який прийнято називати «неявною наготою», або «грубим натяком» на наготу. Тобто шокування одкровенням, з використанням тих прийомів, які для сучасного світу зовсім не є заборонами. Та наслідки таких дій, які породжують сучасні проблеми жанру НЮ в контексті неоднозначного сприйняття його в суспільстві (соціальних мережах).

Насамперед сучасні проблеми НЮ пов'язані, як було зазначено з появою понять «Еротика» та «Порнографія», які внесли в мистецтво НЮ розкол і посилили дуолизм сприйняття. Якщо зазначити коротко, то еротика -- соціально прийняте поняття, а порнографія -- ні. Іноді обидва поняття «еротика» і «порнографія» узагальнюють єдиним словом «сексуальність».

Таким чином, щодо поділу понять «еротика» і «порнографія», можна зробити висновок, що встановлення межі залежить:

в першу чергу від респектабельності суспільства, що є основним цілителем творів (можна це назвати «грецьким підходом»);

від суспільно-політичного ладу, що включає в тому числі релігійний вплив та формує смакові привілеї мас;

від психологічних понять і виховання, властивих індивідам в окремому розгляді;

від цілі та ідеї, закладених автором у твір;

від ступеня маніпулювання твором в контексті «основного інстинкту» на людську свідомість.

Усі ці фактори, що розділяють на сьогоднішній день поняття «еротики» і «порнографії» мають досить тонку і аморфну межу. Не виключено, що дані критерії оцінки зміняться в будь-яку сторону і те, що має сьогодні статус порнографії, завтра буде сприйматися як звичайний твір НЮ.

Проблеми НЮ в сучасному суспільстві яскраво відстежуються в соціальних мережах. Хто хоч раз публікував подібні зображення, зрозуміє -- на сьогодні такі мережі як Facebook та Instagram почали «війну» проти оголенності, а також навіть натяку на сексуальній підтекст. Існує багато питань, щодо оголеності, котрі викликають найбільш запеклі суперечки. Інакше кажучи -- недозволенісь зображень НЮ, є про блемою сучасності.

1. Підстави для дискусій останніх двох десятиліть, або темою, яка останнім часом активно мусується за критеріями «пристойності» чи «непристойності» -- є образ самого тіла. Один з наріжних питань -- це пропорційні стандарти, де все ще ідеалізація переважає над єством. Оскільки світ змінюється в бік толерантності до всього нестандартного, то все більше і більше людей відчувають себе обділеними, відкрито висловлюючи протест проти ідеалізації. Однак, «ідеальне тіло», увічнене старими майстрами, можна сказати, саме в наш час має величезний вплив на всі галузі життя людства.

Модна індустрія відрізняється прихильністю до одягу для струнких, високих людей, стандартизуючи їх і змушуючи «відповідати» ідеалу (стандарти «Прабабусі» сучасних модельних параметрів -- Афродити Праксителя: при зрості 168 см. 86-69-93). На допомогу їй працює фармакологія, естетична медицина, спорт і дозвілля. І оскільки все це елементи нашого повсякденного життя, то основний упор критики несвідомо обрушується на «першоджерело» -- мистецтво. Але не все так однозначно. Опоненти часто аргументують творами старих майстрів, на яких зображені пишнотілі жінки, не обтяжені тим, що їх рулони живота, або товсті стегна повинні оцінюватися в наслідку нащадками. Тому що сучасна «андрогінність», яка нещодавно стала модним критерієм тілесності (наприкінці ХХ і початку ХХІ ст.) яка є повною протилежністю пишного тіла поступово стає непереконливою, суспільство поступово насичується безликими андрогінними моделями і нові стандарти моделей XXXL, які все частіше займають ведучі позиції на сторінках модного глянцю, демонструючи своє тіло НЮ.

2. «Сучасна» проблема, витоки якої, насправді, вдалося знайти в набагато більш ранні періоди зображення оголеного тіла -- дискусія щодо теми волосся на людському тілі. Оскільки сьогодні вважається більш привабливим мати ідеально гладку шкіру, в той час як аж до 90-х років ХХ століття було цілком прийнятно виставляти напоказ природну «рослинність».

Але, ретельно розглядаючи роботи старих майстрів живопису і скульптури, залишається незаперечним факт -- гладка шкіра -- ще один стандарт ідеалізації, що прийшов до нас ще з часів Античності. При всій своїй «природності» -- навіть «рубенсівські» красуні мають «депільовані» анатомічні подробиці.

3. І, нарешті, найгучніша проблема ХХІ ст.: заборони на розміщення зображень НЮ в соціальних мережах -- місті «життя» доброї половини людства. Де йде не тільки постійний обмін інформацією, а й найголовніше дійство -- оцінка популярності того чи іншого художника, майстра, фотографа. Всі проблеми як громадські, політичні особисті й побутові найяскравіше акцентуються в соціальних мережах. Оголена натура, яку тут для оцінки своєї творчості може продемонструвати будь-який художник і фотограф є мабуть найбільш злободенною причиною суспільних суперечностей. Оскільки соціальні мережі мають величезний вплив на суспільство і не тільки впливають на його думки, а й аналізують смаки і запити. То, що сьогодні ми бачимо відносно НЮ в таких великих спільнотах як Facebook і Instagram не може бути нормою.

Отже, сучасний світ, здатний до новаторств у всіх сферах життя людини, тупцює на місці і створює проблеми у здавалося б цілком природньому питанні -- цілісному прийнятті себе індивідом. Оскільки ідея бути щасливою закладена в людині від народження, виникає нерозуміння, звідки в ХХІ столітті постають такі палкі сперкчання навколо власної природності? Хто й навіщо чинить опір гармонійному існуванню людини в оточуючому її світі? І чому «першоджерелом зла» є невіддільна людська складова -- власне тіло.

Можна припустити, що це один з глобальних «маркетингових» прийомів, котрий ліквідує конкурентні складові для найприбутковіших галузей -- Fashion і фарміндустрія, що сприяють невгамовному апетиту людини. Тобто гра із людськими слабкостями. А можливо, саме мистецтво сприяє поширенню думки про втрату здатності дивувати новаторством підходів і приймає правила гри «шокувати» «спекулювати» на самому сокровенному людському інстинкті -- сексуальності. Та лишається незрозумілим факт, чому сексуальність домінує над сприйняттям тілесності як невідємної природньої складової людського єства.

Можливо, греки, завдяки утопічній теорії надати nudite елітарності і переваги над примітивними прошарками населення, зумовили головну причину несприйняття та сперичань навколо оголеного тіла -- внутрішньо людина не готова вважати себе аутсайдером в порівнянні з ідеалами. А релігійні догми «підсолодили» пігулку навяним соромом до оголенності. Все це сприяє тому, що через свою слабкість і небажання побороти себе, щоб стати більш досконалою, людина вибирає найпростіший спосіб боротьби -- заперечити і заборонити «недосяжне», щоб не прикладати зусиль для власного самоствердження. Природньо, що для того, щоб встановлені рамки і заборони були найдієвішими, гнів звернений на саму прекрасну складову ідеалу -- шедеври мистецтва «досконалої» краси НЮ.

ВИСНОВКИ

Розглянувши основні періоди з «життя» оголеного мистецтва можна припустити, що виділення його в окремий жанр НЮ було закономірним. Ніхто не може заперечити, що після повернення в епоху Ренесансу, оголення вже ніколи не покидало свого почесного місця в творчості художників і не припиняло дивувати новаторством, сюжетними лініями і, звичайно, вишуканістю стилів, які вносять у нього різні художні напрямки та майстри.

Безумовно такої «необмеженості» і свободи як в Античні часи оголення в мистецтві більше не знало, але можливо це і на краще. Тому що сьогодні античні зображення наготи настільки «заюзані», що втратили свою чарівність через тиражування творів і використання їх в інтер'єрах будинків високопоставлених осіб по всьому світу в тому числі і в Україні.

Не останню роль зіграв відхід від Академізму, та поява революційних стилів, які з'явилися в мистецтві на прикінці ХІХ століття підірвавши господство академізму та подарувавши нові почуття та сприйняття творів. Це було переродження для багатьох митців, спонукнувшеє їх шукати нові прийоми вираження тілесності, бо «академическая обнаженная натура XIX в. безжизненна, ибо она более не воплощала насущные человеческие потребности и опыт. Она оказалась среди сотен обесцененных символов, стеснявших искусство и архитектуру века утилитаризма» (Kennet Clark. 2004).

Поширені nudite людей, навіть в не зовсім призначених для цього місцях поступово стали нормою природно більш прийнятною ніж публічна нагота реальних людей. Можливо тому поява фотографії з її гіпер-реалістичністю мала швидше шоковий, ніж естетичний ефект. Та що характерно, оцінивши її можливості, художники теоретично подолали бар'єр між художнім зображенням і реальною наготою людського тіла. У ХХ столітті оголені зображення поступово стають улю бленим трюком для привернення більшої уваги в рекламних цілях.

Мабуть сексуально-провокаційна реклама -- найбільше визнання наготи в ХХ столітті, бо «сексуальність -- кращий продавець». Головне «обмеження свободи» при використанні оголеного тіла в ХХ і ХХІ ст., навколо якого не вщухають суперечки -- це перехід межі, коли оголене тіло несе виключно сексуальний посил. Цей прийом прийнято називати «неявною наготою », або «грубим натяком» на наготу. Тобто головне -- не шокувати одкровенням, використовуючи ті прийоми, які для сучасного світу зовсім не є забороненими.

Таким чином, «тело больше не тайна, его эксплуатируют в разных синтетических инсталляциях, лишая той необходимой и естественной ауры достоинства, которая закладывает в человеке основы самоуважения к себе как к Божьему творению» (Ельфонд І. Цивілізація Відродження).

Сьогодні, коли оголення можна зустріти на сторінках будь-якого глянцю, в рекламних роликах, не кажучи вже про художню фотографію, жанр НЮ поступово із зони мистецтва (музеї, виставкові зали, галереї тощо) перемістився в повсякденне життя і став звичним для людської свідомості, доступним і буденним.

В століття цифрових технологій, ніхто не може з упевненістю сказати яким буде майбутнє оголеної натури. Але те, що інтерес до неї, обходячи всі рамки і заборони, зберігається і навіть посилюється -- це безперечно.

У світлі комп'ютерного (так званого діджитального) мистецтва ми бачимо все більш цифрових творів. І це вже не шедеври живопису, створені за допомогою полотна і фарб, і не мармурові рукотворні скульптори. Це створена із зразків кольору, за допомогою технічних можливостей штучного інтелекту -- «вічна цінність» -- оголене людське тіло. Це вдосконалена, позбавлена будь-яких вад модель тіла, з ідеальними пропорціями, яка все ще не позбавлена краси, але позбавлена життя і «людяності». Чи є це новим досягненням в мистецтві зображення оголеної натури? Чи продовжиться панування художньої фотографії як найбільш реального зображення НЮ? В який бік відбудеться «перекіс» у гендерному відношенні: чи втримає жіноче НЮ свої позиції по відношенню до чоловічої, або все зрівняється андрогінними і транссексуальними стандартами краси? Сьогодні ці питання хвилює багатьох мистецтвознавців. Де ті кордони в мистецтві, коли жанр НЮ перестане привертати увагу і викликати естетичне задоволення від споглядання?

Швидше за все -- це все марні і перебільшені побоювання. Одне не викликає сумнівів -- це те, що оголення в мистецтві нікуди не дінеться навіть при всій своїй відірваності від ідеалів Античності і Ренесансу. Людське сприйняття красивого тіла поглинувши весь потік інформації і подолавши зміну стереотипів, безумовно поверне суспільну свідомість до естетично приємних зображень. А мистецтво НЮ, безумовно, залишиться джерелом натхнення, і можливо тільки відфільтровані цензурою порнографічні матеріали підуть в «цифру», програвши справжньому прекрасному nudite. Тому та цензура в соціальних мережах, яка змушує художників і фотографів ховати за пікселями подробиці фізіології піде до забуття, щоб оголена фігура нарешті повернулася до справжньості та натуральністі в сприйнятті стандартів і правил. Щоб всі шанувальники, впершу чергу, по достоїнству могли оцінювати велич дару природи -- красивого людського тіла без заборон і «пікселізації». І, нарешті, щоб наступні покоління вільно милувалися шедеврами нашої сучасності, як ми спадщиною, яка дісталася від наших предків.

Також вселяє впевненість і те, що нові можливості, і зросле захоплення живописом, а також художня еволюція фотографії, які в ХХІ столітті перемістилися в «гаджети» і живуть в режимі онлайн -- не охолонули інтерес до жанру НЮ. Навпаки ж сприяли привнесенню новизни і розширенні інтересу до істинних шедеврів за рахунок нових інформаційних можливостей. Щоб людство прийшло до абсолютної толерантності по відношенню до красивого НЮ. Можливо зменьшаться рамки ідеалізації, які на протязі століть постійно прикрашали і вдосконалювали «досконале творіння» -- тіло, підбиваючи його під зручні для зображення стандарти.

У будь-якому випадку, сучасні досягнення людства, в тому числі пом'якшення вимог до природнього людського тіла в сторону «буденності» і «здорового» сприйняття рухаються по колу. І час, коли втомившись від новаторства, виникне загальне бажання повернутися до єства і витоків, для досягнення загальної гармонії. Що знову поверне нас до вічних цінностей мистецтва. Тим більше перші передумови вже є. Сьогодні малювання, особливо в програмах образотворчого мистецтва, сприяє новим поданням оголеної фігури і йде далі. В академіях образотворчого мистецтва в Італії, наприклад, є спеціальна програма, яка називається «Scuola libera del nudo», що в перекладі означає «Вільна школа оголених людей». Сенс її в тому, що студенти малюють модель, яка сидить в центрі кола, і не існує антуражу і фону, а весь акцент робиться на тіло моделі. Це майже повернення в минуле в світ академізму. Але це нове бачення оголення -- поза часом і простором -- як справжнє природне, без «прикрас» -- велике творіння природи.

Якщо підвести остаточні висновки декількома словами та підкреслити циклічность існування в розвитку жанру НЮ, то це буде виглядати так:

¦ Античність -- самий сприятливий період -- період процвітання і захоплення оголенням в мистецтві, а також період пошуку можливостей вдосконалення людського тіла як фізичними так і художніми методами.

¦ Середньовіччя -- заборони, занепад відхід від досконалості, до спотворення пропорцій і відторгнення всього плотського.

¦ Ренесанс -- відродження Античніх ідеалів -- нова хвиля захоплення, але в межах обмежених елітарним суспільством. Тобто -- часткове обмеження залишиється присутнім.

¦ Франція ХІХст. -- остаточне формування жанру як рівноцінного іншим. Протест та увердження. Тобто переродження і новий поштовх до подальшого розвитку.

¦ Сучасне НЮ -- постійний пошук нових форм. Спекуляція «основними інстінктами». Боротьба між ідеалізацією і природністю. Між свободою і заборонами.

¦ Майбутнє -- повернення до природних витоків, затвердження любові до людської природності (до чого так близько не підійшов жоден період).

Таким чином, джерелом творчості для людини -- є жадання (прагнення). Для жанру Ню це Ерос, основа -- натхнення митців. А платформою цього натхнення є людське Тіло. Мабуть тому, всі найвидатніші твори мистецтва відоміх майстрів з'явилися в періоди розквіту Еротичного мистецтва -- антична демократія, епоха Ренесансу, французька революція, науково-технічна революція 60-70 рр. у Європі та Америці.

В кінцевому підсумку прийняття оголеної натури дозволило жанру НЮ стати формою мистецтва, а не формою неприйнятної сексуальності і заборони, та відкрило нові засоби вираження та креативні методи зображення «вічної цінності».

«....человеческое тело, как ядро замысла, богато ассоциациями, и, когда оно становится искусством, эти ассоциации полностью не исчезают. Поэтому оно редко вызывает у нас то ощущение эстетического шока, которое может вызвать животный орнамент, но ему можно придать выразительность гораздо более широкого и более цивилизованного переживания. Оно -- это и есть мы, оно заставляет нас вспомнить обо всем, что мы хотнли бы с собой сделать, а мы прежде всего хотим быть увековеченными» (Kennet Clark. 2004).

REFERENCES

1. Kennet Clark (2004). Nudity in art // Study of the perfect form. St. Petersburg, Alphabetical Classics. 471 s. [in Russian]

2. Krivtsun O.A. (1992) Psychological roots of erotic art // Psychological journal 100 s. [in Russian]

3. Kosikov G.K. (2001). The Middle Ages and the Renaissance. Theoretical problems: Textbook, Moscow, 8-39 [in Russian]

4. Lazarev V.N. (1979). The Beginning of the Early Renaissance in Italian Art, Moskov. 195 s. [in Russian]

5. Losev O.F. (2016) From Homer to Proclus. History of ancient aesthetics in summary. St. Petersburg: ABC/ 352 s. [in Russian]

6. Milano O. (2011). Women and Love in the Bible. Moskow. Aletheia, 344 s. [in Russian]

7. Nefedkin A.K. (2003)/ Naked Greek Warrior: Heroic or Reality? / / Problems of ancient history. Collection of scientific articles for the 70th anniversary of prof. E.D. Frolova. St-Petesberg. 151--170. [in Russian]

8. Nesselstraus C.G. (1982). Art History: Middle Ages, Renaissance. Moskow. Fine Arts. 664 s. [in Russian]

9. Field V.M. (1984) Art of Greece. Moscow. Soviet Artist. 407 s. [in Russian].

10. Polak G.B. (2000). World History// A Guide for Universities / Ed. -- G.B. Polyaka, A.N. Markov. -- Moskow. UNITS. 496 s. [in Russian]

11. Roik E. (2015). History of the Arts. Erotica (in 2 volumes) Kyiv: Summit Book. [in Russian]

12. Rutenburg V.I. (1981).Culture of the Renaissance and the Middle Ages.

Leningrad. 268 s. [in Russian]

13. David Samoilov (2002). Daily records. Moskow. Vremya. 451s. [in Russian].

14. Taho-Godi A.A. (2009). Gods and heroes of Ancient Greece. Kharkiv:

Folio.450 s. [in Ukraine]

15. Friche V. (2018). Sociology of Art, Chapter / «Naked Body Image» / translation.

P. Woodpeckers. -- K.: State edition of Ukraine. 214 s. [in Ukraine]

16. Florensky P. (1994). Iconostasis. Selected works of art. 254 s. [in Russian]

17. Fisher Klaus. Naked body photo. Web. Website: http://soul-foto.ru/

18. Heilbrunn Timelines on the History of Art:

https://www.metmuseum.org/toah/hi/hi_sex.htm.http://www.sanskrit. su/nudity_in_art.pdf [in English]

https://uchebnikfree.com/istoriya-vsemirnaya/tsivilizatsiyavozrojdeniya.html [in English]

https://www.metmuseum.org/toah/hd/nuba/hd_nuba.htm [in English].

https://perspective.smk.dk/en/naked-men-gazes-and-desire-kristianzahrtmannnordic-perspective [in English]

https://www.wallacecollection.org/learning/naked-bodies-ii-man-inmotion/ [in English]

https://www.vice.com/en_us/article/d7aeqa/honest-nude-paintingscontemplate-the-complexities-offlesh [in English]

https://www.metmuseum.org/toah/hd/numr/hd_numr.htm [in English]

http://anysite.ru/ [in Russian]

Размещено на Allbest.ru