Художньо-естетичні засади творчості камерно-інструментальних колективів Одеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художньо-естетичні засади творчості камерно-інструментальних колективів Одеси

Наприкінці ХХ - початку ХХІ століть в музичному житті Одеси спостерігається тенденція пожвавлення виконавської діяльності камерно-інструментальних колективів, учасники яких є вихованцями одеської виконавсько-педагогічної школи. Зростаюча популярність ансамблевого виконавства обумовлена тим, що музикування в ансамблі стає зручною стартовою платформою для подальшої артистичної кар'єри. Багатовекторність творчого пошуку, бажання молодих музикантів спробувати себе в різних амплуа сольного, ансамблевого виконавства викликає «міграційні» процеси, адже нерідко артисти задіяні у різних ансамблевих складах, об'єднуючись ситуативно під короткострокові творчі проекти, що в цілому розглядається як позитивна риса поступу регіонального музично- виконавського мистецтва.

Виходячи з цих позицій, ми обмежуємо коло досліджуваних камерно- інструментальних ансамблів Одеси і виділяємо колективи, що склалися з числа музикантів-однодумців - свідомих пропагандистів камерно-інструментальної творчості, для яких ця галузь стала провідною у творчому житті. Такі одеські ансамблі, як: «Гармонії світу» (з 1977 р. [74, 136]), «Oleyuria» (з 1985 р.), «Фрески» (з 1990 р.), «Каданс» (з 1994 р.), «Віолончелліссімо» (з 1995 р.), Контрабасовий квартет Національного одеського філармонійного оркестру, «Senza Sforzando» (обидва - з 2001 р.) та деякі інші діють на постійній основі протягом значного часового проміжку і є репрезентантами магістральних тенденцій розвитку виконавського камерно-інструментального мистецтва Одеси окресленої доби.

Індивідуально-неповторні риси творчого портрету кожного з одеських ансамблів вимальовуються, виходячи із аксіологічних основ творчості та особливостей їх практичного втілення у виконавській діяльності. Аналіз творчих засад одеських ансамблів виявляє загальні позиції духовно-інтелектуального, естетико-художнього, соціокультурного значення, навколо яких консолідуються учасники камерно-інструментальних колективів. Зокрема, як концептуальне положення, виділяється тяжіння до просвітницької діяльності, що несе у собі важливу соціальну функцію - задоволення інтелектуальних та естетичних потреб та інтересів широкого кола слухачів-аматорів і професіоналів. Додаткові можливості для пропагування музичного мистецтва на великій сцені відкриває надання колективам філармонійного статусу («Гармонії світу, «Oleyuria», «Фрески», Контрабасовий квартет НОФО), що є свідченням визнання високого рівня виконавської майстерності. камерний інструментальний ансамбль

Базова установка одеських камерно-інструментальних колективів на просвітницьку діяльність у сфері музичного мистецтва передбачає освоєння та сценічну презентацію широкого жанрово-стильового діапазону ансамблевих творів від найдавніших до найсучасніших, відродження забутих або маловико- нуваних (зокрема, на українській сцені) композицій. Окреслення репертуарних пріоритетів одеських ансамблів виявляє тяжіння до втілення композицій полярних стилів, наприклад, старовинна і нова музика («Віолончелліссімо») або послідовного охоплення всієї стильової палітри від попередніх епох до сучасності («Гармонії світу», «Oleyuria», «Фрески», Контрабасовий квартет НОФО, «Senza Sforzando») з особливим акцентом на репертуарі ХХ - ХХІ століть (окрім «Oleyuria»). Також у рамках цих тенденцій окремо виділяється своєрідна нео- фольклорна лінія у репертуарі «Фресок» (нетрадиційні обробки слов'янської народної музики) та дуету «Каданс» (обробки народної та класичної музики для скрипки та баяну). Підсумкове узагальнення творчих портретів та репертуарної політики одеських камерно-інструментальних ансамблів виявляє акцент на творчості українських композиторів і, особливо, творах нової музики, написаної на межі ХХ - ХХІ століть, що інтенсивно вводяться у сценічну практику і пропагуються на національному і міжнародному рівнях.

Серед одеських філармонійних колективів одним з найбільших прихильників ідей просвітництва є ансамблі «Гармонії світу» та «Oleyuria», учасники яких пройшли найдовший артистичний шлях серед інших одеських ансамблів. Так, творчим кредом колективу «Гармонії світу» є популяризація доробку сучасних композиторів та маловідомих творів попередніх століть. Сучасники характеризують «Гармонії світу» як мобільний та неординарний ансамбль, який володіє широким за обсягом репертуаром і високим рівнем майстерності усіх учасників, що дозволило колективу перебувати в авангарді культурно- мистецьких процесів як за радянського, так і пострадянського періоду. Тільки за радянський період свого існування у виконанні ансамблю «Гармонії світу» прозвучало 77 творів композиторів СРСР, серед яких 51 - зі статусом світових прем'єр [120, 18]. Кожний концертний сезон колектив готував декілька програм (іноді до 7-8-ми), зокрема, у 90-х роках відбулися тематичні концерти: «Європа.. .Америка» (1990 р.), «Камерна музика України і Росії», «Контрасти стилів музики ХХ століття», «Від Мадригалу до Алеаторики» (1991 р.) та ін., що супроводжувались успіхом слухацької аудиторії і схвальними відгуками критики.

У репертуарі фортепіанного дуету «Oleyuria» нерідко звучать сучасні композиції, проте базові інтереси виконавців лежать у сфері популяризації академічної дуетної традиції - від барокових творів (наприклад, концерти для фортепіанного дуету з оркестром Й. С. Баха), ансамблів «золотого віку» європейської музики (В. Моцарт, Й. Гайдн), романтизму (Ф. Шопен, Й. Брамс) до музики ХХ століття (Д. Шостакович, В. Лютославський, Ф. Пуленк). Дует активно пропагує творчість українських композиторів - М. Лисенка, Л. Ревуцького, А. Штогаренка, Б. Фільц, М. Скорика, Ю. Іщенка, О. Костіна, Ж. Колодуб. В активі музикантів на даний момент понад тридцять концертних програм («Діалоги з музикою», «Гра у джаз» тощо), зокрема, ними здійснено ряд всеукраїнських прем'єр творів для фортепіанного дуету А. Казелли, Ж. Массне, Е. Гріга, Б. Печерського, М. Гетауга та інших композиторів. Одним з найвагоміших досягнень дуету «Oleyuria» є створення циклу історичних концертів «Чотири століття - у чотири руки», що включив у себе сім музичних вечорів, на яких було виконано понад 110 творів для фортепіанного дуету [214]. «Не тільки в Одесі, але й в Україні такий цикл прозвучав уперше. Протягом більш ніж півроку, щомісяця проходили концерти циклу, які справедливо були названі "історичними": в них розгорталася панорама еволюції жанру на матеріалі творчості 50-ти композиторів, і кожен концерт відкривав слухачам нові імена та нові твори» [141].

В 90-х роках «хвилю» нової музики підхопив ансамбль «Фрески», що розпочав свою діяльність як студентський колектив Одеської консерваторії. Вельми важливо, що творчість молодих музикантів, об'єднаних ідеєю популяризації сучасного мистецтва на противагу консерваторському академізму, була підтримана викладачами і адміністрацією закладу. Як згадує художній керівник ансамблю В. Ларчіков: «Наша перша подорож у Японію (травень 1992 р.) була профінансована мінкультом за поданням ректора консерваторії М. Л. Огренича» [208]. В період з 1994 по 1998 роки ансамбль виступав під егідою Одеської державної філармонії, а з 1998 року продовжив виконавський шлях як незалежний колектив. Основу репертуару ансамблю складають твори ХХ - ХХІ століть, у виборі яких «перевага надається композиціям, де постають фундаментальні філософські та духовні проблеми» [207]. Проте нерідко музиканти виконують твори доби бароко, класицизму і романтизму (переважно у рамках філармонійної практики), а також нетрадиційні обробки слов'янської народної музики, таким чином, створюючи історичний контекст паралелей між традиціями і новаторством, академічним і народним, старовинним та сучасним мистецтвом.

Яскравими новаторами у регіональному та національному культурному просторі також постають одеські дуети «Каданс» і «Віолончелліссімо», учасники яких стали ініціаторами ідеї народження та утвердження нових камерно- інструментальних складів в українській музиці. У першому випадку йдеться про створення абсолютно нового ансамблевого складу (скрипка-баян), а у другому - введення в сучасну виконавську практику України віолончельного дуету - жанру, сформованого в європейській музичній традиції.

Так, музиканти ансамблю сучасної музики «Каданс» стали першими в Україні на шлях пропагування нетипового поєднання класичного та народного інструментарію - скрипки і баяну. Окрім того, що сполучення тембрів скрипки та баяну само по собі є незвичним, музиканти ансамблю «Каданс» працюють у сфері пошуку нових звукових можливостей даних інструментів, прагнучи до розширення палітри виражальних засобів, що безумовно впливає на зміну традиційних уявлень трактування їх функцій та якості звучання. Останнє пов'язано з використанням певного типу музичного інтонування (вокального, інструментального, звукозобража- льного), відповідного йому типу артикуляції та специфічних прийомів у процесі звукового втілення виконавцями образного змісту твору. Якщо експерименти трансформації концепції звучання інструментів струнно-смичкової групи є достатньо розповсюдженим явищем, адже сама природа скрипки з її нетемперованим строєм дає колосальні можливості у віднайдені темброво-сонорних ефектів, то зву- ковиражальний потенціал «модерн-інтонування» баянної гри (наприклад, «стерео- пульсація», «нетемпероване гліссандо», «роздвоєння унісону», «ефекти перкусії», «гра повітрям», «гра тембрами», «ефекти мікродинаміки» [42]) достатньо довго залишалися нерозкритим.

Дует «Каданс» протягом останніх двадцяти років послідовно втілює свої творчі новації у виконавській практиці. У репертуарних вподобаннях ансамблю «Каданс» простежується поєднання неофольклорної та класичної ліній (обробки народної та класичної музики), при базовій установці на популяризацію оригінальних творів для скрипки і баяну сучасних композиторів України та світу з метою ствердження академічності статусу новітнього «камерно-баянного жанру» (за І. Єргієвим) та його подальшої інтеграції у класичну жанрову систему камерно-інструментальних складів. Примітно, що ідеї дуету «Каданс» отримують своє продовження у творчості молодшого покоління одеських ансамбліс- тів. Так, у 2011 році на одеській сцені з'явився новий дует - «Ассоріапо» (Т. Хрікадзе - О. Грищенко-Павлова) в інструментальний склад якого увійшли баян і фортепіано. Ансамбль вже став достатньо відомим завдяки активній фестивальній діяльності і співпраці з одеськими композиторами, зокрема, А. Томльоновою та К. Майденберг-Тодоровою.

У процесі формування творчого портрету іншого колективу - дуету «Віо- лончелліссімо» практично «майже одразу окреслились два репертуарні фокуси: нова музика та бароко» [208] - така стильова дистанція є невипадковою, адже поряд з популяризацією сучасних композицій метою своєї діяльності музиканти вважають відродження забутих чи маловиконуваних творів для віолончельного дуету майстрів бароко й класицизму (Ж. Боден де Буамортьє, А. Вівальді, Ф. Куперен, Б. Марчелло, В. Моцарт, Г. Телеман, Дж. Черветто та ін.). Показовим є той факт, що артисти намагаються розширити діапазон виразових засобів віолончельного дуету за рахунок включення до репертуару творів зі старовинними інструментами - віолою да ґамба, клавесином, органом, як у їх традиційній трактовці (маємо на увазі композиції епохи бароко та класицизму), так і в сучасній (композиції ХХ - ХХІ століть). З одного боку, це дає можливість сприйняття творів минулих епох у їх автентичній інтерпретації, а з іншого - сприяє переосмисленню традиційного «амплуа» старовинних інструментів шляхом застосування сучасної виконавської техніки у полі нової музики.

Зокрема, музикантами «Віолончелліссімо» введено в сучасну українську музично-виконавську практику віолу да ґамба - старовинний інструмент сімейства віол, який майже вийшов із ужитку. Артисти виконують як старовинні композиції для віоли да ґамба, так і новітні твори різних складів, наприклад, для дуету віолончелі та віоли да ґамба. В. Ларчіковим [75; 189] охарактеризовані новації у трактуванні віолончелі, які, починаючи з другої половини ХХ століття, здійснювались по лінії емансипації темброво-артикуляційних параметрів звукови- добування. Відповідно, у жанрах нової музики може піддаватись трансформації і техніка виконання на віолі да ґамба, що обумовлюється, насамперед, використанням мікрохроматики мелізматичного та сонорного типу задля насичення традиційно приглушеного, «матового» звучання інструмента яскравістю та додатковою експресією.

Аналізуючи репертуарний список ансамблю «Віолончелліссімо» станом на травень 2011 року [208], можна констатувати, що в ньому знаходяться більш ніж 100 оригінальних композицій для віолончельного дуету 66 авторів із 26 країн світу, зокрема, і всі твори українських авторів у цьому жанрі (без урахування п'єс в обробці, ансамблів інших складів за участю однієї, двох або трьох віолончелей, творів для віолончельного тріо з оркестром). Слід зазначити, що близько третини з цих композицій виконані музикантами вперше.

Бажання пошуку нових граней контрабасової творчості, зокрема, відкриття нових інтонаційних, звуковиражальних можливостей інструменту та його використання у композиціях кінця ХХ - початку ХХІ століть, стало першоім- пульсом утворення Контрабасового квартету НОФО. Артисти залучають до свого репертуару твори широкого стильового діапазону (включаючи джазові) і активно співпрацюють з композиторами-сучасниками. Інтенсивна комунікація з представниками одеської композиторської школи характерна і для колективу «Senza Sforzando», який, маючи у своєму доробку твори ХУШ - XIX століть, приділяє особливу увагу популяризації композицій сучасних авторів.

Загалом, широта репертуарної політики одеських колективів впливає на формування професійних якостей ансамблістів, в основі яких закладений принцип виконавського універсалізму, що передбачає освоєння різноманітних прийомів виконавської техніки - від автентичних барочних до сучасних (включаючи використання нетрадиційних аксесуарів позамузичного походження та мистецьких технологій). Відповідно, з'являється тип універсального виконавця- інтерпретатора, що вільно орієнтується у жанрово-стильовій палітрі різних епох.

Репертуарне розмаїття та мобільність, притаманна жанру камерно- інструментального ансамблю, передбачає і гнучкість інструментально- виконавських складів ансамблів. Виходячи із творчих засад кожного з одеських колективів, умовно можна виділити три ступеня їх мобільності: принципово мобільні («Фрески», «Senza Sforzando»), стабільні із тяжінням до розширення під конкретні виконавські проекти («Гармонії світу», «Каданс», «Віолончелліссі- мо») та стабільні («Oleyuria», Контрабасовий квартет НОФО).

Гнучкість виконавського складу, що дає можливість експериментувати, утворюючи різноманітні інструментальні поєднання у малих і великих ансамблевих складах, є характерною рисою колективів «Senza Sforzando» та «Фрески». Так, ядро ансамблю «Senza Sforzando» складає класичне фортепіанне тріо - скрипка (В. Добровольський), віолончель (Є. Довбиш), фортепіано (О. Перепелиця- молодший, засновник, художній керівник). Проте ансамбль постійно трансформується відповідно до виконавської ситуації - звужується до дуету, розширюється у октет чи перетворюється на камерно-вокальний. До співтворчості у колектив залучаються молоді виконавці-інструменталісти, з числа випускників і, нерідко, студентів (зокрема, й іноземців) ОНМА ім. А. В. Нежданової, серед них: М. Мохрякова (фортепіано), О. Тітов (баян), І. Захарченко (кларнет), Ю. Кузьміна (гобой), І. Завгородній (контрабас), перкусіоністи Тен Чон (Китай), Крістіан Орозко, Пауль Еррера (Еквадор) та ін.

Мобільність виконавського складу як принципова риса також притаманна «Фрескам» від дня заснування колективу. Як коментує його художній керівник - В. Ларчіков: «Стартували ми з квартета: кларнет - скрипка - віолончель - фортепіано, проте майже відразу почали розростатися в залежності від виконавської програми, то це був септет (кларнет - фагот - саксофон - скрипка - альт - віолончель - фортепіано), то додавали флейту, то вокал, ударні, струнни- ків, орган. Потім багато стали грати з баяном. Тобто, склад був завжди рухливим, в середньому 6-9 музикантів в одному концерті, але максимум був - 5 вокалістів і 11 інструменталістів» [208]. У різні роки з ансамблем концертували Я. Ревуцький, М. Макаров (скрипка), Ю. Сафонова (флейта), І. Бєлий (кларнет, тенор-саксофон), С. Стахов (перкусія), Р. Коренцвіт (баян), піаністи Й. Ермінь, Т. Кравченко (1995-1998 рр.), О. Чумаченко (з 2001 р.). У виконавському амплуа у складі «Фресок» виступали й такі відомі українські композитори, як Ю. Ланюк (віолончель) та Л. Самодаєва (фортепіано, регулярно протягом 1996-2001 рр.).

Висока мобільність виконавського складу «Фресок» призвела до зародження в його лоні двох автономних, незалежних колективів - дуету «Каданс» у складі І. та О. Єргієвих (баян і скрипка) та дуету «Віолончелліссімо» (Duo «Violoncellissimo»), соініціаторами заснування якого стали О. Веселіна (віолончель) та В. Ларчіков (віолончель, віола да ґамба). Ці колективи вже протягом двадцяти років виступають у стабільному складі, який періодично розширюється під різні творчі акції. Наприклад, І. та О. Єргієви грають не тільки у дуеті, але й у тріо зі своєю донькою, піаністкою К. Єргієвою. Серед постійних партнерів-органістів «Віолончелліссімо» - О. Єфремова (Україна, Одеса), Н. Летюк (Україна/Росія) та інші музиканти.

Риси стабільності інструментального складу з тяжінням до незначного розширення демонструє ансамбль «Гармонії світу», хоча у перші роки своєї діяльності, сформований на базі дуету Н. Літвінової та С. Шольца, колектив піддавався значним трансформаціям. Зокрема, реалізовувались різноманітні програми камерно-інструментальної музики за участю М. Шляхтер (фортепіано), С. Закорського (флейта), В. Томащука (кларнет), В. Мурзи (баян), В. Чекалюка (контрабас) та ін. З 1989 року і до теперішнього часу виконавський склад ансамблю кристалізувався у класичний струнний квартет - Н. Літвінова (перша скрипка), Л. Піскун (друга скрипка), І. Комарова (альт), С. Шольц (віолончель), а також практикуються незначні відхилення від даного складу, найчастіше, до фортепіанного квінтету з піаністками Н. Бузановою (у 90-х рр.) та Т. Кравченко (дотепер).

Найбільшим рівнем стабільності виконавського складу відрізняються фортепіанний дует заслужених артистів АР Крим О. та Ю. Щербакових - «Оіеуигіа», що вже тридцять років ведуть інтенсивну концертно-гастрольну діяльність на національному та міжнародному рівнях, а також Контрабасовий квартет НОФО у складі В. Чекалюка (художній керівник), В. Гречуха, В. Дідика та І. Завгороднього (останнього змінив М. Кондратьєв). Якщо музикування у фортепіанному дуеті є доволі розповсюдженою практикою, аналоги таких нетипових складів як контрабасовий квартет є унікальним і рідкісним явищем не тільки в Україні, але й у світі (єдиний нам відомий ансамбль такого роду, що діє на постійній основі, - контрабасове тріо з Гамбургу).

Розгляд персоналій музикантів-ансамблістів виявляє специфічну особливість, притаманну виконавському камерно-інструментальному мистецтву Одеси - розквіт творчості представників музичних династій, зокрема, сімейних дуетів: С. Шольц та Н. Літвінова у ансамблі «Гармонії світу», «Oleyuria», «Віолончел- ліссімо», дует і тріо «Каданс», М. Мохрякова та О. Перепелиця-молодший у складі «Senza Sforzando». Родинні зв'язки сприяють утворенню стійких творчих тандемів, працюючих цілеспрямовано в музичній сфері, що в особистісній площині має значення з точки зору підтримки престижного іміджу артистичної родини у мистецькому колі, а в соціокультурному аспекті творчість спадкових музичних династій формує міцну основу для збереження, збагачення музичних традицій та створення нових культурно-мистецьких цінностей, що є надзвичайно важливим для полікультурного середовища Одеси і, в цілому, України. Адже задоволення культурно-освітніх потреб української нації та етнічних меншин є запорукою гармонійного і безконфліктного проживання представників різних національностей у спільному життєвому просторі. Тому одеські камерно-інструментальні колективи нерідко стають учасниками спеціальних мистецьких заходів, спрямованих на інтеграцію і діалог культур.

Ініціатором одного з таких проектів став дует «Oleyuria». Досліджуючи найкращі зразки світової музики у жанрі фортепіанного дуету, О. та Ю. Щербакови зацікавились мистецтвом грецьких композиторів, зокрема, творчістю Маноліса Каломіріса - фундатора новогрецької композиторської школи, ранній період біографії якого був тісно пов'язаний з Харковом, де він працював у 1906-1910 роках викладачем фортепіано після закінчення Віденської консерваторії [133, 295] (період перебування в Україні музикант описує у своїх мемуарах «Моє життя і моє мистецтво»). Незважаючи на значущість постаті М. Каломіріса, його музика практично не виконувалась в Україні протягом останніх ста років і це надихнуло О. та Ю. Щербакових до створення мистецького проекту з метою відродження та введення у музично-виконавську практику творів М. Каломіріса та його послідовників. Даний проект реалізовувався у чотирьох напрямах: 1) опрацювання наукової літератури, нотографічних каталогів з фондів вітчизняних і закордонних бібліотек, зокрема, безумовною удачею стало віднайдення копії з автографа М. Каломіріса його власної версії для двох фортепіано III частини симфонії «Паламіки» під програмною назвою «Любов»; 2) написання аранжувань для фортепіанного дуету в чотири руки сольних фортепіанних творів М. Каломіріса - Прелюдії № 5, Балади ор. 1 № 1, Балади ор.1 № 2; 3) підготовка концертів грецької музики на філармонійних сценах Одеси (з нагоди святкування грецького державного свята «Охи», 2001 р.) і Львова (2002 р.); 4) створення літературно-музичної композиції «Маноліс Каломіріс - основоположник Грецької національної музичної школи», що об'єднала «живе» виконання творів для фортепіанного дуету М. Каломіріса, Н. Астрінідіса, Г. Сіціліаноса, Я. Константінідіса, мультимедійне відтворення фрагментів окремих симфонічних та оперних творів грецьких авторів та коментарі артистів, в яких розкривалась історія розвитку грецького музичного мистецтва.

Прем'єра даної літературно-музичної композиції, де артисти ^^yuria» виступали одночасно як автори сценарію, виконавці, дослідники та ведучі- читці, відбулася у Харкові (2005 р.), ставши визначною подією в культурному житті етнічних греків міста. Після концерту Харківська міська община греків «Геліос» надіслала О. та Ю. Щербаковым лист подяки зі словами: «Ваше исполнительское искусство подарило нам настоящий праздник и дало возможность прикоснуться к музыкальным традициям современной Греции» [223]. Високо оцінили літературно-музичну композицію також і в Одесі, де її презентація відбулася 13 грудня 2007 року в приміщенні Одеської філії Грецького Фонду Культури. В програмі концерту прозвучали твори для фортепіанного дуету, такі як: «Вісім танців з грецьких островів» Я. Константінідіса, «Антильський танок» Н. Астрінідіса, Сюїта «Танагреа» у ІХ частинах Г. Сіціліаноса (перше виконання в Одесі), «Прелюдія та фуга» ор. 2 М. Каломіріса.

Проект О. та Ю. Щербакових, що охопив культурні центри південного, західного та східного регіонів України - місця найбільшої локації етнічних греків України, пройшов з великим успіхом, супроводжувався схвальними відгуками місцевої преси та був відзначений високоповажними представниками культурно-мистецьких та політичних кіл. Так, після одного з концертів на адресу артистів надійшов відгук Генерального консула Греції в Одесі Алексіоса- Павлоса Стефану: «Программа концерта была отличной. Произведения греческих композиторов в вашем исполнении тронули лично нас и очень понравились публике, собравшейся на концерт. Верю, что их исполнение в плане музыкальности и артистизма было наидостовернейшим...» [222].

На нашу думку, мистецький проект одеського фортепіанного дуету О. та Ю. Щербакових, що послідовно реалізовувався у 2000-х роках за підтримки Генерального консульства Греції в Одесі та Одеської філії Грецького Фонду Культури і його директора Софроніса Парадісопулоса, є надзвичайно важливим, по-перше, з точки зору задоволення потреб етнічних греків України у долученні до культурно-мистецьких цінностей свого народу, а по-друге - як дієвий інструмент міжнаціонального діалогу, що стимулює обмін та взаємозбагачення обох культур і має непересічне значення для розвитку національного музично-виконавського і композиторського мистецтва України і Греції [див.: 73].

В останнє двадцятиріччя одеські виконавці активно розвивають міжнародний напрямок у своїй творчій діяльності, що розширює особисте культурно- інформаційне поле музикантів, сприяє налагодженню комунікативних зв'язків та інтеграції українського виконавського мистецтва у загальносвітовий процес. Одеські камерно-інструментальні колективи беруть участь у багатьох музичних конкурсах, фестивалях та є володарями міжнародних грантів. Так, фортепіанний дует «Oleyuria» є учасником більш ніж 40 фестивалів і презентує українське камерно-інструментальне мистецтво на престижних сценах Бельгії, Ізраїлю, Італії, Німеччини, Норвегії, США та інших країн. Музиканти стали першими в Україні лауреатами Міжнародного конкурсу фортепіанних дуетів у чотири руки, отримавши Гран-прі на конкурсі «Рим-1992». Дует «Каданс» провадить активну концертно-гастрольну діяльність у країнах ближнього і дальнього зарубіжжя, зокрема, у 1999 році ансамбль став лауреатом І та ІІ премій двох унікальних вузькопрофільних міжнародних конкурсів камерно-акордеонних ансамблів у містах Клінґенталь (Німеччина) та Кастельфідардо (Італія). Завдяки активній участі дуету «Віолончелліссімо» у різноманітних мистецьких заходах - фестивалях (понад 100), концертах та конкурсах камерних ансамблів (зокрема, Premio Acqui Musica та Citta di Pietra Ligure, Італія 2000 р.) [208] ансамбль достатньо швидко став відомим у світових музичних колах і виграв сім творчих грантів у США, Фінляндії, Франції та Швеції (освітня та концертно-гастрольна діяльність, студійна робота із запису аудіо-дисків).

Широка географія виконавської діяльності артистів одеських камерно- інструментальних ансамблів сприяє налагодженню стійких творчих контактів з митцями різних континентів та утворенню міжнаціональних виконавських тандемів. Так, у 2003 році О. Перепелиця-молодший та О. Тітов з ансамблю «Senza Sforzando» стали стипендіатами DZzM - Дрезденського центру сучасної музики. В рамках цього проекту було створено інтернаціональний ансамбль під назвою «pass_nOPT» за участю одеських музикантів та інших стипендіатів з Бразилії та Німеччини, які за рік презентували свій колектив на фестивалі «Дрезденські дні сучасної музики».

Одним з найміцніших міжнаціональних творчих союзів, що веде свою історію з 2005 року є віолончельне тріо у складі О. Веселіної, В. Ларчікова («Віо- лончелліссімо») та відомого французького музиканта, професора Паризької Вищої консерваторії Домініка де Вільєнкура. З 2005 по 2012 роки в Україні за ініціативою та арт-менеджментом даних одеських віолончелістів відбулося десять гастрольних турів з Д. де Вільєнкуром, що включили більш ніж 40 концертів сольної та камерно-інструментальної музики, зокрема, останні виступи віолончельного тріо пройшли в Одесі з Національним Одеським філармонійним оркестром під керівництвом Н. Пономарчук (4 листопада 2011 р.) і Києві - концертні програми: «Віолончельна ікебана - 2012: шедеври бароко та музика ХХ століття» (за участю О. Пірієва, віолончель) та «CELLOвек» (з камерним оркестром New Era Orchestra, художній керівник і диригент - Т. Калініченко), що відбулися 2 та 4 липня 2012 року, відповідно [209].

Інтенсивний процес мистецької комунікації іде також за лініями перетину композиторської творчості та виконавства, що дає потужні імпульси для розвитку камерно-інструментального мистецтва, через ініціацію створення та швидке введення у виконавську практику нових ансамблевих творів. На думку композиторки Ю. Гомельської: «Саме синтез композиторського та виконавського імпульсів і дає великий творчий результат. <...> Виконавець - це мій співучасник, співтворець» [217]. Практично ті ж думки висловлює А. Томльонова, вважаючи мистецьку комунікацію одним з найважливіших аспектів розвитку творчості: «Співучасть любові, співучасть енергій композитора і виконавця - це дуже важливо» [219]. Безумовно, для переважної більшості композиторів така позиція є домінантною, що підтверджується на практиці створенням багатьох творів на замовлення або присвячених певним музикантам, виконавська майстерність та харизматичність яких надихає авторів на творчість.

Так, починаючи з 90-х років ХХ століття, сформувались міцні виконавсько- композиторські тандеми дуету «Каданс» з українськими і зарубіжними композиторами, об'єднані ідеєю «просування» модерн-баяну та нового камерно-баянного жанру, зокрема, з К. Цепколенко («Дуель-Дуо» № 5), Л. Самодаєвою («Откро- вення», «Мій Гоголь»), О. Щетинським («Together»), С. Берінським (Росія), Й. Тамульонісом (Литва), В. Дінеску (Німеччина) та ін. Спеціально для дуету «Віолончелліссімо» написані такі твори, як: експресивно-епатажна п'єса С. Зажитька «Епітафія маркізу де Саду», «пост-апокаліптична» композиція Л. Юріної «Віддалення» (обидва створені у 1996 р. і вперше прозвучали у виконанні О. Веселіної та В. Ларчікова в Італії, м. Казале Монферрато), диптих «Забуті танці» (І - 1996 р., ІІ - 1998 р.) Л. Самодаєвої, а також «Гравітації» (2001 р.)

Загайкевич (прем'єри останніх творів відбулися в Одесі). Серед сучасних зарубіжних авторів, які присвятили або написали на замовлення дуету «Віолончелліс- сімо» твори, - 26 митців з різних континентів, серед яких: Е. Гросс (Австралія), Р. де Смет (Бельгія), Г. Арнаудов (Болгарія), О. Фірсова (Великобританія), У. Крігул (Естонія), І. Ріше (Латвія), Ж. Мартінайтіте (Литва), Г. Агудело (Мексика), В. Дінеску (Німеччина), Р. Кері (Нова Зеландія), З. Краузе (Польща), Д. Капирін (Росія), Н. Холл (Словенія), Й. Персон (США), Б. Альварадо (Чилі), Ф. Хагстедт (Швеція) та ін.

Постійними творчими зв'язками відзначені стосунки квартету «Гармонії світу» та композиторки А. Томльонової, зокрема, її віолончельна соната присвячена С. Шольцу, скрипкова соната № 2 - Н. Літвіновій, альтова - І. Комаровій, на замовлення С. Шольца спеціально для струнного квартету та литовського тубіста Сергіуса Кірсенка написано твір «Deo volentum» [219]. Також «Гармонії світу» співпрацюють з Ю. Гомельською, яка для них написала квартет, тріо, дует, квінтет. За словами композиторки: «Колектив довгий час був провідником моєї музики, виконуючи мої твори в Одесі, Україні, за кордоном, я їм дуже вдячна, вони буквально мене пропагували» [217].

Окремі виконавці камерно-інструментальних колективів Одеси, такі як Л. Ларчіков та І. Єргієв (останній інтенсивно займається композицією з 2000-х рр.) сполучають композиторське та виконавське амплуа і багато пишуть для своїх ансамблів. Таким чином, поєднання двох сфер мистецької діяльності, взаємно підсилюючих одна одну, прокладає шлях від виконавсько-інтерпретаторського до загальномистецького універсалізму. Тяжіння до освоєння всього спектру видів мистецької діяльності є притаманним переважній більшості учасників одеських камерно-інструментальних ансамблів, які сполучають виконавство з композицією (В. Ларчіков, І. Єргієв), педагогікою (О. та Ю. Щербакови, Ларчіков, І. та О. Єргієви), науково-дослідною роботою у сфері музичного мистецтва (О. та Ю. Щербакови, О. Веселіна, В. Ларчіков, І. Єргієв, О. Перепелиця- молодший), громадською діяльністю та арт-менеджментом (О. та Ю. Щербакови, О. Веселіна, В. Ларчіков, М. Мохрякова та О. Перепелиця-молодший). Така дієва особистісно-творча позиція учасників камерно-інструментальних колективів Одеси сприяє розвитку всіх базових складових системи камерно-інструментального мистецтва - виконавської і композиторської творчості, освіти та музикознавства, громадських ініціатив у створенні мистецьких асоціацій, арт-менеджменту та сценічної практики, включаючи концертно-гастрольну діяльність, конкурсний та фестивальний рух.

Размещено на Allbest.ru