Емпатія як форма взаємодії у виставах театру на Подолі В. Малахова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Емпатія як форма взаємодії у виставах театру на Подолі В. Малахова

Круценко Сергій Ігорович, студент магістратури, кафедри режисури та акторської майстерності Інституту сучасного мистецтва НАКККіМ

Розглядаючи таке явище взаємодії між людьми, як емпатія, можна стверджувати, що остання не дуже широко досліджена, особливо у театральних виставах.

Мета - окреслити межі поняття емпатія (як такого) та дослідити можливі засоби взаємодії між різними складовими процесу постановки п'єси на прикладі театральних процесів на базі вистав у Київському академічному драматичному театрі на Подолі (художній керівник - Віталій Малахов). А також дослідити явище в конкретних формах застосування, а саме - в театральній практиці. Можна стверджувати, що в цьому аспекті явище майже не досліджено зовсім. Безумовно, в окремих театральних системах та надбаннях різних режисерів-практиків широко використовуються техніки взаємодії з глядачем на базі емпатії. Однак ми спробуємо розглянути це також з інших аспектів існування в різних царинах діяльності людини.

В цьому документі лише позначимо базові напрямки дослідження та кут їх можливого розгляду, а також засоби застосування та загальні тези.

Базові поняття. Взагалі емпатія - є базовою складовою театру, його «головним двигуном», опорною цінністю. Тому розглядаючи її в рамках вистав одного театру з самого початку зазначимо, що емпатія - це загально-театральне явище. Навіть загально мистецьке, загальнолюдське.

Співчуття, як форма взаємодії є одним з базових способів взаємодії між людьми, починаючи з прадавнини. Спроможність поставити себе на місце іншої людини, можливість співчуття, спільного розгляду ситуації, питання чи проблеми - є соціальними базовими навичками людини як члена людської спільноти. Поняття емпатія зараз використовується у дуже великому спектрі наук: від медицини до культурології, від психології до соціології. Поняття «емпатія» досліджували багато науковців з різних галузей: філософії, психології, соціології, педагогіці, медицині, лінгвістиці.

Емпатія є міждисциплінарним об'єктом наукового пошуку. Навіть такі прояви соціальних практик, як політтехнологія, базують великий спектр своїх уявлень і дій на проявах і властивостях базованих на емпатії. Останнім часом в психології набуло розповсюдження вивчення аспектів толерантності. Яке у великій долі - є продовженням поняття емпатії. «Операціоналізуя поняття толерантності в контексті проведення емпіричних досліджень і розробки практичних технологій, ми виділяємо чотири основних ракурси його дослідження: як психологічної стійкості, як системи позитивних настанов, та як сукупності індивідуальних якостей, як системи особистих та групових цінностей» [1, с. 2].

1. Емпатія у медико-психологічній площині розгляду

Одним з перших емпатію розглядає в своїх працях Зігмунд Фрейд. «Ми враховуємо психічний стан пацієнта, ставлячи себе в його стан і намагаємось зрозуміти його, порівнюючи з особистим станом», - писав Фрейд [2, с. 266]. І це було розглядом емпатії з його боку.

І хоча він розглядав це з точки зору психоаналізу ми з впевненістю можемо говорити про властивості людини на яких побудовані певні глобальні процеси. Зокрема і взаємодія між акторами, драматургією та глядачем у театрі.

Без базових, засадничих спільних властивостей по сприйняттю життєвих процесів та явищ взагалі неможливі соціальні взаємодії в суспільстві. І тим більше вони неможливі для образотворчої сфери. Зокрема в театрі. Ми розглянемо спільні риси для медичного та загального психоаналізу та використання цих властивостей загальнолюдського способу сприйняття в роботі драматурга, режисера, актора, глядача.

2. Емпатія у часі

У своїх дослідженнях ми розглянемо спільні властивості емпатії для різних груп глядачів, зрозуміємо яким чином вона проходить крізь час, поєднуючи в собі різні ознаки різного часу.

Так, для аналізу шляхом співставлення сенсів, ми використаємо, в тому числі, відому п'єсу Віктора Розова «Вечно молодые» (назва мовою оригіналу). П'єсу було створено у 1943 році під час розпалу Другої світової війни. Згодом на прохання режисера Михайла Колотозова Віктором Розовим її було перероблено на кіносценарій за яким було знято всесвітньо відомий фільм «Летят журавлі» (назва мовою оригіналу). І ось Віталієм Малаховим у 2015 році було здійснено постановку цієї п'єси на сцені Київського академічного драматичного театру на Подолі. Якраз у розпалі були військові події на сході України.

Я дивився цю виставу не один раз. І кожного разу бачив, як глядач співчуває героям, сприймаючи історію написану у 1943 році як сучасну. Мною було проведено аналіз шляхом постановки прямих запитань глядачам після вистави. Окремо досліджені відгуки театральних критиків. Таким чином, висновки базуються на практичних дослідженнях.

Ми можемо побачити, що емпатійні відчуття притаманні великим - світоглядним питанням. Таким як мир та війна. І незалежно від часових змін, змін зовнішніх ознак світу, навіть змін соціальних укладів суспільства, емпатія дає змогу відчувати події як сучасні, притаманні сьогоденню. Тобто, часовий вплив на емпатичні процеси у взаємодії між драматургом, режисером, акторами, кінцевим глядачем у разі звернення до великих архетипних світоглядних понять практично відсутній. І розрив у часі між часом написання та часом постановки п'єси може бути абсолютно знівельованим процесом емпатії. Таким чином дослідивши це ми можемо зробити висновки, щодо сталості архетипних емпатійних процесів в цілому для людини. Багато дослідників з різних країн приділяють зараз увагу цьому аспекту - створенню емпатії поза межами часу та, навіть культурних кодів. Завдячуючи Інтернету люди мають змогу отримувати інформацію щодо будь-якого часу та з будь якої культурно-географічної точки зору. «Ми завжди мусимо усвідомлювати, що емоційний відгук, який ми отримуємо від своєї емпатії, виходить із наших власних еволюційно (як культурних, так і генетично) цінностей. Ми могли б так само легко перерости понад ці цінності, якщо ще цього не зробили» [3, с. 52].

3. Емпатія як ланка взаємодії

Дуже важливим є проходження темою звернення ланки: драматург - режисер - актори - глядач.

Похідна загальнолюдська тема може бути практично нескінченною у своїх втіленнях, набираючи щоразу ознак притаманних часу її втілення. Повернувшись до вистави Віталія Малахова «Вечно живые» ми розуміємо, що темою звернення режисера - є розповідь про єдине в людях будь яких часів. Єдина честь та блюзнірство, героїзм, патріотизм та пристосуванство. Все це може бути непомітним в мирні часи, але коли приходить війна вона (як і інші іспити) висвітлює справжнє, викриваючи з темряви заховане там.

4. Емпатія, як форма різновиду резонансу

На мій погляд емпатія має всі ознаки, які ми можемо віднести до такого фізичного та психоемоційного явища - як резонанс.

Базове поняття резонансу містить в собі такі ознаки як: взаємодія, спільні риси в чомусь, синергетичне зростання базової амплітуди попередніх коливань різних частин системи.

Всі ці елементи в повному обсязі можна застосувати до такого поняття як емпатія і прослідити їх на базі взаємодій в театрі на базі вже згаданої мною ланці: драматург - режисер - актори - глядач.

Але спочатку повернемось до резонансу і розглянемо тезу подібності цих явищ.

«Коли ми співнастроюємося з наміром - своїм чи інших людей, - то настроюємо свій стан, погоджуючи його з «співіснуванням» з тим на кого ми сфокусували свою увагу» [4, с. 171].

5. Емпатія з точки зору естетики

З точки зору естетики, як науки про художні закони Всесвіту, емпатія є точкою умовної об'єктивізації погляду окремих спостерігачів (глядачів) на естетичний бік втілення художніх сенсів та форм. Саме емпатія засвідчує умовну єдність погляду на естетичні явища між автором драматургічного твору, режисером, фактичною формою викладення через гру, а відповідно спільне розуміння предмету розгляду акторами. І кінцевий виклик емпатії у глядача - є фактично умовною формою підтвердження естетичної цінності вистави, як формою втілення драматургічного твору.

«Всезагальна повідомлюваність почуття» передбачає спільне почуття, а відтак його можна визнати «необхідною умовою всезагальної повідомлюваності нашого пізнання» - писав Еммануїл Кант щодо того чим в кінці кінців оперує інститут театру [5, с. 1083].

6. Емпатія як частина театральних систем

У цьому розділі я роблю дослідження використання властивостей емпатії у різних театральних системах. Зокрема, у системах - К. Станіславського, М. Чехова. І навіть у системі Бертольда Брехта. Який як відомо хотів максимально деілюзіонувати театр, зробивши його місцем роздумів, а не відчуття та співчуття.

Та навіть Брехт вважав, що «акт вживання, викликаний мистецтвом, було б порушено, аби глядач забажав зайнятись критичним розглядом самих подій, що було покладено в основу перформансу» [6, с. 472].

Навпаки, К. Станіславський писав «Кожна мить вашого перебування на сцені має бути санкціонована вірою в правду почуття, що ви переживаєте та в правду дій, що ви робите» [7, с. 264].

7. Заключні положення

Розглянувши емпатію з різних боків її існування та проявах в реальному житті суспільства, ми дійшли висновків щодо її існування як об'єктивного процесу, що може бути доведеним науковими засобами. Розглянувши її з точки зору використання в фактичних театрально-постановочних процесах ми знайшли нову методологію підходу до таких процесів. Завдячуючи розумінню об'єктивних процесів емпатії. Новітнім також є міждисциплінарний підхід з погляду на явище з різних боків сучасних знань.

Висновки

Наше дослідження несе в собі ознаки новизни по відношенню до існуючих підходів та методологій.

Ця робота також має в собі ознаки актуальності, оскільки оперує сучасними методами та поглядами на явища, що спираються на найактуальніших наукових досягненнях. Вона також має складову практичного використання в сучасному театрально-постановочному житті. Оскільки ґрунтується не тільки на теоретичному боці вивчення, але й на факті застосування в практичному театрі.

п'єса емпатія театр глядач

Використані джерела

1. Солдатова Г.У., Шайгерова Л.А., Прокоф'єва Т.Ю., Кравцова О.А. Психодіагностика толерантності особистості. НПЦ: Гратис, 2008. С. 2.

2. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному = Der Witz und seine Beziehung zum UnbewuBten. Азбука-классика, 2006. 288 с. (Азбука- классика). 15 000 экз.

3. PJ Manney. Empathy in the Time of Technology: How Storytelling is the Key to Empathy. Journal of Evolution and technology page 52.

4. Даниэль Сигел «Внимательный мозг» Научный взгляд на медитацию» «Манн, Иванов, Фербер» 2016. С. 171.

5. Кант И. «Критика способности суждения», «Основы метафизики нравственности». Мысль, 1999. С.1083.

6. Брехт Б. Театр. Пьесы, статьи, высказывания. В 5-ти томах. Том 5/2. Искусство, 1965. 472 c.

7. Станиславский К.С. Работа актера над собой. Москва: Художественная литература, 1938. 264 c.

Размещено на Allbest.ru