Становлення іспанського народного танцю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення іспанського народного танцю

Частковська Діана Геннадіївна

магістрантка кафедри хореографії

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

(Київ, Україна)

Анотація

Іспанський танець відомий на весь світ, його знають та шанують. Іспанія - це пристрасть, вогонь, гітара, кастаньєти, темперамент південних жителів. Кожен районі Іспанії має свій національний танець. Багато з них уже набули світову популярність і вважаються національними танцями Іспанії. Одними з найяскравіших представників іспанської культури й іспанського танцю є: Кармен Амая, Хоакін Кортес, Лола Флорес. Вони сприяли популяризації іспанського танцю не тільки в Іспанії, а й за її межами. Іспанська народна хореографія продовжує розвиватися і сьогодні.

Ключові слова: народний танець, іспанський танець, Іспанія, фламенко, темперамент, душа, пристрасть.

Chastkovska Diana (Kyiv, Ukraine)

Formation of Spanish folk dance

Abstract

іспанський танець сардана

Spanish dance is known all over the world, it is known and respected. Spain is a passion, fire, guitar, castanets, temperament of the southerners. Each region of Spain has its own national dance. Many of them have already gained worldwide fame and are considered the national dances of Spain. Some of the brightest representatives of Spanish culture and Spanish dance are: Carmen Amaya, Joaquin Cortes, Lola Flores. Representatives of this genus contributed popularization of Spanish dance not only in Spain but also abroad. Spanish folk choreography continues to develop today.

Keywords: Folk dance, Spanish dance, Spain, flamenco, temperament, soul, passion.

Іспанський танець відомий на весь світ, його знають і шанують, а танцівники несуть у маси культурний спадок Іспанії. Ця країна має непросту історію: іспанцям довелося пережити чимало підкорень, але вони вистояли та зберегли в народних танцях цю пристрасну жагу, цей протест, який завжди був із ними. Вони різні: від темпераментних людей з півдня до спокійних, але вольових - на півночі. У їх крові змішалися гени циган, арабів і маврів, які лише додали вогню. Саме через рухи, ритм і темп розкривається кожна особлива риса іспанців. Іспанські танці містять у собі не тільки пристрасть та вогонь, у них багато болю, страждань і водночас - сили.

Безсмертне фламенко, що й досі грають на світових сценах, арагонська хота, внесена на сторінки роботи великого композитора М. Глінки, та неймовірна сегідилья, що є важливим надбанням народу, - ці танці не підвладні часу.

Кожен районі Іспанії має сьогодні свій національний танець. До таких танців відносяться болеро, пасадобль, сарабанда, хота, танго, севільянас, сардана, сальтарела, малагенья і багато інших.

Майже всі іспанські танці супроводжуються кастаньєтами та ритмічним плесканням у долоні (пальмас).

«Кастаньєти» - це ударні інструменти невеликого розміру, які роблять виконання танцю більш ритмічним і виразним.

«Пальмас» - це плескання в долоні, які супроводжують рух або вокал під час танців. Удари бувають глухими і дзвінкими. Пальмас - це постійний супровід фламенко, що надає йому життєвості, настрою і колориту.

Вираженням національного духу каталонців є «Сардана» - танець протесту, що демонструє національний дух каталонців, символізує їхню згуртованість. У роки диктатури Франко «Сардана» була офіційно заборонена. Каталонці впродовж багатьох століть прагнуть відстояти своє право на незалежність.

У Північній провінції Іспанії - Галісії - також існує свій різновид танцю і музики. У цьому районі танець має кельтське походження. А найпопулярніший інструмент для галісійського свята - це труба. Найпоширеніший галісійський ритм називають «муйнейра». Він досить швидкий і веселий. Також відомі такі танці Галісії, як: пандейрада, галісійська хота, Альборада, алалас.

«Пандейрада»: вважають, що різновид цього танцю дуже схожий на муй- нейру, а деякі називають пандейраду попередницею муйнейри.

«Галісійська хота»: найчастіше її танцювали на народних гуляннях, що супроводжувалися національними піснями.

«Альборада»: вважають, що ритм цього танцю складено з м'яких і ніжних пісень на світанку. Сьогодні найчастіше виконують з інструментальним супроводом.

«Алалас» - найбільш прості та примітивні наспіви Галісії, найчастіше виконувані в повільному темпі.

Відрізняються від танців народів Півночі. Наприклад, у південній провінції Андалусії виконують всесвітньовідомий танець фламенко.

«Фламенко» виникло під впливом культур (арабської, єврейської, християнської, циганської) народів, які протягом століть співіснували на одній території. Культура фламенко увібрала в себе біль і драматизм вічно мандрівного народу. Наповнилася гарячою пристрастю, викликом та імпульсивністю. Видовищний гарячий танець «Фламенко» несе в собі величезний заряд енергії та дає змогу кожному виконавцеві додати частину своєї душі - трохи імпровізації [4].

На думку танцюриста фламенко Антоніо Гадеса, фламенко символізує поєднання трьох стихій: ноги - земля, корпус і руки - повітря, душа - вогонь.

Іспанський танець дуже різноманітний. Професійні хореографи й танцівники розрізняють чотири групи іспанських танців .

Класичний іспанський танець являє собою постановки балетів, засновані на стилістиці й лексиці цієї гілки хореографії. Особливої популярності досягли такі класичні іспанські балети, як «Арагонська хота», «Болеро», «Дон Кіхот» та ін. [1, 259].

Народний іспанський танець багатогранний. Кожна іспанська провінція в середні століття володіла власним виразним танцем, який підкреслював національний колорит тієї чи іншої території. Звідси виникли такі народні танці, як «Хота», «Сардана», «Муньєйра», «Замбров», «Болеро», «Фанданґо», «Севіла» та ін. Більшість народних іспанських танців виконують під волинку, тамбурин; і вони лише віддалено нагадують іспанський танець [2, 286].

Фламенко - це, мабуть, найбільш пристрасний та улюблений усіма іспанський танець. Саме фламенко танцюють під гітару, супроводжуючи його вистукуванням кастаньєт і чітким дробом каблуків. Під час виконання фламенко танцюрист відкриває свою душу. Концентрація емоцій у цьому танці максимальна.

Сучасний іспанський танець виник у першій половині ХХ століття. Його відмінна риса - гармонійне єднання танцю і співу. Танець супроводжується живим співом, часто у виконанні самих танцюристів.

Темпераментні іспанські танці не тільки знайшли відгук у душах звичайного люду, але й вплинули на майстрів кіно, музики та інших представників мистецтва.

Виконавиця фламенко Пілар Лопес згадує про перше враження, яке на неї справив танець Кармен Амаї в Нью-Йорку: «Чи був це танець жінки або чоловіка - не важливо. Її танець був унікальний! Вона виступала в сукні, але танець при цьому здавався сильним і вогненним, немов його виконував чоловік, і неможливо було повірити, що на сцені жінка. Але коли Кармен одягала вузькі штани, блузку й приталену жилетку, її чорне волосся, прибран е в тугий пучок із сяйвом золота, туфлі на семисантиметрових підборах, прекрасне обличчя, що виражає біль, залишалися уособленням жіночності під час виконання чоловічих танців. Алегорія, яку вона демонструвала протягом двадцяти років, була прямим тому підтвердженням» [3, 183].

Танець Кармен Амаї був найбільш «вогненним танцем фламенко», який коли-небудь існував на сцені. Її мистецтво було сповнене найсильнішою пристрастю. Неймовірно довгий хвіст її сукні був, як батіг, прямий і непохитний після виконання складного повороту. Її сильні руки, які, немов змії, звивалися над головою, вели її тіло в найскладніший, божевільної краси, ламаний поворот. Кармен Амая створила свій унікальний стиль, поєднавши в танці традиційні фемінні та маскулінні з вже традиційними елементами фламенко. Вона входила у повний «дуенде», виконуючи танець. Її традиційний наряд складався з одягу «матадора», вона часто надавала перевагу саме штанам і жакетам, на противагу вже традиційній сукні. Це була її особлива характеристика, яка виділяла її та привносила свій унікальний почерк у танець виконавиці [3, 184].

Хоакін Кортес - сучасний король фламенко, циганський мавр іспанського танцю. Він зазначав: «Я належу до нового покоління циганських танцюристів, які готові захищати своє коріння. Цигани йдуть від своєї кочового життя і починають створювати речі, які залишаться в історії» [5]. Спочатку деякі знавці фламенко звинувачували його в ухилянні від традиційних форм. Кортес не зважав на ці закиди й інтерпретував фламенко на свій лад. «Я танцюю так, як відчуваю, і так, як мені підказує моє відчуття чистоти стилю», - аргументував танцюрист свої дії. Його запальні програми - не просто фламенко, це уявлення, що підкорюють глядачів з перших танцювальних «па», рівних яким у своєму жанрі не було та немає.

Лола Флорес - легенда андалузійських танців, хранителька традицій великого іспанського танцю. Лолу Флорес шанували як одну з найталановитіших виконавиць в Андалузії народних танців і пісень. Вона була відома не тільки на батьківщині, але й за кордоном. Її часто називали танцівницею із циганським темпераментом.

Сучасні представники цього жанру активно пропагують цей танець і роблять його більш сучасним і близьким для глядача. Запальна Кармен, яку знає чи не кожен у світі, внесла свій вклад у вигляді фламенко, Хоакін Кортіс, який прославив ще більше танець та утвердив його на світових сценах, спромігся закохати в цей танець мільйони людей, а Лола - дух фламенко, його невмируща душа.

Іспанський танець - це феномен нинішнього часу: через століття вогонь фольклору не згас, а лише розгорівся з новою силою.

Література

1. Загайкевич М. Драматургія балету. Київ: Наукова думка, 1978. 259 с.

2. Зайцев Є. Основи народно-сценічного танцю : посібник. Ч. 2. Київ: Мистецтво, 1976. 286 с.

3. Кларамунт А., Альбайсин Ф. Искусство танца фламенко. Москва, 1984. 183 с.

4. Фламенко. URL: https://lezginka-tantsy.ru/istoriya-viniknennya-tancyu-flamenko.html (дата звернення: 04.03.2022).

5. Хоакін Кортес. URL: http://soloneba.com/joaqin-cortes-gypsy-moor/ (дата звернення: 29.03.2022).

Размещено на Allbest.ru