"За двома зайцями" за мотивами п’єси Михайла Старицького

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

«За двома зайцями» за мотивами п'єси Михайла Старицького

Желіховська Дар'я Володимирівна, магістрантка кафедри хореографії

Київ, Україна

Анотація

«За двома зайцями» - комедійна п 'єса українського драматурга Михайла Старицького, написана 1883 року українською мовою. У ній розповідається про цирульника Свирида Голохвостого, який намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею Сірко, і, водночас, залицяється до бідної дівчини-красуні Галі. У п'єсі порушено проблему соціальної нерівності, висміяно життя українських русифікованих міщан Києва.

Ключові слова: комедійна п 'єса, проблема соціальної нерівності, висміювання життя українських русифікованих міщан Києва.

Abstract

Daria Zhelikhovska

(Kyiv, Ukraine)

BASED ON THE EPONYMOS PLAY BY MYKHAILO STARYTSKY «CHASING TWO HARES»

«Chasing Two Hares» is a comedy play by Ukrainian playwright Mykhailo Starytsky. Written in 1883 in Ukrainian. It tells the story of the barber Svirid Golokhvostoy, who tries to get rich by marrying a rich middle-class woman Pronea Sirko, and at the same time flirts with a poor beautiful girl Gali. The play raises the issue of social inequality and ridicules the lives of Ukrainian Russified burghers in Kyiv.

Keywords: comedy play, the problem of social inequality, ridicules the lives of Ukrainian Russified burghers of Kyiv.

«За двома зайцями» Михайла Старицького - це комедійна п'єса українського драматурга, написана 1883 року українською мовою. Своєю чергою, це переробка комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум'яках».

На початку 1880-х років українська театральна та письменницька інтелігенція створила культурний гурток для «розширення та збагачення» українського репертуару. Михайло Старицький, який входив до цього гуртка, почав обробляти сценічну п'єсу Івана Нечуя-Левицького «На Кожум'яках». Навесні 1883 року роботу було завершено й залишилося тільки домовитися з автором оригінального твору. 17 березня 1883 року Старицький звернувся до І. Нечуя-Левицького з листом, у якому зазначив: «Драматичний комітет мені допоручив переглядіть Ваші «Кожум'яки» і виробить план, як би їх пририхтувать до сцени. Я зробив це і читав свій план, і його дуже хвалили; отож тепер засилаю його до Вас на санкцію... І дію треба зробити зовсім наново, а також здебільша й IV. II дія вирихтується із різних шматочків I Вашої і VI із нових додатків; III зостанеться без переміни».

Сам твір вважали спільним, і перша його публікація містила прізвища обох письменників. Того самого року перероблену п'єсу цензурний комітет дозволив до постанови театральною трупою М. Старицького. Після її прем'єри 4 листопада 1883 року в Києві комедія мала великий успіх і вже не сходила з репертуару українського театру.

Відомо, що роль цирульника Голохвостого зіграв Панас Саксаганський, Проні - Марія Садовська, Сірка - Іван Карпенко-Карий. 1887 року І. Нечуй- Левицький самостійно переробив первісну редакцію твору, але ця версія не набула популярності. Для всіх класичною лишилася саме редакція Михайла Ста- рицького. Іншою, менш відомою назвою п'єси є «Панська губа, та зубів нема». комедійний п'єса драматург старицький

Прем'єра фільму відбулася 21 грудня 1961 року в Києві, у Дарницькому клубі залізничників [3, 1-2].

Темою п'єси став повсякденний міщанський побут, «міщанські» мораль і світогляд. Саме в побуті драматурги віднайшли додаткові художньо переконливі нюанси для розкриття характерів дійових осіб. Це надало персонажам п'єси історичної та національної визначеності, конкретності, зробивши твір життєвішим. Наприклад, у сценках розваг молоді, заручин і весілля, уведених до дії п'єси, бачимо, з одного боку, виразне тло для розкриття певного індивідуального характеру, а з іншого - ритуальні народні дійства, деформовані мораллю дрібного міщанства, що прагне за будь -яку ціну наслідувати дворянство. Виникає яскравий комічно-сатиричний контраст між народною етикою українців і життєвими позиціями «новомоднього» міщанства, яке всіляко відмежовується від «старого» народного побуту й звичаїв, навіть не розуміючи навіщо.

Старицький застосовує прийом попарного протиставлення персонажів для створення комічно-сатиричного та соціального контрасту. Проні й Голохвосто- ву, які цураються всього народного, протиставлені виразні народні типи позитивних героїв - Галя і Степан. Вони є національним ідеалом людини в драмі «За двома зайцями».

Формальним фольклорно-літературним засобом створення гумористично- сатиричного ефекту в п'єсі «За двома зайцями» стала мова персонажів. Основу словесних засобів комічного в п'єсі становить народно -розмовна мова, зокрема емоційна й експресивна лексика. Для створення гумористичного ефекту Стари- цький використовує емоційно забарвлені, деформовані та інші ненормативні слова: вульгарні, лайливі, згрубілі тощо. Вони надають мові персонажів яскраво вираженого комізму. Негативно-оцінні розмовно-знижені слова набувають гострого сатирично-гумористичного спрямування, допомагаючи драматургові глибше охарактеризувати типи, породжені тогочасною об'єктивною дійсністю. Подібну функцію виконують вульгарно-образливі слова, посилені характеристичними епітетами, наприклад «проста мужва», «свинота необразована» в мові Голохвостого, які він вживає щодо дійових осіб, представників українського селянства та бідного міщанства. Комічний ефект таких епітетів, їх сатирична спрямованість виникає внаслідок того, що сам Голохвостий - людина неграмотна й нікчемна, «перевертень», як його влучно називає Секлета. Густо рясніє мова Голохвостого зменшено-пестливими словами сатирично-гумористичного плану (куріпочко, канахветочко, щіточко).

Одним із засобів створення комічного ефекту в п'єсі «За двома зайцями» є деформовані слова. Характерне в цьому плані мовлення «промотаного цилюр- ника» Голохвостого і «дурноверхої» Проні: «Проня: Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощів етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси».

Рясніє п'єса й зниженою лексикою, використаною в порівняннях: «Проня погана, як жаба», у Голохвостого «довгів, як блох у курнику». Використовує Стари- цький у п'єсі народні пісні (у сцені заручин Галі та Голохвостого), прислів'я і приказки. Зокрема, прислів'я винесено в заголовок і підзаголовок п'єси [4, 2-3].

Короткий зміст п'єси. Свирид Петрович Голохвостий - невдаха, власник власної цирюльні, модник і вертопрах. Збанкрутувавши, він вирішує поправити свої справи вигідним весіллям. Випадково він дізнається, що за свою негарну доньку Проню Прокопівну її батько дає десять тисяч посагу. Гуляючи зі своїм другом на Володимирській гірці, він бачить гарну дівчину Галю та закохується в неї. Друзям він похваляється, що одружується з Пронею Прокопівною тільки через гроші, а сам заведе на боці роман із красунею. Якось увечері, зустрівши Галю, Голохвостий починає чіплятися до неї. У цей момент їх застає мати Галі - Секлета Лимариха - і змушує його присягнути одружитися з Галею проти бажання доньки. Наступного дня Свирид Петрович вирушає в гості до Сірків та отримує благословення на шлюб із Пронею Прокопівною. Повертаючись від нареченої, він випадково стикається із Секлетою і потрапляє на її іменини. Там Секлета повідомляє своїм гостям, що Галя зі Свиридом тепер наречені. Галя втікає прямо із заручин до свого коханого Степана та просить у нього захисту, той заспокоює її. Настає день весілля, але планам Голохвостого не судилося здійснитися: подруги Секлети, які були присутні на заручинах Свирида Петровича з Галею, випадково дізнаються про майбутнє вінчання його з Пронею Прокопів- ною і повідомляють Секлету. Та вдирається до церкви й оголошує присутнім, що Свирид Петрович побрався з її донькою, а на Проні він одружується тільки через багатий посаг. Проня Прокопівна та її батьки проганяють віроломного нареченого, а лихвар повідомляє всім, що Голохвостий - банкрут, а аж ніяк не багатий наречений. Залишившись ні з чим, Свирид Петрович іде разом зі своїми друзями-неробами [2, 4].

Зйомки кінострічки частково відбувалися в Києві. На Андріївському узвозі головним персонажам картини встановлений пам'ятник. В оригіналі фільм знято українською мовою, згодом - дубльовано на російську. На початку липня 2013 року Іван Козленко (заступник генерального директора Національного центру Олександра Довженка) повідомив, що реставраторам центру вдалося знайти первісну українську фонограму картини в Маріупольському фільмофон- ді. 13 липня 2013 року українська версія вийшла в ефір на телеканалі Enter- фільм. На сьогодні повну версію фільму завантажено до YouTube [1, 4-5].

Література

1. «За двома зайцями» (фільм).

2. За двумя зайцами (фильм, 1961).

3. «За двома зайцями» (п'єса)

4. Тема п'єси «За двома зайцями».

Размещено на Allbest.ru