Культура та природа
Дослідження біологічної та соціальної еволюції людства. Гармонізація взаємовідносин між людиною та природою. Вивчення культури у співвідношенні з оточуючим середовищем. Аналіз форм культурного буття різних народів, поєднання матеріального та духовного.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | лекция |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.06.2024 |
| Размер файла | 69,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Модуль. Культура та природа
Мета модуля: з'ясувати роль культури у тріаді: природа -- культура -- суспільство.
Зміст модуля: співвідношення природного і культурного; людина як продукт біологічної і культурної еволюції; гармонізація взаємовідносин між людиною і природою.
1. Співвідношення природного і культурного
Попри різноманітність трактувань сутності культури, прослідковується загальна позиція: більшість дослідників вивчає культуру у співвідношенні з природою.
Такий традиційний підхід потребує послідовного обґрунтування цілісності природи і культури, їх генетичного і структурного взаємозв'язку під час визначення своєрідності кожного з цих феноменів.
Між природою і культурою є певна відмінність: якщо культура несе в собі людське начало, то природа існує за своїми власними законами, які не залежать від людини.
Природа в широкому розумінні -- все існуюче, весь світ у різноманітті його форм. соціальний природа культура духовний
Під час розгляду крізь призму людського буття з'ясовується, що природа -- це середовище життя людини та існування людського суспільства, яке містить також «другу природу» -- створені людиною матеріальні умови її існування.
Культура ж не є наслідком дії природних сил, вона -- результат зусиль самих людей, спрямованих на вдосконалення того, що дала природа. У культурі втілюються засоби і результати людської діяльності, зумовленої як біологічними механізмами, так і людським розумом.
Для розумової діяльності характерним є усвідомлене визначення мети, створення і вдосконалення засобів діяльності.
І все ж таки природа і культура -- нерозривні. Вони пов'язані генетично, оскільки людина -- найвищий витвір природи, а культура -- найвищий витвір людини. Природа годує, поїть і одягає людину, вона ж стимулює її духовну творчість. Водночас саму природу одухотворює людина, і культура є своєрідним посередником поміж ними. Тому аналіз системи «природа -- суспільство» завжди є вивченням системи «природа-культура-суспільство» (рис. 1).
Рис. 1. Взаємозв'язок природи, культури і суспільства
Природа є вихідним пунктом людського розвитку. Людина належить природі не лише тому, що є прямим продуктом її органічної еволюції. Природа є умовою і водночас засобом людського існування -- арсеналом знарядь виробництва, джерелом природних ресурсів і предметів споживання, в єдності яких вона утворює матеріальний субстрат соціальної життєдіяльності загалом.
Культура -- небіологічна, надприродна, проте можливості її буття визначаються самою природою. Культурне -- це природне, перетворювальне людською діяльністю. Існування культури як надприродного способу діяльності людини не виключає впливу природних факторів на її розвиток. Це виявляється в матеріальному і духовному виробництві, характері суспільної психології і особливо у творах мистецтва.
Достатньо порівняти форми культурного буття народів, які мешкають у горах Кавказу, Андах, Гімалаях чи Кордильєрах. Ми впевнюємось у тому, що особливості ландшафту позначаються на надзвичайній подібності функціонування цих культур. Те ж саме можна сказати і про народи, які мешкають у тропіках або у полярних районах, жителів океанічних островів або широких степових просторів.
Суспільство, людина, з одного боку, безпосередньо залежать від природи, з іншого -- вони повсякчас підпорюють природу собі, своїм цілям. Взаємозв'язок людини з природою є не споглядальним, а діяльнісним. Людина надала великим територіям нашої планети окультурений вигляд, створила нові види рослин і тварин. Тією ж мірою ми бачимо природний компонент у діяльності пізнання, спілкування, художній творчості людини (творах мистецтва, культурних формах ландшафту), формуванні ціннісних орієнтирів.
Цілі людської діяльності визначаються не природою, а рівнем культури, виховання людини, культурними традиціями. Культура виступає як форма зв'язку людини і природи, її єдності з природою.
Отже, сутнісна своєрідність природи і культури виявляється через діалектичну єдність їх протилежностей. Природа виступає об'єктивною основою людського буття і культури, їх загальною передумовою. Культура ж є суспільно виробленою формою зв'язку, що характеризує єдність людини і природи.
Людина як продукт біологічної і культурної еволюції
Еволюція людства -- це тривалий процес, який можна умовно поділити на два періоди:
1) становлення людини (антропогенез), щотривав 3-3,5 млн. років;
2) становлення суспільства (соціогенез).
Якщо на першому етапі розвиток людини підпідпорядковувався виключно законам біологічної еволюції, то на другому етапі, з моменту набування людиною свого сучасного вигляду (близько 35 тис. років тому), домінантною стає культурна еволюція. Обидва види еволюції суттєво різняться як за характером і змістом, так і за отриманими результатами. Однак головне -- вони відрізняються способами передавання інформації.
У процесі біологічної еволюції насамперед зазнає змін інформація, що міститься у ДНК (генетична), і тільки потім це виявляється на рівні організму. Біологічна еволюція ґрунтована: 1) на мутаційній зміні; 2) на природному відборі. Біологічна спадкоємність забезпечується генетичною пам'яттю. Тільки мутація змінює генетичну інформацію. Природний відбір, спрямований на збільшення шансів на виживання людини, її пристосованість до життя, закріплює ці зміни.
Культурна еволюція також базується на передаванні інформації наступним поколінням, проте вона суттєво різниться від біологічної еволюції. Означене питання докладно висвітлено американським антропологом Дж. Мердоком у праці «Фундаментальні характеристики культури»82 Мердок Дж. Фундаментальные характеристики культуры // Антропология исследований культуры.-- Т. 1.-- С. 49-56..
Дж. Мердок, зокрема, звертає увагу на те, що культура не передається біологічно, одним із каналів її передавання є навчання. Завдяки навчанню кожен індивід протягом свого життя оволодіває навичками, тобто виробляє такий спосіб поведінки, здійснення якого у певній ситуації набуває для індивіда характер потреби.
Культура прищеплюється також вихованням. Усі тварини здатні до навчання, але лише людина може передавати набуті звички своїм нащадкам. Ми можемо навчити собаку різним трюкам, але вона ніколи не передасть їх своїм цуценятам: тварини сприймають лише біологічну спадщину свого виду. Своєю винятковістю людина значною мірою зобов'язана мові. Звички, що отримані шляхом спрямованого виховання, переростають у стійкі ознаки характеру, набувають автоматизму. Проте виховання -- це не лише передавання звичок і знання, наприклад, від батьків до дітей, а й дисциплінування тваринних імпульсів дитини з метою пристосування її до соціального життя.
Багато культурних звичок мають соціальний характер. Звички, що набуваються людьми шляхом виховання, з часом стають незалежними від їх індивідуальних носіїв. Вони поділяються певними колективами або суспільствами і зберігають свою відносну одноманітність, створюючи культуру цієї соціальної групи.
Групові звички значною мірою концептуалізовані як ідеальні норми. Проте ідеальні норми не слід плутати з реальною поведінкою членів групи. В кожному окремому випадку поведінка індивіда є реакцією на стан його організму і сприйняття тієї ситуації, в якій він перебуває.
Культура забезпечує задоволення базисних біологічних потреб і вторинних потреб, що виникають на їх основі. «Культура складається зі звичок, а психологія доводить, -- пише Дж. Мердок, -- що звички існують, поки вони дають задоволення. Задоволення підсилює звички, зміцнює і відтворює їх, тим часом як відсутність задоволення неминуче призводить до їх згасання і зникнення»88 Мердок Дж. Фундаментальные характеристики культуры // Антропология исследований культуры.-- Т. 1.-- С. 52..
Культура -- адаптивна. З часом вона пристосовується до географічного середовища. Крім того, вона адаптується до соціального середовища сусідніх народів завдяки запозиченню елементів їх культури. І нарешті, культура має тенденцію пристосовуватися до біологічних і психологічних потреб людського організму. Зі зміною умов життя традиційні форми культури втрачають ауру задоволення і зникають. Виникають і дають про себе знати нові потреби, а з ними -- нові культурні механізми пристосування.
Культура інтегративна, її елементи мають тенденцію інтегруватися, створюючи узгоджене ціле.
3. Гармонізація взаємовідносин між людиною і природою
Людина є витвором природи, але водночас вона є тією силою, яка здатна перетворювати природу. Впродовж тисячоліть діяльність людини була тісно пов'язана з природними процесами. На відміну від інших біологічних видів живих істот людина взаємодіє з природою не тільки і не стільки через біологічні механізми пристосування до неї, скільки за допомогою предметно-практичної діяльності. Саме ця діяльність перетворює довкілля відповідно до вимог і потреб людини. У цьому і полягають небіологічні механізми і засоби адаптації людини до природного середовища.
У своїй історії людство пройшло різні форми взаємодії з природою. Культурна динаміка людства дозволяє простежити, як в ході історії змінювалося це співвідношення.
Значний проміжок часу займав період культури збирання і полювання, коли людство цілковито залежало від природи, яка давала йому засоби для існування. Цей період характеризується відносною гармонією взаємовідносин людини з природою. Зображення тварин, рослин на печерних стінах, що залишили первісні люди, свідчать про спроби духовного осягнення сил природи.
Незважаючи на культурну обмеженість, людина на цьому етапі прагнула впливати на природу, але вплив цей був на рівні свідомості і набував форми обрядів, ритуалів, символіки. Світогляд первісної людини ґрунтувався на гармонійній єдності природи і людини, природного і культурного, що знайшло специфічне відображення в тогочасній міфології.
Ситуація змінюється з розвитком продуктивного господарювання, з удосконаленням знарядь виробництва. З цього моменту у людини виникає прагнення підкорити собі природу. Ліс вирубується під культурні посіви, насадження і випас тварин. Такий суто сільськогосподарський характер людської діяльності формував умови для дисгармонії взаємовідносин людини з природою.
У ході прогресивного розвитку людства нерозривна єдність людини і природи порушується. Розширення сфери освоєння людиною природи, нерідко стихійне, призвело сьогодні до порушення цілісності гармонії між природою і культурою. Наслідком руйнівних дій стала сучасна екологічна криза: забрудненість довкілля, виникнення озонових дір, загальносвітове потепління та ін.
За таких умов зв'язок людини з природою стає цілком зумовленим його культурним рівнем. Єдність природи і людини означає насамперед екологічну культуру суспільства, що передбачає розумне ставлення до природи. Усе це ставить людину перед необхідністю усвідомити залежність її існування від гармонізації взаємовідносин з природою.
Висновки
Отже, потрібні були століття культурного розвитку, щоб людина з'ясувала: утилітарне ставлення до природи становить загрозу людському існуванню. Єдиний спосіб запобігти екологічній катастрофі -- це гармонізувати взаємовідносини природи і культури.
Ключові слова: природа, культурна еволюція
Логічні завдання та питання для самостійного опрацювання найважливіших проблем теми
Завдання 1. За допомогою схеми (див. рис. 8) визначте прямий і зворотний зв'язки природи і суспільства.
Завдання 2. У чому, на Вашу думку, відмінність у ставленні до природи первісної і сучасної людини?
Завдання 3. Як Ви вважаєте, чи впливає екологічна криза на розвиток культури? Відповідь аргументуйте.
Тести для самоконтролю
1. Культурна еволюція зумовлена:
а) зміною інформації, яка міститься в ДНК людини;
б) передаванням і поновленням інформації завдяки навчанню, оволодінню знаннями, навичками і нормами соціокультурної поведінки;
в) творчою діяльністю Бога.
2. Людина взаємодіє з природою:
а) за волею Бога;
б) через біологічні механізми пристосування до неї;
в) за допомогою предметно-практичної діяльності.
3. Взаємозв'язок первісної людини з природою виявляється:
а) у засвоєнні і перетворенні природи;
б) у протистоянні її силам;
в) у прагненні впливати на природу за допомогою обрядів, ритуалів, символіки.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Предмет і метод культурології. Культурологія як тип соціальної теорії. Людина, культура, взаємодія матеріальної і духовної культури. Функції культури в людській діяльності. Культура і цивілізованість. Культура і суспільство. НТР і доля культури.
реферат [26,3 K], добавлен 27.10.2007Співставлення культури і цивілізації, гармонізації протиріч людини і природи. Теорії культурно-історичних типів та локальних цивілізацій: неолітична, раннєрабовласницька, антична, раннєфеодальна, пізньофеодальна, індустріальна, постіндустріальна.
реферат [20,4 K], добавлен 09.11.2009Сутність культурної еволюції як процесу формування поведінки людини та її генезис. Елементарний засіб передавання досвіду, які мають тварини. Мистецтво як самосвідомість культури. Етапи культурної еволюції людства. Дослідження цивілізації Тойнбі.
реферат [17,8 K], добавлен 18.03.2009Дослідження особливостей культури Стародавнього Сходу, як одного з найважливіших етапів історії людства, в якому з океану первісних культур виникають перші цивілізації. Культурні надбання Месопотамії, Стародавнього Єгипту, Індії, Давнього Ізраїлю і Китаю.
реферат [53,3 K], добавлен 26.02.2015Специфіка матеріальної культури Польщі, Чехії та Словаччини у першій половині ХХ ст. Особливості культурного життя польського чеського та словацького населення у післявоєнні роки. Вплив радянської культури на побут західнослов'янських народів у ХХ ст.
реферат [30,0 K], добавлен 20.06.2012Еволюціоністська, функціональна та аксіологічна концепції культури. Різні погляди на співвідношення культур різних епох і народів. Сучасна світова науково-технічна культура, шляхи подолання кризи. Історичний розвиток української національної культури.
контрольная работа [46,1 K], добавлен 21.01.2011Сучасний погляд на проблему антропосоціогенезу. Сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної. Виникнення мистецтва як механізму культурної еволюції. Критерії виділення культурно-історичних епох. Поняття "цивілізація" в теорії культури.
реферат [34,8 K], добавлен 26.02.2015Філософське бачення духовної культури. Структура та специфічність духовної культури. Духовне виробництво як окрема ланка культурного життя. Суспільна культурна свідомість, прийняття суспільством духовної культури. Будова культури у суспільстві.
реферат [27,2 K], добавлен 02.11.2007Духовні цінності різних народів. Європейска та азіатска культури. Діалог культур Заходу і Сходу. Процес проникнення на українські території інших племен і народів. Утвердження християнства. Розквіт культури арабського світу.
реферат [31,1 K], добавлен 07.02.2007Гіпотези генезису мистецтва, його соціокультурний зміст і критерії художності. Дослідження поняття краси в різних культурах та епохах. Вивчення феномену масової культури. Специфіка реалістичного та умовного способів відображення дійсності в мистецтві.
реферат [51,9 K], добавлен 03.11.2010
