Забезпечення культурних потреб національних меншин та корінних народів у сучасній Україні

Размещено на http://allbest.ru

Забезпечення культурних потреб національних меншин та корінних народів у сучасній Україні

Філіна Тетяна Вікторівна кандидат історичних наук,

доцент кафедри артменеджменту та івент-технологій НАКККіМ

м. Київ

Україна - багатонаціональна держава. За даними державного комітету статистики України на території нашої держави проживають представники понад 130 національностей [3]. Корінними народами України згідно з законом визнано кримських татар, кримчаків і караїмів. Національною меншиною вважається група людей некорінного етнічного статусу, які живуть в сучасному для себе етносередовищі та включає осіб, які мають громадянство і, за визначенням, не відіграють провідної ролі в суспільстві, що зумовлює необхідність відстоювання політичних і культурних прав, забезпечення відповідного юридичного захисту з боку держави [5].

Корінні народи - народи у незалежних країнах, які розглядаються як корінні з огляду на те, що вони є нащадками тих, хто населяв країну або географічну місцевість, частиною якої є дана країна, у період її завоювання або колонізації чи в період встановлення існуючих державних кордонів та які незалежно від їхнього правового статусу зберігають деякі або всі свої соціальні, економічні, культурні та політичні інститути [4].

Держава гарантує представникам національних меншин та корінних народів забезпечення їх культурних потреб. Це здійснюється у правовому та інституціональному просторі. Правові гарантії - це норми права, законодавчі акти, які визначають порядок реалізації прав національних меншин та корінних народів. Інституційні гарантії пов'язані із діяльністю органів влади та місцевого самоврядування, неурядових установ, міжнародних організацій, соціокультурних інститутів, які здійснюють діяльність у забезпеченні культурних потреб на міжнародному, державному та місцевому рівнях.

Згідно з законом «Про національні меншини (спільноти) України» держава гарантує громадянам незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення [2]. Зокрема, у Статті 6 закону зазначено, що держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів. Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом [2].

Культурні, освітні та інформаційні права корінних народів задекларовані в статтях 4, 5 та 6 закону «Про корінні народи України» [1]. Зокрема, в статтях зазначено, що корінні народи України мають право:

- на дотримання, відродження та розвиток своїх духовних, релігійних та культурних традицій і звичаїв, збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини;

- створення закладів освіти або співпрацю із закладами освіти усіх форм власності з метою забезпечення вивчення мови, історії, культури корінного народу та навчання мовою корінного народу;

- створення засобів масової інформації.

Українська держава гарантує можливість вивчення дослідження, збереження та розвиток мов корінних народів та забезпечує належну інформаційну політику щодо культурного різноманіття корінних народів. Культурні потреби національних меншин та корінних народів задовольняються на індивідуальному та колективному рівнях.

Індивідуальний рівень задоволення культурних потреб стосується людини особисто і залежить від національного самоусвідомлення, соціальної активності, рівня доходів, не є систематичним, носить фрагментарний характер. національний меншина культурний україна

Колективний рівень реалізується через соціокультурні інститути створені за національною ознакою: організації, спілки, релігійні об'єднання, фонди інші урядові та неурядові організації.

Найважливішим чинником, що впливає на розвиток і трансляцію культури національних меншин та корінних народів, є знання та використання рідної мови. Утім, необхідно зазначити, що рівень володіння рідною мовою у різних меншин є різний. У середовищі національних меншин та корінних народів з вільним володінням рідною мовою культурні запити є вищими. В зв'язку з цим у представників таких меншин формується потреба в отриманні інформації через засоби масової інформації рідною мовою, читання літератури, залучення до освітніх, культурних та мистецьких проєктів. Серед головних культурних цінностей, як є першочерговими для самоідентифікації представників національних меншин та корінних народів, також важливими є знання національних звичаїв та традицій, історії, фольклору та кухні.

В Україні можна виділити наступні проблеми у системі задоволення культурних потреб національних меншин та корінних народів:

1) недофінансування та невизначений правовий статус недільних шкіл національних меншин та корінних народів;

2) недостатня кількість друкованої продукції та теле-, радіомовлення мовами національних меншин та корінних народів;

3) недофінансування проєктів по збереженню матеріальної та духовної історико-культурної спадщини національних меншин та корінних народів;

4) недостатня кількість культурно-просвітницьких та мистецьких заходів, що популяризують культуру та мови національних меншин та корінних народів.

Для всебічного задоволення культурних потреб національних меншин та корінних народів в Україні необхідно в першу чергу покращити діяльність соціокультурних інститутів. У зв'язку з цим необхідно:

- підвищити якість культурних продуктів, які поширюють соціо-культурні інститути;

- створити інструменти для державного фінансування, координації та оптимізації професійної діяльності соціокультурних інститутів;

- удосконалити систему державного регулювання системи охорони об'єктів культурної спадщини.

Таким чином, стратегічною метою України в системі забезпечення культурних потреб національних меншин та корінних народів має бути створення розгалуженої системи соціокультурних інститутів, які б стали платформою для популяризації їх мови та культури, позитивним середовищем для проведення дозвілля.

Література

1. Закон України «Про корінні народи України». URL :https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1616-20#Text (дата звернення: 12.01.2023).

2. Закон України «Про національні меншини (спільноти) України». URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2827-20#Text (дата звернення: 12.01.2023).

3. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. URL : http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ (дата звернення: 12.01.2023).

4. Товт М. М. Щодо юридичного змісту поняття «корінний народ» і розрізнення національних меншин у залежності від наявності спорідненої держави. URL : https://kmf.uz.ua/uk/shhodo-juridichnogo-zmistu-ponjattja-korinnij-narod-i-rozriznennja- nacionalnih-menshin-u-zalezhnosti-vid-najavnosti-sporidnenoi-derzhavi/ (дата звернення: 12.01.2023).

5. Якубова Л. Д. Національні меншини України // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К. : Наукова думка, 2010. 728 с.

Размещено на Allbest.ru