Сучасна танцювальна електронна музика: розкриття стилю "техно", "хауз" та "електро"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна танцювальна електронна музика: розкриття стилю «техно», «хауз» та «електро»

CONTEMPORARY DANCE ELECTRONIC MUSIC: DISCLOSURE OF «TECHNO», «HOUSE» AND «ELECTRO» STYLES

Лінчевський Богдан Ігоревич (Bohdan Linchevskyi),

здобувач 2 курсу магістратури (Master's Degree Recipient), група МММ-23-21 кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури ІСМ Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Department of Academic and Pop Vocal and Sound Engineering National Academy of

Management of Culture and Arts).

Науковий керівник: Бєлявіна Наталія Дмитрівна (Natalia Belyavina),

кандидат педагогічних наук, професор, професор кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури НАКККіМ, заслужений діяч мистецтв України (Candidate of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of Academic and Pop Vocal and sound directors National Academy of Management of Culture and

Arts, Honored Artist of Ukraine) м. Київ, Україна (Kyiv, Ukraine)

танцювальна електронна музика техно

Електронна музика бере свій початок з середини ХХ століття, коли вперше був створений прилад - синтезатор. У 1964 році Роберт Муг випустив свій синтезатор «Moog Modular». Його можна було зручно розмістити в кімнаті, він був досить зрозумілий для музикантів та мав всередині все для того, щоб створювати цілі композиції. Пізніше інженерка Венді Карлос створила більш компактну та ще простішу версію синтезатора «Moog». Так розпочався розвиток різноманітних стилів в жанрі електронної музики. Одними з найбільш популярних, які закоренилися і по наш час та стрімко розвиваються, стали - «техно», «хауз» та «електро».

«Хауз-стиль» танцювальної електронної музики, який виходить з епохи «диско», зародився в чиказькому диско-клубі «Warehouse» звідки і пішла назва. Засновником стилю є діджей Френкі Наклз, який регулярно там виступав. Хоча він і покинув цей клуб у 1983 році та перейшов в інший, але слово «хауз» широко розповсюдилось, тому що люди, які йшли послухати цього діджея говорили: «ми йдемо на хауз». Під час своїх виступів Ф. Наклз змішував досить широке різноманіття стилів: соул, фанк, R&B, диско, рок, реп, поп. Та одного разу він почав поверх знайомих творів накладати потужний удар бас-барабану від драм-машини Roland TR-909. Сама драм-машина мала характерний синтетичний звук, який різко відрізнявся від барабанів, які записувалися наживо. Ф. Наклз регулярно використовував її під час своїх виступів, зациклюючи та повторюючи різні твори під звуки ударних цієї машини, тому всім знайомі записи ставали не впізнаваними, адже структура змінювалася, несучи нове враження та нову хвилю емоцій.

Це одразу підхопили й інші музиканти, які працювали в схожій сфері. Вони купували TR-909, дешеві синтезатори, семплували вокал з відомих пісень, накладали потужний, синтезований бас і згодом випускали платівки, які були дуже популярними на танцполі. Треба підкреслити, що це було те ж саме «диско», але замість живих музикантів, які грали б кожен свою партію, чи то барабанні, струнні чи бас - все записувалося лише за допомогою драм- машини, семплера, синтезатора та мікшерного пульта в домашній студії. Ця нова музика надала поштовх до неймовірного розвитку танцювальної електронної музики з великим різноманіттям унікальних стилів, таких як «техно» та «електро», які стали ще більш експериментальними.

Стиль «техно» має своє походження з індустріального міста Детройт. і зародився в 1984 році, але ж розквіту здобув лише за 7 років. Молодий на той час Хуан Аткінс з Детройту думав про те як би зібрати свою власну фанк-групу, але так і не знайшов команду. Пізніше він придбав свій перший синтезатор, магнітофон та почав записувати на нього свої роботи. Зациклюючи плівку та доклавши зусилля для того, щоб утворився «грув» він зрозумів, що ніяка група йому вже не потрібна, треба лише вправно поводитися з електронною апаратурою. Х. Аткінс почав замислюватися як би перенести душу, яка притаманна вокальній музиці на музику, де звучать лише спрограмованні машини - синтезатори. Цікаво, що він поступив у коледж на факультет програмування та провчившись там деякий час, зрозумів, що там вивчають зовсім не те, що йому потрібно. Надихаючись футуристичною книгою письменника Елвіна Тоффлера «Третя хвиля», де була описана планета майбутнього з роботами, технікою, комп'ютерами та космосом, Х. Аткінс звідти взяв слово «техно».

«Техно-піонери» того часу знаходилися в повному андеграунді. Записуючи музику в чорному гетто Хуан Аткінс все ж знайшов однодумців Дерріка Мея та Кевіна Сандерсона. І вже наприкінці 80-х ця трійка мала достатньо платівок для того, щоб продавати їх за кордон. Така музика цікавила тоді лише діджеїв і дещо відрізняється від «хаузу», який вже багато років лунав тоді в клубах. В неї не було вокалу, а якщо і був то оброблений багатьма фільтрами та ефектами до непізнаваності. Звуки від синтезаторів проходили величезні обробки для того, щоб вони сприймалися зовсім по іншому та не були схожими на ті, що використовуються в інших артистів. Мелодії були зацикленими та постійно повторювалися, там не було ні приспіву, ні куплетів, ні вступу, ні логічного завершення - як трек розпочинався так і закінчувався. Ритми були досить жорсткими, з прямим бас барабаном, механічними та холодними, дуже наближеними до індустріальних. Сам розвиток мелодій та ритму барабанів здійснювався досить стримано, мінімалістично, ледь помітно.

Стиль «електро», також як і «хауз» та «техно», виник з розпаду «диско», але має деякі нюанси звучання, що і вирізняє його. На формування «електро» вплинули такі групи як Kraftwerk, Tangerine Dream, Yellow Magic Orchestra. Особливістю є використання непрямого ритму, з синкопованим ударним барабаном, який відтворюється драм-машиною Roland TR-808. В звучанні цього стилю можна провести паралель з «хіп- хопом», але якщо ранній «хіп-хоп» писався на семплованих живих ударних, мелодіях та вокалу, то «електро» є синтетичною версією. Дуже часто можна зустріти використання вокоудеру для надання вокалу, так званих, «нелюдських» тонів. Для написання цієї музики використовуються ті ж самі синтезатори, але «електро» частіше містить атональні мелодії, короткочасні «булькаючі» звуки, які є основним лейтмотивом протягом композиції, а також включає в себе більше ритмічних «збивок» ніж «хауз» або «техно». Порівнюючи ці три стилі електронної музики необхідно зазначити, що «хауз» - більш людська та природня музика, «техно» - холодна, стримана та індустріальна, то «електро» - похмура, науково-фантастична та темна.

Отже, сучасна електронна музика, яка розвивалася в рамках стилів «техно», «хаузу» та «електро» має явно відмінні та спільні риси, що вплинули в кінці 80-тих років XX століття на стан сучасної танцювальної сцени. Але ключової рисою стало те, що музиканти можуть створювати композиції в цих стилях за допомогою комп'ютерних машин, не покидаючи власної кімнати.

Размещено на Allbest.ru/