Удосконалення творчих якостей особистості в контексті сучасних культурологічних досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАКККіМ

УДОСКОНАЛЕННЯ ТВОРЧИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ліфінцева Галина Олексіївна,

завідувач практики, старший викладач

член спілки АДЕМ України

м. Київ

Сьогодення набуває динамічного стрімкого розвитку інформаційних та комунікаційних процесів, що потребує широкомасштабних серйозних зрушень змін на внутрішньому та міжособистісному співіснуванні людини. Суспільні трансформаційні процеси мають величезний вплив на мову, культуру, традиції, історичну пам'ять, національні цінності матеріальних і духовних благ, особливо творчої особистості. Людина, на шляхах утвердження нових вимірів сучасного суспільного життя відіграє важливу роль у формуванні нових ціннісних орієнтацій та визначальних ідей суспільства. «В залежності від особливостей суспільного організму змінюється характер його життєдіяльності, а значить, відповідно, змінюються і властивості, будова, тип соціального суб'єкта. Ця якісна зміна суб'єкта виражається в радикальній зміні характеру його діяльності, зокрема в трансформації динаміки суспільного життя [4, с. 63].

Тема удосконалення особистості в оновленому суспільстві дедалі частіше привертає увагу сучасних українських дослідників до глибинних пластів вітчизняної філософії та сучасної складової суспільної свідомості, а саме: інформаційне поле особистості привертає до себе увагу неповторністю культурних потреб особистості; ціннісні орієнтації, що притаманні унікальності конкретного індивіду. Дослідження процесу філософського осмислення суспільства в цьому контексті розглядається в працях провідних відомих українських філософів: В. С. Горського, В. С. Лісового, І. Ф. Надольного, І. В. Огородника, Я. М. Стратій та ін. В умовах сучасного українського інформатизованого суспільства необхідно пам'ятати про зміст інформаційно-культурних потреб особистості, зокрема через соціальні мережі та засоби масової інформації, що надає можливість виокремити важливу інформацію, маючи психологічну підготовку, для формування цілеспрямованої особистості. Провідну роль у формуванні особистості відіграє освіта та освіченість, що є складовою частиною культурологічного виміру сучасності. Для того, щоб змінити та перебудувати суспільство - необхідно змінити та перебудувати живий організм суспільства: свідомість в усвідомленні способу свого існування. В умовах формування сучасного етапу інформаційного суспільства суттєвою теоретичною основою перебудови та удосконаленню свідомості індивіда, суспільства, світового товариства є інформаційна культура, за умов якої необхідність швидкого сприйняття та обробки великого обсягу інформації, необхідно володіти сучасними технологіями, засобами та методами. Освіта та освіченість є складовою частиною сучасного культурологічного виміру простору. Для того, щоб змінити та перебудувати суспільство, необхідно змінити та перебудувати живий організм суспільства: свідомість в усвідомленні способу свого існування. культурний інформаційний особистість освіта

Ціннісні орієнтації особистості, маючи конкретний характер та які є відносно стійкими настановами, виробленими в результаті здатності людини до об'єктивації, заснованої на почуттях, емоціях, знаннях, переконаннях, здібностях, є важливими чинниками у розвитку національної самосвідомості. Надзвичайно суперечливий та мінливий сучасний світ є результатом безмежного активізму, тому дуже важливо облаштовувати нормальні прийнятні умови для існування культури, природи, землі. Отже, на основі колективних знань, слід навчитися технології роботи з інформацією для прийняття важливих рішень в умовах формування культурної самосвідомості особистості та її духовного світогляду. Вся система морально-інтелектуальних норм буття особистості повинна проявляти свої творчі можливості, духовні орієнтири та цінності на глибокому і змістовному рівні, адже культура є творчістю, отже потребує унікальності особистісної духовної діяльності. Життя суспільства і людини включає в себе надбання попередніх поколінь і результати праці нинішніх поколінь, тому матеріальне і духовне життя у цьому аспекті є об'єктивним обґрунтуванням їхньої соціальної активності. Фундаментальні досягнення суспільства в соціально-економічній, культурно-освітній і духовній сферах становлять об'єктивне підґрунтя для їх наступної ефективної діяльності.

Зі змінами життєдіяльних форм в суспільному бутті мають одночасно відбуватися й зміни духовних цінностей і устремлінь різних соціальних верств. В ході історії людства найзагадковішою є сама людська природа. Для отримання точної відповіді щодо сутності людської природи науковцями і дослідниками було висунуто різні пошукові концепції в багатьох напрямках, але ясна і точна відповідь ще попереду. Істотні труднощі полягають у тому, що між нами дуже багато розходжень: відомо, наскільки велике різноманіття людей, багатоликі й значні їхні індивідуальні якості. Враховуючи величезний історичний досвід, можна сказати, що на нашій планеті не існує двох зовсім однакових людей, двох однотипних індивідуальностей.

Формування особистості на початковому етапі становлення особистісних властивостей обумовлено безліччю зовнішніх і внутрішніх чинників та відбувається протягом життя в процесі формування особистості до визначеної культури, соціально-економічного класу і унікального для кожного сімейного середовища. Інформаційне забруднення в культурному просторі сьогодні схиляє людину замислитись над тим, що вона стає небезпечною для себе й оточення, тому захисним механізмом величезної сили є культура і розум, які потрібно підтримувати та стимулювати, перш за все, через систему освіти та навчання. Сьогодні в Україні актуальна тема спрямування навчального процесу, зміст і спрямованість навчальних дисциплін націлена на виховний процес культури студентської молоді, морально-психологічне і духовне збагачення. Молода людина осмислює життєві перспективи, професійно визначається і прагне досягти певних цінностей, реалізувати плани, досягти певних цілей, отже в процесі своєї життєдіяльності людина самореалізує власне буття у відповідному соціумі, у реалістичній духовно-практичній діяльності. Об'єктивним чинником ефективної діяльності соціально-економічної, культурно-освітньої і духовної сфери виступає змінена в кінцевому підсумку практично-рольова поведінка особистості на діапазон духовності, що допомагає в реалізації завдань і цілей.

Наше суспільство в сучасний трансформаційний період надає пріоритетне місце чинникам духовності серед усіх верств населення. С. Б. Кримський підкреслює, що неможливо будувати картину духовної взаємодії людини з дійсністю, вважаючи, що страждання і переживання нічого не означають в порівнянні з об'єктивною необхідністю... пізнання неможливо звести ані до «холодного» царства істин, байдужих до людських цінностей, ані до екзистенціальних ідеологем, орієнтованих на внутрішній світ людини; воно само визначає міру вписаності пізнавальних результатів в об'єктивний і суб'єктивний світ, міру адекватності знання дійсності і гуманістичним імперативам [2, с. 45]. Світоглядно-ціннісна зорієнтованість людини, освіченість, культура, свідомість впливають на нове буття, новий світ з його новими обріями, а в кінцевому підсумку впливають на людину як на творчий суб'єкт суспільства, розвиваючи в подальшому його духовні цінності. В умовах суспільного життя людина навчається усвідомлювати світ, в процесі спілкування навчається виражати власні ідеї, що в результаті виводить індивідуальну свідомість особистості на широкий простір суспільного буття. Реалізація базових потреб особистості через організацію діяльності у професійному та соціально-психологічному планах, враховуючи її індивідуально-типологічні особливості та проявляючи самостійність і творчість, долаючи труднощі, людина формує впевненість у своїх силах.

Становлення особистості - надзвичайно складне явище, що має динамічну складну структуру з елементами теоретичних і буденно-практичних рівнів. Суперечливість об'єктивної дійсності з великою багатогранністю взаємодоповняльних та взаємовиключних процесів і сторін відображає різноманітний характер функціонування свідомості. Навколишній світ як об'єктивне середовище, у якому людина живе і творить, має необмежену можливість постійного удосконалення людини та зміну реально існуючих обставин і відносин. Важливі суб'єктивні якості на шляху інтенсивного розвитку особистості та її духовного зростання - воля і розум, обов'язок і відповідальність, ініціатива і рішучість, - адже внутрішні соціальні зміни послідовно повертають налаштування особистості на засвоєння цінностей, включаючи в полікультурний простір співжиття з різними народами. Ці процеси створюють поступове засвоєння досвіду інших культур і відкривають шлях до сприйняття інших духовних цінностей. «Аби знати людей з боку співчутливого й проникливого знання, треба звільнитися від звуженої належності до даного суспільства, раси, культури й просякнути в глибину людської сутності, де ми є нічим іншим, як просто людьми» [3, с. 178], - запевняє Е. Фром. Виходячи зі стану особистості, неоднозначних соціокультурних впливів на неї, спрямованість освітянського процесу в державі має бути націленою на творчу діяльність особистості, яка розкриває свої здібності до самореалізації і духовного збагачення, створюючи умови для саморозкриття інших людей. Враховуючи сучасні комунікативні зрушення, нова ціннісна парадигма вироблення єдиної шкали загальнолюдських цінностей шляхом уникнення непорозумінь і конфліктів стає нагальною, і тому кожна особистість потребує делікатного ставлення до себе. Піднесення рівня духовної культури суспільства, особистості відбувається шляхом покращення системи освіти, зростання освіченості, а разом з тим і духовності громадян.

Таким чином, рівень високої культури та духовності суспільства, творчої особистості, що поєднують у собі такі якості, як гуманність, толерантність, розуміння найвищої цінності людини та людського життя, повага до людей інших держав, націй, рас у поєднанні з самоповагою до себе, до своєї національної приналежності приведе до успіхів всього суспільства. Наша цивілізація незворотньо веде до духовності, яка виражає ідеї цінності індивідуально-особистісного й космічного універсумів, відкритості світові, відповідальної свободи особистості, її прагнення до інновацій, ініціативності, самореалізації, синергетичності, діалогічності й толерантності щодо культурного універсуму минулого, сучасного й майбутнього [1, с. 84-90]. Тому, нові умови праці на певному рівні культури поводження з інформацією, породжують залежність інформованості особистості від інформації, яку мають інші та є універсальним засобом взаємодії особистості з суспільством щодо системи цінностей сучасних інформаційних викликів суспільства.

Отже, в умовах сучасних тенденцій соціокультурних трансформацій як для всього суспільства, так і для особистості на шляху вибору належних соціальних орієнтацій питання соціального порядку, становлення особистості, духовне зростання, виховання національної самосвідомості актуальне і сьогодні.

Використані джерела

1. Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси. Київ: Вища школа, 1998. С. 84-87.

2. Крымский С.Б. Культурно-экзистенциальные измерения познавательного процесса // Вопросы философии, 1998. № 4.

3. Еріх Фром. Революція надії // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. Київ: Либідь, 1996.

4. Шамрай В.В.. Преобразование общества: пределы возможного. Київ: Наукова думка, 1994.

Размещено на Allbest.ru