Театральне мистецтво як особлива система соціокультурної діяльності держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Театральне мистецтво як особлива система соціокультурної діяльності держави

Theater art as a special system of socio-cultural

activity of the power

Матушенко Ігор Валерійович (Igor Matushenko),

магістрант ІІ курсу навчання кафедри режисури та акторської майстерності імені народної артистки України Лариси Хоролець Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Masters degree, 2nd year of study of Directing and Acting named after Larisa Khorolets National Academy of Management of Culture and Arts)

В останнє тридцятиліття Український театр опинився в принципово нових умовах функціонування. Зниження рівня бюджетного фінансування, нестабільність інститутів суспільної підтримки, непередбачуваність поведінки глядацької аудиторії, повномасштабна війна російської федерації проти України - ось лише найбільш чутливі проблеми, що виникли в результаті різких суспільно-політичних та економічних змін. У цій ситуації з новою силою постає питання вивчення театру як єдиної системи у всій повноті, складності та багатогранності його творчих і організаційно- економічних проблем. Тільки такий підхід дозволить театру самовизначитися і зберегти свою сутність на новому етапі розвитку, з урахуванням своєї специфіки, впровадити найбільш ефективні форми і методи роботи, які необхідні сьогодні, у складні військові часи.

Соціально-економічні реформи розгорнули Україну в бік ринкового шляху розвитку і торкнулися практично всіх сторін національного буття і не могли не торкнутися театрального життя нашої країни. Під їх впливом сучасний театральний процес постійно трансформується, варіюється в деталях, обростає все новими і новими властивостями. В результаті цих трансформацій з'являються нові театральні реалії, а сучасна театральна мова збагачується масою нових слів та виразів: бренд, менеджмент, маркетинг, комунікативні технології, просування на ринку та ін. Безліч подібних категорій, які запозичені із суміжних галузей гуманітарного знання і соціально-економічних наук, переноситься в театральну сферу. Частина їх залишається з не виявленим до кінця театральним змістом і використовується фахівцями в області сценічного мистецтва скоріше в якості робочих термінів, ніж суворих наукових понять. Що і зумовлює актуальність даної теми і необхідність вивчення проблем перехідного етапу розвитку українського театру.

За останні роки проблемою розвитку та організації театрального процесу України за нових умов існування займалися такі наукові дослідники, як: І.Д. Безгін, В.І.Ковтуненко, М.І. Кічурчак, О.М. Семашко, які висвітлювали в своїх роботах головні питання, що стоять перед діячами сучасного українського театру і аналізували їх пристосування до сьогоденної реальності в контексті творчо-організаційних відносин. Значну роль у створенні естетичних цінностей сценічного мистецтва грають форми і методи організації творчого процесу. Саме на них базується так званий творчо-виробничий процес, який створює цілісність усіх ланок професійного театру [1].

Як складну цілісну систему розглядали театр К. С. Станіславський, В. І. Немирович-Данченко, Вс. Е. Мейєрхольд, О. Я. Таїров та інші провідні світові режисери, які неодноразово підкреслювали важливість організаційних проблем театральної справи, від правильності та своєчасності вирішення яких багато в чому залежить художній рівень вистав та діяльність самого театру. Дослідження в цій області видаються сьогодні не менш важливими, ніж вивчення художньо-творчих сторін діяльності театральних колективів.

Протягом останнього часу особливо відчувається необхідність досліджень театрального мистецтва, як особливої системи соціальної діяльності, пов'язаної не тільки з мистецтвом, але й з організацією діяльності творчих колективів, з виробництвом, збереженням і розповсюдженням мистецьких цінностей. Все це зумовлено переходом української економіки на новий етап розвитку, в якому відбувається мас- медійне охоплення глядацької аудиторії (що стало головним конкурентом театру). Незначна підтримка державою функціонування театрів в усіх областях та регіонах поставила складні проблеми перед усіма артистами та функціонерами, що впритул займаються театральною діяльністю.

Українська соціологія театру має більш практично-управлінську спрямованість, що позначилося у зміщенні акцентів з «соціології глядача» на «соціологію театральної діяльності». Українські дослідники приділяють більше уваги вивченню змісту соціально-художньої практики, тобто «соціології театральної культури», як різновиду художньої, що дає змогу розглянути історію театру в динаміці соціокультурних перетворень і акцентувати інтерес на необхідності формування чіткої структури театральної діяльності. Воно також дозволяє дослідити соціальні механізми буття театральної творчості в контексті сучасних художніх потреб і споживання, а також виявити внутрішні причини трансформацій, які віддзеркалюють інституційні характеристики театру на рівні його організаційних функцій [2]. театральне мистецтво соціокультурний

За сучасних умов вони складають досить багаторівневу комунікаційну систему, що організує не тільки діяльність творчих і допоміжних суб'єктів у середині самого театру («адміністрація - трупа», «художній керівник - трупа», «режисер - актор», «провідні актори - інші актори»), але й зовнішні відносини театру з суспільством («театр - публіка», «театр - держава», «театр - критика», «театр - громадськість», «театр - школа» тощо).

Отже, сьогодні театр вимагає таких умов, які забезпечували б його діалог із глядачем і створювали можливість для пошуку нових форм і засобів художнього відображення найактуальніших сучасних проблем. Тому перспективним напрямком є підвищення управлінської культури адміністративного корпусу, який забезпечує організацію театральної

діяльності, її здатність перетворитися на оперативну систему обміну

інформацією між театром і глядачем, критикою і громадськістю. Це дозволить органічно поєднати державні інтереси та регіональні потреби культурного розвитку, враховуючи складні військові умови сьогодення та своєрідність соціохудожнього буття кожного місцевого театру.

Використані джерела

Безгін І. Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності / І. Безгін, О. Семашко, В. Ковтуненко. Київ: КФ НВК «Наука», 2002. 336 с.

Маркетинг у сфері культури і мистецтва / [Ф. Кольбер, Ж. Нантель, С. Білодо, Дж.Д. Річ]; пер. з англ. за наук. ред. І. Безгіна. Львів: Кальварія, 2004. 240 с.

Размещено на Allbest.ru/