Роль інститутів громадянського суспільства в актуалізації національно-культурної ідентичності в умовах російсько-української війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Роль інститутів громадянського суспільства в актуалізації національно-культурної ідентичності в умовах російсько-української війни

Шмандровський Андрій Степанович,

аспірант

Проблематика національно-культурної ідентичності в будь-якому суспільстві завжди набуває загострення в часи суспільних криз і трансформацій, що зумовлюються як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. Періоди нестабільності і біфуркацій актуалізують питання самовизначення, ідентифікації і пошуки стабілізації суспільно-політичної і соціокультурної ситуації. Саме питання національної і культурної приналежності або самовизначення-ідентифікації - як світоглядної, так і культурної та суспільно-політичної, як на рівні індивідуальному, так і колективному, становлять маркер ціннісного визначення. Для українського суспільства це стало особливо відчутним в періоди піднесення суспільно- протестних рухів, пов'язаних із національно-державним, демократичним і проєвропейським самовизначенням часів Помаранчевої революції, Революції Гідності та початками російсько- української війни, що особливо актуалізувала питання національної консолідації та національно-культурної ідентичності. культурний самовизначення нація

Варто зазначити, що поняття «національно-культурна ідентичність» є доволі складним та багатоаспектним. Воно стосується, перш за все, життєдіяльності індивідів у певній культурі тієї чи іншої держави та відображає глибинні духовні тенденції розвитку суспільства. Формування національно-культурної ідентичності ґрунтується на національному світогляді, національній культурі, мові, національній ідеї, історичній правді, історичній пам`яті, національних ідеалах, національній гідності, національній самосвідомості, національних цінностях та патріотизмі [1, 34]. Як слушно відзначають дослідники, у «попередні роки війни, з 2014 р., і навіть раніше, за часів Незалежності, великій частині українського суспільства була притаманна розмита, неоплачена або відстрочена ідентичність. Лише після повномасштабного вторгнення українці усвідомлено переходять до «досягнутої ідентичності», з рефлексією над своїми фундаментальними цінностями» [2, 110]. Відповідно ми можемо стверджувати, що з початком повномасштабної російсько-української війни питання національної, мовно- культурної приналежності постало не лише своєрідним маркером визначення «свій-чужий», але й стало зачіпати набагато глибші проблеми за своїм екзистенційним і ціннісним визначенням - буття нації, держави, боротьби за волю і європейські цінності.

Вагому роль в процесі національно-культурного самовизначення починають відгравати інститути громадянського суспільства, які власне, почали активно про себе заявляти саме в часи суспільних потрясінь - тут варто наголосити на феноменах волонтерського руху, благодійницької діяльності, різноманітних культурно-мистецьких ініціатив, які реалізуються недержавним громадським сектором, репрезентуючи при цьому суспільні цінності, які пов'язані саме з питаннями національно-культурного самовизначення.

Відтак можемо стверджувати, що суспільно-трансформаційні процеси, що відбуваються на сучасному етапі, у тому числі і повномасштабна війна, значною мірою посилюють активізацію розвитку структур громадського суспільства, які сприяють ціннісному самовизначенню і ставленню до власної нації і її культури, формуючи нові проукраїнські суспільні наративи та актуалізуючи національно-культурну складову ідентичності.

Література

1. Бойко С. Формування національно-культурної ідентичності українського суспільства: сучасні виклики і загрози. Українознавчий альманах. 2021. Вип. 29. С. 32-38.

2. Яремчук С., Дияк В., Тушко К. Проблеми формування української культурної ідентичності в умовах війни. Грані. 2023. № 26 (1). С. 105-111.

Размещено на Allbest.ru