Постдраматичний театр: катарсично-рефлексійні переживання як вібрації живої екзистенції соціокультурного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківської державної академії культури

Постдраматичний театр: катарсично-рефлексійні переживання як вібрації живої екзистенції соціокультурного середовища

Шумакова Світлана Миколаївна, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри режисури

У сучасній театральній культурі актуалізується естетика, що відповідає маркуванню нового мистецького простору і відвойовує всеохоплюючу особливу напругу, яка, на перший погляд, може здаватися хаософормуючими сполохами асоціацій і фактур, в полі яких драматичний театр відступає, змінюючи виміри існування. У театральній культурі тотально панує бажання відобразити позачасову реальність, з якою театральні практики полемізують, інвентаризуючи сьогодення, нівелюючи модус існування драматичного, - принципу цілісної фігуративності й наративу логічних зв'язків, зворушливих почуттів і змістової психології.

Театральна культура сьогодення експериментує з радикальними стратегіями оновлень театральної мови, кардинальними трансформаціями традиційних драматичних категорій, відмовою від сталих форм, родо-жанровим синкретизмом і гібридизацією, інноваціями мистецького креативу.

Театральна культура проголошує традиційні пошуки смислових цілісностей і сенсів прерогативою «відживаючого старого» як атавізм, вичерпання драми, актуалізуючи і загострюючи почуття неоднозначності реальності в усій множині «парадоксальностей» нинішнього існування з інтенцієй розгляду проблемно-змістових координат. Нові виклики в площині театрального мислення сьогодення, що відбивається в постмодерністському «розпаді часу» і прогресуючому конфлікті з драматичним, «запакованим у соціокультурні сюжети дійсності», являє постдраматичний театр з втіленням самодавліючих смислових конструкцій і смисломодулюючих форм, зміщенням ціннісного балансу та підміною сурогатами, зведенням сакрального до профанного, зміною кардинальним чином самої сутності мистецтва. постдраматичний театр сакральний

Постдраматичний театр в сьогоднішній колажні культурі перетворює навіть виміри колишнього розуміння мистецтва, проголошуючи нову театральну епоху і відмову від характерних для класичної метафізики презумпцій: визначеності та структурності - тобто енергообміну як мистецько провокативної онтології, радикальної дискретності, втрати смислів звичних конструкцій в репрезентації канонічних ігнорувань, нарощування занурення в безмежну мистецьку поліморфність.

Постдраматичний театр вбачає у власній парадигмальній конструкції логіку нової культури ХХІ ст., формування нової ідентичності, мови нового глядача, що залишається в просторі «між». Відштовхуючись від ідеї відкритості мистецтва, постдраматичний театр тотально естетизує всі сфери життя, естетизує саму партиципативність як умову комунікації, можливості співприсутнього її переживання в посмодерністських принципах об'єктності, сингулярності, мережевості. Тяжіючи як до вершин філософської думки в аксіології сенсожиттєвого, екзистенційного, так і до естетичного маргінесу, постдраматичний театр виявляє незаангажовану вільну художньо-естетичну лексику, в наративах якої поліфонічність всіх барв буття і мистецькі заклики до замислення, напруженої нервової роботи душі.

Екзистенції постдраматичної театральної моделі сьогодення в різновалентних особливостях художнього є каталізатором глибинних перетворень людського світу в полюсах поля впливів с жаданим декларуванням відчуття причетності-залученості, катарсично- рефлексійних переживань як вібрацій живої екзистенції соціокультурного середовища.

Отже, постдраматичний театр в переосмисленнях пріоритизації творчого матеріалу створює нове мистецтво і новий погляд на сенс мистецького в новій естетичній оптиці, виявляючи власну сутність як продуцент сьогоденних мистецьких змістів і сенсів, актуалізації траєкторії руху в бік європейських сценічних практик.

Размещено на Allbest.ru