Художньо-стильові особливості облаштування сакральних інтер’єрів дерев’яних церков Косівщини

Размещено на http://www.allbest.ru

Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ

Художньо-стильові особливості облаштування сакральних інтер'єрів дерев'яних церков Косівщини

Вуїв Андрій Васильович

здобувач вищої освіти за спеціальністю 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» GC «Магістр»

Науковий керівник: Стеф'юк Роман Григорович

кандидат мистецтвознавства, доцент, директор

Title (in English): Artistic and stylistic features of the arrangement of sacred interiors of wooden churches in the Kosiv region

Summary

The article is devoted to the study of the artistic and stylistic features of the arrangement of the sacred interiors of the wooden churches of Kosiv region. The authors consider the unique artistic and architectural properties of these churches, which testify to the rich cultural heritage of the region. The materials used, architectural solutions and decorative elements are analyzed, which are distinguished by their originality and distinguish these churches from other objects of sacred architecture. The research contributes to a better understanding of the artistic heritage of Kosiv region, its role in the history of Ukrainian culture.

Key words: wooden churches, sacral interiors, artistic and stylistic features, cultural heritage, Kosiv region, Ukrainian culture.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню художньо-стильових особливостей облаштування сакральних інтер'єрів дерев'яних церков Косівщини. Автори розглядають унікальні художні та архітектурні властивості цих церков, які свідчать про багатий культурний спадок регіону. Аналізуються використані матеріали, архітектурні рішення та декоративні елементи, які відзначаються своєрідністю та вирізняють ці церкви серед інших об'єктів сакральної архітектури. Дослідження сприяє кращому розумінню художнього спадку Косівщини, його ролі в історії української культури. Ключові слова: дерев'яні церкви, сакральні інтер'єри, художньо-стильові особливості, культурний спадок, Косівщина, українська культура.

унікальний художній церква

Постановка проблеми. На тлі глобалізаційних процесів, найактуальнішим напрямом розвитку сакрального інтер'єру стало поєднання стилізованих тенденцій із національно-культурними особливостями окремих регіонів. Це забезпечує вільну взаємодію релігії та культури, дозволяє зберігати культурні відмінності, етнічну самобутність кожного регіону.

Косівщина - етнорегіон, який характеризується численними мистецькими пам'ятками, що збереглися до наших днів в історичних інтер'єрах сакральних споруд Косівщини, що свідчить про високу культуру гуцульської народної різьби по дереву. Гуцульська художня різьба широко застосовувалася насамперед як декоративна прикраса на предметах облаштування сакральних інтер'єрів на таких функціонально-формотворчих групах, як літургійно- покладальних, іконо-обрамлюючих, молитовно-сідалищних, казальних, сповідальних та хрестильних. Художня різьба по дереву широко застосовувалась в інтер'єрі гуцульських церков і на церковних речах [3].

Сьогодні, у час високого розвитку технологій, заміни природніх матеріалів здешевленими аналогами спостерігається часткове або й повне зникнення певних видів оздоблення сакральних предметів, таких як художня різьба. Наше дослідження викликано глибокою потребою збереження та використання народних традицій гуцульського дереворізьблення у сучасних сакральних інтер'єрах, популяризації їх (традицій) як джерела духовних цінностей української культури.

Виклад основного матеріалу. Початковий етап упровадження обладнання в церкви на українських землях відноситься до часів Давньокиївської держави. Відтоді бере початок українська традиція наповнення внутрішнього простору храму канонічно заданими предметами облаштування.

Церковна обстава - це сакральна поліфункціональна художньо-образна система окремо розміщених в канонічному порядку різнорідних об'ємно- просторових форм церковного інтер'єру. Вони складають богослужбово-літургійну основу внутрішнього опорядження храму (храмоблаштування, церковного устрою). Як правило, складові елементи церковної обстави мають вигляд малих архітектурних форм інтер'єру храму. Розпорошена по всьому периметру площі внутрішнього церковного простору обстава є головним функціональним ансамблем культових предметів храму, призначених для богослужіння [2].

Слід зазначити, що переважаюча більшість церковної обстави має своє усталене місце розташування в системі інтер'єру храму, канонічно пов'язане з трьома частинами богослужбового простору: вівтарною частиною або святилищем - місцем для приготування й освячення святих Дарів; навою («храмом вірних») - місцем, де під час служби головним чином розташовуються віруючі, і бабинцем - вхідним приміщенням, у якому над входом, на рівні другого ярусу, облаштовуються хори де, на випадок браку місця, в українській традиції розміщується решта пастви.

За цим літургійно-функціональним принципом організації внутрішньо- церковного простору вівтарну частину складають: розміщений по центру престол, розташована позаду нього багатоярусна конструкція запрестольного вівтаря (зрідка це лише образ); під ним і одночасно позаду престолу - запрестольне крісло; зліва, в куті північно-східної стіни - стіл проскомидії (проскомидійник) (рис. 1). Зрідка в більших церквах по периметру східної стіни вівтарної апсиди трапляється синтрон (сопрестоліє) - сидіння обабіч горного місця для ієреїв-співслужителів [4].

В історичному розрізі склад, характер, кількість, форма і декор складових компонентів церковної обстави не були постійно незмінними, зазнавали численних трансформацій та залежали від багатьох чинників: канонічно - приписних вимог, конфесійних відмінностей, різночасових функціональних потреб, історичних мистецьких стилів і напрямів, локальних місцевих традицій, впливів різних сусідніх культурних ареалів, економічних можливостей та естетичних смаків замовників і виконавців, особливостей інтер'єру храму. У результаті в українських церквах частіше зустрічаються еклектичні не однорідні й різностильові комплекси предметів обстави. Часто такі неоднорідності проявляються в особливостях формотворчого і декоративного вирішення церковної обстави через зв'язок місцевої народної традиції із традиціями інших культурних ареалів, що є результатом або примусової колоніальної експансії, або історичного пограниччя культур [2].

За функціонально-формотворчими ознаками в ієрархічно побудованій просторовій системі церковної обстави виразно структуруються п'ять основних типологічних груп:

літургійно-покладальні (ритуально-покладальні) форми;

іконо-обрамлюючі (ікона несучі) конструкції;

молитовно-сідалищні предмети;

казальні (проповідальні) конструкції;

освітлювальні пристрої;

ритуально-несучі конструкції (допоміжної дії).

Попри типологічну сформованість основних груп у процесі генези церковної обстави прикметною залишалася тенденція як до роз'єднання, так і до об'єднання окремих типологічних груп і типів, зумовлена еволюційними змінами світоглядної програми літургійного і конфесійного порядку, культурно - історичної парадигми, характеру забудови інтер'єру тощо. Відтак для подолання типологічної неоднозначності окремих предметів обстави визначальним критерієм відбору є не їх історичне минуле, а основне сучасне літургійне навантаження в церковному інтер'єрі.

Висновки

Досліджуючи художньо-стильові особливості предметів облаштування сакрального інтер'єру храмів Косівщини, варто визначити характерні ознаки для даного регіону. Можна стверджувати, e першу чергу, що через відносно невеликий загальний об'єм побудови храму в гуцульському стилі, створювалося облаштування храму мало габаритними предметами, водночас для компенсації розмірів оздоблення було насиченим. Для оздоблення використовувалась художня різьба по дереву (суха різьба) та інкрустація як металом, бісером, перлиною та іншими породами деревини.

Саме невеликий об'єм гуцульського храму сприяв прояву широкої палітри фантазії у питанні створення варіативних та багато-функціональних предметів сідалищної групи. За результатами дослідження, встановлено, що молитовно-сідалищні предмети - це група лавоподібних конструкцій, призначених для молитовно-ритуальних дій: сидіння, заклякання, споглядання під час богослужбового дійства.

До цієї групи входять такі підвиди, як:

* стасидії (трони, запрестольне крісло) - являють собою спеціальні дерев'яні різьблені стільці або крісла з високими спинками, підлокітниками,

сидіннями. Стасидія дозволяє сидіти або спиратися на неї (напів сидіти), залежно від виду богослужіння;

пристінні лавки (ослони) - поєднують елементи зручного крісла, м'якого сидіння та дерев'яної лавки;

молитовно-секційні лави;

синтрон - напівкругла багатоярусна споруда в задній частині вівтаря в літургійній апсиді східно-православної церкви, яка поєднує лави, зарезервовані для духовенства, з єпископським престолом у центрі.

Список використаних джерел

Юрчишин Г. М., Дутка В. В., Горбань Р. А., Козак О. Н., Смадич І. П., Стеф'юк Р. Г., Бзунько С. В. (2015). Проектування християнського храму (за ред. Юрчишин Г. М.). Івано-Франківськ: ІФНТУНГ.

Клімашевський А. (2014). Типологічна характеристика обстави українських церков. Народознавчі зошити. (№ 6)

Стеф'юк Р. Г., Вах І. С. (2019). Художнє різьблення в інтер'єрі дерев'яної гуцульської церкви. Зб. наук. пр. за матеріал. міжнар. наук.-практ. конф. «Wiadomosci o postepi naukowym i rzeczywistych badaniach naukowych wspolczesnosci». Krakow: OP «Europejska platforma naukowa». (Tom 2).

Пуряєва Н. (2001). Словник церковно-обрядової термінології. Львів: «Свічадо».

Размещено на Allbest.ru