Семантика ромського мистецтва як культурне явище

м. Київ, Україна

Сучасний етап розвитку ромської національної культури характеризується зверненням уваги до питань творчості, фольклорних джерел, синкретичного мистецтва. Дослідження семантичних ознак ромського мистецтва дає можливість відродити закладені в національне мистецтво смисли та виявити їх у сучасній мистецькій практиці. Особливий інтерес, з цієї точки зору, представляє аналіз ромського мистецтва.

Культура ромів надзвичайно різноманітна й багатогранна. Вважається, що це пов'язано з широким розповсюдженням ромів по світу, насиченою, хоча й короткою, історією й складністю етнічного складу цієї позатериторіальної нації. Ромське мистецтво має помітний вплив на світове мистецтво.

Роми («цигани») - нащадки вихідців з Індії, які з'явилися в Європі на початку XIV ст., в Україні - на початку XV ст. Приватна власність на землю змусила циган кочувати в Європі. Кочове життя призвело до виникнення у світогляді та сучасному соціальному устрої циганських таборів ідеологічних установ, що заважали переходу до осілості. Європейські цигани зберегли свою мову, антропологічну й культурну самобутність [1].

Ромське мистецтво синкретичне, адже поєднує в собі кілька різних видів, впливає на людину, використовуючи одразу кілька засобів. Синкретичність - типова ознака будь-якого мистецтва, у якому елементи різних мистецтв (музики, співу, танцю, словесного мистецтва) є неподільним цілим [2]. семантичний етнічний ромський культура мистецтво

Роми мають різноманітний фольклор, що виявляє культурний вплив на подальший розвиток українського мистецтва. Це поєднання музики, танцю, костюму. Особливе місце в циганському пісенному фольклорі займають пісні філософського змісту, які мудрують або розповідають про циганського життя, культуру, душу. Крім них, також популярні пісні про кохання, пісні, присвячені певним конкретним або узагальненим подіям життя, шансон. [3]. Пісні, написані на танцювальні мелодії, як правило, не несуть особливого сенсу.

Жанр циганського романсу був заснований композиторами й поетами, шанувальниками циганської манери виконання; за основу був узятий романс звичайний, однак до музики і текстів були додані специфічно циганські прийоми і обороти. Згодом, жанр був розвинений і змінений до сучасного стану самими циганами. На даний момент циганський романс є видом пісні, що має коріння як в класичному й міському романсі. Темою тексту є любовне переживання, від ніжності до пристрасті. Мелодії до циганського романсу належать до жанру циганської академічної музики; циганські романси іноді мають непрофесійне походження.

Яскравою семантичною ознакою ромського мистецтва є танець. Це унікальне явище, бо мандруючий народ, пересуваючись континентами, синтезуючи різні види мистецтва, танці різних національностей і народностей, виробляв свій, ні на що не схожий стиль. Труднощі життя кочового народу не заважали розвитку танцювальної культури. Головні інструменти циганського народу - гітара та скрипка. Саме під акомпанемент цих музичних інструментів виконуються народні танці ромів. Зазвичай, чоловік виконував музичну композицію, а жінка вела танцювальну партію. Основні елементи танцю - широкі стрясання плечима з глибокими прогинами назад й по колу, ритмічні рухи стегнами, прямі та зворотні вісімки стегнами [3].

Танець ромів має ще й функціональне призначення й відрізняється залежно від місця виконання. У таборі він абсолютно безсистемний та різноманітний, в повній мірі показуються переваги над одноплемінниками. Також танець є інструментом того, щоб показати свою красу потенційному нареченому. На сцені або в салоні танець має більш суворі правила, розрахований на глядачів не ромської національності, а також на невеликий простір.

Одним із найяскравіших виявів романського народного мистецтва є національний костюм. Ромський національний одяг самобутній. Він є невід'ємним показником етнокультурного коду, значно відрізняється від культури одягу східнослов'янських народів. Це яскравий барвистий одяг з численною кількістю аксесуарів та прикрас, що виконують допоміжну функцію під час співу й танцю. Чоловічі широкі штани, яскрава, здебільшого червоного, помаранчевого, рожевого кольорів, сорочка, великий капелюх, широкий ремінь. Жіночий одяг екстравагантний, колористичний. Молоді ромки носили блузи з широкими рукавами, великі багатоярусні спідниці, які при розкладанні нагадували сонце, барвисті квітчасті хустки виконували роль допоміжного елементу в танцях та піснях, творили колоритну цілісну картину мистецтва ромів. Обов'язковими атрибутами були металеві прикраси, здебільшого золоті або інших металів, розміщені на шиї, зап'ястках, на талії, що виконували функції музичного супроводу [4].

Отже, ромське мистецтво має особливий етнокультурний показник, це зумовлюється специфікою проживання нації, її історичними перспективами. Роми вирізняються багатим фольклором, музикою, танцем, мають своєрідний національний одяг. Ромське мистецтво наклало відбиток на українську культуру.