Методологія оцінки творів живопису

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологія оцінки творів живопису

Заїка Галина Олександрівна,

аспірантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Особливістю артринку творів живопису є асиметричність інформації, де один учасник (творець чи представник творця), будучи представником світу мистецтва, усвідомлений про продукт продажу набагато більше ніж покупець, який є споживачем продукту чи колекціонером. Для того щоб зменшити асиметричність інформації про предмет живопису на артринку працюють професійні групи критиків, мистецтвознавців, експертів, оцінювачів. У кожної з такої груп свої завдання, предметом дослідження є різні об'єкти, але у всіх них одна мета - надати максимум інформації про предмет. Розглянемо більш детально тільки роль вартісної оцінки на артринку творів живопису.

Важливою складовою досліджень артринку є питання цін та витрат на предмети мистецтв [2; 4]. Якщо ціноутворення на більшість товарів базується на витратах, то для предметів мистецтва це зовсім не так. Ціна на твір живопису сильно залежить від автора та посередника (галериста, артдилера), а також від престижу виставок ярмарок, аукціонів, де виставлявся цей твір мистецтва.

На ціну твору мистецтва впливає і частота згадувань про твір та про художника у відомих артвиданнях, а також інформація про наявність робіт художника у складі відомих колекцій. Оскільки вартісна оцінка твору живопису є своєрідне ноу-хау кожної галереї чи аукціону і водночас вартість твору є певною інформативною складовою про твір, то роль оцінки творів живопису дуже значна на артринку і є його невід'ємною складовою.

Загальний простір артринку умовно можна поділити на два сегменти - загальний ринок та ринок колекційних творів. Основний обіг творів живопису здійснюється на загальному ринку, де продаються та купуються твори порівняно невеликої вартості - від декількох десятків до декількох тисяч доларів США. Основними покупцями таких творів є представники так званого середнього класу. На ринку колекційних творів ціни значно вищі - від декількох тисяч до десятків тисяч, а навіть і до сотень мільйонів доларів США. Покупцями колекційних творів є великі власники: музеї, галереї, банки та компанії, а також приватні колекціонери.

Серед основних факторів, які впливають на формування ціни на твір живопису, слід виділити такі [1; 3]:

1. Автор картини та її час створення.

2. Загальноприйнятий статус художника.

3. Належність художника до певної школи, напряму, епохи.

4. Особиста історія художника, самобутність, рівень новаторства.

5. Наявність робіт художника в колекціях, галереях, музеях.

6. Оцінки критиків творчості художника.

7. Участь творів художника у виставкових проєктах, ярмарках.

8. Провенанс твору.

9. Якість роботи, застосована техніка.

10. Сюжет картини.

11. Розмір картини.

12. Попит (мода) на картини цього автора.

13. Попит (мода) на картини цього мистецького напряму.

14. Бажання на володіння саме цим твором живопису.

Відповідно до особливостей кожного твору живопису й артринку загалом можна сформувати принципи оцінки таких творів, які мають місце й при оцінці всіх культурних цінностей [3]. Такі принципи умовно поділяють на три групи:

1) принципи, пов'язані з ринковим середовищем;

2) принципи, що базуються на уявленнях користувача;

3) принципи, пов'язані із самим об'єктом.

Якщо для інших об'єктів оцінки, наприклад для нерухомості, особливе місце посідає принцип найкращого та найбільш ефективного використання об'єкта, то для об'єктів культурних цінностей цей принцип практично не розглядають, оскільки в культурних цінностей функція не максимізувати дохід чи прибуток їх власнику через певне їх використання, а приносити задоволення через володіння саме цим об'єктом.

Вигода від володіння об'єктом культурних цінностей не завжди вимірюється грішми, а частіше статусом власника, його відомістю та належністю до певної групи людей, чиї імена стають впізнаваними для широких мас населення. Придбання твору живопису за десять мільйонів доларів стає відомим через медіаресурси сотням мільйонів людей, тоді як купівля яхти чи приватної оселі за десять і більше мільйонів доларів може залишитись поза увагою медіаресурсів.

З принципів, які пов'язані з ринковим середовищем, слід виділити:

1) принцип відповідності, який означає, що вартість об'єкта створюється і зберігається тоді, коли його характеристики відповідають запитам ринку (для творів живопису, наприклад, важливе значення має мода на художників, стиль, сюжет тощо);

2) принцип попиту та пропозиції. Слід зауважити, що ринок творів живопису і не завжди реагує на цей принцип, наприклад, під час війн, депресивних явищ в економіці вартість та ціни унікальних творів живопису не знижувались при повній відсутності попиту на них;

3) принцип впливу (зовнішніх факторів), який означає, що економічні явища (криза, підйом, стагнація) впливають на ціни на артринку;

4) принцип зміни: зі зміною зовнішніх (економічних) умов змінюються і ціни на культурні цінності.

З принципів, що базуються на уявленні користувача, слід виділити:

1. Принцип корисності, який відображає здатність об'єкта культурних цінностей задовольняти певні запити користувача; найбільше проявляється при оцінці культурних цінностей як об'єкта інвестицій.

2. Принцип очікування, який означає, що вартість об'єкта культурних цінностей визначається тими вигодами, що будуть отримані в майбутньому від володіння, користування, розпорядження цим об'єктом.

3. Принцип заміщення, суть якого полягає в тому, що покупець не заплатить за об'єкт більше ніж найменшу ціну, за яку він може придбати такий самий об'єкт. На ринку творів живопису цей принцип діє дуже обмежено, адже кожний твір живопису є по-своєму унікальний. Здебільшого це визначає автор твору живопису, а будь-яке копіювання цього твору кваліфікується або як підробка, або як копія, ціна за яку набагато менша за оригінал.

Принципи оцінки, що пов'язані із самим об'єктом творів мистецтва, є матеріальними параметрами, які впливають на вартість цих творів. До таких параметрів відносяться:

1. Матеріал картини. Цей параметр опосередковано впливає на збереженість твору. У визначення матеріалу входить як сама основа твору, так і використанні фарби.

2. Параметр збереженості, який по своїй сумі є характеристикою зносу матеріалу картини. Цей параметр включає також і вплив реставрації, якщо така була, на ідентичність твору.

3. Розмір картини. Вартість картин не визначається прямо пропорційно залежно від розміру картини, а є деякою нелінійною функцією розміру картини. Переважно під розміром розуміють площу картини.

4. Параметр оформлення картини, який в оцінці носить загальну назву - принцип вкладу. Рама та інші зовнішні прикраси до твору живопису також впливають на вартість. Сюди відносяться також витрати на збереження та реставрацію твору, якщо така проводилась. Зрозуміло, що вклад може бути як таким, що збільшує вартість, так і таким, що зменшує вартість (так звані надлишкові поліпшення) твору.

Наскільки різноманітні культурні цінності, настільки й численні фактори, що впливають на їх вартість та ціну. Мистецтвознавчі, наукові працівники, експерти та оцінювачі виділяють різні критерії вартості, які часто мають близький зміст, однак називатись можуть по-різному. При оцінці музейних предметів враховують такі фактори:

• меморіальність (наявність клейма, знаку, підпису майстрів, позначення місця та часу створення, роль предмета в колекції);

• збереженість (наявність змін оригінального предмету, проведення реставрації, стан предмета);

• мобільність предмета для колекційного зібрання (можливість його обігу в різних напрямах);

• культурно-історичне значення;

• причинно-наслідкові мотиви наповнення колекційного зібрання;

• тематична та етнічна приналежність;

• включення до каталогу музейного фонду.

На думку авторів, одною з найбільш вдалих систем кваліфікаційних факторів, що впливають на вартість культурних цінностей, є така:

• техніка виконання;

• якість роботи;

• збереженість;

• розмір;

• провенанс;

• вік твору;

• загальновизнаний рейтинг автора;

• рідкість;

• наявність аукціонних продажів;

• оцінки критиків;

• персональні виставки автора;

• наявність робіт автора в музеях, галереях, у відомих приватних колекціях;

• співвідношення попиту та пропозиції на ринку культурних цінностей, особливо на автора.

Якщо загальновизнаний клас автора, його історія (самобутність, новаторство) можуть давати вклад до ціни оцінюваного твору (у загальну вартість твору) до 60-70%, то помітно впливають і такі суб'єктивні фактори, як особиста пристрасть потенційного покупця (до автора, до твору), який платить так звану «премію за пристрасть» до цього твору. Зокрема, цим частково пояснюється і різниця між естимейтом та молотковою ціною аукціону. художник виставковий проект аукціон

Якщо ціноутворення на більшість економічних благ, вироблених шляхом серійного виробництва, виходить з витратного методу, то предмети образотворчого мистецтва є винятком з правила. Пропозиції не еластичні, відхилення сплаченої покупцем ціни на предмет образотворчого мистецтва від понесених на його створення автором витрат значні і постійно реєструються під час продажу. Крім усього іншого, ціна на твори мистецтва залежить від ємності ринку та концентрації на ньому капіталу.

Й автор, і покупець сильно залежать від посередника. Можна сказати, що ціна картини однаковою мірою визначається зусиллями галериста й художника. Ціна твору мистецтва залежить від імені автора, яке забезпечує престижність міжнародних виставок. Але й статус художника значно залежить від престижу виставок, у яких він брав участь. На ціну впливають також частота згадок про художника в солідних артвиданнях, наявність його робіт у знавців і великих колекціонерів.

На ринку успішними можуть виявитися творці далеко не кращої продукції, яка, однак, припала до смаку загалу колекціонерів. Для цього й існує бренд. Завдання брендів - управляти споживчим вибором. Бренд стає символом як довіри аудиторії до якості, так і привабливості пропозиції, а заодно й гарантією справжності предмета мистецтва. У підсумку на артринку великі колекціонери стають клієнтами брендових дилерів, роблять покупки в брендових аукціонних будинках, відвідують брендові художні ярмарки та шукають роботи брендових художників.

У сучасному мистецтві максимальну цінову надбавку дає участь у продажу найбільших аукціонних будинків Sotheby's та Christie's: ці бренди поєднують статус, якість, а так само знаменитих і вельми заможних споживачів. Дилерські компанії, що спеціалізуються на сучасному мистецтві, на зразок компанії Гагосяна чи галереї Джея Джопліна «Білий куб» в Лондоні, - це так само шановані бренди. Крім того, статусом визнаних і шанованих брендів володіють деякі колекціонери (на кшталт Чальз Саатчі) і деякі художники (Енді Уорхол). Брендовий дилер оцінює картину тільки у власній галереї і тільки при порівнянні з іншими роботами може призначити їй правильну ціну. Сенс у тому, що ціну потрібно представляти клієнтові як правильну в порівнянні із цінами на твори, що знаходяться поряд, що є на тій самій стіні в галереї.

Література

1. Архіпов В. В. Методика визначення вартості рухомих речей, що становлять культурну цінність / АФО. Київ, 2005. 33 с.

2. Індутний В. В. Оцінка пам'яток культури, Київ, 2009. 537 с.

3. Максимов С. Й. Регулювання оцінки культурних цінностей. Наукова атрибуція творів мистецтва, експертиза та оцінка культурних цінностей : матер. наук.-практ. конф. Київ : НАКККіМ, Асоціація мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів, 2019. С. 89-92.

4. Платонов Б. О. Основи оціночної діяльності. Київ, 2013. 226 с.

Размещено на Allbest.ru