Культура та політика: багатоманітність зв’язків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культура та політика: багатоманітність зв'язків

Шершова Тетяна Вікторівна

доктор філософії з культурології

Культура та мистецтво ніколи не існують відсторонено, вони завжди залежать від їх сприйняття в різні епохи та за різних політичних режимів. Мистецтво, як і митці, виступають агентами змін соціального та політичного порядку, правил і ідей, відносин, цінностей та ідеологій. Вони також сприяють їх нормалізації та легітимізації.

Влучно про мистецтво сказав данський поет, філософ, художник і математик П. Хайн: «Мистецтво - це творчий процес, який проходить крізь усі суспільні галузі, та дозволяє вирішити проблеми, які не можуть бути вирішені експліцитно до тих пір, поки вони не вирішені» [2, 14].

Взаємозв'язок політики та культури - складне явище, що залежить від внутрішніх порядків, поглядів і практик, взаємодії людей. Одним із вимірів цієї взаємодії є перетворення мистецтва на складову політичного культу. Цей процес розкривається на основі відтворення історичної еволюції мистецтва у західноєвропейському культурному просторі, що демонструє нам перехід мистецтва від ролі складової магічного та релігійного культів до застосування мистецьких творів в якості ефективних і ефектних засобів підсилення значення і впливу політичних ритуалів. На початку ХХІ століття актуалізувалася категорія «політична культура» та тезаурус політичної діяльності в контексті «відкритого простору» [1, 16]. Саме культура стала сферою трансформації політичної боротьби, а політична культура - засобом просування певних цінностей, серед яких справедливість, солідарність і політична участь.

Коли ми говоримо про політику та культуру, то в центрі завжди стоїть постать митця та його свободи творчості. Мистецтво вимагає для художника простору творити, але тут важливо враховувати й контекст. У нас завжди є запит аудиторії й завжди є замовники, чи то в формі державних інституцій та державного субсидіювання, чи у формі меценатів або приватних замовників. Відповідно, митець є залежним від цього контексту та запиту замовника, того «хто дає гроші». Та водночас залежним від запиту аудиторії, хоч і можна навести багато прикладів, де митці «випереджали свій час», йшли проти запиту аудиторії, шокували її. Проте весь час наявним є постійне розуміння митцем того, якою буде рецепція його твору чи висловлювання.

Отже, на моменті запиту чи замовлення (мистецького продукту чи твору) завжди існує такий політичний контекст, навіть коли митець свідомо намагається «утриматись», зберегти нейтралітет щодо нього чи запитів аудиторії або замовників. Бо власне його (митця) існування «поза» таким контекстом вже є політичним висловлюванням та свідомою позицією щодо цього контексту.

Культурний продукт - книжка, пісня, серіал чи вистава - вводять в суспільний дискурс певну тему, актуалізують проблему, привертають увагу до неї, ініціюють її обговорення. Культурне явище одного народу може істотно і несподівано вплинути на життя іншого, географічно далекого та цілком етнічно чужого.

Україна зазнала багатьох культурних інтервенцій і водночас сама здійснила відчутний вплив на інші народи. Україна досягла значного прогресу у зміщенні акцентів у полеміці про культуру - якщо раніше її розглядали як марну витрату державних коштів, тепер вона дедалі частіше розглядається як важливе джерело розвитку національної економіки, здатне приносити прибуток та створювати робочі місця, сприяти інноваціям та соціальній інклюзії. Креативні індустрії стали важливою частиною дискурсу щодо культурної політики, проте державна підтримка сектору залишається слабкою.

Нам варто пам'ятати, що культурний резонанс від постатей, явищ і навіть мистецьких образів, народжених Україною, не раз долав наші національні межі і знаходив масштабний відгук як в навколишньому регіоні, так і по всій Європі.

Образ Мазепи знайшов своє відображення у більшості європейських літератур. Серед наших сусідів, які боролися за національне визволення, було популярним романтичне оспівування козаччини чи наслідування Шевченка. Безумовний вплив на те, як у світі сприймають Україну, мали масштабні національні піднесення нашого часу. Великих і менших прикладів нашого впливу на зовнішній світ можна назвати чимало. Проте існують і певні суперечності. На думку Л. Нагорної: «Серйозною проблемою для України лишається регіональна поляризація суспільних настроїв, яка заважає формуванню спільного культурного простору» [1, 20].

Українському політикуму і рівною мірою суспільству ще належить глибоко усвідомити можливості нашого національного культурного впливу у світі. Одним з його інструментів є культурна дипломатія. Культурна дипломатія розпочинається з усвідомлення власної ідентичності, національної виразності та особливості. Здійснення ефективної культурної дипломатії має лиш одну передумову: бажання любити і шанувати своє та зробити своє почуття зрозумілим, близьким і доступним для інших культур.

Загалом, політика та культура переплітаються на багатьох рівнях, проникають і впливають одна на одну, і складність цих переплетінь заслуговує на нашу увагу та ретельний аналіз. Культура та політика поєднуються у реальному функціонуванні, коли, з одного боку, витвори культури обрамляють і підсилюють ефективність політичних ритуалів, рухів і організацій, а з іншого боку, перебирають на себе політичні функції мобілізації і інтеграції людей, містять заклики і розробляють засоби до перетворення суспільства. Поєднання цих тенденцій демонструє процес медіатизації політики, що включає культуру та політику у єдиний масмедійний простір.

Література

культура політика

1. Нагорна Л. Політична культура і культура політики: етичні аспекти // Політичний менеджмент. №6, 2009. С. 14-24.

2. Preble D. Man creates art creates man. McCutchan Publishing Corp., 1973. 431 р.

Размещено на Allbest.ru