Сучасні особливості у формуванні репертуару професійних хореографічних колективів

м. Київ, Україна

Визначено сучасні джерела та принципи формування репертуару професійних хореографічних колективів, виявлені актуальні проблемні питання хореографічної діяльності.

Определены современные источники и принципы формирования репертуара профессиональных хореографических коллективов, выявлены актуальные проблемные вопросы хореографической деятельности.

This article identifies modern sources and principles of forming the repertoire of professional choreographic groups, identified topical problematic issues of choreographic activity.

Таким чином, важливим напрямом роботи колективу повинен стати процес створення танцювальних номерів на національному матеріалі, враховувати насамперед, ідеологічні принципи держави:

При складенні репертуару слід використовувати художній матеріал та характерні особливості певного регіону. Збереження та подальший розвиток національного хореографічного мистецтва залежить від знання спадщини перлин народної творчості, створення на їх основі сучасних сценічних творів; а також використання тем, що турбують наше суспільство.

Процес підбору музики до танцю не менш важливий , ніж вибір його теми, музика в кінцевому підсумку вирішує творчий успіх постановки. Найбільшого успіху балетмейстер досягає тоді, коли ідея танцю найкраще виражає музику. І навпаки, коли музика не відповідає задуму постановки та підібрана абияк, танець стає емоційно спустошеним.

Репертуар колективу може складатися на основі кількох джерел. Значну роль у створенні самобутнього репертуару в хореографічному колективі може зіграти фактор використання місцевого танцювального фольклору. На основі фольклорно-естетичного матеріалу балетмейстер створює сценічний вар іант, при цьому він повинен враховувати, що це не просто перенесення ретельно вивчених рухів і малюнків на сцену. Це процес відтворення виконання, образно сті, музики, костюма, відтворення атмосфери життя танцю, його дихання і того таїнства спілкування виконавців, яке в ньому народжується, обумовлюючи його цінність і необхідність.

У кожній новій постановці слід прагнути знайти оригінальне рішення майбутнього танцю, щоб від подолання виконавських і технічних труднощів у своїй творчій діяльності учасники колективу отримували більше естетичних вражень і переживань.

Друге джерело запозичення репертуару професійних ансамблів танцю аматорськими колективами. Це один з найпоширеніших і найбільш суперечливих джерел поповнення репертуару. Створені видатними майстрами хореографії сценічні композиції професійних колективів відрізняються художньою закінченістю і, безумовно, можуть служити зразками, освоюючи які, танцюристи аматори відшліфовують виконавську культуру, технічні навички, пізнають закони сценічного хореографічного мистецтва.

Однак не будь-який хореографічний твір, перенесений з професійного в аматорський колектив, може бути під силу його виконавцям. Балетмейстерові слід, насамперед, точно оцінювати виконавчі можливості учасників професійного колективу, свої якості репетитора, кількість репетиційного часу і ряд інших аспектів з тим, щоб пропонований до постановки номер не втратив своєї художньої значущості в результаті перенесення на аматорський ґрунт.

Недотримання усіх технічних вимог призводить до того, що танець фактично неможливо впізнати. Так, танці, розраховані на велику кількість виконавців, через брак їх в ансамблі налаштовують на меншу кількість, що, природно, видозмінює композицію. Або, скажімо, чоловічі партії часто переробляють на жіночі; танці, розраховані на високих виконавців, рясніють змішаним за зростом складом, таким чином, задумане хореографом лише нагадує сам зразок.

Третє джерело відеоматеріал як джерело формування репертуару використовується сьогодні досить широко. Використовуючи досвід й творчі здобутки інших балетмейстерів, керівник художнього колективу має готові хореографічні твори для поповнення репертуару свого колективу, вони можуть надихнути його на постановку власного твору.

Творча фантазія хореографа (керівника аматорського колективу) є, безсумнівно, головним джерелом формування репертуару, створює самобутнє, неповторне обличчя творчого колективу [3].

Таким чином, вибір репертуару повинен містити відповідність підготовленості колективу і вимог того чи іншого твору. Також необхідно, щоб кожен номер репертуару був не надто легким для виконання, щоб він ставив завдання, які треба подолати в роботі, досягаючи вищого професійного рівня.

Це і є однією зі складностей при виборі репертуару, тож керівнику слід опиратися не на загальний середній рівень, а на учасників колективу, які найбільше прагнуть рухатися вперед, своєрідних творчих лідерів. Для цього найбільш корисним є одночасне введення в постановочну роботу не одного, а два або навіть три номери, залучаючи до участі в них якомога більше число виконавців.

Комусь виявиться ближчим один танець, для інших інший. Освоєння кожним посильної задачі (певний елемент змагання) дозволить рухатися вперед всьому ансамблю і визначить виконавців для кожного твору. Інше питання це послідовність введення танців у репертуар. Залежно від ряду умов, він може бути одночасним і почерговим. З одного боку, формування репертуару має співвідноситися із загальним напрямом, що створює творче обличчя колективу, з іншого з можливостями творчого зростання учасників, їх індивідуальності [4].

Отже, формування репертуару процес творчий, це стосується і розвитку художнього смаку учасників колективу та глядачів, і у визначенні змісту та форм здійснення навчально-виховної роботи. Піклуючись про підвищення художнього рівня репертуару, доцільно прагнути максимального його збагачення, не замикатися в тісні рамки одного напряму, оскільки наявність у репертуарі різнохарактерних форм хореографії розширює уявлення про танець в учасників колективу, надає змістовність танцювальним програмам у виступах.

національний ідеологічний репертуар професійний хореографічний