Провідні тенденції в духовній музиці межі ХХ-ХХІ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Провідні тенденції в духовній музиці межі ХХ-ХХІ століть

Бондаренко Анжеліка, студентка Харківської державної академії культури

меса сакральний літургійний музика

Духовній музиці судилося стати одним із провідних жанрів в академічній музиці ХХ століття. Глибина мислення, універсалізм ідей гуманізму та межі канону зробили месу дуже привабливою як для композиторів, так і для слухачів навіть за межами церков. Водночас, значна кількість мес ХХ століття не була написана для храму, їх писали для концертних залів та помірно релігійної публіки (це меси Стравінського, Бернстайна, Дженкінса та ін.).

З огляду на зміни у релігійній музиці, починаючи з другої половини ХХ століття, науковці звертають увагу на те, що існує багато різновидів літургійної музики за фактором місця та приводу її виконання: «літургічна музика - це музика, що звучить на богослужінні, а її канонічний текст регламентований уставом; паралітургічна музика звучить на богослужінні як доповнення до літургічної, а також на інших храмових відправах, наприклад, молебнях, літургічних процесіях тощо, при цьому її текст не регламентований уставом, однак затверджений місцевою церковною владою, а тому є рекомендованим для певної місцевості. Позалітургічна музика є музикою релігійною, але такою, що звучить поза храмом і має характер або індивідуальної молитви, чи народних (нецерковних молебнів). Також варто виокремити квазілітургічний вид музики, як такої, що написана на літургічні (канонічні) тексти або стилізована під середньовічно-ренесансну «сакральну», але має концертне призначення. Остання не відноситься до сакральної у класичному розумінні, однак дуже часто розглядається у контексті сакральних богослужбових жанрів» [1].

Поєднання духовного та світського більш-менш можна побачити у багатьох творах ХХ та ХХІ століть. Стилістика мес поєднує усі доробки минулого, від григоріанки та бароко до експресіонізму, сучасних технік композиції та електроінструментів. Ще один, але дуже важливий фактор виходу мес за межі храмів - це їх надмірна складність, подолати яку не під силу звичайним приходським хорам.

Більшість цих змін була пов'язана з реформою Другого Ватиканського Собору 1962-1965 років, під час якої були внесені деякі зміни у канон написання та виконання мес. Так, наявні дослідження доводять, що «стимулом реформи церковної освіти послужила ідея Пія XII про інтеграцію теології і літургіки із сучасним мистецтвом» [2]. Незважаючи на положення, які викликають чимало протилежних думок як серед науковців, так і серед мирян [3-5], для нас важливо те, як трактується музика в постановах Ватиканського Собору, а це, за думкою А. Єфіменко, відбувається «з погляду комплексної цілісності меси-ритуалу, яка вміщує у себе теологічно-еклезіологічний, соціально-історичний і художньо-естетичний аспекти» [2]. Все це призводить до того, що ставлення людей до експериментів із канонічним жанром меси стає більш доброзичливим, а фантазія композиторів отримає змогу стати більш вільною, що, зрештою, подарує нам чимало цікавих музичних творів різного типу.

Концертна меса відходить від канону, поєднує сакральні тексти зі світськими (класичними, або сучасними), ставить нові акценти і робить месу універсальною для різних людей. При цьому орган втрачає культовий статус та перестає бути обов'язковим інструментом жанру, додаються інші, неочікувані інструменти, як ударні, бандонеон, рояль. Меса може лунати різними національними мовами.

Створюються національні меси, серед яких African Sanctus (1972) Девіда Фаншейму, яка поєднала канонічні тексти із народними, а католицькі молитви із африканськими ритуальними піснями на честь дощу, наприклад; Missa Latina Боббі Фішера для хору, бандонеону, джаз-ансамблю та перкусії побудована на ритмах Латинської Америки. Існує ціла низка творів у стилі фламенко, які відрізняються змішаним, академічно-фламенковським стилем співу (хор більш академічний, а солісти виразно транслюють народні вокальні традиції). Найбільш відома серед них, звичайно, написана Пако Пенья. Кожна частина його твору відповідає не тільки частині меси, але й конкретному стилю іспанських танців, як Булерія, Фанданго та ін., а також додає ритм у вигляді оплесків. Оркестр поєднує гітари, дерев'яні духові та ударні інструменти. Меси у жанрі фламенко також робили Е. Моренте, А. Рамірес.

Набувають визнання меси, які наслідують сучасні музичні течії, як Меса у стилі джаз (це твори П. Шиндлеру, Б. Чілкота), або MassinBlue (У. Тодда), Massa i jazzton - Ф. Сікстена та Металічні меси Х. Кекяляйнена, (Фінляндія, з 2006), де до канонічних текстів додають повний набір тяжкого металу, від характерного вокалу до електроінструментів та звукопідсилювальної апаратури.

Існує багато різних думок щодо музичних інновацій. У той саме час, як міряне та слухачі позитивно ставляться до змін у формі меси та музичним експериментам [3]. Деякі дослідники вважають цей процес дуже поганим для церков: «Розмаїття суб'єктивних тлумачень якості й функціональності літургійної музики у другій половині ХХ століття призвело до втрати зв'язку зі справжніми настановами майже всіх реформ і передало її в руки недосвідчених канторів, далеких від розуміння як музичного мистецтва, так і синкретичності літургії та сакральної місії, яку несе музика. Нехитрі побутові мелодії та вільнопереспівані тексти Святого Письма, що заполонили простір сучасних храмів, не спроможні вмістити врочистість, велич і сакральну глибину священнодій» [6]. Натомість науковці вказують, що прості для виконання мелодії, доступні будь-якому парафіянинові, є ознакою так званої «нової сакральності» поряд з дозволом на використання національних мов [7, 1].

У сучасному світі духовну музику можна поділити на традиційну і нетрадиційну, літургічну, паралітургічну, позалітургічну та квазілітургічну музику. Ми бачимо, дві головні течії у католицьких месах нового часу: перша - це фольклорний напрям (характерний для сучасної духовної музики різних конфесій); друга - це тяжіння до популярної музики. Значна кількість різновидів мес демонструє, що цей жанр не втрачає актуальності, хоча зараз і знаходиться у пошуках свого місця у сучасному світі.

Література

1. Зосім О. Західноєвропейська богослужбова музика нового часу у вимірах «нової сакральності». Мистецтвознавчі записки. 2015. Вип. 28. С. 99-110.

2. Єфіменко А.Г. Католицька меса першої половини - середини ХХ століття: художньо-естетичні та літургійні аспекти.

3. Традиційна Меса: кому і для чого вона потрібна?

4. Класичний та новий чин: спільне й відмінне.

5. Меса - BYE.

6. Приходько О. Літургійна музика в Католицькій Церкві: куди прямуємо?

7. Богачевська І.В. Філософський аналіз мови релігії в контексті вчення О.О. Потебні: автореф. дис. ... канд. філос. Наук. Київ, 1998.

Размещено на Allbest.ru