Тема кохання через призму еволюції українського хореографічного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Тема кохання через призму еволюції українського хореорафічного мистецтва

Хуторянська Ірина Костянтинівна, здобувачка

З давніх-давен тема кохання є однією з найактуальніших для сюжетної лінії в танцях. Вже на малюнках з трипільської доби можна побачити людей, а точніше пару, які однією рукою тримають партнера за талію, а іншу заводять за голову.

Люди створювали легенди та байки про лісових мавок, русалок тощо. На основі цих сюжетів з'являлись свята, як наприклад Івана Купала.

Це дуже поетичне та магічне свято. Люди виконують багато обрядів, поєднуючи їх з танцювальними рухами. Основна тематика свята - кохання. Учасники водять хороводи, у яких разом беруть участь дівчата і хлопці.

Хороводи - найстаріша форма народних ігор, яка за змістом багатша від парних чи сольних танців, але кожний учасник мусить координувати свої рухи з рухами інших, що робить різнобарвність хореографічної техніки біднішою. обряд танець балет хоровод

Хоча це й масові танці, у них є головні особи, іноді це всі учасники по черзі. Хороводи здебільшого складаються з ритмічних кроків, зміни місць, бігу, переходу попід сполученими руками партнерів. У колі виконавці тримаються за руки або й ні, повернені обличчям до середини або відвернені, або обернені боком. Веснянки, гагілки, ігри, танці вночі під Івана Купала і танець «Журавель» - усі ці приклади мають характер хороводів.

Парні танці - група поділена на пари [1, 882]. Їх зміст - залицяння і пантомімічне визнання кохання. Жіночі кроки частіші, ніж чоловічі, їх об'єднує лише спільний ритм.

Катерина (херсонка) - її танцюють парами в колі самі хлопці, дівчата або мішані пари. Кроки: хода складна і акцентована, колисання, угинання, тинок, ліса (заплітання рук біля шиї). Музичний такт - 3/4.

Козачок (подільський) - дует, залицяння, показування свого вміння, дівчина втікає, хлопець наздоганяє. Кроки: зальотна хода, колисання, мережка, доріжка, кружальце. Музичний такт - 2/4, жвавий темп. Є кілька комбінацій козачка [1, 883].

Весільний період. Ця радісна подія в житті людини зазвичай перепадала на осінь. До весілля готувалися заздалегідь, бо це є одним з найскладніших обрядів. Виконували різноманітні триндички, приспівки, дрібушки, а також гопаки, козачки, коломийки (у західних областях України), польки, вальси. Часто можна було побачити сюжетні танці, такі як «Шевчики», «Ко- зак-голяр» тощо. Вечорниці - це святкування, у якому брали участь майже всі учасники. Обов'язковими були танці. На вечорницях показували танець метелиця, гопак, козачок, коломийка, полька, кадриль, мазурка, вал ьс, шевчики тощо.

19 квітня 1931 року на сцені Харківського оперного театру відбулася прем'єра балету «Пан Каньовський». Постановка Василя Верховинця та Василя Литвиненка. Це був перший український національний балет, який присвячено героїчній боротьбі українського народу проти панщини в другій половині XVIII століття. Звісно, сюжет базується на темі кохання.

В основі лібрето - українська народна пісня «У містечку Богуслав- ку...», де оспівано трагічну долю красуні Бондарівни. Дівчина гордо відмовила залицянням магната Потоцького і не скорилася йому, тому була позбавлена життя («Ой, волю я, пан Каньовський, / В сирій землі гнити, / Ніж з тобою по неволі / На цім світі жити/»).

1936 рік - створення балету «Лісова пісня», композитор - Михайло Скорульський. Лібрето Наталії Скорульської - за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки. Прем'єра - 1946 рік, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка [1].

Балет - про неземне кохання дівчини лісу Мавки та хлопця Лукаша. Конфліктом стає зрада Лукаша. Він створює свою сім'ю, а Мавка залишається з розбитим серцем. Але справжнє кохання ніколи не забути, тому Лукаш із соромом за зраду повертається до коханої. Килина, дружина, Лукаша не мириться з суперницею. Мавка перетворюється на дерево, яке Килина хоче зрубати. Перелесник, лісний друг Мавки, захищає її, затуляючи собою від сокири Килини. Мавка є символом вічного і вірного. Цей балет показує, що справжнє кохання живе вічно. Але варто не втрачати людину, яка дарує тобі його. Мавка як дух, марево постає перед Лукашем, а їх кохання немов оживає знов.

1939 рок було створено балет «Лілея». Композитор Костянтин Даньке- вич, за однойменною баладою Тараса Шевченка «Лілея» (1846 рік, 25 липня). Прем'єра відбулася 1940 року на сцені Національної опери України імені Тараса Шевченка. В основі сюжету тема кохання - вічного, нерозділеного та нещасного [1].

Події зображені на свято Івана Купала, як молоді, Лілея та Степан, закохуються. Їхньому коханню перешкоджає Князь. Але попри всі труднощі та події у балеті кінець - трагічний. Лілея, рятуючи свого коханого, закриває його перед зброєю та помирає. На місці її смерті виростає квітка, яку назвали лілеєю. А Степан-Кобзар закликає усіх боротися за своє щастя, коханих та свободу.

2006 рік - прем'єра балету «Повернення Батерфляй», Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької. Цей балет - на дві дії, композитори Джакомо Пуччіні та Мирослав Скорик, лібрето написала українська письменниця, драматург - Валерія Врублевська. За основу сюжету було взяті реальні події із життя Соломії Крушельницької - видатної оперної співачки кінця XIX - початку XX століття [2].

Балет має дві сюжетні лінії. Мирослав Скорик в одному з інтерв'ю розповів: «Я написав балет «Повернення Баттерфляй» на основі творів Пуччіні, партій, які співала Соломія Крушельницька, і своєї музики. Постановка успішно йде на сцені Львівського театру опери і балету, який носить ім'я геніальної співачки. Нагадаю, коли Пуччіні представив вперше публіці свою оперу «Мадам Баттерфляй» з головною героїнею - Чіо-Чіо-сан, натовп освистав композитора. Будучи в повному розпачі, він згадав про знайому добре відому італійській публіці талановиту співачку Соломію Крушельницьку і вирішив здійснити другу спробу постановки опери з нею в головній ролі. І тріумфу було досягнуто. Публіка привітала Пуччіні і як переможця винесла його на руках зі сцени. Це одна сюжетна лінія балету «Повернення Баттерфляй».

Друга версія пов'язана із взаєминами сестри Соломії - Нусі - з учителем танців, яка приїхала з Галичини вчитися співу в Італію. Соломія, кредо життя якої було служіння тільки мистецтву, не може зрозуміти сестри, у якої також прекрасний голос і можливі великі творчі перспективи. У пориві гніву вона забороняє Нусі бачитися з коханим, у якого, виявляється, є дружина і діти. Нуся усе це тяжко переживає. Соломія згадує свій шлях у мистецтво» [3].

Показана історія на прикладі двох сестер, як одна з них, Нуся, обирає кохати людину, а інша - Соломія - повністю закохана в мистецтво. Вони обидві дуже рідні, однаково обдаровані талантом співу, а розуміння кохання різне.

Література

1. Енциклопедія українознавства. Загальна частина: Перевидання в Україні / НАН України, Інститут української археографії; НТШ у Сарселі ; Фундація Енциклопедії України в Торонто. Репринтне відтворення видання 1949 року. Київ. Т. 1. 1994. XVI, 400 с., іл.; Т. 2. 1995. С. 369-800, іл.; Т. 3. 1995. С. 801-1230, іл.

2. Повернення Баттерфляй (балет). Вікіпедія.

3. Самченко В. Ключ до натхнення. Україна молода. 2016. Вип. 53. 28 квітня.

Размещено на Allbest.ru