Особливості використання VSTi для написання музики в кіно

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості використання VSTi для написання музики в кіно

Горошко Олександр Олегович, магістр кафедри; Безручко Олександр Вікторович, доктор мистецтвознавства, професор кафедри кіно-, телемистецтва ПВНЗ «Київський університет культури»

Кіномузика пройшла довгий шлях від фортепіанного супроводу німого кіно до віртуальних оркестрів сьогодення. В перших звукових кінофільмах використовувались окремі музичні номери з демонстрацією танцювальних та вокальних сцен, на зразок американських мюзиклів першої чверті ХХ століття. Поєднання відео з музичними та розмовними аудіо плівками довгий час гальмувалось через відсутність якісного технічного обладнання, натомість в середині минулого століття поява стереофонічної музики та спеціальних звукових ефектів різко посилила видовищність кінематографу.

Музичний супровід до кіно довгий час створювався виключно за допомогою акустичних інструментів і лише в кінці ХХ століття, у зв'язку з розвитком електроінструментів, стає можливим їх використання у складі музичних колективів, що виконували композиції для саундтреку. Кіномузика у процесі розвитку кіномистецтва стала важливою складовою кінотексту. З часом використання акустичних колективів починає поступатись електронним інструментам, а згодом -- спеціальним музичним комп'ютерним програмам, що поєднали в собі багато функцій, необхідних для створення якісного звучання.

Електронна музика широко використовується в сучасному кіно. З кожним роком розвиваються технології для її створення і підвищуються вимоги до її якості. Саме тому доцільно проаналізувати питання використання VSTi (Virtual Studio Technology Instruments) для написання музики в кіно.

Особливості процесу створення кіномузики за допомогою віртуальних студійних технологій (VSTi) розглядає в своїй роботі «Virtual orchestration: a film composer's creative practice» Б. Фурдуй [6]. Його дослідження творчих методів семи кіно-композиторів є всебічним розглядом технологічного процесу, але потребує доповнення та конкретизації, оскільки воно видане в 2019 році, а нове програмне забезпечення і віртуальні інструменти створюються і вдосконалюються дуже швидко. Робота Ю. Салмі «Using sample-based virtual instruments to produse orchestral strings in film music» є детальним аналізом імітації звучання живих струнних інструментів симфонічного оркестру за допомогою віртуальних технологій [7]. Автору вдалось відповісти на питання як саме ці інструменти використовуються в сучасній кіномузиці і чи можливо створювати реалістичні за звучанням оркестрові струнні інструменти.

Сучасна дослідниця Н. Янковська в дисертаційному дослідженні «Творчість Володимира Гронського в контексті традицій української кіномузики» наводить особливості творчого методу українського кінокомпозитора, зокрема його вагомий внесок в кіномузику XXI ст. [5]. Один з провідних фахівців України в сфері електронного синтезу звуку І. Стецюк висвітлює характерні риси сучасної кіномузики, наголошуючи на тому, що: «...є музика, яка не трансформується комп'ютером, а від самого початку і принципово створюється технікою» [4]. Фахівець з електроакустичної музики, композиторка А. Загайкевич аналізує досвід створення саундтреків до сучасного українського кіно [1]. А. Казарян у своїй статті «Кіномузика українських композиторів у дослідженнях вітчизняних музикознавців» окреслює праці вітчизняних мистецтвознавців, присвячені особам українських композиторів, їх творчості в кіно [2]. У вітчизняній науковій думці питання створення музики для кіно досліджувались у роботах різних музикознавців, але мало висвітлювався весь процес її створення, тож дана розробка є актуальною на сьогоднішній день.

Використання електронної музики в кіно почалось ще в другій половині ХХ століття, але її намагались поєднувати з акустичною, щоб створити фантастичні образи або нереальні ситуації. Як зауважує Н. Янковська: «Музика в кіно є одним із найважливіших інструментів, за допомогою яких режисер доносить до глядачів головну ідею фільму» [5, 3]. В 70-90-х роках ХХ ст. для створення кіномузики композитору необхідно було професійне студійне обладнання. Фільм «Фарінеллі» (1995), в якому звучала музика Г. Генделя, Р. Броскі та І. Гассе, отримав приз «Сезар» у категорії «найкраще звукове оформлення». Голос барокового співака Фарінеллі діапазоном 2,5 октави у фільмі відтворений за допомогою поєднання голосів контратенора та жіночого сопрано. Однорідності звучання було досягнуто з допомогою цифрової обробки, а процес роботи над звуком тривав 17 місяців. Високотехнологічна робота була виконана в студії IRCAM (Інститут дослідження та координації акустики та музики) в Парижі, що спеціалізується на спектральному підході до музичної композиції. Колишня студентка IRCAM, фахівець з електроакустичної музики, кінокомпозиторка А. Загайкевич згадує: «...коли я вчилася в інституті IRCAM у Парижі, то на одного композитора було дев'ять технічних працівників! Артист повинен відчувати,що він вільний, що він може зробити якийсь об'єкт, якусь конструкцію з інженерним рішенням, і буде з ним представлений на високому рівні » [1]. Інститут окрім дослідження електронної та акустичної музики розробляє фахове програмне забезпечення для композиторів. Одним з важливих його принципів є взаємодія між науковими дослідженнями та музичним виробництвом і розробка програмних засобів для музикантів, композиторів, виконавців і музикознавців за допомогою моделей і прототипів, створених дослідницькими групами в різних сферах, пов'язаних з музикою [3].

Еволюція електроінструментів і створення досконалих музичних програм уможливлює написання в наш час музики для кіно за допомогою домашньої студії витрачаючи не місяці, а тижні [2]. В 1996 році фірмою Steinberg створюється віртуальна студійна технологія VST (Virtual Studio Technology), що включає стандарт плагінів звукових ефектів, які підключаються до звукових редакторів, секвенсорів, цифрових звукових робочих станцій. Починаючи з 2010х років такий формат став одним із найпоширеніших для звукових програм. Програми VST існують не тільки для Windows, а й для macOS та Linux, що є дуже зручним для користувачів. VST-плагіни можуть використовуватися у реальному часі, якщо у композитора є відповідне апаратне забезпечення та звукові карти, що підтримують протокол ASIO. На сьогоднішній день існують три типи VST-плагінів:

1. VSTi - це інструменти, які представлені віртуальними синтезаторами або семплерами, що генерують звук.

2. VST ефекти за допомогою яких здійснюється обробка звукових сигналів.

3. VST MIDI ефекти являють собою VST-плагіни, що обробляють MIDI-повідомлення перед тим, як вони потрапляють на інші VSTi програми або апаратні пристрої.

VST-плагіни завантажуються в програми для роботи зі звуком: Cakewalk Sonar, FL Studio, REAPER, Ableton Live, Cubase, Nuendo, Sound Forge, AVID Pro та інші.

Інструменти VSTi включають програмне моделювання емуляції добре відомих апаратних синтезаторів та семплерів. Зазвичай вони імітують зовнішній вигляд оригінального обладнання та його звукові характеристики, що дозволяє композитору використовувати віртуальні версії пристроїв. Інструменти VST отримують ноти у вигляді цифрової інформації через MIDI і перетворюють у цифровий звук.

Однією з найкращих цифрових робочих станцій (DAW) для сучасних композиторів у сфері кіномузики є Pro Tools, розроблена та випущена компанією Avid Technology для Microsoft Windows та macOS. Вона використовується для створення та виробництва музики, звуку та зображення (саунд-дизайн, аудіопостобробка та мікшування) і, в більш загальному плані, для звукозапису, редагування та майстерингу. Pro Tools працює як окреме програмне забезпечення, так і в поєднанні з рядом зовнішніх аналого-цифрових перетворювачів та карт PCIe із вбудованими цифровими сигнальними процесорами (DSP). DSP використовується для розширення обчислювальної потужності хост-комп'ютера, обробки ефектів у реальному часі, таких як реверберація, еквалізація та компресія, а також з метою отримання якості звуку з меншою затримкою. Подібно до інших цифрових аудіо робочих станцій, Pro Tools може виконувати функції багатодоріжкового магнітофона і мікшерного пульта.

Отже, з розвитком технології виробництва музики зручність використання та доступність віртуальних інструментів значно зросла. Це вплинуло і на виробниче середовище кіномузики, де віртуальні інструменти застосовуються для створення широкого діапазону тембрів, включаючи звуки симфонічного оркестру. Однією з найкращих технологій для створення кіномузики є Pro Tools, що включає віртуальні інструменти, програмне забезпечення, функції багатодоріжкового магнітофона і мікшерного пульта та інших складових, необхідних для якісного відтворення звучання інструментів симфонічного оркестру.

кіномузика плагін звуковий цифровий

Література

1. Вовк Т Алла Загайкевич: “Щоб електроакустична музика існувала, мусять бути твори, концерти, критика й наука”. Український тиждень. 2017. № 24 (500).

2. Казарян А. Кіномузика українських композиторів у дослідженнях вітчизняних музикознавців. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2014. № 2. С. 242-247.

3. Офіційний сайт IRCAM.

4. Стецюк І. 90% синтезу, або Чого Ви не знали про кіномузику. Музикант.укр. 2021.

5. Янковська Н.О. Творчість Володимира Гронського в контексті традицій української кіномузики: дис. ... канд. мистецтвозн. 17.00.03 / Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка. Львів, 2017. 270 с.

6. Furduj B. Virtual orchestration: a film composer's creative practice: PhD dissertation. Douglas, 2019.333p.

7. Salmi J. Using sample-based virtual instruments to produse orchestral strings in film music: bachelor's thesis. Tampere, 2018. 73 p.

Размещено на Allbest.ru