Жанрово-фольклорний колорит української літератури в балеті на прикладі твору Ольги Кобилянської "В неділю рано зілля копала"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанрово-фольклорний колорит української літератури в балеті на прикладі твору Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала»

Шевченко Влада Антонівна, здобувачка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Кожному виду мистецтва притаманні власні засоби створення художнього образу. Такі різновиди літературних творів, як роман, повість, поема, п'єса тощо створюють словесними засобами; засобом створення художнього образу в музичному мистецтві є музичні звуки; художник «висловлюється» за допомогою фарб, скульптор - пластичними матеріалами. Для балетмейстера головними засобами виразності є рухи та положення людського тіла в просторі, міміка, жести, емоції.

Від 1940-х років характерною рисою балетного театру України стало використання літературних творів як першоджерела сценарію балетної вистави.

За ствердженням М. Загайкевич, «для практики балетного театру велике значення має проблема взаємозв'язків хореографічного мистецтва з художньою літературою, питання відповідності балетних сценаріїв літературним першоджерелам. Причому йдеться не тільки про точне перенесення на балетну сцену сюжетних колізій відомих повістей і романів, а й про правомірність образних коректур, зумовлених відмінною природою літератури й балетного мистецтва, спрямування їх на розкриття найсуттєвішого - провідної поетичної ідеї і змісту авторського задуму» [2].

Для балету характерне високе вміння умовності відтворення життєвих явищ. Домінуючу роль відіграє виражальний чинник над зображальним, для балету важливе емоційне тлумачення подій, людських переживань, що пояснюється художньою природою музики і хореографії. «Подібно до поезії чи музики балет здатний передати емоційні порухи, які важко піддаються зовнішньому описові. Мистецький світ балету - насамперед світ почуттів. Найважливішою рисою, яка відрізняє балет від інших видів драматичного мистецтва, є відсутність словесного тексту. Цей факт помітно важливий у визначенні драматургічних особливостей балетного твору, посилю є умовність його художньої мови. Пластична образність, щоправда, певною мірою конкретизує широко узагальнену форму музичного вислову, але не з такою понятійно-предметною точністю, як це може зробити слово» [3].

Початок великого етапу в розвитку балетного мистецтва в Україні пов'язаний з відкриттям національних оперних театрів у 1920-ті роки в Харкові, Києві, Одесі. У новоствореній радянській державі постає питання про створення національного балету. Українські композитори роблять перші спроби в опануванні академічних балетних жанрів.

В арсеналі балетного театру України задіяно твори українських письменників середини ХІХ - початку ХХ ст. Серед них - Т. Шевченко (балети «Лілея», «Оксана», «Відьма»), Леся Українка (балети «Лісова пісня», «Камінний господар», «Досвітні вогні»), І. Франко (балети «Сойчине крило», «Каменярі»), М. Коцюбинський (балет «Тіні забутих предків»), М. Старицький (балети «Чарівний сон», «За двома зайцями»). Виявлено лише один твір української літератури середини ХХ ст., інтерпретований балетним театром - «Таврія» О. Гончара (однойменний балет). Для більшості інтерпретацій літературних творів задіяно метод збільшення важливості головних героїв, посилення сюжетів, планів, що відповідають образній природі балетного театру, вилучення деяких другорядних персонажів або підсилення образів, близьких балету, розкриття провідної ідеї твору. Балетні вистави за літературними творами не є пластичними аналогами тексту, а самостійними творами.

Прикладом прекрасної плідної взаємодії хореографічного мистецтва та літератури мистецтвознавці вважають балет «Лісова пісня» композитора М. Скорульського, вперше поставлений С. Сергєєвим 1946 року в Києві. В основу балету було покладено однойменну драму-феєрію Лесі Українки. На думку М. Загайкевич, цей твір напрочуд близький «природі балетного мистецтва. Є в ній хвилююча піднесеність вислову, внутрішня музичність і краса зображень, поєднання фантастики з фольклорним колоритом, що так прикрашають поетику балетного спектаклю» [2]. Сценарій балету був написаний Н. Скорульською, яка прагнула найдостовірніше «відтворити зміст та емоційний колорит п'єси, зберегти основні образи і сюжетні ситуації, внутрішню логіку і послідовність драматургічного розвитку» [ 2].

Мета статті полягає в детальному розгляді особливостей української літератури в балеті на прикладі повісті Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала». Уперше цей твір був покладений за основу вистави в 1966 році. Так з'явилась опера «У неділю рано», яку було успішно поставлено на сцені Львівського оперного театру.

Опера на 4 дії українського композитора Віталія Кирейка була написана у 1965 році (лібрето - Микола Зоценко).

Повість Ольги Кобилянської викликала у мене велике бажання створити балет за мотивами.

У балеті можна буде побачити динаміку життя карпатських гуцулів на початку минулого століття та їхні сильні й щирі почуття, що пересікаються із суворими звичаями та традиціями буденного життя. Літературний твір є наповнений романтичною образністю, сильними характерами, неординарними почуттями, фатальним сплетінням доль, пристрастями, а також різкими поворотами сюжету.

Трагізм ситуації яскраво відтворюється в музиці. Для постановки були обрані такі музичні твори: Данькевич (1905-1984) - симфонічна поема «Тарас Шевченко»; Данькевич - «Пісня і танець» (для сумного жіночого соло); Данькевич - Симфонія № 2 Andante con anima dramatico.

Провідною темою і мотивацією постановки є народний фольклор. Тобто балет насичений побутовими масовими сценами, що чергуються з контрастними, більш інтимними. Надихають романтична образність, ідейна спрямованість, фатальне сплетення людських доль та жагучі пристрасті повісті О. Кобилянської.

Джерела історії літературної інтерпретації - у мотивах української пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Це українська народна пісня кінця XVIII століття, авторство якої приписують поетесі та співачці Марусі Чурай.

Головний наголос у постановці зроблений на сюжетний розвиток, жанрові картини карпатського побуту, тобто лірико-побутових моментах, і на розкритті трагічної долі циганки Маври.

Основна риса роздвоєності приділена головному героєві - Грицеві, що кохає двох дівчат одночасно і не може визначитися, з ким з них він все ж таки хоче пов'язати все своє життя. Він постійно стоїть на межі вибору між однією та іншою дівчиною, що дарує нам відчуття подвоєння світу в балеті.

балетний театр літературний герой

Література

1. Балет.

2. Марія Петрівна Загайкевич.

3. Климчук І.С. Українське хореографічне мистецтво 1950-1980-х років як чинник формування національної ідентичності.

Размещено на Allbest.ru